Рішення

від 01.11.2021 по справі 495/10254/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/10254/19

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

01 листопада 2021 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі - головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Білгород-Дністровського цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 21 листопада 2019 року до суду з уточненим позовом до Акціонерного товариства Альфа-Банк , про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст та обґрунтування уточнених позовних вимог

Свої уточнені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 14 червня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манюта Сергій Васильович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 32015720: право власності на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Акціонерним товариство Укрсоцбанк , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою виникнення права власності зазначено: Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий 06.08.2013, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Повідомлення, серія та номер:USB/394, виданий 19.11.2018, видавник: АТ Укрсоцбанк ; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21.12.2007, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І..

14 червня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манюта Сергій Васильович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності №32015720: право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Акціонерним товариством Укрсоцбанк , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою виникнення права власності зазначено: серія та номер: USB/394, виданий 19.11.2018, видавник: АТ Укрсоцбанк ; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий 06.08.2013, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І..; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21.12.2007, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11146055, виданий 12.06.2019, видавник: Державний земельний кадастр.

Підставою виникнення права власності зазначено: серія та номер: USB/394, виданий 19.11.2018, видавник: АТ Укрсоцбанк ; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий: 06.08.2013, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21.12.2007, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11146055, виданий 12.06.2019, видавник: Державний земельний кадастр.

Як зазначає позивач ОСОБА_1 , реєстрацію права власності Акціонерного товариства Укрсоцбанк на спірне нерухоме майно на підставі іпотечного договору вчинено із порушенням вимог законодавства, що є підставою скасування рішення/запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, виходячи з наступного. Так, позивач ОСОБА_1 зазначає, що під час спірної рестрації іпотекодержателем не було дотримано вимоги щодо надіслання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення з попередженням звернення стягнення на предмет іпотеки. Окрім того, спірну рестрацію, як стверджує позивач ОСОБА_1 було проведено без надання державному реєстратору Договору про задоволення вимог іпотекодержателя та задоволено вимоги іпотекодержателя за кредитним договором, строк позовної давності якого минув.

Враховуючи вищезазначене, згідно уточнених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить суд:

- Визнати протиправним рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манюта Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226 від 14 червня 2019 року та припинити право власності, форма власності: приватна, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: Акціонерне товариство Укрсоцбанк , код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015720).

- Визнати протиправним рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манюта Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371516 від 14 червня 2019 року та припинити право власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: Акціонерне товариство Укрсоцбанк , код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є АТ Альфа-Банк код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015994).

- Відновити становище, що існувало раніше, а саме: відновити реєстрацію власності шляхом визнання права власності на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2019 року було відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2019 року було задоволено клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про витребування доказів по справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2019 року було частково задоволено клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

30 вересня 2020 року на адресу суду від адвоката Івкової Л.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про виключення з числа відповідачів державного реєстратора Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манюта Сергія Васильовича.

20 січня 2021 року на адресу суду від адвоката Івкової Л.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення (зміну підстав) позову.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2021 року було залучено до участі у справі належного відповідача АТ Альфа-Банк , як правонаступника АТ Укрсоцбанк .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2021 року було закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2021 року було задовлено клопотання від адвоката Івкової Л.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції

Короткий виклад позицій сторін по справі

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте адвокат Івкова Л.В., яка діє в його інтересах надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача АТ Альфа-Банк не з`явився, однак надав на адресу суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є відповідач була проведена у повній відповідності до норм Закону України Про іпотеку , позивача ОСОБА_1 було належним чином сповіщено про звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується поштовими повідомленнями та матеріалами реєстраційної справи. Посилання сторони позивача на те, що відповідач втратив право вимоги щодо виконана позичальником свого зобов`язання, у тому числі за рахунок переданого в іпотеку майна є безпідставними, оскільки сплив строку позовної давності звернення до суду не припинило невиконане зобов`язання та договір іпотеки, яким таке зобов`язання забезпечене, не припинило суб`єктивного права кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання без використання судового примусу, зокрема, в позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що уточнений позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 21 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", назву якого змінено на ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №2007/670-2.06/217, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 278300,00 доларів США зі сплатою 13,51 % річних та наступним порядком погашення заборгованості: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 21 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 20 грудня 2022 року включно.

З метою забезпеченяя виконання зобов`язань за кредитним договором, того ж дня, 21 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", назву якого змінено на ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №3620, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно:

- садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належав ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20 жовтня 2006 року;

- земельну ділянку загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_1 на підставі державного акту від 30 жовтня 2006 року(серія ЯГ № 914421), виданого на підставі договору дарування земельної ділянки.

Відповідно до п.4.1. зазначеного вище Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Як передбачено п.4.5 зазначеного вище Договору, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотеко держателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку , шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку або шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати .

06 серпня 2013 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №1 до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстрований в реєстрі за №4070, за яким змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту 265 316,88 дол. США разом із нарахованими процентами в сумі 180 204,92 дол. США в гривню за курсом 8,20 грн. за 1 дол. США, що станом на дату укладення Договору про внесення змін загалом становить 3 653 278, 76 грн. Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом визначено п.2.4 Договору про внесення змін - до 05 серпня 2033 року (включно).

14 червня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манюта Сергій Васильович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності №32015720: право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Акціонерним товариством Укрсоцбанк , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою виникнення права власності зазначено: серія та номер: USB/394, виданий 19.11.2018, видавник: АТ Укрсоцбанк ; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Договір про внесення змін № 1, серія та номер: 4070, виданий 06.08.2013, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І..; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21.12.2007, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11146055, виданий 12.06.2019, видавник: Державний земельний кадастр.

Підставою виникнення права власності зазначено: серія та номер: USB/394, виданий 19.11.2018, видавник: АТ Укрсоцбанк ; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий 06.08.2013, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21.12.2007, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11146055, виданий 12.06.2019, видавник: Державний земельний кадастр.

З копії реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно№126424251103, копія якої міститься в матеріалах справи вбачається, що 19 листопада 2018 року на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було надіслано рекомендоване повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Так, згідно цього повідомлення борг за Кредитним договором №2007/670-2.06/217 від 21.12.2007 року станом на 12.11.2018 року складає 5374515,96 грн., з яких:

- 2787616, 21 - строкова заборгованість;

- 830 020, 81 грн.- прострочена заборгованість;

- 58002, 94 грн. - строкова заборгованість по нарахованих відсоткам;

- 1 698 876, 00 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих відсоткам.

З копії реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно№126469051103, копія якої міститься в матеріалах справи вбачається, що 19 листопада 2018 року на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Так, згідно цього повідомлення борг за Кредитним договором №2007/670-2.06/217 від 21.12.2007 року станом на 12.11.2018 року складає 5374515,96 грн., з яких:

- 2787616, 21 - строкова заборгованість;

- 830 020, 81 грн.- прострочена заборгованість;

- 58002, 94 грн. - строкова заборгованість по нарахованих відсоткам;

- 1 698 876, 00 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих відсоткам.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

За правилами ст.23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналіз приписів статті 33 Закону України Про іпотеку дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: в позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або в судовому порядку за рішенням суду.

Частина перша статті 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, далі - Закон №898-ІV) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.

Статтею 37 зазначеного Закону (у цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, (до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки), є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України Про іпотеку в редакції Закону України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва №800-VI (далі - Закон №800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Однак, зазначений вище Закон був прийнятий з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи, а тому норми цього Закону не підлягають застосування до спірних правовідносин сторін по данй справі.

Нова редакція статей 36, 37 Закону України Про іпотеку , викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ Перехідні положення Закону №800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Аналіз наведених норм, як і Закон №800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №915/297/17 та від 31 липня 2018 року у справі №826/9658/15 (адміністративне провадження №К/9901/3238/18).

Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Частиною першою статті 35 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня, після календарної дати вручення іпотекодавцю повідомлення про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу майна або отримання іпотекодавцем такого повідомлення направленого рекомендованим листом.

З матеріалів справи вбачається, що рекомендовані повідомлення про намір АТ Укрсоцбанк задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки були відправлені 20.11.2018 року на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджуться штампом АТ Укрпошта на відповідних поштових відправленнях, натомість реєстрація права власності за АТ Укрсоцбанк державним реєстратором Манюта Сергієм Васильовичем була здійснена 14.06.2019 року.

Положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд звертає увагу, що Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 21.12.2007 року станом на теперішній час є чинним, неоспорюваним, окрім того, сторонами по справі не заперечувався факт невиконання перед Іпотекодержателем боржником ОСОБА_2 боргового зобов`язання за кредитним договором №2007/670-2.06/217 від 21.12.2007 року.

Частиною першою статті 17 Закону України Про іпотеку передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у висновку Великої Палати Верхового Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України Про іпотеку передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України Про іпотеку ). Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України Про іпотеку рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.

Частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону №1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 37 Закону №898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до п.6.2. Іпотечного договору (з майновим поручителем) від 21.12.2007 року визначено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Отже, з урахуванням відсутності особистого вручення, датою його отримання має вважатися дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача, яким є позивач у справі, а також інші одержувачі, які зазначені в повідомлені про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто, сторонами при укладання правочинів визначений підхід стосовно застосування принципу доставки (одержання) юридично-значимих повідомлень.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів від 5 березня 2009 року №270, визначений порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Так, пунктом 80 зазначених Правил визначено, що підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 року у справі №344/3627/16-ц (провадження №61-21032св18) вказано, що: загальноприйнятим у світовій практиці є застосування щодо юридично-значимих повідомлень принципу доставки (одержання) повідомлень, якщо сторони прямо не передбачили застосування принципу відправлення . Зокрема: (а) у підпункті 3 пункту 1.-1:109 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що повідомлення вступає в силу у момент досягнення адресата, якщо з нього не слідує більш пізній момент вступу у силу; (б) згідно пунктів 2,3 Принципів європейського контрактного права з урахуванням положень пунктів (4) та (5), будь-які повідомлення набирають чинності з моменту, коли вони отримані адресатом. Повідомлення вважається одержаним адресатом, коли його вручено за місцем його діяльності або за поштовою адресою, або, якщо він не має місця діяльності або поштової адреси, - за місцем його постійного проживання; (в) відповідно до п.4 ст.1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988 р., письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов`язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене. Письмове повідомлення включає телеграми, телекс і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними. Письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Підхід стосовно застосування принципу доставки (одержання) юридично-значимих повідомлень висловлений і в українській судовій практиці. У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 р. у справі №6-2988цс15 вказано, що: [...] розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття повідомлення передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей .

Ці ж висновки наведені в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №359/8181/18, що свідчить про вже усталену судову практику з цього питання.

У той же час, нормами ч.1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Оскільки в Іпотечному договорі (з майновим поручителем) від 21.12.2007 року, укладеного між сторонами зазначено, що датою отримання повідомлень за цим договором буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача, суд вважає, що вимога чинного законодавства щодо направлення повідомлення про намір задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, АТ "Укрсоцбанк" виконано у повному обсязі та належним чином.

Щодо твердження сторони позивача ОСОБА_1 про сплив строків позовної давності щодо вимог за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Верховний суд України в постанові від 29 червня 2016 року №6-192цс16 зазначає, що: Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального права.

Суб`єктивне матеріальне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими особами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду. Ураховуючи, що метою встановлення у законіпозовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Таким чином, фактично позовна давність є лише суб`єктивним правом кредитора.

В свою чергу, сплив позовної давності, в жодному разі, не зменшує обсяг відповідальності боржника за кредитним договором.

Відповідно до приписів ст.575 та ст.1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України Про іпотеку , іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч.5 ст.3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Нормами Закону України Про іпотеку не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Суд приймає до уваги доводи сторони відповідача АТ Альфа-Банк , що якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку .

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 15 травня 2017 року у справі №6-786цс17та від 05 липня 2017 року у справі №6-1840цс16, Верховним Судом у постановах: від 18 липня 2018 року у справі №537/6072/16 (провадження №61-35327св18), від 21 листопада 2018 року (провадження №61-37670св18), від 28 січня 2019 року у справі №639/7920/16 (провадження №61-33814св18), від 09 квітня 2019 року у справі №910/3359/18.

Постановою ВП ВС від 21.03.2018 року у справі №760/14438/15-ц визначається наступна позиція: Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Враховуючи той факт, що заборгованість по кредитному договору не погашена - в жодному разі не може йти мова про припинення зобов`язання в розумінні статті 599 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за Іпотекодержателем АТ Укрсоцбанк в позасудовому порядку було вчинено з додержанням та у повній відповідності з вимогами Закону України Про іпотеку , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, а отже правові підстави для задоволення уточнених позовних вимог позивача ОСОБА_1 відсутні.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

За приписами статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду справи та розподіл судових витрат

Враховуючи вищезазначене, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, з огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, приходить до переконання, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача АТ Альфа-Банк судового збору понесеного позивачем при зверненні до суду.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про іпотеку , ст. 11, 16, 204 ЦК України, статтями 7, 10, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2021 року.

Суддя