Ухвала

від 03.11.2021 по справі 185/3783/21

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 185/3783/21

Провадження № 1-кс/185/1810/21

03 листопада 2021 року м. Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Поданим на розгляд слідчому судді клопотанні, погодженим з прокурором, слідчий в межах досудового розслідування кримінального провадження за № 12021040370000094 від 27 січня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.203-2 КК України , в якому слідчий порушує питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, яке було вилучено 02 листопада 2021 року під час проведення обшуку за адресою: Дніпропетровської області, м. Павлоград, вул. Дніпровська, навпроти буд. № 563.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Речові докази, на які слідчий просить накласти арешт добуто під час проведення слідчої дії обшуку в порядку ч.3 ст.233 КПК України приміщення за адресою: Дніпропетровської області, м. Павлоград, вул. Дніпровська, навпроти буд. № 563.

Ухвалою слідчого судді від 02 листопада 2021 року в задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, проведеного по порядку ч.3 ст.233 КПК України відмовлено.

Частина першастатті 87 КПКімперативно вказує, що є недопустимими докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Це положення надає суду дискреційні повноваження стосовно визначення того, чи є відповідні порушення істотними. Частина друга цієї ж статті містить перелік порушень, які законодавець у будь-якому разі вважає істотними порушенням прав людини та основоположних свобод. Зокрема в пункті 1 цього положення закон визнає істотним порушенням здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.

Аналогічна вимога міститься і в положенні ч.3 ст.233 КПК України.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, приходжу до висновку, що вимога слідчого про накладення арешту на майно, яке він відносив до речових доказів по справі є необґрунтованою, внаслідок того, що ці речові докази є недопустимими в даному кримінальному провадженні, що має наслідком відмову в задоволенні клопотання.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170, 173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1