Ухвала

від 01.11.2021 по справі 541/1002/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 541/1002/19

провадження № 61-16468ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасовський Микола Васильович на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту земельної ділянки ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено на користь ОСОБА_2 оплатний безстроковий земельний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1 . Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 28,5 кв. м. Ширина земельного сервітуту - 1,50 м.

Межі, що відокремлюють ділянку земельного сервітуту встановлено відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 541/1002/19, складеного 14 липня 2020 року Полтавським відділенням ХНДІ СЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса та додатку № 4 до Висновку експертів № 1943/1944, таким чином: - від т. А до т. Б - на відстані 1,50 м; - від т. Б до т. В - на відстані 15,05 м (1,87 м + 13,08 м); - від т. В до т. Г - на відстані 2,27 м; - від т. Г до т. Д - на відстані 1,52 м; - від т. Д. до т. Е - на відстані 16,72 м (14,74 м + 1,98 м).

Для встановлення та користування земельним сервітутом:

необхідно ОСОБА_2 , влаштувати хвіртку (вказано за № 1 у Додатку № 4 до Висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи по цивільній справі № 541/1002/19, складеного 14 липня 2020 Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса);

необхідно ОСОБА_1 , демонтувати частину огорожі та дерев`яну споруду (сарай), а також провести переобладнання металевих воріт та хвіртки які належать ОСОБА_1 відповідно до додатку № 4 до висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 541/1002/19, складеного 14 липня 2020 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, а ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 вартість вказаного майна та робіт.

Встановлено за сервітутне користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1 щорічну плату в сумі, що дорівнює половині витрат ОСОБА_1 на сплату земельного податку за користування сервітутною ділянкою, відповідно до наданих ОСОБА_1 квитанцій про сплату земельного податку, яку повинна сплачувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . У випадку звільнення ОСОБА_1 за законом або за іншими підставами від оподаткування земельної ділянки щорічна плата не здійснюється.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

До Верховного Суду у жовтні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасовський М. В. подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову (про встановлення сервітуту земельної ділянки ) та характер правовідносин, у яких виник спір.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховний Суд урахував предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, та з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, зазначених підстав не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , рішення Європейського суду з прав людини у справі Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасовський Микола Васильович на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту земельної ділянки , відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк