Постанова

від 27.10.2021 по справі 910/12732/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р. Справа№ 910/12732/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (повний текст рішення складено 26.02.2021)

у справі №910/12732/20 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Малого приватного підприємства "ДЖО"

до: 1. Головного управління Національної поліції у місті Києві

2. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 3 333 857,84 грн

УСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "ДЖО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Головного управління Національної поліції у місті Києві, 2. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі правонаступника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення 3 333 857,84 грн, у тому числі: 3 229 498, 99 грн - збитків у кримінальному провадженні ЄРДР № 12018100090012300 та 104 358, 85 грн - сума понесених витрат на утримання посади юриста в галузі кримінального права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними діями відповідачів позивачу завдано шкоду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/12732/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем сума у розмірі 3 229 498,99 грн включена до реєстру кредиторських вимог банку-боржника, указана сума не може вважатися майновою шкодою або збитками у розумінні статей 22, 1166 ЦК України, дана сума підлягає виплаті позивачу в порядку ліквідаційної процедури. Крім того суд першої інстанції зазначав, що матеріали справи не містять доказів, на підтвердження того, що дії органів виконавчої влади оскаржувалися матеріали справи не містять. Постанова про закриття виконавчого провадження не оскаржувалася і на сьогодні є чинною.

Не погодившись із прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права. На думку третьої особи, суд першої інстанції не дослідив докази наявні у матеріалах справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/12732/20.

Постановою Верховного Суду від 22.07.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №910/12732/20 скасовано. Справу передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/12732/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12732/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено на 18.10.2021.

До суду 17.09.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/12732/20, у якій він просив доручити проведення відеоконференції Смілянському міськрайонному суду Черкаської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 розгляд справи призначений на 18.10.2021 вирішено здійснювати у режимі відеоконференції. Доручено Смілянському міськрайонному суду Черкаської області проведення відеоконференції 18.10.2021 у приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2021 № 09.1-08/5079/21 у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12732/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №910/12732/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 до провадження у визначеному складі суддів.

У судове засідання, яке відбулось 18.10.2021 з`явився апелянт - ОСОБА_1 (у приміщення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області), а також представник відповідача 3 (у приміщення Північного апеляційного господарського суду).

18.10.2021 у судовому засіданні головуючий суддя ставив на обговорення раніше подане клопотання ОСОБА_1 про повне відтворення під час судового засідання технічного запису судового засідання 16.02.2021 Господарського суду міста Києва у справі №910/12732/20, яке викладено у додаткових поясненнях від 02.04.2021. Апелянт підтримав заявлене клопотання та надав додаткові усні пояснення в яких не заперечував щодо здійснення колегією суддів прослуховування технічного запису судового засідання 16.02.2021 Господарського суду міста Києва у справі №910/12732/20 без його участі.

Представник відповідача 3 не заперечував щодо задоволення указаного клопотання. Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення та здійснення колегією суддів прослуховування копії звукозапису технічної фіксації судового засідання 16.02.2021 Господарського суду міста Києва у справі №910/12732/20 без участі учасників апеляційного провадження.

18.10.2021 оголошено перерву до 27.10.2021.

25.10.2021 колегією суддів було здійснено прослуховування диску звукозапису судового засідання, яке відбулось 16.02.2021 у Господарському суді м. Києва, про що складено протокол вчинення окремої процесуальної дії.

У судове засідання, яке відбулося 27.10.2021 з`явилась третя особа/апелянт та представник відповідача 3, які надали суду пояснення стосовно обставин викладених у апеляційній скарзі.

Головуючи суддя повідомив сторін, що колегією суддів було здійснено прослуховування диску. Третя особа/апелянт у судовому засіданні наголошував на тому, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було порушено норми процесуального права, зокрема, було допущено у судове засідання 16.02.2021 представника відповідача 2, однак у даного представника не було повноважень. Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає дане твердження апелянта необґрунтоване, оскільки наявні докази на підтвердження повноважень представника відповідача 2 (т. 2, а.с. 198). Апелянт неодноразово зазначав, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме вчинення явних помилок при ведені судового засідання. Заслухавши диск звукозапису судового засідання від 16.02.2021 колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при веденні судового засідання були дотримані норми ГПК України, а саме, щодо порядку ведення засідання, надання права/можливості сторонам (їх представникам) надати пояснення/заперечення стосовно позову, дослідження доказів та проведення судових дебатів.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

З матеріалів господарської справи убачається наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/11564/15 позов задоволено повністю, зобов`язано ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконати платіжне доручення №18 від 18.05.2015, подане МПП "Джо" та перерахувати грошові кошти в сумі 3 208 378 грн; стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь МПП "Джо" витрати по сплаті судового збору.

30.06.2015 на виконання рішення видано відповідні накази Господарського суду міста Києва №910/11564/15.

31.07.2015 відділом примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято наказ №910/11564/15 від 30.06.2015 та передано зазначений наказ на виконання державному виконавцю.

Постановою про відкриття виконавчого провадження №48304119 від 05.08.2015, відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 30.06.2015, установлено боржнику 7-денний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання наказу суду.

Супровідним листом за вих. №1/183 від 05.08.2015 зазначену постанову надіслано сторонам виконавчого провадження.

11.08.2015 представником МПП "Джо" подано до державної виконавчої служби клопотання про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

12.08.2015 представником МПП "Джо" подано до державної виконавчої служби клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання інформації про хід виконання виконавчого провадження.

26.08.2015 виконавчою службою отримано лист стягувача у виконавчому провадження, у якому МПП "Джо" зазначає, що вимога за наказом №910/11564/15 від 30.06.2015 є вимогою майнового характеру.

31.08.2015 виконавчою службою направлено ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вимогу державного виконавця у виконавчому провадженні №48304119 про надання інформації стосовно виконання рішення суду. Окрім того, зазначеною вимогою повідомлено боржника, що у разі невиконання рішення суду та даної вимоги у встановлений строк, керівник або відповідальна особа боржника має подати пояснення з приводу невиконання рішення суду із зазначенням причин невиконання.

05.09.2015 МПП "Джо" подало скаргу на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві відносно проведення виконавчих дій.

20.11.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №48304119, у якій установлено, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 введено тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Вимогами п. 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що впровадження тимчасової адміністрації банку боржника обумовлює обов`язкове зупинення виконавчого провадження. У відповідності до п. 4 ст. 39 закону, протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Зазначеною поставою зупинено виконавче провадження до закінчення строку дії зазначених обставин.

22.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48304119, якою установлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатору банку". У відповідності до вимог п. 3-1 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у випадку прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження підлягає закінченню, а виконавчий документ підлягає направленню до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначено постановою постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу №910/11564/15 від 30.06.2015.

Крім того, як убачається із долученої позивачем копії довідки за №1043 від 21.04.2016, станом на 21.04.2016 у реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" міститься інформація про включення кредиторської вимоги МПП "Джо" (код ЄДРПОУ - 22793952) на загальну суму 3 229 498,99 грн до сьомої черги вимог кредиторів.

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою захисту прав та інтересів позивача, останнім 25.05.2018 було укладено трудовий договір із громадянином ОСОБА_1 та прийнято його на посаду юриста.

14.06.2018 представником МПП "Джо" подано до Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві заяву про злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України, під час здійснення виконавчого провадження №48304119 з виконання рішення суду від 09.06.2015 у справі №910/11564/15 за наказом Господарського суду міста Києва від 30.06.2015.

Як убачається із листа Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві №2479/125/55-2018 від 06.07.2018, матеріали звернення директора МПП "Джо" були направлені до УЗЕ у м. Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Копія зазначеного листа була направлена директору МПП "Джо".

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2018 у справі №760/19120/18 ухвалено скаргу МПП "Джо" на бездіяльність уповноважених посадових осіб Солом`янського УП ГУНП у м. Києві щодо невнесення відомостей до ЄРДР задовольнити, зобов`язано внести відомості до ЄРДР

У відповідь на клопотання МПП "Джо" від 22.08.2018 та 23.08.2018, Солом`янське управління поліції ГУНП у м. Києві листом №К-5244/125/5-2018 від 14.09.2018 повідомило позивача, що 17.07.2018 до Солом`янського УП ГУНП у м. Києві з УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НПУ були повернуті матеріали за зверненням директора МПП "Джо" та зареєстровано у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №56282 від 18.07.2018. Матеріали звернення були направлені до СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві для розгляду. Відповідно до резолюції керівництва слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення не встановлено, підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР немає.

З долучених до матеріалів справи копій листів слідчого Солом`янського УП ГУНП у м. Києві за вих. №К-6742/125/55-18 від 16.11.2018, №К-6743/125/55-18 від 16.11.2018, №К-6638/125/55-18 від 16.11.2018, №К6745/125/55-18 від 16.11.2018, №К-6744/125/55-18 від 16.11.2018, слідчий у відповідь на клопотання позивача повідомив, що відомості за зверненням внесені до ЄРДР за №12018100090012300.

19.01.2019 позивач звернувся до СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві із клопотання про повідомлення щодо здійснених процесуальних дій у кримінальному провадженні та направлення повідомлення про місце та дату вчинення процесуальних дій.

Листом №К-448/125/55-2019 від 12.02.2019 слідчий повідомив, що досудове розслідування триває.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.02.2019 у справі №760/31062/18 ухвалено скаргу МПП "Джо" задовольнити, зобов`язано уповноважених службових осіб Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні розглянути подане представником МПП "Джо" клопотання про виконання процесуальних дій від 22.08.2018, 23.08.2018.

Окрім того 15.04.2019 представником МПП "Джо" подано скаргу до Київської місцевої прокуратури №9 щодо надання слідчим обов`язкових до виконання указівок щодо визначених строків виконання погоджених слідчих та інших процесуальних дій.

У відповідь на скаргу, листом №1044-19 від 22.04.2019 прокуратурою повідомлено, що скаргу розглянуто, прокурором надано вказівки процесуальному керівнику про проведення слідчих дій. Повідомлено, що досудове розслідування ще триває.

10.04.2019 МПП "Джо" подало скаргу до начальника слідчого управління ГУНП у м. Києві щодо здійснення перевірки кримінальних проваджень №12018100090012300 та №12018100090012696, перевірки службової діяльності слідчих у кримінальних провадженнях, перевірки поштової кореспонденції на предмет вчасної реєстрації кореспонденції потерпілого.

За результатом розгляду скарги, заступником начальника Слідчого управління ГУНП у м. Києві повідомлено у листі №10994/125/29/1-19 від 21.05.2019, що повідомити детальні відомості досудового розслідування не можливо відповідно до закону, з питань, що стосуються досудового розслідування потерпілий може дізнатися інформацію у начальника слідчого відділу, який здійснює досудове розслідування.

20.04.2019 позивач направив начальнику департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Ковалю Є.В. заяву про злочинні дії та бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12018100090012300 №12018100090012696.

Листом №1325/42-10/01-2019 від 08.05.2019 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомив позивача, що скарга перенаправлена до Керівництва слідчого управління ГУНП у м. Києві.

Листом №11629/125/23/1-19 від 28.05.2019 Слідче управління ГУНП у м. Києві у відповідь за результатами розгляду звернення від 20.04.2019, повідомило наступне: досудове розслідування в указаних кримінальних провадженнях триває, керівництвом по указаним кримінальним провадженням надано відповідні указівки.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.07.2019 у справі №760/2948/19 клопотання представника потерпілого МПП "Джо" про установлення процесуального строку для проведення процесуальних дій задоволено, встановлено слідчому Солом`янського УП ГУНП в м. Києві в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12018100090012300 від 25.10.2018, строк тривалістю 14 (чотирнадцять) днів для проведення процесуальних дій зазначених у клопотаннях представника потерпілого МПП "Джо".

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.07.2019 у справі №760/8490/19 відмовлено у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, в рамках кримінального провадження №12018100090012300.

Постановою про закриття кримінального провадження від 25.10.2019 установлено, що у ході проведення досудового розслідування проведено ряд слідчих дій, складу кримінального правопорушення не установлено, ознаки, які б свідчили про вчинення злочину відсутні, у зв`язку з наведеним постановлено закрити кримінальне провадження №12018100090012300.

Листом №1044-19 від 02.12.2019 представника позивача повідомлено, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100090012300 було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Крім того суд зазначає, що доказів, що підтверджують оскарження зазначено постанови матеріали справи не містять.

Позивач зазначав, що унаслідок незаконних (протиправних) рішень, дій та бездіяльності ГУНП у місті Києві та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивачу завдано прямі збитки у формі майнової шкоди у розмірі 3 333 857,84 грн, з яких 3 229 498,99 грн - кошти, що обліковуються у сьомій черзі до сплати ліквідаційною комісією банку-боржника та 104 358,85 грн - кошти, витрачені у тримання посади юриста на підприємстві.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Нормами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини.

До того ж, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 по справі №916/336/17.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

У випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Як встановлено судом, спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням наказу Господарського суду міста Києва №910/11564/15 від 30.06.2015, який видано на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015.

Позивач під заподіяною йому шкодою указує суму грошових коштів, які мали б бути перераховані боржником у виконавчому провадження за вказаним наказом та витрати на оплату заробітної плати юриста, сплату податків та зборів, які понесені позивачем унаслідок утримання посади юриста.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи наявна копія довідки за вих. №1043 від 21.04.2016, у якій зазначено, що станом на 21.04.2016 у реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" міститься інформація про включення кредиторської вимоги МПП "Джо" (код ЄДРПОУ - 22793952) на загальну суму 3 229 498,99 грн до сьомої черги вимог кредиторів.

Зважаючи на те, що заявлена позивачем сума у розмірі 3 229 498,99 грн включена до реєстру кредиторських вимог банку-боржника, указана сума не може вважатися майновою шкодою або збитками в розумінні статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що ця сума підлягає виплаті позивачу в порядку ліквідаційної процедури, законних підстав вважати, що вказана сума не буде виплачена позивача немає. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погашення зазначених вимог боржником через відсутність майна.

Щодо витрат на утримання посади юриста, суд зазначає, що вказані витрати дійсно підпадають під витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З урахуванням положень пункту 10 частини 2 статті 16, статей 21, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Крім того колегія суддів зазначає, що гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Підставою для оскарження є дії або бездіяльність, що спричинили порушення прав і законних інтересів сторони виконавчого провадження.

Рішення, дії або бездіяльність виконавця і посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду першої інстанції, який видав виконавчий документ.

Доказів на підтвердження того, що дії органів виконавчої влади оскаржувалися матеріали справи не містять.

Більш того, постанова про закриття виконавчого провадження не оскаржувалася і на сьогодні є чинною.

Таким чином, суд дійшов висновку що у діях виконавчої служби та національної поліції відсутня вина у заподіянні шкоди юридичній особі. Позивачем пред`явлено позов за відсутності та недоведеності такої обов`язкової підстави для відповідальності, а саме протиправність дій особи у заподіянні шкоди майну позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ураховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем та третьою особою усупереч наведеному вище не доведено належними, допустимими та достатніми доказами відповідно до статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) вказаних осіб, необхідних для відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування в порядку ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження неправомірності рішення, дій або бездіяльності органу державної влади, які мають преюдиційне значення для справи.

Щодо доводів ОСОБА_1 , наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/12732/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/12732/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/12732/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.11.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді В.В. Шапран

Є.Ю. Пономаренко