Постанова

від 02.11.2021 по справі 564/3093/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року

м. Рівне

Справа № 564/3093/19

Провадження № 22-ц/4815/1139/21

Головуючий у Костопільському районному суді

Рівненської області: суддя Грипіч Л.А.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини):

о 09 год. 18 хв. 19.05.2021 у м. Костопіль

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 31.05.2021

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач1 - ОСОБА_2 ;

відповідач2 - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Костопільська міська рада Рівненської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: підприємець ОСОБА_3 ;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Євгеюк Олександр Євстафійович;

відповідача1 - адвокат Головачик Володимир Олексійович;

відповідача2 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_6 ;

за участі: позивача, відповідача1, їх представників та представника відповідача2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 і представника ОСОБА_2 - адвоката Головачика Володимира Олексійовича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 19 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Костопільська міська рада Рівненської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: підприємець ОСОБА_3 ; про скасування записів щодо державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання державного кадастрового реєстратора скасувати їх реєстрацію та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Костопільська міська рада Рівненської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: підприємець ОСОБА_3 ; про скасування державної реєстрації земельних ділянок, а саме записів про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 5623410100:01:002:0942, що розташована у АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та земельної ділянки площею 0, 1000 га з кадастровим номером: 5623410100:01:002:0941, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та зобов`язати ГУ Держгеокадастру скасувати реєстрацію цих земельних ділянок, внісши відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Мотивуючи вимоги, вказувалося про те, що належна їй на праві власності земельна ділянка площею 0, 1000 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5623410100:01:002:0868, межує із земельними ділянками, належними СП "Агрошляхбуд", ОСОБА_2 та ОСОБА_7 і доступ (прохід, проїзд) до цієї ділянки знаходився від вулиці Л. Українки по земельній ділянці загального користування, яка проходила між земельною ділянкою СП "Моноліт", кадастровий номер: 5623410100:01:002:0901, по АДРЕСА_2 , земельною ділянкою ОСОБА_2 , кадастровий номер: 5623410100:01:002:0941, по АДРЕСА_1 , та ділянкою ОСОБА_8 , який придбав її в СП "Костопільагрошляхбуд", кадастровий номер: 5623410100:01:002:0916, по АДРЕСА_3 .

Зазначалося, що відповідач1 03 травня 2017 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, здійснив державну реєстрацію у Відділі Костопільського району ГУ Держгеокадастру земельної ділянки площею 0, 1200 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 із присвоєнням кадастрового номера: 5623410100:01:002:0942 та земельної ділянки площею 0, 1000 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_1 , з присвоєнням кадастрового номера: 5623410100:01:002:0941.

Вважає, що єдиним проходом (проїздом) до земельної ділянки є земля загального користування (прохід, проїзд), яку самовільно захопив ОСОБА_2 , включивши до складу своїх двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 5623410100:01:002:0941 та 5623410100:01:002:0942, і яка йому не передавалася у власність. Тому державну реєстрацію земельних ділянок слід скасувати, зобов`язавши державного кадастрового реєстратора внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Рішенням Костопільского районного суду Рівненської області від 19 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Костопільська міська рада Рівненської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: підприємець ОСОБА_3 ; про визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

На рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 19 травня 2021 року ОСОБА_1 і представником ОСОБА_2 - адвокатом Головачиком В.О. подано апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі позивач вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим, а тому фактично посилається на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, та неправильність застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи її, вказувалося про хибність з`ясування судом обставин справи, а саме, що земельна ділянка площею 0, 1000 га, кадастровий номер: 5623410100:01:002:0868, у АДРЕСА_1 , насправді має інше цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Так само не відповідає дійсності і та обставина, що земельна ділянка, кадастровий номер: 5623410100:01:002:0941, по АДРЕСА_1 межує із двома земельними ділянками ОСОБА_2 , тоді як вона є суміжною із однією земельною ділянкою - площею 0, 12 га, кадастровий номер: 56234101:01:002:0942, по АДРЕСА_1 .

Не згодна заявник і з твердженнями суду про те, що доступ (прохід, проїзд) до належної їй земельної ділянки знаходився із АДРЕСА_1 по земельній ділянці загального користування, яка проходила між земельною ділянкою СП "Моноліт" по АДРЕСА_2 , земельною ділянкою відповідача1 по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою ОСОБА_8 , який придбав її у СП "Костопільагрошляхбуд" по АДРЕСА_3 .

Зазначалося про відсутність в матеріалах справи технічної документації (і такої не існує) із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлена підприємцем ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5623410100:01:002:0942 та 5623410100:01:002:0941.

Крім іншого, звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Однак суд всупереч наведеній практиці зробив протилежні висновки. При цьому ОСОБА_1 вважала, що судом не було враховано те, що вимога про скасування запису щодо державної реєстрації земельних ділянок із зобов`язанням скасувати їх реєстрацію є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Також вважала, що вона не пред`являла вимогу про скасування рішень щодо проведеної державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, оскільки таких рішень не існує і право власності на них нею не оспорюється.

Суд не врахував, що зі схеми розташування земельних ділянок по АДРЕСА_2 вбачається загальний прохід/проїзд між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , тоді як такого проходу/проїзду фактично не існує, тому що на цьому місці змонтовано паркан. Більше того, Костопільською міською радою 14 липня 2017 року надано лист-відповідь №1981/02-08, в якому зафіксовано факт самовільного зайняття частини земель територіальної громади м. Костопіль ОСОБА_2 , де він висадив фруктові дерева, посадив городину та встановив паркан. Тому та обставина, що до земельних ділянок відповідача1 включено землі загального користування у виді загального проходу/проїзду, у т.ч. до земельної ділянки заявника, є доведеною.

Щодо неправильного застосування норм матеріального права, то покликається на необхідність застосування положень ст.ст. 78, 79 1 , 107-108, 116, 124, 198 ЗК України, ст. 55 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 11, 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", пунктів 1.3, 2.1, 2.3, 3.12, 4.1, 4.2, 4.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686. При цьому не звернуто увагу на правовий висновок, що викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц, Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №619/800/18.

Беручи до уваги те, що відповідачем1 на час виникнення спірних відносин не було здійснено визначеного законом комплексу робіт щодо встановлення (відновлення) меж його земельних ділянок, не було розроблено та затверджено документації із землеустрою, не погоджено із сусідніми землекористувачами (землевласниками), у т.ч. із заявником, меж земельних ділянок, тому вважає, що позов є обґрунтованим.

З цих міркувань просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 .

Відзив ГУ Держгеокадастру на апеляційну скаргу позивача містить покликання на законність та обґрунтованість рішення Костопільського районного суду від 19 травня 2021 року, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача зобов`язує суд відмовити в позові, що передбачено постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц. Вважає, що листом Костопільської міської ради від 14 липня 2017 року №1981/02.08 підтверджено відсутність будь-яких рішень щодо передачі у власність (оренду) земельної ділянки загального користування, що належить територіальній громаді. При цьому саме орган міського самоврядування як суб`єкт права власності на землі загального користування має право у разі порушення права власності звертатися до суду про поновлення порушеного права, а не інша особа, в т.ч. і ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач2 суб`єктивних прав на землю позивача не порушував і не оспорював, тому позов до ГУ Держгеокадастру є необґрунтованим.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 - адвокат Головачик В.О. вважав її безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає. Вказувалося, що межі і розміри земельних ділянок відповідача1 не змінювалися з моменту їх передачі у приватну власність, йому не вручалося рішення Костопільського міськвиконкому про результати розгляду земельного спору, а посадовими особами Костопільської міської ради та залученими ними особами не підтверджено проведення вимірювань параметрів земельних ділянок у присутності ОСОБА_2 і факту застосування законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Також відповідно до листа Костопільського міськвиконкому від 01.03.2018 №286/02-08 під час детального вивчення землевпорядної документації ОСОБА_1 , СП "Моноліт" і СП "Костопільагрошляхбуд" виявлено ряд значних розбіжностей. Вважає, що ОСОБА_2 має у розпорядженні оригінали доказів про те, що на час виникнення спірних відносин уже існувала огорожа на земельній ділянці загального користування і яка є власністю територіальної громади м. Костопіль. Крім того, самовільно розроблена позивачем схема розташування земельної ділянки відповідача1 є доказом того, що ОСОБА_1 намагається будь-яким способом порушити право приватної власності ОСОБА_2 . При цьому за земельно-кадастровою документацією, розробленою у 2003 рцоі, проїзду/проходу по спірних земельних ділянках не існувало, а в суді першої інстанції свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 було підтверджено, що земельні ділянки ОСОБА_2 ніколи не були проходом/проїздом до земель позивача і не мали статусу пішохідно-транспортної інфраструктури.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Головачик В.О. у поданій апеляційній скарзі вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим, що полягає у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи, та неправильності застосування норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначалося про відсутність в рішенні суду попередньої інстанції інформації щодо показань свідків, а також не наведено мотивованої оцінки кожного аргументу, вказаного учасниками справи, з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, що в цілому суперечить вимогам ст. 265 ЦПК України.

Заявник звертає увагу, що між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, яка нікому не передана у приватну власність, а з земельною ділянкою, кадастровий номер: 5623410100:01:002:0941, взагалі не існує спільних меж.

Не погоджується і з висновками про те, що заявник на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснив державну реєстрацію у Відділі Костопільського району ГУ Держгеокадастру власних земельних ділянок, адже відомості про спірні земельні ділянки державним реєстратором внесено відповідно до вимог ст. 79 1 ЗК України, ст.ст. 9, 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року №376 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686.

Щодо самовільного захоплення ОСОБА_2 земель територіальної громади м. Костопіль, то заявник зазначав про те, що відповідно до технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації земель м. Костопіль землі, які органом міського самоврядування нікому не передані у приватну власність і знаходяться суміжно із земельними ділянками з кадастровими номерами: 5623410100:01:002:0941 та 5623410100:01:002:0942, не віднесено до доріг чи проїздів.

Зважаючи на викладене, просив змінити рішення суду першої інстанції шляхом доповнення фактів, викладених в апеляційній скарзі та не врахованих судом, а також змінити мотивувальну частину, в т.ч. щодо виключення з тексту інформації про самовільне захоплення ОСОБА_2 земель територіальної громади м. Костопіль Рівненської області.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити. При цьому посилалася на відсутність в матеріалах справи технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої підприємцем ОСОБА_3 , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5623410100:01:002:0942 та 5623410100:01:002:0941. Вважає, що фактично наявні у копіях технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землі відповідача1 за 1995 рік та 2001 рік прикріплені після пояснювальної записки каталоги координат кутів зовнішніх меж землекористування та експлікація земельних угідь, що виготовлені підприємцем ОСОБА_3 , не є технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Окрім того, під час внесення земельних ділянок з кадастровими номерами: 5623410100:01:002:0941 та 5623410100:01:002:0942 до Державного земельного кадастру у 2017 році змінилися межі та абриси вказаних земельних ділянок, які не відповідають межам та абрисам, що зазначені у державних актах на право власності на земельні ділянки та у технічній документації за 1995 рік і 2001 рік.

З приводу включення земель територіальної громади м. Костопіль - проходу/проїзду до земельних ділянок ОСОБА_2 під час їх державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, то вказує, що ця обставина підтверджується об`єктивними і переконливими доказами у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявників, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту свого права на землю суперечить спірним правовідносинам.

Оскільки об`єктивно неможливо усунути існуючі порушення щодо частини земель територіальної громади м. Костопіль, де знаходився прохід/проїзд до земельної ділянки позивача і яка самовільно зайнята відповідачем1 та на ній знаходяться висаджені ним фруктові дерева, посаджено городину і встановлено паркан, у спосіб, на якому наполягає ОСОБА_1 , тому в задоволенні вимог відмовлено.

Більше того, у разі задоволення позову судове рішення порушуватиме суб`єктивні права ОСОБА_2 на землю, адже скасування записів про державну реєстрацію спірних земельних ділянок із зобов`язанням державного кадастрового реєстратора скасувати реєстрацію цих ділянок та внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру тягне за собою позбавлення відповідача1 права власності на обидві ділянки, що є несумісним із суттю факту порушення прав ОСОБА_1 .

Як з`ясовано судом, позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0, 10 га у АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що сторонами не заперечується і підтверджується витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.02.2019 №НВ-5604912682019.

Дана земельна ділянка безпосередньо межує із земельними ділянками ОСОБА_10 площею 0, 0608 га, кадастровий номер: 5623410100:01:002:0884, по АДРЕСА_4 , та СГ "Костопільагрошляхбуд" площею 1, 3395 га, кадастровий номер: 5623410100:01:002:0917, по АДРЕСА_2 , а із земельними ділянками ОСОБА_2 площею 0, 1200 га, кадастровий номер 56234410100:01:002:0942, по АДРЕСА_1 , і ОСОБА_8 площею 0, 2036 га, кадастровий номер: 5623410100:01:002:0916, по АДРЕСА_3 - межує не напряму, а через смугу земель запасу Костопільської міської ради.

Вважаючи, що її суб`єктивні права власності на землю порушуються тим, що ОСОБА_2 створив перешкоди у прямому безпосередньому доступі до її земельної ділянки, встановивши паркан, висадивши фруктові дерева та посадивши городину на землі, яка належить територіальній громаді м. Костопіль, де раніше було обладнано прохід/проїзд і якою вона безперешкодно користувалася, у листопаді 2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 із позовом ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Костопільська міська рада Рівненської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: підприємець ОСОБА_3 ; про скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 5623410100:01:002:0942, що розташована у АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та земельної ділянки площею 0, 1000 га з кадастровим номером: 5623410100:01:002:0941, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та зобов`язати ГУ Держгеокадастру скасувати реєстрацію цих земельних ділянок, внісши відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив вимоги позивача без задоволення.

Згідно зі ст.ст. 16, 321, 378 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 90, 125, 152, 153, 155, 198 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При оформленні права власності на земельну ділянку проводиться комплекс робіт (кадастрової зйомки), виконуваних для визначення меж земельних ділянок, які включають, у тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками.

Норми статей 9, 11, 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, вказують, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюється Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно зі ст.ст. 2, 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання підтвердженого державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить:

1) забезпечення:

проведення державної реєстрації прав;

ведення Державного реєстру прав;

взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;

формування та зберігання реєстраційних справ.

Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна;

2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про позицію Великої Палати Верховного Суду, яка вказувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, а також, що судом не було враховано те, що вимога про скасування запису щодо державної реєстрації земельних ділянок із зобов`язанням скасувати їх реєстрацію є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку, то з ними погодитися неможливо.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Між тим, Земельний кодекс України передбачає повний та чіткий перелік способів відновлення порушеного права особи, що потребує судового захисту, які відповідають спірним правовідносинам, тоді як апеляційний суд з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства не вправі вийти за межі доводів та вимог позову і апеляційної скарги (ст.ст. 13, 367 ЦПК України).

При цьому колегією суддів звертається увага на те, що у Рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у Рішенні, ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (Рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тому Держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп\2004 у справі 31-33\2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, в т.ч. і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Проте позивач уваги на наведене не звернула, хоча законом передбачені ефективні і належні засоби відновлення порушеного права особи, яка звернулася до суду за їх захистом.

Поготів, з матеріалів справи вбачається, що права ОСОБА_1 на землю не є порушеними, оскільки земельні ділянки, через які вона заявляє вимоги про прохід/проїзд, належать до земель запасу Костопільської міської ради. Отже, будь-яких прав на них, в т.ч. і сервітуту, вона не набула, їх не має і їх власником на судовий захист не наділена. Тобто права позивача на володіння, користування чи розпорядження цими ділянками судовому захисту не підлягають.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Не заслуговують на увагу і аргументи ОСОБА_1 з того приводу , що вона не пред`являла вимогу про скасування рішень щодо проведеної державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, оскільки таких рішень не існує і право власності на них нею не оспорюється. Однак ці покликання є необґрунтованими через те, що таких позовних вимог суд попередньої інстанції не вирішував.

Спростовуються правильністю висновків суду й твердження заявника про хибність висновків суду щодо відсутності факту порушення права ОСОБА_1 через самовільне зайняття частини земель територіальної громади м. Костопіль ОСОБА_2 . Так, дана обставина судом встановлена на підставі наявних в матеріалах справи доказів, їй надано відповідну правову оцінку та враховано при вирішенні земельного спору.

Не згодна колегія суддів через їх необґрунтованість і з доводами ОСОБА_1 про незастосування норм матеріального права, які підлягали до застосування, а саме ст.ст. 78, 79 1 , 107-108, 116, 124, 198 ЗК України, ст. 55 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 11, 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", пунктів 1.3, 2.1, 2.3, 3.12, 4.1, 4.2, 4.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686, а також про неврахування правового висновку, що викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц, Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №619/800/18.

Решта аргументів автора апеляційної скарги також не свідчать про помилковість оскаржуваного рішення, а тому апеляційним судом відхиляються.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Головачика В.О. зводяться до зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, оскільки судом неправильно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Між тим, з ними погодитися не можна.

Так, заявник вказує, що між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, яка нікому не передана у приватну власність, а з земельною ділянкою, кадастровий номер: 5623410100:01:002:0941, взагалі не існує спільних меж.

Не погоджується апеляційний суд і з висновками суду про те, що заявник на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснив державну реєстрацію у Відділі Костопільського району ГУ Держгеокадастру власних земельних ділянок, адже відомості про спірні земельні ділянки державним реєстратором внесено відповідно до вимог ст. 79 1 ЗК України, ст.ст. 9, 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року №376 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686.

Натомість колегія суддів вважає, що ці аргументи жодним чином не впливають на правильність вирішення справи і спростовуються матеріалами справи.

Встановленим судом є і той факт, що спірна земля територіальної громади м. Костопіль використовується ОСОБА_2 для власних потреб, а саме встановлено паркан, висаджено фруктові дерева та насаджено городиною. Тобто аргументи заявника з цього приводу є юридично неспроможними і підтверджуються відповідними доказами у справі.

Інші доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують через їх необґрунтованість та спростовуються правильністю висновків суду.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003). Однак при вирішенні спірних правовідносин задоволення позову призвело би до порушення прав відповідачів, що є неприпустимим.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України понесений заявниками при поданні апеляційних скарг судовий збір на їхню користь не повертається, адже апеляційні скарги колегією суддів відхиляються.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і представника ОСОБА_2 - адвоката Головачика Володимира Олексійовича залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 19 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 02.11.2021

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.О.Гордійчук