Постанова

від 22.02.2022 по справі 917/1275/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Харків Справа № 917/1275/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Зубченко І.В.

за участю секретаря судового засідання Романенко С.А.

за участю представників сторін

від позивача адвокат Єлисєєва С.С.

від відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому у засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський ремонтний завод залізничної техніки (вх.№3668 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі №917/1275/21,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансметиз, м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський ремонтний завод залізничної техніки, м. Полтава,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансметиз звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський ремонтний завод залізничної техніки про стягнення заборгованості за договором підряду №03-02/2020 від 03.02.2020, а саме: 335458,80 грн основний борг, 2025,17 грн 3% річних, 24 529,81 грн. інфляційні нарахування, 21883,09 грн пеня, та 33545,88 грн штраф (а.с. 1-4).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували в договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором підряду №03-02/2020 від 03.02.2020 року про проведення капітального ремонту виконав не в повному обсязі, залишок вартості виконаних робіт не сплатив.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1275/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.57-58).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі №917/1275/21 позов задоволено повністю (а.с. 67-74).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз" заборгованості за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року, а саме: 335 458,80 -грн. основний борг, 2025,17 грн- 3% річних, 24529,81 грн - інфляційні нарахування, 21883,09 грн - пеня, 33545,88 грн - штраф, 4 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 332,97 грн.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року підписаний сторонами 01.12.2020 року без будь-яких зауважень. Зазначені дії свідчать про прийняття відповідачем робіт, які були виконані підрядником в рамках договору підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року на суму 695458,80 грн. Відтак, у відповідача настав строк виконання обов`язку в частині повної оплати прийнятих виконаних підрядником робіт. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 335 458,80 грн заборгованості за виконані роботи обумовлені договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року.

Стосовно позовних щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 24529,81 грн, 3% річних у сумі 2025,17 грн, пені у сумі 21883,09 та штрафу у сумі 33545,88 грн, суд визнав їх обґрунтованими та арифметично правильними.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавський ремонтний завод залізничної техніки з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі №917/1275/21 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Укртарансметиз відмовити. Вирішити питання щодо судових витрат (а.с. 96-98).

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що в результаті здійснення часткової оплати відповідачем не сплачена остаточна сума за виконані роботи в розмірі 335 458,80 грн, відповідно до п.2.5 договору «остаточна оплата за виконання робіт у сумі 393 520 грн, у тому числі ПДВ 65586,66 грн здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника з моменту підписання акту виконаних робіт».

На думку скаржника, з даного пункту договору не вбачається строку оплати, тому він не може бути визначений конкретним строком, і підлягає сплаті у будь-який термін з моменту підписання акту виконаних робіт.

Позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату товару на суму 393520 грн, тому строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, з огляду на положення ч.2 ст. 530 ЦК України, не настав.

Суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував той факт, що на момент подачі даного позову інтереси позивача не були порушені, бо якщо строк виконання зобов`язання щодо оплати робіт у відповідача не настав, то сума заявлена позивачем до стягнення не є простроченою, а тому не підлягає стягненню.

02.12.2021 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями № 917/1275/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Барбашова С.В., Чернота Л.Ф. (а.с. 112).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський ремонтний завод залізничної техніки на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі №917/1275/21 залишено без руху. У встановлений судом строк скаржником усунуті недоліки, що свідчить про виконання останнім вимог ухвали суду від 06.12.2021.

29.12.2021 листом Східного апеляційного господарського суду №13-49/026976 повідомлено ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", що суддя доповідач Радіонова О.О. перебуває у відпустці до 14.01.2022 включно.

17.01.2022 на підставі розпорядження керівника апарату суду у зв`язку із відпусткою судді Черноти Л.Ф., яка входила до складу колегії, визначеної для розгляду справи №917/1275/21, було проведено повторний автоматизований розподіл, яким для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В. (а.с139).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відповідачу, ТОВ Полтавський ремонтний завод залізничної техніки поновлено процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі № 917/1275/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Полтавський ремонтний завод залізничної техніки на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі № 917/1275/21. Встановлено учасникам справи строк до 01.02.2022 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання всім учасникам справи. Призначено справу до розгляду на 23.02.2022 о 14:15 годині.

У строк встановлений судом, на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений поштою 01.02.2022, у якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» відмовити в повному обсязі, рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі №917/1275/21 залишити без змін (а.с.146-148).

Відзив позивача розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

04.02.2022 від представника позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №917/1275/21 клопотання задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання суду не з`явився, був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

03.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (замовник) було укладено договір підряду № 03-02/2020 на проведення капітального ремонту, за умовами якого підрядник зобов`язався здійснити своїми силами, матеріалами і засобами ремонт під`їзних залізничних колій (код 42.12), згідно схеми (додаток 1), розташованих по вул. Старокотелевській, 2 у місті Полтаві (а.с. 28-29).

Підрядник зобов`язався виконати роботи та надати замовнику у встановлений термін, визначений договором, а замовник зобов`язався прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт і оплатити виконані роботи, згідно умов договору (п.1-2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна робіт та матеріалів, доручених до виконання підряднику встановлюється у кошторисній документації, що є його невід`ємною частиною договору, і складає 1 009 211,00 гривень, з ПДВ в тому числі 168 201, 83 грн.

Оплата замовником ціни виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі розрахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, підписаних замовником.

Замовник перераховує підряднику 100% передплати за матеріали, що в сумі складає 615691,00 грн у тому числі ПДВ 102615,17 грн.

Остаточна оплата за виконання робіт у сумі 396350,00 у тому числі ПДВ 65 586, грн здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 2.5 договору).

За умовами п. 4.1 договору роботи повинні бути виконані в термін 30 календарних днів від дати отримання підрядником першого авансу згідно п. 2.4 договору.

Датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 4.2 договору).

Згідно п. 6.1 передача робіт підрядником і приймання її замовником здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п.10.3 замовник за цим договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату за виконанні роботи, сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,1% від вартості за кожен календарний день допущеного прострочення. За несвоєчасну оплату на протязі 60 календарних днів та більше з моменту підписання акту виконаних робіт, сплачує підряднику неустойку в розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 11.3 встановлено термін дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12.2020 року.

За договором відповідач здійснив часткову оплату виставлених рахунків (50 000 грн сплачено 13.03.2020, 300 000 грн сплачено 01.04.2020, 10 000 грн сплачено 06.11.2020) (а.с.32-34)

Сторони договору 01.12.2020 підписали акт приймання виконаних робіт за грудень 2020 року (а.с. 42-44).

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором підряду виконав у повному обсязі, виконав роботи обумовлені п. 1.1 договору, проте, відповідач за виконані роботи в повній мірі не розрахувався, у зв`язку з чим ТОВ "Укртрансметиз" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" 335458,80 грн основного боргу за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року, 6780,44 грн. 3% річних, 24529,81 грн інфляційні нарахування, 21883,09 грн пені та 33 545,88 грн штрафу за порушення строків оплати.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що ціна робіт та матеріалів, доручених до виконання підряднику встановлюється у кошторисній документації, що є його невід`ємною частиною договору, і складає 1 009 211,00 гривень, з ПДВ в тому числі 168 201, 83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктом 2.5 договору визначено, що оплата замовником ціни виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі рахунків, податкових накладних, актів виконання робіт підписаних замовником.

Замовник перераховує підряднику 100% переплати за матеріали, що в сумі складає 615691,00 грн в тому числі ПДВ 102 615,17 грн.

На підставі наданого позивачем рахунку на оплату № 33 від 14.02.2020 року відповідачем було здійснено попередню оплату робіт, визначених договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року на загальну суму 360 000,00 грн. а саме: відповідно до платіжного доручення № 263 від 13.03.2020 року в розмірі 50 000,00 грн; відповідно до платіжного доручення № 298 від 01.04.2020 року в розмірі 300 000,00 грн; відповідно до платіжного доручення № 3745 від 06.11.2020 року в розмірі 10 000,00 грн;

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року та кінцевої відомості ресурсів, об`єкт: ремонт під`їздного залізнодорожнього шляху (витрати - по факту) позивачем були виконані роботи, визначені п. 1.1 договору підряду, на загальну суму 695458,80 грн.

Підпунктом 2 п. 2.5 договору підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року сторони погодили, що остаточна оплата за виконання робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника з моменту підписання акту виконаних робіт.

Господарським судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року підписаний сторонами 01.12.2020 року без будь-яких зауважень (а.с. 42-44).

Зазначені дії свідчать про прийняття відповідачем робіт, які були виконані підрядником в рамках договору підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року на суму 695 458,80 грн.

Відтак, у відповідача настав строк виконання обов`язку в частині повної оплати прийнятих виконаних підрядником робіт.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження скаржника в апеляційній скарзі, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату товару на суму 393520 грн, тому строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару не настав, з огляду на положення ч.1 ст. 530 ЦК України, оскільки сторони у договорі погодили, що остаточна оплата за виконання робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника з моменту підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з моменту підписання акту, а саме 01.12.2020, у відповідача виникло зобов`язання сплатити залишок вартості виконаних робіт.

Господарським судом обґрунтовано взято до уваги те, що, 27.07.2021 року сторони підписали акт звірки взаємних рахунків за період 03.02.2020 року по 27.07.2021 року за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року, за яким відповідач визнав існування заборгованості в розмірі 335 458,80 грн (а.с.49).

Відповідач, ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" не надав суду належних та допустимих доказів повного виконання зобов`язання за договором підряду.

Враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості у встановлені договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року строки, висновок господарського суду про правомірність стягнення з відповідача заборгованості у сумі 335458,80 грн є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що замовник за цим договором несе наступну відповідальність:

- за несвоєчасну оплату за виконані роботи сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен календарний день допущеного прострочення;

-за несвоєчасну оплату на протязі 60 календарних днів та більше з моменту підписання акту виконаних робіт , сплачує підряднику неустойку в розмірі 10% від суми заборгованості.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Керуючись нормами чинного законодавства та п. 10.3 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 21 883,09 грн та штраф у 10% від суми заборгованості (за несвоєчасну оплату на протязі 60 календарних днів та більше з моменту підписання акту виконаних робіт ) у розмірі 33545,88 грн

З урахуванням викладеного, розглядаючи вказані вимоги, суд апеляційної інстанції перевірив здійснені судом першої інстанції перерахунок штрафу та пені за період з 02.12.2020 року по 02.06.2021 за несвоєчасну оплату за виконані роботи у суму 335458,80 грн та дійшов висновку про те, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 2025,17 грн. - 3% річних та 24 529,81 грн. - інфляційних нарахувань за прострочення оплати у період з 02.12.2020 року по 04.08.2021 року.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції, вважає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2025,171 грн., індексу інфляції у розмірі 24529,81 грн. є обґрунтованими та задоволені господарським судом правомірно.

З приводу понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Господарським судом встановлено, що 25.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансметиз" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія Радник" (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.50).

03.08.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до вказаного договору, якою конкретизували перелік правничої допомоги, що надається (а.с.53).

Відповідно до п.п. 1.1 додаткової угоди АО "Юридична компанія Радник" зобов`язалося здійснити: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ"Укртрансметиз" до ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення боргу за договором підряду №03- 02/2020 від 03 лютого 2020 року. Загальний розмір витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи складає 4 000,00 грн.

Як доказ надання юридичних послуг до матеріалів справи залучений акт приймання-передачі наданих послуг № 3 від 05.08.2021 року до договору про надання правової допомоги від 25.02.2021 року, який містить перелік наданих позивачу відповідних послуг на загальну суму 4 000,00 грн (а.с.51).

Клієнт платіжним дорученням № 1235 від 05.08.2021 року сплатив кошти в розмірі 8 000,00 грн., що відповідно до виданого адвокатським об`єднанням рахуноку-фактури №СФ-0000321 від 05.08.2021 року включають в себе, зокрема, послуги зі складення та подання позовної заяви до господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ "Укртрансметиз" до ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення боргу за договором підряду № 03-02/2020 від 03.02.2020 року в розмірі 4 000,00 грн (а.с.7).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, господарський суд правомірно встановив, що розмір витрат на професійну правову допомогу є обґрунтованим, а тому правомірно підлягає задоволенню.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвалене рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі №917/1275/21 відповідає наведеним вимогам і підстави для його зміни чи скасування відсутні, що не спростовано скаржником.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський ремонтний завод залізничної техніки, м.Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі №917/1275/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2021 у справі № 917/1275/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до вимог ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2022.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя С.В. Барбашова

Суддя І.В. Зубченко