Постанова

від 02.11.2021 по справі 754/807/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 754/807/19

провадження № 61-4922св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю Плато Плюс ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Права Справа ,

третя особа - Приватний нотаріс Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Права справа на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 рокуу складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

Товариство з обмеженою відповідальністю Плато Плюс (далі - ТОВ Плато Плюс ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Права Справа (далі - ТОВ Права Справа ) про визнання договору дарування недійсним.

Разом із позовом ТОВ Плато Плюс подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину комплексу споруд (літ. А, Б), загальною площею 1 564,80 кв.м, об`єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ Права Справа ; заборони ОСОБА_1 та ТОВ Права Справа вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та/або обтяження вказаного майна.

Заява мотивована тим, що Білоцерківським ВП ГУНП в Київській області розслідується кримінальне провадження № 42015100010000016 щодо підозрюваного громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 365 Кримінального кодексу України, потерпілим у якому є позивач ТОВ Плато Плюс . Загальний розмір завданої шкоди у кримінальному провадженні відповідає сумі заявлених позовних вимог і становить 48 074 389,74 грн. З метою уникнення стягнення на нерухоме майно для відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження комплексу нежитлових споруд (літ. А, Б) загальною площею 1 564,80 кв.м по АДРЕСА_1 шляхом його дарування ТОВ Права Справа .

Вказаний договір ТОВ Плато Плюс просить суд визнати недійсним.

Разом із тим, вказує, що ТОВ Права Справа здійснює спроби щодо подальшого відчуження вказаного нерухомого майна. Посилаючись на наявність достатніх підстав вважати, що відповідачі будуть вчиняти незаконні дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна третім особам, просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді арешту Ѕ частини комплексу споруд (літ. А, Б) загальною площею 1 564,80 кв.м по АДРЕСА_1 та заборони відповідачам вчиняти будь які дії, спрямовані на відчуження або обтяження цього майна.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у вжиті заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки відсутністю доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або ефективний захист прав позивача.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ТОВ Плато Плюс оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ Плато Плюс про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на Ѕ частину комплексу споруд (літ. А, Б) загальною площею 1 564,80 кв.м, об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ Права Справа . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову і можливе подальше відчуження ТОВ Права Справа комплексу приміщень може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Водночас, апеляційний суд вказав, що, з урахуванням позовних вимог, вжиття інших заходів, вказаних у заяві позивача, є надмірним.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 березня 2021 року ТОВ Права Справа подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду в задоволеній частині скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем певних дій.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

18 травня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 січня 2019 року ТОВ Плато Плюс звернулось до суду з позов до ОСОБА_1 і ТОВ Права Справа про визнання недійсним договору дарування комплексу нежитлових споруд (літ. А, Б), загальною площею 1 564,80 кв.м по АДРЕСА_1 , укладеного 27 листопада 2018 року між відповідачами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний правочин є фіктивним, а відчуження майна відповідачем ОСОБА_1 юридичній компанії, яка надає йому правничу допомогу, вчинено з метою приховування майна і уникнення відповідальності по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу з боку ОСОБА_1 внаслідок вчинення останнім кримінального правопорушення.

Одночасно з поданням позову ТОВ Плато Плюс подало до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину комплексу споруд (літ. А, Б) загальною площею 1 564, 8 кв.м, об`єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ Права Справа ; заборони ОСОБА_1 та ТОВ Права Справа вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та/або обтяження вказаного майна.

Власником комплексу споруд (літ. А, Б) загальною площею 1 564,80 кв.м, об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 є ТОВ Права Справа , код ЄДРПОУ 39732624, реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна 1120663680000.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині відмовлення у задоволенні вимог ТОВ Плато Плюс про заборону відповідачам вчиняти будь які дії, спрямовані на відчуження або обтяження спірного майна, постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому, в силу положень статті 400 ЦПК України, у вказаній частині в касаційному порядку не переглядається.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що заява про забезпечення позову безпосередньо стосується забезпечення заявлених позивачем вимог про визнання правочину недійсним. Спірне нерухоме майно у вигляді частини комплексу нежитлових споруд (літ. А, Б) по АДРЕСА_1 є предметом спору і у випадку його подальшого відчуження відповідачем ТОВ Плато Плюс третім особам ефективний захист прав позивача буде утруднений чи неможливий. Зокрема, відчуження відповідачем спірного майна, правомірність набуття права на яке оспорює позивач, за умови задоволення його вимог, потягне необхідність подання інших позовів, бо майно буде належати іншій особі, право якої позивачу доведеться також оспорювати, що не сприятиме ефективному захисту його прав.

При цьому апеляційний суд зауважив, що із поданого ТОВ Плато Плюс позову вбачається, що позивач просить визнати недійсним оспорюваний договір дарування нерухомого майна як фіктивний не як власник цього майна і не з метою повернення його у свою власність, а з метою повернення майна у власність відповідача ОСОБА_1 і можливого послідуючого відшкодування завданих відповідачем збитків за рахунок цього майна.

При таких обставинах колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком апеляційного суду про наявність підстав для забезпечення позову, а також що застосований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача.

Разом із тим, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Посилання заявника на порушення його прав накладенням заборони з приводу відчуження Ѕ частки належного йому нерухомого майна є безпідставним, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.

За таких обставин посилання заявника на те, що позивачем не надано належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Права справа на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов