Ухвала

від 15.12.2021 по справі 914/1637/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1637/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу № 63

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі

за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 63

до 1) Львівської міської ради,

2) Виконавчого комітету Львівської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

про визнання незаконними та скасувати рішення виконкому Львівської міської ради від 14.11.2008 № 1227 щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Львова, в особі Львівської міської ради, на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4 кв. м в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові, свідоцтва про право власності від 14.11.2008, скасування державної реєстрації речового права, визнання права власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 263,4 кв. м. в багатоквартирному житловому будинку № 102 по вул. Люблінській у м. Львові,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Житлово-будівельного кооперативу № 63 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 914/1637/20.

Подана касаційна скарга Житлово-будівельного кооперативу № 63 не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги .

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву у цій справі подано у 2020 році, предметом якої були три вимоги немайнового характеру та вимога майнового характеру про визнання права власності на спірне майно.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Стаття 162 ГПК України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Оскаржуваною постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 у справі № 914/1637/20 про відмову у задоволенні позовних вимог повністю залишено без змін.

Оскаржуючи рішення судів попередній інстанцій, скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Враховуючи майновий характер позовної вимоги про визнання права власності, а також те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, з матеріалів касаційної скарги у колегії суддів немає можливості визначити вартість спірного майна, визначену під час звернення з позовом, для встановлення розміру судового збору, який необхідно сплатити за звернення з касаційною скаргою у цій справі, відтак скаржнику необхідно надати відповідні докази.

Отже, за подання цієї касаційної скарги у справі № 914/1637/20 необхідно сплатити 200 % (вартість майна х 1.5 % + 2 102,00 грн х 3).

Отже, додане до касаційної скарги оригінал платіжного доручення від 19.11.2021 № 201 про сплату 23 078,25 грн судового збору не може на даний момент вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 ); призначення платежу: *; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду розміщено на офіційному веб-сайті Верховного Суду.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень касаційна скарга має містити підстави, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу:

пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Проте касаційна скарга хоч і містить посилання на порушення норм процесуального права, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на випадки, зазначені у пунктах 1-4 частини другій статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга з зазначенням обґрунтування відповідно до вищезазначених вимог.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що посилання на постанови Вищого господарського суду України не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України, не визначено частиною другою статті 287 ГПК України як підстава касаційного оскарження судових рішень. Згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Житлово-будівельного кооперативу № 63 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 914/1637/20 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав); доказів вартості майна, яке є предметом позову, для встановлення ціни позову в частині вимог про визнання права власності, з якої визначається розмір судового збору за звернення до суду та доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, зокрема з зазначенням передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень, чинним ГПК України не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 163, 169, 174, 234, 287-292 ГПК України, Верховний Суд Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 63 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 914/1637/20 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Житлово-будівельному кооперативу № 63, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька