Постанова

від 02.11.2021 по справі 635/6868/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Харків

справа № 635/6868/16-ц

провадження № 22-ц/818/ 3356 /21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Хорошевського О.М.

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретарів Колесникова О.О., Жмай Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2

відповідачі - Приватне виробничо-комерційне підприємство АСК , приватне підприємство Т-Б , ОСОБА_3 , ПАТ Просто-страхування

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року, постановлене суддею Назаренко О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Приватного виробничого-комерційного підприємства АСК , приватного підприємства Т-Б , ОСОБА_3 , ПАТ Просто-страхування про відшкодування шкоди,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом після уточнення якого просила стягнути в солідарному порядку з відповідачів на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої каліцтвом 1000000 гривень та стягнути в солідарному порядку з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 2717795,12 грн, з яких 2040336,00 грн (основний розмір заподіяної шкоди)+ 171569,98 (проценти річні) + 505889,14 грн (інфляційні витрати).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 28.10.2015 року о 15:00 ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки ЗАЗ-110308, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автошляху Т-17-05 Лохвиця-Гадяч-Охтирка в напрямку м. Гадяч та, проїжджаючи в районі 37 км.+200 м. вказаної автодороги у с. Осняги Гадяцього району Полтавської області, виїхав на зустрічну смугу руху, грубо порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Унаслідок порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_4 , що призвело до даної дорожньо-транспортної події, водій автомобіля Рено Кліо Сімбол ОСОБА_5 та його пасажир малолітня ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_4 , водій транспортного засобу, який спричинив ДТП, працював торговим представником в ПП Т-Б та виконував свої службові обов`язки на території Гадяцього і Зіньківського району. Власником автотранспортного засобу, а саме автомобіль ЗАЗ-110308 д.н.з. НОМЕР_1 , який на підставі договору оренди переданий до ПВКП АСК , є ОСОБА_3 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства Т-Б на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 135400, 48 грн.

Стягнуто акціонерного товариства Просто-страхування на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 14599,52 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року шляхом заборони відчуження нерухомого майна Приватного виробничо-комерційного підприємства АСК (код ЄДРПОУ: 24395492): а саме нежитлової будівлі фруктосховище , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 924014653204, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі, фруктосховище , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10170072, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі котельня , реєстраційний номер майна 16442521, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в межах суми позову.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року шляхом заборони відчуження нерухомого та рухомого майна Приватного підприємства Т-Б (код ЄДРПОУ 35589914) в межах суми позову без позбавлення права користування таким майном скасувано.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року шляхом заборони відчуження нерухомого майна фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної ділянки, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , кадастровий номер 5320410100:50:001:1305, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, реєстраційний номер 965827753204, кадастровий номер 5320410100:50:001:1304, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 937717353204, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , квартири, реєстраційний номер майна: 5360821, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; майнового комплексу, реєстраційний номер майна: 6285599, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер майна: 7195520, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлової будівлі контори , реєстраційний номер майна: 31015379, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку з господарськими будівлями, реєстраційний номер майна: 36867055, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 в межах суми позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати як незаконне та необгрунтоване та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скарга містить посилання на те, що суд першої інстанції помилково вважає встановленою ту обставину, що між ОСОБА_3 та Приватним виробничого- комерційним підприємством АСК було укладено договір оренди вказаного транспортного засобу марки ЗАЗ-110308 державний номерний знак НОМЕР_1 .

Договір оренди між ОСОБА_3 , саме як фізичною особою, та ПВКП АСК укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, як того вимагають зазначені вище норми матеріального права, то відповідно до частини першої статті 220 ЦК України цей договір є нікчемним і не створює правових наслідків для сторін.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана, джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Обставина нікчемності вказаного договору оренди виключає правову підставу володіння ПВКП АСК вказаним транспортним засобом.

Посилання відповідачів на те, що речове право користування або володіння даним транспортним засобом було передано в подальшому ПВКП АСК до ПП Т-Б на підставі договору аутсорсингу № 1 від 01 січня 2015 року також не відповідає вимогам цивільного законодавства з декількох підстав.

Таким чином, враховуючи, що ані у ПП Т-Б ані у ПКВП АСК , внаслідок нікчемності договору оренди, правової підстави права володіння на транспортний засіб ЗАЗ-110308 д.н.з. НОМЕР_1 не виникало, відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки несе безпосередньо його власник - відповідач ОСОБА_3 .

Помилковий висновок суду першої інстанції про те, що на час коли сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме 28 жовтня 2015 року, транспортний засіб ЗАЗ- 110308 державний номерний знак НОМЕР_1 , належав відповідно до укладених договорів ПП Т-Б , зроблений без врахування усіх фактичних обставин справи та не застосування положень ст. 216, 220 ЦК України.

У разі застосування ч. 2 ст. 1187 ЦК України - обов`язок відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, покладається на ОСОБА_3 , як особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом. При цьому, слід звернути увагу, що ця норма є загальною по відношенню до положень ч.1, 2 ст. 1172 ЦК України, а договір оренди транспортного засобу між ОСОБА_3 та ПВКП АСК є нікчемним і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю;

У разі застосування ч. 1 ст. 1172 ЦК України - обов`язок відшкодування шкоди завданої працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, покладається на ПП Т-Б , як роботодавця ОСОБА_4 . При цьому, зважаючи на відсутність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб`єктивного складу відповідних відносин, положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, є загальною нормою по відношенню до ч. 2 ст. 1172 ЦК України;

У разі застосування ч. 2 ст. 1172 ЦК України - обов`язок відшкодування шкоди завданої підрядником, якщо він діяв за завданням замовника покладається на замовника ПВКП АСК , оскільки правовідносини аутсорсингу є аналогічними за своїм змістом та правовою природою правовідносинам підряду. В такому випадку норма ч. 2 ст. 1172 ЦК України є спеціальною та підлягає переважному застосуванню над положеннями ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1172 ЦК України, так як наявні спеціальні умови, які визначаються залежно від суб`єктивного складу відповідних відносин, зокрема наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника. Слід також звернути увагу, що рейсовий медичний огляд та рішення про допуск водіїв та транспортних засобів до виїзду на маршрут приймалося виключно працівниками ПВКП АСК та жодним чином не залежало від ПП Т-Б .

Слід звернути увагу, що судом першої інстанції не було надано оцінки вищенаведеним обставинам, невірно застосовано положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України, в частині покладення обов`язку відшкодування шкоди на ПП Т-Б , як особи яка володіє транспортним засобом.

При цьому, на думку позивача застосуванню підлягає саме ч. 2 ст. 1172 ЦК України, а особою, яка повинна відшкодувати завдану шкоду є ПВКВ АСК .

Також в оскаржуваному судовому рішення судом було зазначено, що проведеною судово-психологічною експертизою № 6261 від 31.05.2019 року визначено лише орієнтовний розмір грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 432 мінімальні заробітні плати, що на момент розгляду справи становить суму у 2592000 гривень.

Незважаючи на це, суд критично оцінив висновки судово психологічної експертизи.

Судом безпідставно відмовлено у застосуванні до правовідносин у справі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи усе вищезазначене - не встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи в тому числі ігнорування наявного висновку експертного дослідження, невірне застосуванням норм матеріального права - ч.І,2 ст. 1172, ч, 2 ст. 1187, 220, 216 ЦК України, порушення норм процесуального права - неповне з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, рішення Харківського районного суду Харківської області по справі №635/6868/16 від 02 лютого 2021 року є протиправним та підлягає скасуваню .

У відзиві на апеляційну скаргу ПВКП АСК та ОСОБА_3 не погоджуються зі скаргою, заперечують щодо її задоволення у повному обсязі.

Представник ПП Т-Б у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою на підтвердження розміру матеріальної шкоди не надано відповідних доказів, а саме чеків, квитанцій та інших доказів, які могли би підтвердити розмір завданої матеріальної шкоди. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про неможливість задоволення вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Разом з тим, судом враховано, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 , водій транспортного засобу, знаходився у трудових відносинах з ПП Т-Б , а також що відповідачі Приватне виробничо-комерційне підприємство АСК та ОСОБА_3 , не є безпосередніми завдавачем шкоди, суд вважав за необхідне частково задовольнити вимогу про стягнення моральної шкоди, та стягнути з приватного підприємства Т-Б на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 135400,48 (сто тридцять п?ять тисяч чотириста) гривень 48 коп.

Що стосується позовних вимог в частині вимог до АТ Просто-страхування суд зазначив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2014 року Приватне акціонерне товариство Просто-страхування , та ОСОБА_3 уклали договір, поліс № АІ/4016848 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховані відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ Славута 110308, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Цивільно-правові відносини між страхувальником ОСОБА_3 , потерпілим ОСОБА_2 та ПрАТ СК ПЗУ Україна регулюються ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до п. 1 ст. 9 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правова відповідальності власників Наземних транспортних засобів - страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 4 Договору, поліс АІ/4016848 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 листопада 2014 року, страхова сума відповідальності АТ Просто-страхування за заподіяну шкоду здоров`ю потерпілому складає 100000 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 9151 від 24 травня 2016 року, платіжного доручення № 9447 від 27 травня 2016 року, платіжного доручення № 22528 від 12 грудня 2016 року, платіжного доручення № 2740 від 09 лютого 2017 року, платіжного доручення № 7112 від 14 квітня 2017 року та платіжного доручення №19151 від 12 грудня 2017 року АТ Просто-страхування виплатило страхове відшкодування розмірі 85 400,48 грн.

Тож невідшкодованою залишилася сума 14599,52 грн., яка підлягає стягненню з акціонерного товариства Просто-страхування на користь ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 213/319/16-ц зазначено, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань, у зв`язку із чим, доводи позивачки про необхідність стягнення процентів річних від простроченої суми та інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини які склались між сторонами врегульовані Цивільним Кодексом України та Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Підстави відшкодування шкоди передбачені ст.ст. 1166, 1168, 1172, 1187, 182 ЦК України .

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права якими регулюються правовідносини, що виникли між сторонами. При цьому судом не було порушено норм процесуального права які були обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Судовим розглядом встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , водій транспортного засобу, знаходився у трудових відносинах з ПП Т-Б , працював на посаді торгового представника та виконував свої службові обов`язки. Зазначене підтверджується копією наказу ПП Т-Б №25 від 11 червня 2014 року, копією штатного розпису Приватного підприємства Т-Б станом на 28.10.2015, копією заяви ОСОБА_6 про прийняття на роботу на посаду торгового представника за сумісництвом від 11 червня 2014 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки ЗАЗ-110308 державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (серія НОМЕР_4 ).

Між ОСОБА_3 та Приватним виробничого-комерційним підприємством АСК було укладено договір оренди вказаного транспортного засобу марки ЗАЗ-110308 державний номерний знак НОМЕР_1 .

ПВКП АСК було укладено договір аутсорсингу № 1 з Приватним підприємством Т-Б . Відповідно до договору ПП Т-Б було передано, зокрема, управління транспортним засобом ПВКВ АСК .

Таким чином, на час коли сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме 28 жовтня 2015 року, транспортний засіб ЗАЗ-110308 державний номерний знак НОМЕР_1 , належав відповідно до укладених договорів ПП Т-Б .

Виходячи з того, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з ПП Т-Б та виконував трудові функції, особою, яка має відшкодувати шкоду є ПП Т-Б .

Проведеною судово-психологічною експертизою № 6261 від 31.05.2019 року визначено лише орієнтовний розмір грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 432 мінімальні заробітні плати, що на момент розгляду справи становить суму у 2592000 гривень. При цьому, достатнього обґрунтування, з яких підстав, передбачених законом, за умовну одиницю розрахунку моральної шкоди обрано найвищий законодавчо встановлений сталий показник - мінімальну заробітну плату, а не інший сталий показник, зокрема прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який зазвичай застосовується при розгляді справ про визначення розміру утримання дітей або інший сталий показник, експертом не зазначено. Крім того, при оцінці обставин злочину не враховано, що злочин вчинено з необережності. Не враховано і того факту, з яких причин малолітньою особою отримано саме такі тілесні ушкодження. При цьому, матеріали кримінального провадження, досліджені судом в повному обсязі свідчать про те, що автомобіль, в якому пересувалась в якості пасажира малолітня ОСОБА_2 , не отримав пошкоджень задньої частини салону, в якій знаходилась дитина. Проте судом встановлено, що під час ДТП малолітня дитина у віці 5 років, знаходилась в салоні автомобілю сама без користування пасками безпеки та спеціального дитячого крісла. Проведеними на досудовому розслідуванні судово-медичними експертизами не вирішувалось питання які саме тілесні ушкодження отримані дитиною безпосередньо від контакту із частинами салону авто. Справа закрита без встановлення вини та ухвалення вироку в зв?язку із смертю підозрюваної особи. Ступінь вини інших учасників ДТП не досліджувався. З матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколу допиту свідка ОСОБА_7 вбачається, що дитину звільняли від затиснення між частинами салону автомобіля, в якому вона знаходилась. Дані обставини експертом при розрахунку розміру моральної шкоди не враховувались. Однак суд вважає, що виходячи із об?єктивних даних, отриманих судом при дослідження матеріалів кримінального провадження, необхідно прийти до висновку, що при забезпеченні безпечного перебування дитини в салоні авто шляхом застосування пасків безпеки та спеціального дитячого крісла отримання тілесних ушкоджень повинно бути мінімальним і обмежуватись механічним впливом пасків безпеки, оскільки в даному випадку пошкодження салону авто в місці розташування дитини не виявлено.

Таким чином, судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, встановлено відповідальність ПП Т-Б та стягнуто на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 135400,48 грн. Також правомірно стягнуто з АТ Просто-страхування невідшкодовану суму за заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому 14599,52 грн.

Доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди завданої каліцтвом у розмірі 1000000,00 грн матеріали справи не містять та їх розмір позивачкою не обгрунтований. Таким чином судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні таких вимог.

Суд першої інстанції оцінивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновками суду про можливість скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року шляхом заборони відчуження нерухомого та рухомого майна ПП Т-Б в межах суми позову без позбавлення права користування таким майном.

За правилами ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову не подавалось.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з ПП Т-Б задоволені, заходи забезпечення позову діють до повного виконання рішення суду. Не є підставою для їх скасування відсутність доказів наявності нерухомого та рухомого майна належного ПП Т-Б , а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 по суті вимог залишено без задоволення,

підстав для перерозподілу судового збору не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371 , 374 , 376 , 381 - 384 ЦПК України , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року в частині вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року шляхом заборони відчуження нерухомого та рухомого майна Приватного підприємства Т-Б (код ЄДРПОУ 35589914) в межах суми позову без позбавлення права користування таким майном скасувати.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді: І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року.