Постанова

від 20.03.2023 по справі 495/10254/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2256/23

Справа № 495/10254/19

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження,у відсутністьучасників справи,апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Івкової Лариси Володимирівни на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Шевчук Ю. В., у цивільній справі за уточненим позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,

встановив:

21.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», та уточнивши вимоги (т.1, а.с. 205-209), просив:

- визнати протиправним рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226 від 14.06.2019 року та припинити право власності, форма власності: приватна, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015720);

- визнати протиправним рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371516 від 14 червня 2019 року та припинити право власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015994);

- відновити становище, що існувало раніше, а саме: відновити реєстрацію власності шляхом визнання права власності на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Свої уточнені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 14.06.2019 року державний реєстратор КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, номер 32015720, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою виникнення права власності зазначено: Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий 06.08.2013 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Повідомлення, серія та номер: USB/394, виданий 19.11.2018 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21.12.2007 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.

14.06.2019 року державний реєстратор КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №47371226, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, №32015720, на земельну ділянку, загальноюплощею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою виникнення права власності зазначено: серія та номер: USB/394, виданий 19.11.2018 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Договір про внесення змін №1, серія та номер: 4070, виданий 06.08.2013 року, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І..; Іпотечний договір, серія та номер: 3620, виданий 21.12.2007, видавник: ПН ОМНО Поведьонкова І.І.; відомості з ДЗК, серія та номер: 11146055, виданий 12.06.2019, видавник: Державний земельний кадастр.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк» на спірне нерухоме майно на підставі Іпотечного договору вчинено із порушенням вимог законодавства, що є підставою для скасування рішення/запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, виходячи з того, що під час спірної реєстрації іпотекодержателем не було дотримано вимоги щодо надіслання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на Предмет іпотеки. Окрім того, на думку позивача ОСОБА_1 спірну реєстрацію було проведено без надання державному реєстратору Договору про задоволення вимог іпотекодержателя та задоволено вимоги іпотекодержателя за кредитним договором, строк позовної давності якого минув.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (т.1, а.с.239-248).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Івкова Л.В. ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.1-7).

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т.2, а.с. 23-25).

Також слід зазначити, що у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 15.03.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 20.03.2023 року.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше року (т.2, а.с. 13), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

При цьому колегією суддів також враховано, що 14.03.2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Івкової Л.В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю (т.2, а.с. 30-31).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, матеріалами справи не спростовуються доводи позивача ОСОБА_1 про те, що іпотекодержателем, в даному випадку АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого залучено до участі у справі АТ «Альфа Банк» (т.1, а.с.217-218), було порушено порядок позасудового звернення стягнення на Предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_1 не отримував письмову вимогу про усунення порушення за основним зобов`язанням з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, а державному реєстратору не було подано документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Також матеріалами справи не спростовано, що Іпотечний договір від 21.12.2007 року не містить іпотечного застереження, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, договір про задоволення вимог іпотекодержателя не був наданий разом із Іпотечним договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстави відсутності в Іпотечному договорі іпотечного застереження та неподання державному реєстратору договору про задоволення вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції виходив із того, що законодавцем визначено спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Так, п. 4.5 Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Що стосується підстави позову - неподання державному реєстратору документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги іпотекодержателя, то суд першої інстанції зазначив, що п.6.2. Іпотечного договору від 21.12.2007 року визначено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Отже, з урахуванням відсутності особистого вручення, датою його отримання має вважатися дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача, яким є позивач у справі, а також інші одержувачі, які зазначені в повідомлені про звернення стягнення на Предмет іпотеки. Тобто, сторонами при укладанні правочинів визначений підхід стосовно застосування принципу «доставки (одержання)» юридично-значимих повідомлень.

При цьому, суд виходив із того, що рекомендовані повідомлення про намір АТ «Укрсоцбанк» задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки були відправлені 20.11.2018 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджуються штампом АТ «Укрпошта» на відповідних поштових відправленнях.

Однак, судом не було враховано, що письмове повідомлення про звернення стягнення на Предмет іпотеки не було направлено іпотекодавцю ОСОБА_1 за адресою його реєстрації.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2013 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 1 до Іпотечного договору від 21.12.2007 року, в якому зазначено адресу реєстрації іпотекодавця ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (т.1, а.с.90).

Проте, поштове повідомлення на зазначену адресу реєстрації позивача ОСОБА_1 не направлялось взагалі.

Більше того, із копії реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання начебто було направлено ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 (т.1, а.с.98).

Проте, із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що поштове повідомлення позивачу ОСОБА_1 направлялось лише за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.94, 95). Оскільки цей будинок є садовим, тобто за адресою, по якій позивач ОСОБА_1 постійно не проживає і не зареєстрований, то це повідомлення не може вважатися зробленим належним чином.

Крім того, з матеріалів реєстраційної справи вбачається, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки № USВ/394 від 19.11.2018 року направлялись позичальнику ОСОБА_2 та майновому поручителю ОСОБА_1 , але повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що є неналежним їх повідомленням (т.1, а.с. 95, 97).

Державним реєстратором всіх вищевикладених обставин не було враховано, у зв`язку з чим він помилково вважав, що АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», виконало у повному обсязі та належним чином вимоги чинного законодавства, а також п. 6.2 Іпотечного договору.

Не врахував зазначених обставини і суд першої інстанції, що призвело до ухвалення необгрунтованого і неправильного судового рішення.

Крім того, при вирішенні даного спору, судом першої інстанції не було враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Так,Велика ПалатаВерховного Судуу постановах№ 638/20000/16-цвід 24.04.2019року,№ 521/18393/16-цвід 24.04.2019року,№ 306/2053/16-цвід 20.03.2019року,№ 306/1224/16-цвід 23.01.2019року дійшла до правових висновків, що для того, щоб звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності, іпотекодержатель повинен направити позичальнику та іпотекодавцю вимогу про порушення умов кредитного договору та договору іпотеки. Самому реєстратору кредитор подає докази спливу тридцятиденного строку вручення такої вимоги. Якщо в іпотекодержателя відсутні докази отримання повідомлень та спливу зазначеного строку, то реєстратор не має права здійснити реєстрацію права власності за кредитором.

Аналогічний висновок міститься також і в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі № 720/1492/18 (провадження № 61-14720св 19).

Крім того, п. 4.5.3 Іпотечного договору передбачено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

З цих підстав, слід дійти висновку про те, що п. 4.5.3 Іпотечного договору не є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, оскільки не містить положення про право Іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього Іпотечного договору.

Те, що Іпотечний договір від 21 грудня 2007 року не містить застереження, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року, прийнятої за результатом апеляційного перегляду рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року у справі № 495/7967/14-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності нанього.

Таким чином, оскільки Іпотечний договір містить лише можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, а не містить застереження, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (т.1, а.с.28), позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року (справа № 554/14813/15-ц) зробила правовий висновок про те, що у разі відсутності у договорі іпотеки іпотечного застереження позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виключно на підставі окремого договору.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора та проведення реєстраційних дій стосовно прав АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на іпотечне майно.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у рішенні послався на положення ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таких правових позицій дотримується і Верховний Суд, Велика Палата якого виразила їх в постанові від 20.03.2019 року, у справі № 306/2053/16-ц.

Однак,судом небуло враховано,що повідомленнявід іпотекодержателяпро зверненнястягнення напредмет іпотекишляхом набуттяна ньогоправа власностіне міститьінформацію провартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, та не було враховано, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Що стосується застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, то колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню по їх суті, а тому відповідно до вимог ст. 256 ЦК України та ч.3 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», колегія суддів позбавлена можливості застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

При цьому слід зазначити, що дійсно 28 жовтня 2014 року АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 3 872 168,95 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що встановлено вищевказаною постановою Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року, прийнятої за результатом апеляційного перегляду рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року у справі № 495/7967/14-ц.

Таким чином Банком було застосовано право на дострокове повернення кредиту у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України, чим змінено строк виконання основного зобов`язання. Враховуючи, що з часу подання Банком позову про стягнення заборгованості за кредитним договором до звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору, минуло більше 3-х років, на думку позивача, суду слід було застосувати строк позовної давності.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх уточнених позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З оглядуна викладене,колегія суддівдійшла висновкупро те,що апеляційнаскарга представника ОСОБА_1 - адвоката Івкової Л.В. підлягає частковому задоволенню, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі її доводи прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, проте, фактично доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 є обгрунтованими, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У зв`язку з цим та увідповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати.

Так, враховуючи, що апеляційна скарга фактично підлягає задоволенню, з АТ «Альфа-Банк»на користь ОСОБА_1 слід стягнутисудовий збірза подачупозовної заявиу розмірі2305,20грн.(т.1,а.с.12)та зарозгляд справиу судіапеляційної інстанціїу розмірі 3457,80грн.(т.2,а.с.8),а всьогоу розмірі5763грн.

Керуючись ст.ст.141,367,368, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.ст.381 - 384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2021 року скасувати.

Прийняти постанову, якою уточненні позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, задовольнити.

Визнати протиправним рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371226 від 14 червня 2019 року, та припинити право власності, форма власності: приватна, на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015720).

Визнати протиправним рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 47371516 від 14 червня 2019 року, та припинити право власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку, загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 (запис про право власності: 32015994).

Відновити становище, що існувало раніше, а саме: відновити реєстрацію права власності шляхом визнання права власності на садовий будинок, загальною площею 139,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,074 га, кадастровий номер 5110300000:02:004:0103, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у загальному розмірі 5763 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.03.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький