Постанова

від 27.10.2021 по справі 2-1069/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1069/11

провадження № 61-8036св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько Микола Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 15 лютого 2021 року у складі судді Переясловської Ю. А. та постанову Донецького апеляційного суд від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 квітня 2011 року у справі № 2-1069/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк (далі - ПАТ ПУМБ ) заборгованість за кредитним договором № 6671560 від 01 серпня 2008 року у розмірі 403 181,20 доларів США, еквівалент 12 063,68 доларів США, що підлягає сплаті в гривні по курсу Національного банку України на день платежу, та 400 000 грн; за додатковою угодою № 7710910 від 01 вересня 2009 року до кредитного договору № 6671560 від 01 серпня 2008 року у розмірі 1 027 203,71 грн, судовий збір у розмірі 1 700грн, витрати, пов`язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у суді, в розмірі 120 грн, а всього стягнуто 403 181,20 доларів США, еквівалент 12 063,68 доларів США, що підлягає сплаті в гривні по курсу Національного банку України на день платежу, та 1 429 023,71грн.

12 березня 2012 року на виконання рішення суду Ворошиловським районним судом м. Донецька було видано виконавчий лист № 2-1069/11.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М. М. на виконання виконавчого листа № 2-1069/11 від 12 березня 2012 року, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька, відкрито виконавче провадження № 58502142.

Вказував, що між ПАТ ПУМБ та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Алькор Інвест (далі - ТОВ ФК Алькор Інвест ) 04 листопада 2019 року було укладено договір про відступлення права вимоги № 6671560/2019.

Цього ж дня між ним та ТОВ ФК Алькор Інвест було укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 6671560 від 01 серпня 2008 року перейшло від ТОВ ФК Алькор Інвест до нього.

Набуте ним право вимоги було оплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04 листопада 2019 року та квитанцією № TR.387486638/68607.17860 від 04 листопада 2019 року.

Враховуючи наведене просив суд замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2-1069/11, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька 12 березня 2012 року по справі № 2-1069/11.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 15 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ, а тому відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року справу передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справа повернута на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема статей 204, 215 ЦК України, щодо правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та порушення норм процесуального права, оскільки всупереч положенням статті 442 ЦПК України суди безпідставно відмовили у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні .

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 квітня 2011 року позов ПАТ ПУМБ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 6671560 від 01 серпня 2008 року у розмірі 403 181,20 доларів США, еквівалент 12 063,68 доларів США, що підлягає сплаті в гривні по курсу Національного банку України на день платежу, та 400 000 грн; за додатковою угодою № 7710910 від 01 вересня 2009 року до кредитного договору № 6671560 від 01 серпня 2008 року у розмірі 1 027 203,71 грн, судовий збір в розмірі 1 700 грн, витрати, пов`язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у суді, в розмірі 120 грн, а всього стягнуто 403 181,20 (чотириста три тисячі сто вісімдесят один та 20/100) доларів США, еквівалент 12 063,68 (дванадцять тисяч шістдесят три та 68/100) доларів США, що підлягає сплаті в гривні по курсу Національного банку України на день платежу та 1 429 023,71 (один мільйон чотириста двадцять дев`ять тисяч двадцять три) грн 71 коп.

04 листопада 2019 року між ПАТ ПУМБ та ТОВ ФК Алькор Інвест укладено договір про відступлення прав вимоги № 667156072019, відповідно до якого кредитор зобов`язується передати у власність нового кредитора, а новий кредитор прийняти права вимоги та в їх оплату сплатити грошові кошти на користь первісного кредитора на умовах, визначених цим договором. Відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акту приймання-передачі прав вимоги за формою з додатком 3 до цього договору.

Як вбачається з додатку № 3 до договору № 6671560/2019 від 04 листопада 2019 року про відступлення прав вимоги, ТОВ ФК Алькор Інвест набуло права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 6671560 від 01 серпня 2008 року, що укладений між банком та ОСОБА_2

04 листопада 2019 року між ТОВ ФК Алькор Інвест (первісний кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права то обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. Сторони дійшли згоди, що на підтвердження переходу права вимоги сторони в день проведення розрахунку підписують акт приймання-передачі права вимоги, що є додатком № 3 до договору. Під кредитним договором в даному договорі про відступлення права вимоги розуміється кредитний договір № 6671560 від 01 серпня 2008 року, укладений між ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_2 .

Під правами вимоги у вказаному договорі слід розуміти право грошової вимоги первісного кредитора до боржника за кредитним договором щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, неустойок та інших платежів, визначених кредитним договором.

Як вбачається з додатку № 2 до договору від 04 листопада 2019 року відступлення прав вимоги, ОСОБА_1 прийняв від первісного кредитора оригінали документів, зокрема, оригінал кредитного договору № 6671560 від 01 серпня 2008 року.

На виконання вимог пункту 3.1 договору від 04 листопада 2019 року про відступлення прав вимоги новий кредитор ОСОБА_1 сплатив кошти у сумі 73 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04 вересня 2019 року.

За ініціативою суду 18 грудня 2020 року частково відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі 2-1069/11 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ ПУМБ про визнання договорів недійсними та за зустрічним позовом ПАТ ПУМБ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в частині заочного рішення, ухваленого Ворошиловським районним судом м. Донецька 28 квітня 2011 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).

Матеріали справи не містять відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 04 листопада 2019 року, укладеного між ТОВ ФК Алькор Інвест та ОСОБА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_1 не набув право вимоги за кредитним договором від 01 серпня 2008 року № 6671560, а тому звернення заявника до суду із відповідною заявою відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Тотожна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у праві № 0910/2-103/2011 (провадження № 61-13311св20).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогам закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та про скасування оскаржуваних судових рішень та ухваленням нового рішення про задоволення заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 15 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні задовольнити.

Замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2-1069/11, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька 12 березня 2012 року по справі № 2-1069/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк заборгованості за кредитним договором № 6671560 від 01 серпня 2008 року у розмірі 403 181,20 доларів США, еквівалент 12 063,68 доларів США, що підлягає сплаті в гривні по курсу Національного банку України на день платежу та 400 000грн; за додатковою угодою № 7710910 від 01 вересня 2009 року до кредитного договору № 6671560 від 01 серпня 2008 року у розмірі 1 027 203,71 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн, витрати пов`язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у суді в розмірі 120 грн, а всього стягнути 403 181, 20 доларів США, еквівалент 12 063,68 доларів США, що підлягає сплаті в гривні по курсу Національного банку України на день платежу та 1 429 023,71 грн з публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. Ю. Сакара

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович