Рішення

від 29.10.2021 по справі 917/1275/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2021 року Справа № 917/1275/21

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз", вул. Саранська, 59, м. Дніпро, 49021, код ЄДРПОУ 42511642

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015, код ЄДРПОУ 41372742

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом від 05.08.2021 року (вх. № 1412/21 від 10.08.2021 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення заборгованості за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року, а саме: 335 458,80 грн. основний борг, 2 025,17 грн. 3% річних, 24 529,81 грн. інфляційні нарахування, 21 883,09 грн. пеня, та 33 545,88 грн. штраф.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 року справу передано на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували в договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року про проведення капітального ремонту виконав не в повному обсязі, залишок вартості виконаних робіт не сплатив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1275/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач відреагував на позов відзивом від 01.09.2021 року (вх. № 9794 від 01.09.2021 року), у якому заперечує проти позову, з огляду на те, що не настав строк оплати виконаних за договором підряду будівельних робіт.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

03.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (замовник) було укладено договір підряду № 03-02/2020 на проведення капітального ремонту за умовами якого підрядник зобов`язався здійснити своїми силами, матеріалами і засобами ремонт під`їзних залізничних колій (код 42.12), згідно схеми (додаток 1), розташованих по вул. Старокотелевській, 2 у місті Полтаві. Підрядник зобов`язався виконати роботи та надати замовнику у встановлений термін, визначений договором, а замовник зобов`язався прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт і оплатити виконані роботи, згідно умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна робіт та матеріалів, доручених до виконання підряднику встановлюється у кошторисній документації, що є його невід`ємною частиною договору, і складає 1 009 211,00 гривень, з ПДВ в тому числі 168 201, 83 грн.

За умовами п. 4.1 договору роботи повинні бути виконані в термін 30 календарних днів від дати отримання підрядником першого авансу згідно п. 2.4 договору.

Датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 4.2 договору).

Згідно п. 6.1 передача робіт підрядником і приймання її замовником здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 11.3 встановлено термін дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12.2020 року.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором підряду виконав у повному обсязі, виконав роботи обумовлені п. 1.1 договору, проте, відповідач за виконані роботи в повній мірі не розрахувався, у зв`язку з чим ТОВ "Укртрансметиз" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" 335 458,80 грн. основного боргу за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року, 2 025,17 грн. 3% річних, 24 529,81 грн. інфляційні нарахування, 21 883,09 грн. пеня та 33 545,88 грн. штраф за порушення строків оплати.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що ціна робіт та матеріалів, доручених до виконання підряднику встановлюється у кошторисній документації, що є його невід`ємною частиною договору, і складає 1 009 211,00 гривень, з ПДВ в тому числі 168 201, 83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктом 2.5 договору визначено, що оплата замовником ціни виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі рахунків, податкових накладних, актів виконання робіт підписаних замовником. Заиовник перераховує підряднику 100% переплати за матеріали, що в сумі складає 615 691,00 грн. в тому числі ПДВ - 102 615,17 грн.

На підставі наданого позивачем рахунку на оплату № 33 від 14.02.2020 року відповідачем було здійснено попередню оплату робіт визначених договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року на загальну суму 360 000,00 грн. а саме:

- відповідно до платіжного доручення № 263 від 13.03.2020 року в розмірі 50 000,00 грн.;

- відповідно до платіжного доручення № 298 від 01.04.2020 року в розмірі 300 000,00 грн.;

- відповідно до платіжного доручення № 3745 від 06.11.2020 року в розмірі 10 000,00 грн.;

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року та кінцевої відомості ресурсів, об`єкт: ремонт під`їздного залізнодорожнього шляху (витрати - по факту) позивачем були виконані роботи, визначені п. 1.1 договору підряду, на загальну суму 695 458,80 грн.

Підпунктом 2 п. 2.5 договору підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року сторони погодили, що остаточна оплата за виконання робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника з моменту підписання акту виконаних робіт

Судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року (а.с. 42-44) підписаний сторонами 01.12.2020 року без будь-яких зауважень.

Зазначені дії свідчать про прийняття відповідачем робіт, які були виконані підрядником в рамках договору підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року на суму 695 458,80 грн.

Відтак, у відповідача настав строк виконання обов`язку в частині повної оплати прийнятих виконаних підрядником робіт, отже суд відхиляє доводи останнього викладених у відзиві на позовну заяву.

Крім того, 27.07.2021 року сторони підписали акт звірки взаємних рахунків за період 03.02.2020 року по 27.07.2021 року за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року, за яким відповідач визнав існування заборгованості в розмірі 335 458,80 грн.

Станом на дату розгляду справи ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" не надало суду належних та допустимих доказів повного виконання зобов`язання за договором підряду.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 335 458,80 грн. заборгованості за виконані роботи обумовлені договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що замовник за цим договором несе наступну відповідальність:

- за несвоєчасну оплату за виконані роботи сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен календарний день допущеного прострочення;

- за несвоєчасну оплату на протязі 60 календарних днів та більше з моменту підписання акту виконаних робіт , сплачує підряднику неустойку в розмірі 10% від суми заборгованості.

Посилаючись на наведений пункт договору позивач заявив до стягнення 33 545,88 грн. штрафу, який підлягає задоволенню.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Керуючись нормами чинного законодавства та п. 10.3 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 21 883,09 грн.

Суд здійснив за допомогою системи "Ліга:Закон" перерахунок пені в розмірі 21 883,09 грн. за період з 02.12.2020 року по 02.06.2021 року, дійшов висновки про правильність її нарахування, відтак, вона підлягає задоволенню (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 2 025,17 грн. - 3% річних та 24 529,81 грн. - інфляційних нарахувань за прострочення оплати у період з 02.12.2020 року по 04.08.2021 року.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон" перерахунок 3 % річних та втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю (розрахунки долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 6 332,97 грн. слід покласти на відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 25.02.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія Радник" (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

03.08.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до вказаного договору, якою конкретизували перелік правничої допомоги, що надається.

Відповідно до п.п. 1.1 додаткової угоди АО "Юридична компанія Радник" зобов`язалося здійснити: складання та подання позовної заяви до господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ"Укртрансметиз" до ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення боргу за договором підряду №03- 02/2020 від 03 лютого 2020 року.

Загальний розмір витрат які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи складає 4 000,00 грн.

Як доказ надання юридичних послуг до матеріалів справи залучений акт приймання-передачі наданих послуг № 3 від 05.08.2021 року до договору про надання правової допомоги від 25.02.2021 року, який містить перелік наданих позивачу відповідних послуг на загальну суму 4 000,00 грн.

Клієнт платіжним дорученням № 1235 від 05.08.2021 року сплатив кошти в розмірі 8 000,00 грн., що відповідно до виданого адвокатським об`єднанням рахуноку-фактури № СФ-0000321 від 05.08.2021 року включають в себе, зокрема, послуги зі складення та подання позовної заяви до господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ "Укртрансметиз" до ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення боргу за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року в розмірі 4 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, суд встановив, що розмір витрат на професійну правову допомогу є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 123, 126, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015, код ЄДРПОУ 41372742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз" (вул. Саранська, 59, м. Дніпро, 49021, код ЄДРПОУ 42511642) заборгованості за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року, а саме: 335 458,80 -грн. основний борг, 2 025,17 грн. - 3% річних, 24 529,81 грн. - інфляційні нарахування, 21 883,09 грн. - пеня, 33 545,88 грн. - штраф, 4 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 332,97 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.