Справа № 357/8081/21
Категорія 38
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов`язання, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 19.07.2017 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, який було нотаріально посвідчено. Розмір позики становив 518603 грн. 14 коп., що за погодженням сторін дорівнювало 20 000 дол. США. Відповідачка зобов`язалася повернути кошти не пізніше 19.07.2018 року, а також, сторони погодили, що в разі порушення строку повернення боргу, позичальнику нараховується 5 % від простроченої суми за кожен день прострочення та позивач має право вимагати повернення позики з урахуванням індексу інфляції. Відповідач порушила умови договору, станом на 19.07.2018 року не повернула борг, на претензії не реагувала, а тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідачки ОСОБА_2 борг в сумі 546094 грн. та штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання /1095 днів/ в сумі 29898646 грн. 50 коп., відшкодувати судові витрати.
До початку розгляду справи по суті, позивач уточнив та зменшив позовні вимоги, вказавши, що основний борг йому було повернуто 10.08.2021р., тобто після звернення позивача до суду з даним позовом, але штрафні санкції не було відшкодовано, а тому позивач підтримує позов в частині стягнення з відповідачки 29898646, 50 грн., - 5% від боргу 546094 грн., за кожен день прострочення кредиту, тобто за 1095 днів.
Процесуальні дії та рішення у справі.
27.07.2021 року відкрито провадження у справі в загальному порядку (а.с.23).
05.08.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду забезпечено даний позов (а.с.42-43).
14.09.2021 року відповідачка подала клопотання по скасування заходів забезпечення позову.
21.09.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду вимоги в частині стягнення основного боргу було залишено без розгляду, а також, суд відмовив в скасуванні заходів забезпечення позову (а.с.67-68).
21.09.2021 року представник відповідачки направила суду відзив на позов (а.с.72).
24.09.2021 року позивач подав відповідь на відзив (а.с.78-80).
05.10.2021 року закрито підготовче провадження.
Представник позивача, адвокат Дідич П.В., в судовому засіданні підтримала позов.
Представник відповідача, адвокат Лефор Г.І., в судовому засіданні позов не визнала.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Фактичні обставини справи.
Встановленим є те, що 19.07.2017 року між сторонами був укладений договір позики на суму 518603,14 коп., що за погодженням сторін було еквівалентно 20000 доларів США. Даний договір було нотаріально посвідчено, а також, в забезпечення вимог за цим договором виступала квартира, як іпотечне майно за нотаріально посвідченим Договором іпотеки від 19.07.2017 року. Наведене визнається сторонами та підтверджено копіями вказаних правочинів (а.с. 5-6, 7-9).
Згідно п. 5.2 Договору позики передбачено, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 19.07.2018 року. При неповерненні всієї суми позики до 19.07.2018 року, позивач має право пред`явити цей договір до стягнення в строки та у порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення позики, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплату 5% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Встановлено, що станом на 16.07.2021 року відповідачка не повернула борг, що слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Встановлено, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачка ОСОБА_2 повернула борг за договором позики, що не заперечує позивач. В підтвердження наведеного суду надано нотаріально завірену заяву позивача про отримання коштів (с.63).
З позиції відповідача, що викладена у відзиві на позов слідує, що 10.08.2021 року відповідачка повністю розрахувалася за договором позики, а тому позивач не має підстав позиватися до суду. Відповідачка зазначає, що позика була забезпечена, шляхом передачі в іпотеку майна, але обтяження вже припинено. Також, сторона відповідача посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України та вказує, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, просить зменшити суму неустойки.
В судовому засіданні, представник відповідача зазначила, що позивач своєю заявою від 10.08.2021 року підтвердив відсутність будь-яких претензій щодо розрахунку за договором позики та вказав, що отримав повний розрахунок, а тому позов не підлягає до задоволення.
Представник позивача, заперечуючи таку позицію відповідачки, вказала, що на день повернення боргу, 10.08.2021 року, вже існувала і продовжує існувати вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій, позивач не відмовлявся від компенсацій із-за порушення відповідачкою строку розрахунку та своєю заявою ОСОБА_1 10.08.2021 року підтвердив повернення йому боргу в сумі 518603,14 грн. і не заперечив зняття заборони відчуження нерухомого майна, вилучення запису про іпотеку, однак, в своїй заяві ОСОБА_1 жодним чином не вказав, що відмовляється від стягнення штрафних санкцій за довготривале порушення строків розрахунку.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
За ст. 1046 ЦК України За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, як було встановлено та визнано сторонами, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, серед яких було, також, погоджено порядок і строк повернення позики, відповідальність в разі порушення строку повернення боргу.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що станом на 16.07.2021 року, тобто на день подачі даного позову до суду, відповідач не вчинила жодної дії щодо повернення боргу, а тому позивачем було нараховано 5 % від простроченої суми позики за кожен день прострочення (п. 5.2. Договору позики).
Також, позивач підтверджує, що борг було повернуто 10.08.2021 року, і саме про це позивач склав заяву та підтвердив факт повернення йому боргу (а.с.63).
Представник відповідача в судовому засіданні трактує дану заяву позивача від 10.08.2021 року, як таку, що підтверджує повний розрахунок за договором позики і відсутність у ОСОБА_1 будь-яких претензій, тобто повне припинення зобов`язань ОСОБА_2 за Договором позики від 19.07.2017року та Договором іпотеки.
Суд не погоджується з такою позицією сторони відповідача, оскільки позивач своєю заявою вказав про повернення повної суми боргу і відсутність претензій, але в цій же заяві ОСОБА_1 деталізована інформація про суму повернутої позики, і жодним чином не вказано про повне припинення зобов`язань, взагалі не зазначено про відшкодування позивачу сум штрафних санкцій чи прощення боргу з неустойки, при тому, що відповідачу було достовірно відомо про існуючий судовий спір і про вимогу про стягнення штрафних санкціях за договором позики. При цьому, слід зазначити, що у своєму відзиві на даний позов, що поданий був у вересні 2021 року, відповідач просить зменшити суму штрафних санкцій, вказує на непропорційність нарахованої суми, просить застосувати строки позовної давності.
Таким чином, аналізуючи зміст заяви, складеної позивачем 10.08.2021р. (а.с.53), суд вбачає встановленими і визнаними сторонами, лише, факти : 1) повернення боргу за Договором позики в сумі 5180603,14 грн. ; 2) відсутність у позикодавця претензій щодо розрахунку повернутого боргу; 3) зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення запису про іпотеку.
Позивач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про відмову від свого права на отримання коштів в рахунок відшкодування йому нанесених збитків внаслідок безперечного порушення позичальником своїх зобов`язань щодо повернення боргу в строк до 19.07.2018 року.
Отже, суд вважає правомірною вимогу ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки штрафних санкцій /пені/ за порушення нею строків повернення позики. ОСОБА_2 погодила умову договору щодо нарахування позичальнику 5 % від суми неповернутого боргу за кожен день прострочення та не оскаржувала дану умову договору.
Однак, враховуючи клопотання відповідачки про застосування положення про строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки, а також, враховуючи клопотання про зменшення розміру неустойки, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід задовольнити клопотання ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач не заперечив застосування положення про строк позовної давності в даному спорі.
Так, за 1 рік розмір нарахованої пені згідно умов Договору позики від 19.07.2017 року становитиме 9 966 215, 50 грн., що більше, ніж у 10 раз перевищує саму суму боргу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
А тому, враховуючи позицію відповідачки, що викладена у відзиві, та у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, враховуючи обставини даної справи, дотримуючись розумного балансу між інтересами сторін та засад цивільного судочинства щодо диспозитивності і пропорційності, суд вважає за можливе визначити розмір неустойки в сумі 273 047 грн., що є 50 % від простроченої суми боргу 5180 603,14 грн., яка не була повернута позивачу на час звернення до суду з даним позовом.
Згідно ч. 1 с. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач надав суду докази понесених них судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору за подачу позову та за розгляд клопотання про забезпечення його позову на загальну суму 11804 грн. (а.с.15,21,38).
Отже, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (273047 грн. /сума задоволеної вимоги/ х 100 : 29 898 646 грн. / розмір позовної вимоги/ = 0,913 %)
Позивачем був сплачений судовий збір при подачі позову до суду в сумі 11350грн. х 0,913 % = 10365 грн. + 454 грн. /за забезпечення позову/ = 10819 грн. - розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок ОСОБА_2 .
Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що залишає за собою право подати протягом 5 днів докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 256, 258, 526, 533,549, 551, 610, 627,629, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141,158, 258- 265, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування штрафних санкцій 273 047 гривень ( двісті сімдесят три тисячі сорок сім гривень ) та судові витрати по справі в сумі 10819 грн. (десять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення буде виготовлено 04.11.2021 року.
СуддяО. Я. Ярмола
Суд | Білоцерківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 27.10.2021 |
Оприлюднено | 04.11.2021 |
Номер документу | 100803434 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Ярмола О. Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні