Постанова

від 02.11.2021 по справі 811/1684/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 811/1684/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Донець В.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельна інспекція України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства НОНТІ до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство НОНТІ (далі по тексту - позивач, СГ НОНТІ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач, ДАБІ України) в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову №1011-3/58/2492 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.11.2016 року, якою СГ НОНТІ визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 52 200,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

03.02.2021 року суддею Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.04.2021 року № 796/0/15-21 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебувають у провадженні судді ОСОБА_1

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Кобаль М.І., судді Оксененко О.М., Лічевецький І.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 року колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційних скарг ДАБІ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.02.2019 року в даній справі, касаційна інстанції скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій вказала, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки неодноразових покликань позивача на те, що 02.11.2016 відповідач зареєстрував заяву позивача від 27.10.2016, в якій було заявлено про помилкове зазначення інформації про генерального підрядника. В матеріалах справи є така заява з відтиском відповідача, в якому вписано вхідний №1011-1.2011/35/4075 та дата 27.10.2016 (т.1 а.с.147). При цьому направлення на проведення перевірки також датоване 27.10.2018. Зазначеним доводам позивача суди оцінки не надали. Водночас, питання про те чи надійшла заява позивача на адресу відповідача, чи була вона розглянута відповідачем до проведення перевірки 31.10.2016 має істотне значення для вирішення справи, оскільки відповідно до частини четвертої статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності до замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і подав відповідну заяву, штрафні санкції за раніше подані з помилками повідомлення або декларацію чи виявлені в них недостовірні дані не застосовуються… (пункти 23, 24 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі 811/1684/16).

Відповідності до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.09.2016 року СГ НОНТІ до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво складу на території Новоандріївської сільської ради, с. Новоандріївка (за межами населеного пункту), Новгородківського району Кіровоградської області .

27.10.2016 року (вх. №1011-1.2011/3.5/4075) Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області зареєстровано заяву СГ НОНТІ , в якій останнє просило внести зміни до декларації про початок виконання будівельних робіт КД 0821622221993 від 09.08.2016 року будівництво складу на території Новоандріївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

Документом, що став підставою для зміни даних є договір підряду на будівництво складу від 12.11.2015 №45, укладеного між СГ НОНТІ та ТОВ Ангар-Агробуд . До вказаної заяви додано декларацію, в якій виявлено технічну помилку або недостовірні дані та декларацію, в якій враховано зміни.

Листом від 02.11.2016 року №1011-1.20/2/1.12/2428 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області повідомило позивача про те, що, у зв`язку з реєстрацією декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкт Будівництво складу на території Новоандріївської сільської ради Новгородського району Кіровоградської області від 02.11.2016 року №КД082163070187, декларацію про початок виконання будівельних робіт від 09.08.2016 року №КД082162221993 вважати такою, що втратила чинність (Т.1 а.с.21).

Після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкт Будівництво складу на території Новоандріївської сільської ради Новгородського району Кіровоградської області від 02.11.2016 року №КД082163070187, позивачем 03.11.2016 подано заяву про внесення змін до декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 22.09.2016 року, будівництво якого здійснено на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Документом, що став підставою для зміни даних є договір підряду на будівництво складу від 12.11.2015 року № 45, укладеного між СГ НОНТІ та ТОВ Ангар-Агробуд . До вказаної заяви додано декларацію, в якій виявлено технічну помилку або недостовірні дані та декларацію, в якій враховано зміни.

Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності з урахуванням змін до неї зареєстрована Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області 11.11.2016 року за №КД142163160283.

На виконання пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, посадовою особою контролюючого органу, на підставі направлення від 27.10.2016 року №1157, проведено позапланову перевірку достовірності даних, наведених у поданій СГ НОНТІ декларації про готовність об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (вх.№1011-1.20/.1/3.6/3567 від 22.09.2016).

Під час проведення перевірки встановлено, що згідно Общего журнала работ СГ НОНТІ та актів огляду прихованих робіт за №№1-10 будівництва вказаного складу здійснювалось ТОВ Ангар-Агробуд (договір підряду на будівництво складу №45 від 12.11.2015) в період з 09.08.2016 по 15.08.2016, що свідчить про наведення недостовірних даних в декларації, оскільки в пункті 5 останньої (інформація про підрядника) вказано, що будівельні роботи виконувались господарським способом, а саме: ОСОБА_2 .

За результатами вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт №1058/2016ю-Нвг та протокол №55/2016ю-Нвг від 31.10.2016 року (Т.1 а.с.43-44).

За результатами розгляду матеріалів перевірки, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області винесено постанову №1011-3/58/2492 від 10.11.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у розмірі 52 200,00 грн. (Т.1 а.с.9)(далі по тексту - оскаржувана постанова).

Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 31.10.2016 року (день проведення позапланової перевірки позивача та встановлення порушення ним вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності), СГ НОНТІ були виконані вимоги щодо повідомлення про самостійне виявлення технічної помилки у декларації про готовність об`єкта, а тому штрафні санкції до позивача не застосовуються.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Під час перегляду даної справи Верховним Судом, колегією суддів зазначено, що ключовим правовим питанням у справі є можливість притягнення замовника будівництва до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у разі самостійного виправлення помилки у декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року №3038-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено: замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорії складності; зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (частина друга).

Згідно з частиною 1 статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об`єкта до експлуатації, а також у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Як вже було зазначено колегією суддів апеляційної інстанції, 27.10.2016 року СГ НОНТІ , після самостійного виявлення технічної помилки в декларації про початок виконання будівельних робіт КД 0821622221993 від 09.08.2016 , подано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області відповідну заяву про внесення змін до неї. Зазначене підтверджується штампом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області на вказаній заяві від 27.10.2016 року вх. 1011-1.20/1/3.5/4075 (Т.1 а.с.147).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані обставини спростовують доводи апелянта про отримання заяви СГ НОНТІ про внесення змін до декларації 04.11.2016 року.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів, на які посилається останній, про отримання заяви СГ НОНТІ про внесення змін до декларації саме 04.11.2016 року, тобто після проведеної перевірки позивача, як і не надано належних доказів присутності представника позивача під час проведення перевірки СГ НОНТІ .

Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що станом на 27.10.2016 року, СГ НОНТІ виконано вимоги чинного законодавства щодо повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю про наявність технічної помилки у декларації про початок виконання будівельних робіт шляхом подання відповідної заяви про внесення змін до неї.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є виключною компетенцією органу державної архітектурно-будівельної інспекції та дата її проведення вже не залежить від замовника, який подав таку декларацію на реєстрацію.

Згідно з частини 1 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року №3038-VІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже, законодавець пов`язує подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації лише виключно на підставі раніше поданої та зареєстрованої (чинної), у тому числі декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що декларація про початок виконання будівельних робіт із внесеними до неї змінами була зареєстрована відповідачем 02.11.2016 року, і лише після цього - 03.11.2016 року від позивача було прийнято другу заяву про внесення змін до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яку зареєстровано 1111.2016 року.

Наведене в сукупності свідчить про те, що станом на 31.10.2016 (день проведення позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності) СГ НОНТІ було позбавлено можливості подати до органу державної архітектурно-будівельної інспекції заяву про внесення змін до декларації про готовність об`єкта до експлуатації із змінами, оскільки на цей час відповідачем ще не була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт з достовірними даними, подана 27.10.2016 року.

Згідно з частинами 1-4 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до частини 10 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Частиною 2 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Зокрема, суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації.

Відповідно до частини 4 статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і подав відповідну заяву, штрафні санкції за раніше подані з помилками повідомлення або декларацію чи виявлені в них недостовірні дані не застосовуються .

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що СГ НОНТІ самостійно виявлено технічну помилку у декларації про початок виконання будівельних робіт КД 0821622221993 від 09.08.2016 року та 27.10.2016 року подано відповідну заяву про внесення змін до неї разом з декларацією, яка містить достовірні дані, і зареєстрована контролюючим органом лише 02.11.2016.

Разом з тим, позивач був позбавлений можливості, у період з 27.10.2016 по 02.11.2016, включно подати заяву про внесення змін до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з огляду на те, що чинною в цей період залишалась декларація про початок виконання будівельних робіт саме з недостовірними даними.

Отже, початковою датою, коли позивач мав можливість подати заяву про внесення змін до декларації про готовність об`єкта до експлуатації є 03.11.2016, оскільки реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт КД 0821622221993 від 09.08.2016 року була здійснена відповідачем 03.11.2016 року.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що станом на 31.10.2016 (день проведення позапланової перевірки позивача та встановлення порушення ним вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності) СГ НОНТІ були виконані вимоги щодо повідомлення про самостійне виявлення технічної помилки у декларації про готовність об`єкта від 22.09.2016, а тому штрафні санкції до позивача не застосовуються.

З огляду на встановлені обставини справи та правові положення, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови №1011-3/58/2492 про накладення штрафу на СГ НОНТІ за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.11.2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент . Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельна інспекція України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст виготовлено 02.11.2021 року