Рішення

від 16.06.2021 по справі 541/1002/19

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1002/19

Провадження №2/541/12/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Куцин В. М.,

секретаря судових засідань Байва Т. В.

з участю: представника позивача: Маловічко Р.В.

представників відповідача:

ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_4 про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки.

В направленому на адресу суду позові позивачка ОСОБА_3 зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.01.1994 року вона є власницею частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша частина цього ж будинку належить відповідачці. Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до 2007 року перебувала у спільному користуванні позивачки і відповідачки з розподілом території, визначеним для попередніх власників житлового будинку рішенням Народного суду Миргородського району від 01.11.1961 року. У 2007 році земельна ділянка була приватизована обома сторонами з оформленням державних актів про право власності на земельні ділянки. При цьому, позивачці була надана у власність земельна ділянка кадастровий номер 5310900000:50:039:0042, а відповідачці ОСОБА_4 - земельна ділянка кадастровий номер 5310900000:50:039:0041.

Між позивачкою і відповідачкою виник спір, пов`язаний з розмірами та конфігурацією земельних ділянок прибудинкової території, але судовими рішеннями, які набрали чинності, земельні ділянки були залишені без змін (рішення Апеляційного суду Полтавської області від 25.07.2016). Позивачка зазначає, що площа земельної ділянки, після оформлення права власності належить відповідачці, у порівнянні з визначеною рішенням Народного суду Миргородського району від 01.11.1961 року, збільшилась за рахунок як спільного городу так і спільного двору, який до оформлення права власності одночасно був і заїздом до належної позивачці квартири АДРЕСА_2 . Позивачка стверджує, що зазначені обставини підтверджуються простим порівнянням розмірів земельних ділянок до і після приватизації, а також загальною схемою земельної ділянки.

При цьому, будинок АДРЕСА_1 залишається у спільній частковій власності позивачки і відповідачки, частки цього будинковолодіння сторін пов`язані між собою спільними комунікаціями, зокрема водо- газо- електропостачання, проведеними з АДРЕСА_1 . Але, у той самий час, з урахуванням місця розташування обох цих земельних ділянок будь який доступ до належної позивачці частини колись спільної земельної ділянки з дороги загального користування ( АДРЕСА_1 ) можливий виключно через земельну ділянку відповідачки, оскільки земельна ділянка, що належить позивачці, втратила будь-який зв`язок із землями загального користування, стала обмеженою з усіх боків приватними земельними ділянками, в тому числі - земельною ділянкою відповідачки.

Позивачка зазначає, що таке становище порушує не лише її права на володіння належною їй земельною ділянкою, а також, зокрема, порушує загальноприйнятні побутові потреби і норми: до земельної ділянки позивачки і належної їй частини будинку, господарських споруд формально не можливо без дозволу відповідачки пройти, проїхати велосипедом. Позивачка і члени її сім`ї втратили право на безперешкодний проїзд і прохід у двір садиби до належної їй частини будинку та господарських споруд, на відвідування її будинку знайомими, а також особами, що періодично мали б відвідувати її будинок в службових цілях (поштарі, медичні працівники, працівники поліції, працівники служб обслуговування комунікацій, тощо). Одночасно позивачка формально втратила право на прокладання та експлуатацію лінійних комунікацій забезпечення по належній відповідачці частині земельної ділянки, оскільки задоволення таких і інших подібних потреб і норм на цей час можливе виключно з дозволу відповідачки.

Ці обставини порушують права позивачки на нормальне користування належною їй власністю. Забезпечення потреб позивачки стосовно належного доступу до власної земельної ділянки не можуть бути задоволені в інший спосіб, крім, як - встановленням сервітуту. Позивачка зазначила, що сервітут може бути встановлений щодо частини земельної ділянки саме відповідачки ОСОБА_4 , тому що, до оформлення права власності ці земельні ділянки складали одну цілу єдину ділянку, будинок перебуває у спільній частковій власності і йдеться про доступ до єдиного будинку, пов`язаного спільними комунікаціями, а також тому, що саме через цю ділянку існує єдина реальна можливість проходу і проїзду до земель (дороги) загального користування ( АДРЕСА_1 , на якій розташований будинок і до якої відносяться земельні ділянки - її і відповідачки. Крім того, саме через цю ділянку вже прокладені окремі лінійні комунікації.

Позивачка зазначає, що земельний сервітут на право користування чужою земельною ділянкою може бути ініційований власником іншої земельної ділянки, може бути встановлений виключно договором, законом, заповітом або рішенням суду і підлягає державній реєстрації. При оформленні права власності на земельні ділянки сторін спору сервітутні відносини, які відповідають зазначеним вимогам законодавства не встановлювалися. У травні 2018 року позивачка звернулася до відповідачки з пропозицією про встановлення земельного сервітуту, а 27.06.2018 звернулася до суду з позовом про встановлення сервітуту. Рішенням Миргородського міжрайонного суду від 08.10.2018 року в справі № 541/1380/18 позивачці було відмовлено у задоволенні її позовних вимог в зв`язку з недоведеністю позову в частині наявності перешкод з боку відповідачки в користуванні належною їй земельною ділянкою і недоведеністю площі і меж земельного сервітуту.

Після винесення судом зазначеного рішення позивачка звернулася до міської ради з заявою про створення комісії з земельних спорів для вирішення питання забезпечення проїзду через земельну ділянку відповідачки. Відповіддю міського голови від 12.10.2018 року позивачці було рекомендовано вирішити поставлене питання самостійно за принципами добросусідства, шляхом встановлення земельного сервітуту.

Також, 12.11.2018 року позивачка звернулася до міської ради з заявою про створення комісії по вирішенню земельних спорів з метою визначення неможливості користування належною їй земельною ділянкою через відносини, що склалися з відповідачкою. Така комісія міською радою була створена, проведено її виїзне засідання, але міський голова 26.11.2018 року надав позивачці ту ж саму рекомендацію, що й відповіддю міського голови від 12.10.2018 року. Та при цьому, комісія встановила, що всі земельні ділянки що межують з належною їй , в тому числі з боку АДРЕСА_1 , перебувають у приватній власності.

Але відповідачка і члени її сім`ї, як ще до завершення судового розгляду, так і згодом після винесення 08.10.2018 року рішення суду розпочала постійно вчиняти перешкоди навіть для проходу членів сім`ї позивачки на територію її земельної ділянки з АДРЕСА_1 через свою земельну ділянку, в тому числі - використовуючи зазначене рішення суду, як таке, що є підставою для припинення пропуску позивачки і членів її сім`ї на територію належної позивачці земельної ділянки.

Для вирішення зазначених наявних спірних питань, представником позивачки ОСОБА_5 10.12.2018 року була надіслана відповідачці пропозиція про укладання договору встановлення земельного сервітуту між нею і ОСОБА_4 на частину земельної ділянки 5310900000:50:039:0041, що належить ОСОБА_4 та знаходяться в АДРЕСА_3 , з доданням до цієї пропозиції проекту договору про право на користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) і проекту додатку - схеми, складеної згідно наявних в технічній документації з землеустрою кадастрових планів їхніх суміжних земельних ділянок.

Але відповідачка не отримує від позивачки вхідну кореспонденцію і лист повернувся з пошти без отримання, як і повторно надісланий 26.12.2018 року аналогічний лист.

Позивачка стверджує, що відповідачці добре відомо про наміри позивачки, оскільки ОСОБА_5 , в тому числі - як член її сім`ї, постійно намагається вести переговори з цього приводу з відповідачкою, але вона здебільшого уникає розмов щодо встановлення сервітуту, натомість погрожує знищенням вже прокладених і діючих лінійних комунікацій водозабезпечення і газозабезпечення.

В зв`язку з зазначеними обставинами, у відповідності до норми ст. 402 ЦК України, позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом про встановлення сервітуту, який передбачає забезпечення її прав на сервітутне користування земельною ділянкою відповідачки. Позивачка просить суд встановити на користь ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , що проживає та є власницею земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:039:0042 за адресою: АДРЕСА_1 , безстроковий земельний сервітут стосовно частин земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:039:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності відповідачці ОСОБА_4 ; площі, розташування та поворотні точки (прив`язки) сервітутних ділянок визначити у відповідності до висновку судової землевпорядної експертизи; при встановленні сервітуту передбачити наступні види сервітуту (права користування) земельною ділянкою, що належить відповідачці:

- землекористувач - позивачка ОСОБА_3 та члени її сім`ї та інші особи, які відвідують землекористувача в особистих та/або в службових цілях, без погодження в кожному окремому випадку з власником - відповідачкою ОСОБА_4 має право цілодобово проходити в обидві сторони через визначені цим сервітутом частини (частину) земельної ділянки, а також проїжджати нею в обидві сторони велосипедом;

- землекористувач має право без отримання окремого дозволу власника, у відповідності до діючих нормативних актів і затверджених проектів, або письмових дозволів власника прокладати через сервітутні ділянки трубопроводи водопостачання, водовідведення, газозабезпечення, мережі енерго-електрозабезпечення, зв`язку, та інших ліній і комунікацій тощо, та обслуговувати їх самостійно та/або через представників та/або спеціалістів уповноважених служб та підприємств.

- землекористувач за сервітутне користування частиною земельної ділянки відповідачки ОСОБА_4 сплачує їй щорічно кошти в сумі, що дорівнює половині витрат відповідачки на сплату земельного податку за користування сервітутними ділянками, відповідно до наданих відповідачкою квитанцій про сплату земельного податку. У випадку звільнення відповідачки за законом або за іншими підставами від оподаткування земельної ділянки, відшкодування, передбачене цим пунктом Договору, не здійснюється; стягнути на користь позивачки з відповідачки ОСОБА_4 понесені судові витрати.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Куцин В. М. від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 09.07.2019 року.

11.06.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Стасовського М.В. В поданому відзиві зазначено, що вимоги позивача є безпідставними, такими що не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

По-перше, посилання позивача на рішення Народного суду Миргородського району від 01.11.1961 року є безпідставним, оскільки цим обставинам судом надано оцінку, так як дане рішення було предметом розгляду по справі № 541/3244/15-ц, та рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено. Разом з цим, апеляційним судом констатовано, наявність згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою, яка була досягнута ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже на момент звернення до органів місцевого самоврядування, які своїми рішеннями №1071 від 22 жовтня 1997 року ОСОБА_3 та № 998 від 16.09.1997 ОСОБА_4 , на підставі поданих Позивачкою та Відповідачкою заяв, передали безкоштовно у приватну власність земельні ділянки площею 400 кв.м. та 600 кв. м. відповідно по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, та дозволили в установленому порядку одержати Державні акти на право власності на землю.

В свою чергу, згідно землевпорядній документації, яка розроблялась під час вирішення питання по надання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , земельних ділянок по АДРЕСА_1 у власність, під час чого за участю останніх ПП Земсервіс-Плюс здійснено визначення та погодження меж вищевказаних земельних ділянок про що у відповідних схемах, які є невід`ємною частиною Технічної документації наявні підписи власників суміжних земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому, в актах встановлення меж земельних ділянок в натурі вказано, що межові знаки в кількості 17 штук, межі та розміри земельної ділянки показані зацікавленим сторонам в натурі, вказані на схемі і посвідчені підписами суміжних землевласників та землекористувачів.

Згідно схеми меж та розмірів земельного сервітуту вбачається, що опис та межі земель сервітуту, які проходять через земельну ділянку ОСОБА_4 погодженні суміжними землевласниками, а саме ОСОБА_3 без будь-яких зауважень щодо їх розмірів.

При цьому, було встановлено факт спільного звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ПП Земсервіс Плюс у березні 2007 року на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та отримання ними ж в один і той самий день, а саме 10.09.2007 року Державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, що в свою чергу не узгоджується з позиціями позивача щодо відсутності взаємної згоди на розподілення спільної земельної ділянки Вказаний факт підтверджений як самою Позивачкою в ході попередніх судових розглядів так і технічними документаціями із землеустрою спірних земельних ділянок.

Окрім цього, як до моменту приватизації земельних ділянок по АДРЕСА_1 так і після цього, Позивачка вільно користувалася належною їй на праві власності земельною ділянкою, мала безперешкодний доступ до неї через належну Відповідачці ОСОБА_4 земельну ділянку, яка при цьому будь-яких перешкод проходу ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_5 не чинила.

Згідно відповіді Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Миргородводоканал , від 17.08.2015 встановлено, що дійсно через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4 на праві власності прокладений водогін котрий належить ОСОБА_3 на підставі виготовленої згідно вимог чинного законодавства документації Приватним підприємцем ОСОБА_6 , в якому наявний письмовий дозвіл ОСОБА_4 на прокладання водогону та договору про надання послуг з водопостачання від 19.05.2008.

Даний водогін розміщений саме на земельній ділянці згідно Технічної документації, яка запроектована та виділена під земельний сервітут, а саме сервітут за типом № 3 - право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв`язку, трубопроводів, інших ліній комунікації, але аж ніяк не земельного сервітуту для проходу та проїзду.

Представник відповідача зазначив, що на вказаній земельній ділянці, яка згідно Технічної документації, запроектована та виділена під земельний сервітут, а саме сервітут за типом № 3- прокладено також газогін, яким здійснюється газопостачання будинку АДРЕСА_1 .

По-друге, твердження Позивача що будь-який доступ до земельної ділянки з дороги загального користування можливий виключно через земельну ділянку Відповідача, та земельна ділянка Позивача втратила будь-який зв`язок із землями загального користування, також не відповідає дійсності. Так. згідно відомостей з Публічної кадастрової карти України, вбачається, що заїзд на земельну ділянку ОСОБА_3 кадастровий номер №5310900000:50:039:0042, без будь-яких порушень прав та законних інтересів ОСОБА_4 , можливо провести з АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка не приватизована будь-ким до цього часу. Зазначає що протягом значного часу ОСОБА_3 здійснювала обробіток своєї земельної за допомогою сільськогосподарської техніки, яка здійснювала заїзд на належну позивачці земельну ділянку саме з АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Миргородської міської ради, встановлено, що ні ОСОБА_3 ні її представник ОСОБА_5 стосовно отримання дозволу на організацію заїзду на належну ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер №53 10900000:50:039:0042 з боку АДРЕСА_1 , не зверталися.

З наведених обставин вбачається, що ніхто із сусідів Позивачки зі сторони АДРЕСА_1 , не є власником суміжної з Позивачкою земельної ділянки, а отже ця ділянка є власністю територіальної громади і розпорядження нею здійснює міська рада. Вказує, що насамперед необхідно звернутися з письмовою пропозицією про встановлення земельного сервітуту і укладення відповідного договору із міською радою, з метою організації саме заїзду до домоволодіння Позивачки з АДРЕСА_1 , не обмежуючи при цьому право власності Відповідача на належну їй земельну ділянку.

З метою врегулювання спору на засадах добросусідства. неодноразово питання користування земельним сервітутом розглядалося комісією по вирішенню земельних спорів, що підтверджується протоколами №3 від 13.02.2014 року, та №8 від 14.05.2015 року. Повідомив, що 04.03.2014 року, та 24.03.2014 року ОСОБА_4 зверталася до ОСОБА_3 з пропозицією щодо укладення договору сервітуту навіть на право проходу та проїзду на велосипеді, однак дані звернення залишилися без будь-якого розгляду, натомість ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, результати розгляду якого наведені вище, (справа № 541/3244/15-ц у задоволенні позову відмовлено).

З приводу сервітутної ділянки №2 про яку йде мова в позові представник відповідачки зазначив, що на запропонованій Позивачем земельній ділянці розміщенні будівлі, які є необхідними для обслуговування земельної ділянки Відповідачки.

У свою чергу, положення ч. 4 ст. 98 ЗК України передбачають, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

В даному випадку, для того, щоб задовольнити вимоги Позивачки по встановленню земельного сервітуту по ділянці АДРЕСА_4 , необхідно буде зруйнувати будівлі, які розташовані на ній.

З приводу сервітутної ділянки № 1 про яку в позові просить Позивач звернув увагу, що через дану земельну ділянку проходить водогін за газогін, в тому числі до домоволодіння Позивачки, а тому прокладання на місцях вже існуючих комунікацій нових, можливо негативно вплинути на існуючі будівлі та споруди належні ОСОБА_4 , та які розташовані на належній їй на праві власності земельній ділянці.

Як додаткову обставину для прийняття судом рішення щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 представником відповідача зазначено про порушення позивачем строків позовної давності для захисту своїх порушених прав та інтересів та наполягав на їх застосуванні.Просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, у зв`язку з пропущенням строку позовної давності.

18.06.2019 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив. В якому позивач зазначає, що вважає обгрунтування, викладені у відзиві, такими що не відповідають обставинам справи і законодавству.

Насамперед, є незрозумілим заперечення представника відповідача щодо посилання в позові на рішення Народного суду Миргородського району від 01.11.1961, оскільки це зазначено не як безпосередня підстава звернення до суду, а стосується опису обставин справи, адже вказує на витоки виникнення спірних правовідносин, що не спростовано жодним подальшим судовим рішенням. Посилання представника відповідача у відзиві на будь-які оцінки цього судового рішення у рішенні Апеляційного суду Полтавської області в рішенні від 25.07.2016 року у справі № 541/3244/15-ц також процесуально некоректні, адже апеляційна інстанція у зазначеному рішенні не надавала будь яких оцінок рішенню Народного суду Миргородського району від 01.11.1961 р, крім констатації факту його існування.

Також, є незрозумілим твердження про констатацію Апеляційним судом Полтавської області в рішенні від 25.07.2016 р. наявності згоди на передання земельних ділянок у приватну власність і визначення меж, адже про це позивач сама згадувала у позові, як на обставину, що встановлена судовим рішенням - також в якості опису обставин справи і жодним чином на цей час не заперечувала її.

В позові зазначено і про існуючі комунікаційні системи сторін (спільні і відокремлені), тому знову ж не зрозуміло - для чого це було вказувати у відзиві.

У поданому позові позивачка виходила виключно з визначених існуючих меж земельних ділянок сторін спору, тому вважає всі ці і інші подібні зазначення у відзиві безсенсовим набором фраз.

Звернення з цим позовом саме до відповідачки пов`язане саме з тим, що будинковолодіння позивачки і відповідачки є єдиним спільним, взаємопов`язаним житлово- земельним комплексом. Сторони спору, в різні періоди проживання мали різні взаємовідносини, які були і нормальними - добросусідськими і виходили за межи добросусідства. Останнім часом з боку відповідачки, з малозрозумілих для позивачки причин постійно вчиняються перешкоди для добросусідського користування, про що зазначено у позові з посиланням на відповідні докази. Тому позивачка і вирішила використати своє право на офіційне встановлення сервітутних відносин, хоча, як вважає позивачка, що наявність та/або відсутність перешкод не має значення для вирішення питання про встановлення сервітутних відносин, виходячи з юридичної природи цих відносин. Посилання на ці, існуючі на момент звернення з цим позовом перешкоди пов`язане виключно з наявністю зазначення про їх відсутність у попередньому рішенні Миргородського міськрайонного суду в справі № 541/1380/18.

Тобто, позивачка звернулася до суду з цим позовом з підстав безперервно триваючих правовідносин, до яких, виходячи з їх правової природи і норм закону не мають і не можуть мати жодного відношення а ні позовна давність, а ні наявність перешкод.

Норма ст. 401 ЦК України чітко і недвозначно визначає право користування чужим майном (сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Наявність та/або відсутність можливості задоволення потреб сторони звернення в інший спосіб - єдина і виключна підстава для наявності або відсутності права на сервітут. Подальше нормативне регулювання стосується виключно порядку оформлення і видів сервітутного користування, меж сервітутних ділянок.

Таким чином, в цілому і в даному випадку, право на встановлення сервітуту на обмежене користування сусідньою ділянкою або її частинами є безумовним правом відповідної сторони (в даному випадку - позивачки) в будь яких момент після звернення у встановленому порядку, в тому числі - незалежно від будь яких попередніх рішень, якщо сторона вважає для себе це необхідним.

Обґрунтування неможливості задоволення зазначених у позові видів сервітутного користування в іншій спосіб в цілком достатній мірі вказане у позові, в тому числі з посиланням на вже існуючі окремі фактичні відносини користування, що виникли протягом десятиліть спільного домоволодіння.

При цьому, на думку позивачки цілком безпідставними є посилання представника відповідачки на те, що згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України, прохід і проїзд на земельну ділянку ОСОБА_3 можливо провести з АДРЕСА_1 , оскільки розташована там земельна ділянка відноситься до земель міської ради.

Зазначене заперечення і посилання в даному випадку на Публічну кадастрову карту не відповідає вимогам ст.ст. 79, 80 ЦПК України, щодо достовірності і достатності доказів. Публічна кадастрова карта - не є і не може бути доказом хоча б в силу того, що на першій же її веб-сторінці чітко і недвозначно заявлено про можливість і наявність помилок. На підставі таких даних не можна встановити дійсні обставини справи, тому взагалі не є доказом.

Позивачка стверджує, що зверталася до міської ради для вирішення спірного питання в цілому і відповіддю міського Голови від 26.11.2018 р. № 797/М02-02/869 їй було повідомлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_5 (на яку посилається представник відповідачки і яка не має жодного відношення до єдиного будинку сторін спору, що перебуває у спільній частковій власності), передана у приватну власність громадянам.

Посилання представника відповідачки у відзиві на будь які заїзди та інше користування нею земельною ділянкою по АДРЕСА_5 є бездоказовими твердженнями, що не відповідають вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Заявлений у поданому позові обсяг сервітутних відносин, є мінімально необхідним для забезпечення її життєвих потреб і мінімально обтяжливим для відповідачки. Щодо твердження представника відповідачки про те, що для забезпечення проходу і проїзду велосипедом через її земельну ділянку, а також для прокладки магістралей забезпечення (які, здебільшого вже існують) необхідно зруйнувати сараї позивачка зазначає, що у випадку необхідності прокладки будь-яких магістралей комунального забезпечення, така прокладка здійснюється виключно за проектами, затвердженими відповідними органами, установами, згідно діючої нормативної бази і відповідно, в подальшому, навіть теоретично не може призвести до завдання шкоди відповідачці.

Твердження представника відповідачки про пропуск позивачкою позовної давності є безпідставними, оскільки правовідносини між позивачкою та відповідачкою стосовно питань добросусідства є безперервно триваючими і позивачка, виходячи з суті відповідних норм закону і правової природи сервітутних відносин має право на офіційне і зареєстроване встановлення сервітутних відносин з будь якого моменту - у визначеному законом порядку. Таким чином, заява представника відповідача про застосування позовної давності не може бути задоволена .

Наголошує що позивачка звернулася до відповідачки з пропозицією встановлення сервітутних відносин у грудні 2018 року, відповіді не одержала (докази додані до позову) і скористалася своїм правом на звернення до суду.Просить позов задовольнити.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.09.2019 року призначено комплексну судову будівельно - технічну та земельно-технічну експертизу.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

12 листопада 2019 року надійшло клопотання експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту імені засл. проф. М.С.Бокаріуса про уточнення питань поставлених на вирішення судової експертизи.

10 грудня 2019 року надійшло клопотання експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту імені засл. проф. М.С.Бокаріуса про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та проведення натурного обстеження об`єктів дослідження.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.12.2019 року провадження у справі поновлено, розгляд справи продовжено в підготовчому засіданні.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.12.2019 року клопотання експерта задоволено направлено в розпорядження експерта додаткові матеріали. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17 липня 2020 року справа повернута з експертної установи з наданим висновком експерта.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.08.2020 року провадження у справі поновлено, постановлено розгляд справи продовжити в підготовчому засіданні.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 позов підтримав в повному обсязі, як законний та обґрунтований, просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Наголошував, що відповідач створює перешкоди у користуванні належного його довірительці домоволодіння. Що підтверджується доказами наданими в ході судового розгляду, поясненнями свідків, відеозаписом який підтверджує звернення позивачки до органів поліції з метою безперешкодного виходу з будинковолодіння. Звернення до суду з заявою про забезпечення позову в зв`язку із перешкодами в користуванні будинком які вчиняє відповідач в ході судового розгляду справи. Наголошував, що відсутні підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності. Оскільки до 2018 року між сторонами існували добросусідські відносини і лише в 2018 році позивач була змушена звернутися до відповідача з пропозицією укласти сервітут, однак остання не відреагувала на її пропозицію. Стверджує, що можливий лише один шлях виходу на вулицю загального користування вулицю Личанська з домоволодіння позивачки про що вказано у описовій частині висновку експертизи яка проведена судом. Просить встановити сервітут на право проходу та проїзду велосипедом в межах визначених експертизою. Та встановити сервітут на обслуговування водогону за необхідності його ремонту при пошкодженні.

Представник відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_7 просили в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача адвокат Стасовський М. В. підтримав подану заяву про застосування позовної давності, оскільки при вирішенні судом справи в 2016 році щодо іншого предмету спору але між цими ж сторонами встановлено, що в 2014 році позивачу стало відомо про порушення його права на прохід до належного їй житлового будинку однак до суду позивач звернулася лише в 2019 році. Крім того відповідно до практики Верховного Суду встановлення сервітуту повинно бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки. Але на запропонованій експертом земельній ділянці де має бути встановлений сервітут розміщені будівлі, які належать відповідачу в той час як позивачем будь-який інший варіант встановлення сервітуту суду не пропонувався, в тому числі по земельних ділянках розташованих на АДРЕСА_5 . Тому вважав, що позивачем не доведено що вказаний земельний сервітут є найменш обтяжливим.

Представник відповідачки ОСОБА_1 , наголошувала, що при здійсненні приватизації земельних ділянок належних на праві власності сторонам був визначений типу №3 сервітуту на право прокладення та експлуатації ліній електропередачі,зв`язку,трубопроводів, інших ліній комунікацій (ст. 99п.в.ЗКУ. ) тому заявлені позовні вимоги про встановлення іншого типу сервітуту задоволенню не підлягають.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є членом сім`ї позивача та проживає у спірному будинку. Відповідач почала чинити перешкоди з часу вирішення питання про прокладення водогону. Чи вирішувалося питання про добровільне встановлення сервітуту для проходу та проїзду велосипедом їй невідомо. Однак відповідач постійно створює перешкоди у доступі до належної позивачці частини будинку : взимку відкидає сніг на прохід і дитина не має можливості відвідувати школу,облаштувала каркас який заважає вільному проходу. Іншого шляху виходу на дорогу загального користування вулицю Личанська не має, оскільки всі інші сусіди приватизували належні їм земельні ділянки та установили паркани . .

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 жовтня 2018 року у справі № 541/1380/18, провадження № 2/541/825/2018, яке набрало законної сили судом встановлено, що порядок користування спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 був визначений рішенням народного суду Миргородського району від 01 листопада 1961 року, яким встановлено наступний порядок землекористування по схемі №2 надавши в користування одному співвласнику ( ОСОБА_9 ) земельну ділянку площею 461 кв.м. та іншому співвласнику ( ОСОБА_10 ) земельну ділянку 461 кв.м., а двір залишено у їх спільному користуванні.

Позивачка ОСОБА_3 набула право власності на 2/5 частини будинку 17 січня 1994 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на 3/5 частини житлового будинку 30 березня 1993 року, що також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.

В подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було досягнуто згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою ще на момент звернення до органів місцевого самоврядування, які своїми рішеннями №1071 від 22 жовтня 1997 року ОСОБА_3 та №998 від 16.09.1997 року ОСОБА_4 на підставі поданих ними заяв, передали безкоштовно у приватну власність земельні ділянки площею 400 кв.м. та 600 кв.м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, та дозволили в установленому порядку одержати державні акти на право власності на землю.

Також в матеріалах цивільної справи мається землевпорядна документація, яка розроблялася під час вирішення питання по наданню ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельних ділянок по АДРЕСА_1 у власність, під час чого за участю останніх ПП Земсервіс-плюс було здійснено визначення та погодження меж вищевказаних земельних ділянок, про що у відповідних схемах, які є невід`ємною частиною Технічної документації, наявні підписи власників суміжних земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому, в актах встановлення меж земельних ділянок в натурі вказано, що межові знаки в кількості 17 штук, межі та розміри земельної ділянки показані зацікавленим сторонам в натурі, вказані на схемі і посвідчені підписами суміжних землевласників та землекористувачів.

Згідно схеми меж та розмірів земельного сервітуту вбачається, що опис та межі земель сервітуту, які проходять через земельну ділянку ОСОБА_4 погоджені суміжними співвласниками, зокрема позивачкою ОСОБА_11 без будь-яких зауважень щодо їх розміру .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним ті обставини, що встановлені судом при постановленні рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 жовтня 2018 року у справі № 541/1380/18, провадження № 2/541/825/2018.

Згідно п. 2 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

За приписами статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 ЦК України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця ) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно об`єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України. Згідно із статтею 98 ЗК України право земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.

Статтею 99 ЗК України передбачено види права земельного сервітуту, зокрема як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до вимог частини третьої статті 403 ЦК особа, що користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Визначення плати належить до компетенції сторін. Безкоштовне використання сервітуту має бути встановлено в договорі, законі або рішенням суду.

Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Отже, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

30 травня 2018 року позивачка ОСОБА_3 зверталася до відповідачки ОСОБА_4 з приводу встановлення земельного сервітуту та направляла договір про встановлення земельного сервітуту для підписання. Сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення договору про встановлення сервітуту.

27.06.2018 року ОСОБА_3 звернулася до Миргородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 жовтня 2018 року у справі № 541/1380/18, провадження № 2/541/825/2018 ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні її позовних вимог в зв`язку з недоведеністю позову в частині того, що відповідачка створює позивачці перешкоди в проході, проїзді, інше через належну їй земельну ділянку та відсутністю відомостей стосовно площі земельної ділянки, на яку позивачка пропонувала встановити сервітут.

Після винесення судом зазначеного рішення 08.10.2018 року позивачка звернулася до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області з заявою про створення комісії з земельних спорів для вирішення питання забезпечення проїзду через земельну ділянку відповідачки.

Миргородською міською радою Полтавської області надано відповідь № 667/М02-02/750 від 12.10.2018 року, відповідно до якої позивачці роз`яснено, що відповідно до вимог ст. 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження та рекомендовано вирішити поставлене питання за правилами добросусідства, в тому числі встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду.

Також, 12.11.2018 року позивачка звернулася до Миргородської міської ради Полтавської області з заявою про створення комісії по вирішенню земельних спорів з метою визначення неможливості користування належною їй земельною ділянкою через відносини, що склалися з відповідачкою.

За результатами розгляду вказаної заяви позивачки 22.11.2018 року було проведено виїзне засідання комісії по вирішенню земельних спорів, для встановлення всіх фактів , які були вказані у зверненні. Відповідно до витягу з протоколу № 15 засідання комісії по вирішенню земельних спорів від 22.11.2018 року за результатами проведеного виїзного засідання, обговорення та огляду правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які сторонами надані для огляду, огляду земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_5 , враховуючи, що земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у приватній власності громадян, наявність рішення виконавчого комітету міської ради № 45 від 13.01.2000 року, яким передано у приватну власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , а також наявність рішень судів, які набрали законної сили у справах № 541/3244/15-ц, № 541/1380/18, відсутність на момент проведення виїзного засідання перешкод у здійсненні проходу до домоволодіння ОСОБА_12 , керуючись ст. 154 Земельного кодексу України комісія вирішила рекомендувати ОСОБА_12 та ОСОБА_4 з дотриманням правил добросусідства, укласти договір про встановлення земельного сервітуту та зареєструвати його згідно вимог чинного законодавства. Про що повідомлено позивачку листом Миргородської міської ради Полтавської області від 26.11.2018 року № 797/М02-02/869.

Позивачка стверджує, що відповідачка і члени її сім`ї, як ще до завершення судового розгляду, так і згодом після винесення 08.10.2018 року рішення суду розпочали постійно вчиняти перешкоди навіть для проходу членів її сім`ї на територію належної її земельної ділянки з АДРЕСА_5 через свою земельну ділянку, в тому числі - використовуючи зазначене рішення суду, як таке, що є підставою для припинення пропуску позивачки і членів її сім`ї на територію належної їй земельної ділянки. На підтвердження вказаних обставин позивачкою надано до суду копії звернень позивачки ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 до Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області та висновки та відповіді органів національної поліції за результатами розгляду вказаних звернень за 2018-2019 роки (а. с. 72-94 т. 1).

Представником позивачки ОСОБА_5 10.12.2018 листом з описом вкладення була надіслана відповідачці пропозиція про укладання договору встановлення земельного сервітуту між позивачкою і відповідачкою на частину земельної ділянки 5310900000:50:039:0041, що належить відповідачці ОСОБА_4 та знаходиться в АДРЕСА_3 , з доданням до цієї пропозиції проекту договору про право на користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) і проекту додатку - схеми, складеної згідно наявних в технічній документації з землеустрою кадастрових планів наших суміжних земельних ділянок, що підтверджується копією опису вкладення до листа та копією фіскального чеку Полтавської дирекції ПАТ Укрпошта від 10.12.2018 року (а. с. 98 т. 1). Проте, вказаний лист повернувся позивачці з пошти без отримання, як і повторно надісланий 26.12.2018 року аналогічний лист (а. с. 99-103 т. 1).

Сторонами не було досягнуто згоди про встановлення сервітуту та про його умови, зважаючи на що спір підлягає до розгляду в судовому порядку.

В той же час, суд у відповідності до положень ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В позовній заяві, що перебуває на розгляді в суді позивачка просить суд встановити на свою користь безстроковий земельний сервітут стосовно частин земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:039:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності відповідачці ОСОБА_4 ; при встановленні сервітуту передбачити наступні види сервітуту (права користування) земельною ділянкою, що належить відповідачці:

- землекористувач - позивачка ОСОБА_3 та члени її сім`ї та інші особи, які відвідують землекористувача в особистих та/або в службових цілях, без погодження в кожному окремому випадку з власником - відповідачкою ОСОБА_4 має право цілодобово проходити в обидві сторони через визначені цим сервітутом частини (частину) земельної ділянки, а також проїжджати нею в обидві сторони велосипедом;

- землекористувач має право без отримання окремого дозволу власника, у відповідності до діючих нормативних актів і затверджених проектів, або письмових дозволів власника прокладати через сервітутні ділянки трубопроводи водопостачання, водовідведення, газозабезпечення, мережі енерго-електрозабезпечення, зв`язку, та інших ліній і комунікацій тощо, та обслуговувати їх самостійно та/або через представників та/або спеціалістів уповноважених служб та підприємств.

Площі, розташування та поворотні точки (прив`язки) сервітутних ділянок визначити у відповідності до висновку судової землевпорядної експертизи.

Відповідно до листа спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 N 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з`ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 №7 встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Таким чином, судом встановлено на підставі пояснень позивачки, заперечень відповідачки, письмових доказів по справі та пояснень свідка, допитаного судом , що відсутні між сторонами домовленості щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про можливість вирішення спору між сторонами у судовому порядку щодо заявленого позивачем та використаного ним права на звернення до суду у спосіб, що не заборонений законом.

У зазначених правовідносинах щодо встановлення земельного сервітуту закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання належної йому нерухомості, неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Крім того, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким - небудь іншим способом.

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі №541/1002/19, складеного 14.07.2020 року (далі - Висновок експертів № 1943/1944), по першому питанню дослідженням встановлено, що прохід, проїзд на велосипеді до частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що належить позивачу ( ОСОБА_3 ), а також для відповідного використання належної позивачу ( ОСОБА_3 ) земельної ділянки фактично здійснюється із АДРЕСА_5 по території земельної ділянки власником якої є відповідач ( ОСОБА_4 ).

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 по другому питанню встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді до частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ( ОСОБА_3 ) через земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 яка належить відповідачу ( ОСОБА_4 ) - з технічної точки зору є можливим. Встановлення земельного сервітуту на користь позивача для експлуатації лінії електропостачання не є доцільним по причинам наведеним у дослідницькій частині висновку(лінія електропостачання не проходить по земельній ділянці). Встановлення на користь позивача ( ОСОБА_3 ) земельного сервітуту на право проходу до вузла обліку фактично існуючого наземного газопроводу (для його обслуговування) по земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 яка належить відповідачу ( ОСОБА_4 ) та розташована за адресою АДРЕСА_1 - з технічної точки зору є можливим.

Встановлення на користь позивача ( ОСОБА_13 ) земельного сервітуту на право експлуатації фактично існуючого трубопроводу водопостачання (підземний водопровід) по земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 яка належить відповідачу ( ОСОБА_4 ) та розташована за адресою АДРЕСА_1 - з технічної точки зору є можливим тільки за умови, що власнику водопроводу ОСОБА_3 необхідно провести роботи по улаштуванню футляра на існуючому трубопроводі водопостачання діаметром 50мм.

Встановлення земельного сервітуту на користь позивача на право прокладання (нових) лінійних комунікацій водо- та газопостачання не є доцільним(оскільки такі лінії комунікацій уже прокладені)..

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 по третьому питанню в дослідницькій частині висновку на розгляд суду запропоновано один варіант встановлення на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 (власник - ОСОБА_4 ) земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді (код 07.01) на користь позивача ( ОСОБА_3 ) (графічна частина - Додаток №4). Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 28,5кв.м. Ширина земельного сервітуту - 1,50м.

В дослідницькій частині висновку на розгляд суду запропоновано один варіант встановлення на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 (власник - ОСОБА_4 ) земельного сервітуту на право проходу до вузла обліку фактично існуючого наземного газопроводу (для його обслуговування) (код 07.01) на користь позивача ( ОСОБА_3 ) (графічна частина - Додаток №4). Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 1,9 кв.м. Ширина земельного сервітуту - 1,00 м.

В дослідницькій частині висновку на розгляд суду запропоновано один варіант встановлення на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 (власник - ОСОБА_4 ) земельного сервітуту на право експлуатації фактично існуючого трубопроводу водопостачання (підземний водопровід) (код 07.03) на користь позивача ( ОСОБА_3 ) (графічна частина - Додаток №5). Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 26,5кв.м. Ширина земельного сервітуту - 1,50м.

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 по четвертому та п`ятому питаннях визначити технічну можливість встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді на користь позивача ( ОСОБА_3 ) за рахунок земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 - не видається за можливе.

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 по шостому та сьомому питаннях визначити технічну можливість встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді на користь позивача ( ОСОБА_3 ) за рахунок земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_5 - не видається за можливе.

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 по восьмому питанню прокладання по земельній ділянці належній ОСОБА_4 кадастровий номер 5310900000:50:039:0041 до земельної ділянки ОСОБА_3 кадастровий номер 5310900000:50:039:0042 ліній комунікацій, а саме водопостачання виходячи з місця розташування на земельній ділянці кадастровий номер 5310900000:50:039:0041 будівель та споруд домоволодіння ОСОБА_4 , з урахуванням вимог існуючих ДБН і правил неможливе.

Прокладання ліній комунікацій, а саме газопостачання можливе виходячи з місця розташування на земельній ділянці кадастровий номер 5310900000:50:039:0041 будівель та споруд домоволодіння ОСОБА_4 , з урахуванням вимог існуючих ДБН і правил.

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 по дев`ятому питанню визначити технічну можливість встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді на користь позивача ( ОСОБА_3 ) за рахунок земельних ділянок розташованих по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 - не видається .

У дослідницькій частині Висновку експертів № 1943/1944 по четвертому, п`ятому, шостому, сьомому та дев`ятому питаннях зазначено, що у матеріалах цивільній справі № 541/1002/19 наявні копії Схеми розміщення проходу (проїзду на велосипеді) з АДРЕСА_6 до будинку за адресою: АДРЕСА_1 та копії Схеми розміщення проїзду з АДРЕСА_5 до будинку до АДРЕСА_1 - вказані матеріали є пропозиціями варіантів встановлення (розташування) сервітутів на право проходу та проїзду на велосипеді. У наданих на дослідження матеріалах справи відсутні будь які правовстановлюючі документи на земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та на будівлі і споруди за вказаними адресами. Слід звернути увагу, що власники/користувачі земельних ділянок розташованих по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 не є сторонами по справі.

Згідно даних Публічної кадастрової карти України:

-земельна ділянка за адресою АДРЕСА_5 надана у приватну власність і має окремий кадастровий номер 5310900000:50:039:0202;

- земельна ділянка за адресою АДРЕСА_6 є сформованою, має окремий кадастровий номер 5310900000:50:039:0211, при цьому на дослідження надано лист ДКП "Миргородтехінвентарізація" вих.№20 від 21.01.2020, згідно якого житловий будинок, за вказаною адресою, знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Відповідно Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном 7.7 Дослідження щодо поділу (визначення порядку користування) земельної ділянки проводяться з наявності результатів топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки.

Результати топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки надаються в електронному форматі та зокрема , повинні містити інформацію щодо існуючій (фактичних) меж земельної ділянки і меж закріплених в правовстановлюючому документі або документації із землеустрою.

Клопотання експертів від 03.12.2019 в частині надання топографо-геодезичної зйомки у цифровому просторовому (закоординованому) електронному виді в dmf форматі (в СК-63) та паперовому вигляді частини території (кварталу житлової забудови) в м. Миргород - за рахунок якої планується встановлення сервітутів у тому числі суміжних землеволодінь (землекористувань) із відображенням фактичного розташування будівель і споруд - не було задоволено.

На підставі вище наведеного визначити технічну можливість встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді на користь позивача ( ОСОБА_3 ) за рахунок земельних ділянок розташованих по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 не видається за можливе.

Разом з тим, у дослідницькій частині Висновку експертів № 1943/1944 зазначено, що за результатами аналізу правовстановлюючих документів встановлено, що на час проведення дослідження за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано: один будинок (який перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача) та дві окремих земельних ділянки із різними кадастровими номерами (одна з яких належить позивачу, а інша - відповідачу). При цьому вказані земельні ділянки є суміжними, мають однакове цільове призначення і оформлені на підставі рішень виконкому Миргородської міської ради від 1997 відповідно до площ отриманих при розподілі порядку користування загальною земельною ділянкою.

У матеріалах цивільній справі наявні копії матеріалів інвентаризаційної справи 1980 - 1987 на домоволодіння АДРЕСА_7 та технического паспорта БТИ від 1993 на жилой дом індивідуального типа жилищного фонда адрес АДРЕСА_1 (Додаток № 2) - зі змісту яких вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 раніше існувало одне домогосподарство, за яким було закріплено площу 0,1433га. Також, у матеріалах справи наявні: акт раздела земельного участка від 14.07.1961 (з додатком - Схемы раздела) та решение Народного суда Миргородского района від 01.11.1961 - згідно яких встановлено порядок користування земельною ділянкою за вище вказаною адресою. При аналізі вище перелічених матеріалів встановлена, що у їх графічних частинах (планах, схемах) відображено- та позначено один прохід/проїзд на територію домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказане свідчить, що між сторонами склався порядок користування спірною земельною ділянкою.

Також, у дослідницькій частині Висновку експертів № 1943/1944 зазначено, що домоволодіння АДРЕСА_1 відокремлене від сусідніх домоволодінь та розташовано в середині кварталу щільної житлової забудови. При цьому внутрігосподарський устрій даного домоволодіння відповідає схемі розділу земельної ділянки від 1961 року, на підставі якої було прийнято рішення Народного суду Миргородського району від 01.11.1961 року та визначено площі окремих земельних ділянок які зараз є приватною власністю позивача та відповідача. Враховуючи місце розташування (середина кварталу) під`їзним шляхом до домоволодінь, у тому числі і до домоволодіння АДРЕСА_1 . При цьому до домоволодіння АДРЕСА_1 .

Земельні ділянки з кадастровими номерами 5310900000:50:039:0041 та 5310900000:50:039:0042 є суміжними, при цьому земельна ділянка з кадастровим номером 5310900000:50:039:0042, що належать позивачу ( ОСОБА_3 ), немає окремого виходу (доступу) до вулиці. Межі земельного сервітуту (накладання якого передбачено у документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_4 кадастровий номер 5310900000:50:039:0041) не в повній мірі відповідають фактичному розташуванню лінійних комунікації щодо яких він повинен бути встановлений.

Відповідно до дослідницької частини Висновку експертів № 1943/1944 експертами 12.03.2020 року в присутності позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 . Було проведено натурне обстеження об`єкту дослідження, при проведенні якого встановлено, що:

1)домоволодіння АДРЕСА_1 відокремлене від сусідніх домоволодінь огорожами та розташовано в середині кварталу щільної житлової забудови м. Миргород, при цьому, прохід/під`їзд до домоволодіння

АДРЕСА_8 межує із домоволодінням АДРЕСА_9 та домоволодінням АДРЕСА_6 . Вздовж всієї сторони, що виходить на АДРЕСА_1 забудована господарськими будівлями які належать відповідачу ( ОСОБА_4 ), при цьому вхід/в`їзд на територію домоволодіння АДРЕСА_1 можливий тільки через ворота та хвіртку які розташовані на земельній ділянці, що належать відповідачу ( ОСОБА_4 ) (Додаток №1, Фото №1, АДРЕСА_4 , №3);

3)електропостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 підключено від опор ЛЕМ 0,4 кВ м за допомогою повітряних кабелів, при цьому:

-частину житлового будинку, що належить позивачу ( ОСОБА_3 ) підключено до електромережі від опори ЛЕМ 0,4 кВ яка розташована на території домоволодіння АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 );

-частину житлового будинку, що належить відповідачу ( ОСОБА_4 ) підключено до електромережі від опори ЛЕМ 0,4 кВ яка розташована на території домоволодіння АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 );

4)територія домоволодіння АДРЕСА_1 поділена наявними огорожами які відокремлюють земельні ділянки позивача та відповідача одну від одної, при цьому:

-на земельній ділянці, що належить відповідачу ( ОСОБА_4 ) розташовані: частина житлового будинку та кам`яні господарські будівлі і дерев`яна споруда (сарай) власником яких є відповідач ( ОСОБА_4 ). Прохід/проїзд до частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що належить відповідачу ( ОСОБА_4 ), а також для відповідного використання належної відповідачу ( ОСОБА_4 ) земельної ділянки - здійснюється по території земельної ділянки власником якої є також відповідач ( ОСОБА_4 ) (Додаток №1, Фото №2, №№5-6, №№19-11, №№15-16, №№25-26);

-на земельній ділянці, що належить позивачу ( ОСОБА_3 ) розташовані: частина житлового будинку та кам`яні господарські будівлі власником яких є позивач ( ОСОБА_3 ). Прохід до частини житлового будинку' та господарських споруд, що належить позивачу ( ОСОБА_3 ), а також для відповідного використання належної позивачу ( ОСОБА_3 ) земельної ділянки - здійснюється по території земельної ділянки власником якої є відповідач ( ОСОБА_4 ) (Додаток№1, Фото №№5-6, № НОМЕР_2 , №17);

5)на території домоволодіння АДРЕСА_1 розташований житловий будинок який перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача, при цьому кожний із співвласників має окремий вхід до частини будинку які їм належать (Додаток №1, Фото №11, АДРЕСА_14 ,

АДРЕСА_15 до домоволодіння АДРЕСА_1 наявний наземний газопровід - який проходить по стінам будівель (власник ОСОБА_4 ), що розташовані на території земельної ділянки, що належить відповідачу ( ОСОБА_4 ), а саме: починається з кута господарської будівлі та проходить по фасадній стіні вказаної будівлі, скрізь прибудинкову територію, по фасадній стіні частини житлового будинку до вузла обліку - через яке проходить газопостачання до частини житлового будинку яка належить позивачу ( ОСОБА_3 ). При цьому, на фасадній стіні частини житлового будинку яка належить відповідачу ( ОСОБА_4 ) розташовано вузол обліку та частина труби газопроводу через який відбувається газопосточання до частини житлового будинку, власником якої є позивач ( ОСОБА_3 ) (Додаток №1, Фото №1, №№8-14).

7)Дослідженням встановлено, що прохід, проїзд на велосипеді до частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що належить позивачу ( ОСОБА_3 ), а також для відповідного використання належної позивачу ( ОСОБА_3 ) земельної ділянки фактично здійснюється із АДРЕСА_6 по території земельної ділянки власником якої є відповідач ( ОСОБА_4 ) (Додаток №1, Фото №№5-6, № НОМЕР_2 , №17).

У Висновку експертів № 1943/1944 експерти Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту імені засл. проф. М.С.Бокаріуса зазначають, що: З технічної точки зору мається можливість встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді до частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ( ОСОБА_3 ) через земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ( ОСОБА_4 ).

Враховуючи результати проведеного дослідження, значну щільність забудови земельної ділянки відповідача ( ОСОБА_4 ) розгляд суду запропоновано один варіант встановлення на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 (власник - ОСОБА_4 ) земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді (код 07.01) на користь позивача ( ОСОБА_3 ) Встановлення даного сервітуту можливе за умови демонтування частини огорожі та дерев`яної споруди (сарай), а також проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки які належать відповідачу ( ОСОБА_4 ). Дані переобладнання необхідно виконувати за рахунок коштів позивача ОСОБА_3 .

Пропонується на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041, що належить відповідачу ( ОСОБА_4 ) та розташована за адресою: АДРЕСА_1 встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді (код 07.01) на користь позивача ( ОСОБА_3 )

Межі земельного сервітуту пропонується встановити наступним чином:

-від т.А до т.Б - на відстані 1,50м;

-від т.Б до т.В - на відстані 15,05м (1,87м + 13,08м);

-від т.В до т.Г - на відстані 2,27м;

-від т.Г до т.Д - на відстані 1,52м;

-від т.Д. до т.Е - на відстані 16,72м (14,74м + 1,98м).

Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 28,5кв.м. Ширина земельного сервітуту - 1,50м.

Для встановлення та користування земельним сервітутом за вказаним варіантом позивачу ( ОСОБА_3 ) необхідно влаштувати хвіртку (вказано за №1 у Додатку №4), при цьому потрібно демонтувати частину огорожі та дерев`яну споруду (сарай), а також провести переобладнання металевих воріт та хвіртки які належать відповідачу ( ОСОБА_4 ).

Графічно варіант встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді (код 07.01) наведено в додатку № 4 до висновку, який суд бере за основу у вирішенні даного спору..

Треба зазначити, що запропонований варіант земельного сервітуту на користь позивача ( ОСОБА_3 ) передбачає, демонтаж (частини або в цілому) огорож, дерев`яної споруди (сараю), а також проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки які належать відповідачу ( ОСОБА_4 ), тому відповідно до вимог п.4 ст. 101 Земельного кодексу України - відповідач ( ОСОБА_4 ) має право на відшкодування вартості вказаного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідачів з питанням встановлення безстрокового земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ( ОСОБА_3 ) через земельну ділянку, яка належить відповідачу ( ОСОБА_4 ).

З його пояснень, встановлення такого сервітуту необхідно для забезпечення проходу до частини житлового будинку та господарських споруд, що належить позивачу .

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами виник спір, відповідач категорично відмовляється від встановлення земельного сервітуту, що унеможливлює вирішення даного питання добровільним шляхом.

Аналізуючи докази у справі, пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позивач звертався до відповідачів з питанням встановленням земельного сервітут, сторони не вирішили таке питання мирним шляхом, та його встановлення необхідне позивачу для забезпечення проходу до частини житлового будинку та господарських споруд, що належить позивачу , оскільки в інший спосіб це здійснити не можливо, що знайшло своє підтвердження в наданому Висновку експертів № 1943/1944.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що встановлення земельного сервітуту в даному випадку є доцільним та необхідним задля забезпечення безперешкодного проходу та проїзду до земельної ділянки позивача ОСОБА_3 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому на думку суду, позов в цій частині є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи даний спір по суті, суд бере до уваги, що такий порядок користування земельною ділянкою (проходом, проїздом) склався між сторонами протягом тривалого часу та існував до початку довготривалого конфлікту.

Також, суд бере до уваги, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 серпня 2020 року у справі № 541/2218/19, номер провадження 2/541/129/2020 ОСОБА_4 виділено в натурі нерухоме майно, що належить на праві спільної часткової власності у будинковолодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у фактичному користуванні останньої, а саме: 3/5 (три п`ятих) частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та припинено право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 3/5 (три п`ятих) частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 16.10.2020 року № 116 змінено адреси об`єктів нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 , які належать ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_16 . Враховуючи зазначене при встановленні сервітуту на земельну ділянку відповідача з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 суд виходить з того, що ця земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 .

Позивачем також заявлена позовна вимога про встановленні сервітуту на земельну ділянку, що належить відповідачці відповідно до якого земелкористувач має право без отримання окремого дозволу власника, у відповідності до діючих нормативних актів і затверджених проектів, або письмових дозволів власника прокладати через сервітутні ділянки трубопроводи водопостачання, водовідведення, газозабезпечення, мережі енерго-електрозабезпечення, зв`язку, та інших ліній і комунікацій тощо, та обслуговувати їх самостійно та/або через представників та/або спеціалістів уповноважених служб та підприємств.

Відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 прокладання по земельній ділянці належній відповідачці до земельної ділянки позивачки ліній комунікацій, а саме водопостачання виходячи з місця розташування на земельній ділянці відповідачки будівель та споруд з урахуванням вимог існуючих ДБН і правил неможливе. Прокладання ліній комунікацій, а саме газопостачання можливе виходячи з місця розташування на земельній ділянці відповідачки будівель та споруд домоволодіння ОСОБА_4 , з урахуванням вимог існуючих ДБН і правил. Разом з тим, відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 встановлення земельного сервітуту на користь позивача для експлуатації лінії електропостачання та на право прокладання (нових) лінійних комунікацій водо- та газопостачання не є доцільним по причинам наведеним у дослідницькій частині висновку.

Отже, відповідно до Висновку експертів № 1943/1944 встановлення земельного сервітуту на користь позивачана право прокладати через сервітутні ділянки нових трубопроводів водопостачання, водовідведення, газозабезпечення, мережі енерго-електрозабезпечення не є доцільним, а позовна вимога встановлення земельного сервітуту на користь позивача для експлуатації вже існуючих мереж в позовній заяві відсутня.

Зважаючи на викладене, виходячи із принципу диспозитивності, оскільки позивачем вимоги про встановлення сервітуту для обслуговування існуючих трубопроводів водопостачання, та земельного сервітуту на право проходу до вузла обліку фактично існуючого наземного газопроводу (для його обслуговування) не заявлялися відсутні правові підстави для встановлення цих сервітутів незважаючи на наявну можливість їх встановлення визначену висновком експерта.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині встановлення безстрокового земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу ( ОСОБА_3 ) через земельну ділянку за адресою АДРЕСА_16 , яка належить відповідачу ( ОСОБА_4 ), інші вимоги суд залишає без задоволення .

Щодо застосування строків позовної давності із зверненням з зазначеним позовом до суду, про що клопотав представник відповідача, то суд вважає, що з позовом про встановлення поряду користування чужим майном можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини, а тому строки позовної давності не можуть бути застосовані у вказаній категорії справ . Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду висловленим у справі № справа №686/16196/15-ц провадження № 61-42070 св 18 від 08 липня 2020 року. Разом з тим суд вважає доведеними твердженням позивача що до 2018 року строни користувалися спірною земельною ділянкою на пинципі добросусідських відносин і право позивача відповідачем про безперешкодне використання частини земельної ділянки належної відповідачу не порушувалось.

З вищенаведених обґрунтувань часткового задоволення позову суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо не можливості встановлення земельного сервітуту іншого типу ніж пропонований сторонам при передачі у власність сторонам по справі земельних ділянок на яких знаходиться житловий будинок. Твердження представників відповідача про можливість встановлення сервітуту за рахунок інших суміжних ділянок спростовується висновком експерта яким встановлено враховуючи місце розташування (середина кварталу) під`їзним шляхом до домоволодіння, у тому числі до домоволодіння АДРЕСА_1 . При цьому вхід/в`їзд на територію домоволодіння АДРЕСА_1 можливий тільки через ворота та хвіртку які розташовані на земельній ділянці, що належать відповідачу ( ОСОБА_4 ) (а.с.7,7 зворот т.3).

Суд позбавлений можливості встановити найменш обтяжливий варіант сервітуту, оскільки відповідно до висновку експерта наявний і запропонований лише один варіант сервітуту який і встановлений судом .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 798 грн. 40 коп. за подачу позовної заяви та судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп. за подачу заяви про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою суду від 06.04.2021 року, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню частково на 50%), що складає 626 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно акта здачі-приймання висновку експерта 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 541/1002/19 за проведення експертизи сплачено 12560 грн. 00 коп. (з яких позивачем сплачено 4710 грн. 00 коп., відповідачем сплачено 7850 грн. 00 коп.). Оскільки позов підлягає задоволенню частково на 50 %, то відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на проведення експертизи повинні бути покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в сумі 2355 грн. 00 коп., а з позивача на користь відповідача - в сумі 3925 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 319, 321, 391, 395, 401, 402, 404 ЦК України, ст.ст. 91, 98, 99, 100 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 76, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки - задовольнити частково.

Встановити на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оплатний безстроковий земельний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_16 і належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 28,5 кв.м. Ширина земельного сервітуту - 1,50 м.

Межі, що відокремлюють ділянку земельного сервітуту встановитивідповідно до Висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі №541/1002/19, складеного 14.07.2020 Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріусата додатку № 4 до Висновку експертів № 1943/1944 , таким чином:

-від т. А до т. Б - на відстані 1,50м;

-від т. Б до т. В - на відстані 15,05м (1,87 м + 13,08 м);

-від т. В до т. Г - на відстані 2,27 м;

-від т. Г до т. Д - на відстані 1,52 м;

-від т. Д. до т. Е - на відстані 16,72 м (14,74 м + 1,98 м).

Для встановлення та користування земельним сервітутом:

необхідно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 влаштувати хвіртку (вказано за №1 у Додатку №4 до Висновку експертів № 1943/1944за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі №541/1002/19, складеного 14.07.2020 Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса).

необхідно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 демонтувати частину огорожі та дерев`яну споруду (сарай), а також провести переобладнання металевих воріт та хвіртки які належать ОСОБА_4 відповідно до додатку № 4 до Висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі №541/1002/19, складеного 14.07.2020 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, а ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_4 вартість вказаного майна та робіт.

Встановити за сервітутне користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_16 і належить на праві власності ОСОБА_4 щорічну плату в сумі, що дорівнює половині витрат ОСОБА_4 на сплату земельного податку за користування сервітутною ділянкою, відповідно до наданих ОСОБА_4 квитанцій про сплату земельного податку, яку повинна сплачувати ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 . У випадку звільнення ОСОБА_4 за законом або за іншими підставами від оподаткування земельної ділянки щорічна плата не здійснюється.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати в сумі 2981 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одну ) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в сумі 3925 (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Беспальчевське Гельмязівського району Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 25.06.2021 року.

Суддя: В. М. Куцин