Постанова

від 30.08.2023 по справі 495/10254/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 495/10254/19

провадження № 61-5263св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Альфа-Банк» про визнання протиправним рішення державного реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства (далі - КП) «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, номер 32015720, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».

Підставою виникнення права власності зазначено: Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий 06 серпня 2013 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Повідомлення, серія та номер: USB/394, виданий 19 листопада 2018 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21 грудня 2007 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.

14 червня 2019 року державний реєстратор КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, № 32015720, на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

Підставою виникнення права власності зазначено: серія та номер: USB/394, виданий 19 листопада 2018 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Договір про внесення змін № 1, серія та номер: 4070, виданий 06 серпня 2013 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21 грудня 2007 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11146055, виданий 12 червня 2019 року, видавник: Державний земельний кадастр.

Позивач зазначав, що вказане майно належало йому на праві приватної власності та було передано банку, як іпотека на забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 21 грудня 2007 року, укладеним ним з банком, а реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», на спірне нерухоме майно на підставі іпотечного договору вчинено із порушенням вимог законодавства, що є підставою для скасування рішення/запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, виходячи з того, що під час спірної реєстрації іпотекодержателем не було дотримано вимоги щодо надіслання йому вимоги про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Окрім того, спірну реєстрацію було проведено без надання державному реєстратору договору про задоволення вимог іпотекодержателя та задоволено вимоги іпотекодержателя за кредитним договором, строк позовної давності якого минув.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправним рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226 від 14 червня 2019 року та припинити право власності, форма власності: приватна, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015720);

- визнати протиправним рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371516 від 14 червня 2019 року та припинити право власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, «Авангард», садівниче товариство (район «Лиманський»), 1616А за суб`єктом: АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015994);

- відновити становище, що існувало раніше, а саме: відновити реєстрацію власності шляхом визнання права власності на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року у складі судді Шевчук Ю. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законодавцем визначено спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, що й було реалізовано банком.

Суд вважав, що іпотекодержатель належно надіслав вимоги боржнику та іпотекодавцю. З урахуванням відсутності особистого вручення, датою його отримання має вважатися дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача (передбачено договором). Суд виходив із того, що рекомендовані повідомлення про намір АТ «УкрСоцбанк» задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки були відправлені 20 листопада 2018 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджуються штампом АТ «Укрпошта» на відповідних поштових відправленнях.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371226 від 14 червня 2019 року та припинено право власності, форма власності - приватна, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (запис про право власності 32015720).

Визнано протиправним рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371516 від 14 червня 2019 року та припинено право власності, форма власності - приватна, на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (запис про право власності 32015994).

Відновлено становище, що існувало раніше, а саме: відновлено реєстрацію права власності шляхом визнання права власності на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що сторони у договорі іпотеки не погодили застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом визнання права власності. Апеляційний суд вважав, що пункт 4.5.3 іпотечного договору не є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки не містить положення про право іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього іпотечного договору, а лише відсилає до порядку, передбаченого статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, банк не надав державному реєстратору докази спливу 30-денного строку з дати отримання досудової вимоги, оскільки не надсилав таку на зареєстровану адресу ОСОБА_1 , яка була вказана в додатковій угоді сторін.

Також банком не було надано оцінку майна станом на час проведення реєстраційних дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, АТ «Сенс Банк», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в договорі іпотеки не було застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом визнання права власності, оскільки відповідне застереження міститься у пункті 4.5.3 іпотечного договору. Посилається на практику Верховного Суду в подібних справах.

Крім того вказує, що банком надсилалися досудові вимоги боржнику і поручителю на вказані в договорі адреси, але вони повернулися з поштової установи з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що вважає належним повідомленням.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Івкова Л. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.

16 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 2007/670-2.06/217, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 278 300 доларів США зі сплатою 13,51 % річних та наступним порядком погашення заборгованості: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 21 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 20 грудня 2022 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, того ж дня, 21 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., зареєстрований в реєстрі за № 3620, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно:

- садовий будинок, загальною площею 139,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належав ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20 жовтня 2006 року;

- земельну ділянку загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_1 на підставі державного акту від 30 жовтня 2006 року (серія ЯГ № 914421), виданого на підставі договору дарування земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4.1. зазначеного вище договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 4.5 договору зазначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

06 серпня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №1 до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., та зареєстрований в реєстрі за № 4070, за яким змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту 265 316,88 доларів США разом із нарахованими процентами у сумі 180 204,92 доларів США у гривню за курсом 8,2 грн за 1 долар США, що станом на дату укладення договору про внесення змін загалом становить 3 653 278,76 грн. Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом визначено до 05 серпня 2033 року (включно).

14 червня 2019 року державний реєстратор Комунального підприємства (далі - КП) «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, номер 32015720, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».

Підставою виникнення права власності зазначено: Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий 06 серпня 2013 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Повідомлення, серія та номер: USB/394, виданий 19 листопада 2018 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21 грудня 2007 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.

14 червня 2019 року державний реєстратор КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, № 32015720, на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

Підставою виникнення права власності зазначено: серія та номер: USB/394, виданий 19 листопада 2018 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Договір про внесення змін № 1, серія та номер: 4070, виданий 06 серпня 2013 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21 грудня 2007 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І. І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11146055, виданий 12 червня 2019 року, видавник: Державний земельний кадастр.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення АТ «Сенс Банк» вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 711/1100/20, від 11 серпня 2021 року у справі № 520/8982/18, від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним рішень державного реєстратора ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 у частині визнання протиправним рішень державного реєстратора, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що банк не надав державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя щодо погашення заборгованості та наміру звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності, а також доказів з інформацією про вартість майна.

Доводи касаційної скарги банку про те, що банк належно виконав вимогу щодо надіслання боржнику та іпотекодавцю вимоги, є безпідставними та були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано їх відхилив.

Апеляційним судом було встановлено, що письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не було направлено іпотекодавцю ОСОБА_1 за адресою його реєстрації, яка зазначена у договорі.

Так, 06 серпня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 21 грудня 2007 року, в якому зазначено адресу реєстрації іпотекодавця ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 90).

Проте, поштове повідомлення на зазначену адресу реєстрації ОСОБА_1 не направлялось.

Із копії реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання начебто було направлено ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 98).

Проте, із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що поштове повідомлення позивачу ОСОБА_1 направлялось лише за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 94, 95). Оскільки цей будинок є садовим, тобто за адресою, за якою позивач ОСОБА_1 постійно не проживає і не зареєстрований, то це повідомлення не може вважатися належним.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково вказав, що у договорі іпотеки не було застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом визнання права власності, оскільки відповідне застереження міститься у пункті 4.5.3 іпотечного договору, з чим погоджується колегія суддів, але ця обставина не є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині визнання протиправними рішень державного реєстратора, оскільки ненадання державному реєстратору доказів отримання письмової вимоги іпотекодержателя та оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності є самостійною підставою для визнання протиправними рішень державного реєстратора.

Разом з тим, указана обставина не є підставою для скасування судового рішення повністю, так як по суті не вплинула на правильне вирішення спору (частина друга статті 410 ЦПК України).

При цьому, доводів щодо висновків суду про ненадання оцінки предмета іпотеки касаційна скарга не містить.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправними рішень державного реєстратора не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині - без змін.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з судовим рішенням апеляційного суду в частині припинення права власності, а також відновлення становища, що існувало раніше, а саме відновлення реєстрації власності шляхом визнання права власності на майно, оскільки рішення суду про визнання протиправними рішень державного реєстратора є самостійною підставою для вчинення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій та не потребує заявлення таких позовних вимог окремо, тому позовні вимоги у цій частині є неефективним способом захисту порушених прав.

Відповідно до частини першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення в зазначеній частині з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема із: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд скасовує судове рішення в частині задоволення однієї з позовних вимог ОСОБА_1 немайнового характеру, то постанову апеляційного суду в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1 921 грн (768,4 грн за подання позову та 1 152,6 грн за подання апеляційного скарги) необхідно скасувати, залишивши в силі судове рішення про стягнення з відповідача судового збору у загальному розмірі 3 842 грн.

Крім того, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,8 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності, відновлення становища, що існувало раніше, а саме відновлення реєстрації власності шляхом визнання права власності на майно, а також стягнення судового збору у розмірі 1 921 грн скасувати та відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2023 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 536 (однієї тисячі п`ятисот тридцяти шести) гривень 80 (вісімдесяти) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець