Постанова

від 23.02.2023 по справі 910/12732/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

Справа № 910/12732/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Головного управління Національної поліції у місті Києві: Глущенко О. М.

Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречухи О. Я.

Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві Бойко М. А.

ОСОБА_1 (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021

у складі колегії суддів: Андрієнка В. В. (головуючого), Шапрана В. В, Пономаренка Є. Ю.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021

у складі судді Зеленіної Н. І.

у справі за позовом Малого приватного підприємства "ДЖО"

до

1. Головного управління Національної поліції у місті Києві

2. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1

про стягнення 3 333 857,84 грн

Вступ

1. Мале підприємство звернулося із позовом до органу державної виконавчої служби, органу досудового розслідування та управління державної казначейської служби про відшкодування шкоди у сумі нестягнутого боргу у виконавчому провадженні та витрат позивача на утримання юриста.

2. Місцевий господарський суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що у спорі не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідачів, що необхідне для відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема преюдиційного рішення про протиправність дій/бездіяльності відповідачів.

3. З урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у цій справі касаційний суд вирішив питання:

- розподілу обов`язку доказування у спорах про стягнення шкоди завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою;

- необхідності попереднього ухвалення судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного/приватного виконавця для вирішення питання про відшкодування шкоди (збитків), завданих такими діями.

4. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги, залишивши без змін оскаржувані судові рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позову

5. Мале приватне підприємство "ДЖО" (далі - МПП "Джо") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1. Головного управління Національної поліції у місті Києві, 2. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі правонаступника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення 3 333 857,84 грн, у тому числі: 3 229 498,99 грн - збитків у кримінальному провадженні ЄРДР № 12018100090012300 та 104 358,85 грн - понесених витрат на утримання посади юриста в галузі кримінального права.

6. Вимоги обґрунтовані тим, що позивачу завдано шкоду протиправними діями відповідачів внаслідок невиконання судового рішення та неналежного досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою про вчинення злочину під час здійснення виконавчого провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/11564/15 позов задоволено повністю, зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") виконати платіжне доручення № 18 від 18.05.2015, подане МПП "Джо" та перерахувати грошові кошти в сумі 3 208 378,00 грн; стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь МПП "Джо" витрати зі сплати судового збору.

8. 30.06.2015 на виконання рішення видано відповідні накази Господарського суду міста Києва № 910/11564/15.

9. 31.07.2015 відділом примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято наказ від 30.06.2015 № 910/11564/15 та передано зазначений наказ на виконання державному виконавцю.

10. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.08.2015 № 48304119, відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 30.06.2015, установлено боржнику 7-денний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання наказу суду.

11. Супровідним листом від 05.08.2015 за вих. №1/183 зазначену постанову надіслано сторонам виконавчого провадження.

12. 11.08.2015 представником МПП "Джо" подано до державної виконавчої служби клопотання про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

13. 12.08.2015 представником МПП "Джо" подано до державної виконавчої служби клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання інформації про хід виконання виконавчого провадження.

14. 26.08.2015 виконавчою службою отримано лист стягувача у виконавчому провадження, у якому МПП "Джо" зазначає, що вимога за наказом від 30.06.2015 № 910/11564/15 є вимогою майнового характеру.

15. 31.08.2015 виконавчою службою направлено ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вимогу державного виконавця у виконавчому провадженні № 48304119 про надання інформації стосовно виконання рішення суду. Окрім того, зазначеною вимогою повідомлено боржника, що у разі невиконання рішення суду та цієї вимоги у встановлений строк, керівник або відповідальна особа боржника має подати пояснення з приводу невиконання рішення суду із зазначенням причин невиконання.

16. 05.09.2015 МПП "Джо" подало скаргу на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві стосовно проведення виконавчих дій.

17. 20.11.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 48304119, у якій установлено, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 введено тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Вимогами пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що впровадження тимчасової адміністрації банку боржника обумовлює обов`язкове зупинення виконавчого провадження. У відповідності до частини четвертої статті 39 закону, протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Зазначеною постановою зупинено виконавче провадження до закінчення строку дії зазначених обставин.

18. 22.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48304119, у якій встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатору банку". У відповідності до вимог пункту 31 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", у випадку прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження підлягає закінченню, а виконавчий документ підлягає направленню до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначено постановою постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу від 30.06.2015 № 910/11564/15 .

19. Згідно з долученою позивачем копією довідки від 21.04.2016 за № 1043, станом на 21.04.2016 у реєстрі акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" міститься інформація про включення кредиторської вимоги МПП "Джо" на загальну суму 3 229 498,99 грн до сьомої черги вимог кредиторів.

20. Позивачем 25.05.2018 було укладено трудовий договір із громадянином ОСОБА_1 , згідно з яким прийнято останнього на посаду юриста.

21. 14.06.2018 представником МПП "Джо" подано до Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві заяву про злочини, передбачені частиною другою статті 364 та частиною третьою статті 382 Кримінального кодексу України, вчинені під час здійснення виконавчого провадження № 48304119 з виконання рішення суду від 09.06.2015 у справі № 910/11564/15 за наказом Господарського суду міста Києва від 30.06.2015.

22. Згідно з листом Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві від 06.07.2018 № 2479/125/55-2018, матеріали звернення директора МПП "Джо" були направлені до УЗЕ у м. Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Копія зазначеного листа була направлена директору МПП "Джо".

23. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2018 у справі № 760/19120/18 скаргу МПП "Джо" на бездіяльність уповноважених посадових осіб Солом`янського УП ГУНП у м. Києві щодо невнесення відомостей до ЄРДР задоволено, зобов`язано внести відомості до ЄРДР

24. У відповідь на клопотання МПП "Джо" від 22.08.2018 та 23.08.2018, Солом`янське управління поліції ГУНП у м. Києві листом № К-5244/125/5-2018 від 14.09.2018 повідомило позивача, що 17.07.2018 до Солом`янського УП ГУНП у м. Києві з УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НПУ були повернуті матеріали за зверненням директора МПП "Джо" та зареєстровано у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за 18.07.2018 від № 56282. Матеріали звернення були направлені до СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві для розгляду. Відповідно до резолюції керівництва слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення не встановлено, підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР немає.

25. З долучених до матеріалів справи копій листів слідчого Солом`янського УП ГУНП у м. Києві за від 16.11.2018 вих. № К-6742/125/55-18, від 16.11.2018 № К-6743/125/55-18, від 16.11.2018 № К-6638/125/55-18, від 16.11.2018 № К6745/125/55-18, від 16.11.2018 № К-6744/125/55-18, слідчий у відповідь на клопотання позивача повідомив, що відомості за зверненням внесені до ЄРДР за № 12018100090012300.

26. 19.01.2019 позивач звернувся до СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві із клопотанням про повідомлення щодо здійснених процесуальних дій у кримінальному провадженні та направлення повідомлення про місце та дату вчинення процесуальних дій.

27. Листом від 12.02.2019 № К-448/125/55-2019 слідчий повідомив, що досудове розслідування триває.

28. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.02.2019 у справі № 760/31062/18 скаргу МПП "Джо" задоволено, зобов`язано уповноважених службових осіб Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні розглянути подане представником МПП "Джо" клопотання про виконання процесуальних дій від 22.08.2018, 23.08.2018.

29. Окрім того, 15.04.2019 представником МПП "Джо" подано скаргу до Київської місцевої прокуратури № 9 щодо надання слідчим обов`язкових до виконання вказівок щодо визначених строків виконання погоджених слідчих та інших процесуальних дій.

30. У відповідь на скаргу, листом від 22.04.2019 № 1044-19 прокуратурою повідомлено, що скаргу розглянуто, прокурором надано вказівки процесуальному керівнику про проведення слідчих дій. Повідомлено, що досудове розслідування ще триває.

31. 10.04.2019 МПП "Джо" подало скаргу до начальника слідчого управління ГУНП у м. Києві щодо здійснення перевірки кримінальних проваджень № 12018100090012300 та № 12018100090012696, перевірки службової діяльності слідчих у кримінальних провадженнях, перевірки поштової кореспонденції на предмет вчасної реєстрації кореспонденції потерпілого.

32. За результатами розгляду скарги, заступником начальника Слідчого управління ГУНП у м. Києві повідомлено у листі від 21.05.2019 № 10994/125/29/1-19, що навести детальні відомості досудового розслідування не можливо відповідно до закону, з питань, що стосуються досудового розслідування потерпілий може дізнатися інформацію у начальника слідчого відділу, який здійснює досудове розслідування.

33. 20.04.2019 позивач направив начальнику департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Ковалю Є. В. заяву про злочинні дії та бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12018100090012300, № 12018100090012696.

34. Листом від 08.05.2019 № 1325/42-10/01-2019 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомив позивача, що скарга перенаправлена до керівництва слідчого управління ГУНП у м. Києві.

35. Листом від 28.05.2019 № 11629/125/23/1-19 Слідче управління ГУНП у м. Києві у відповідь за результатами розгляду звернення від 20.04.2019, повідомило наступне: досудове розслідування в указаних кримінальних провадженнях триває, керівництвом по указаним кримінальним провадженням надано відповідні указівки.

36. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.07.2019 у справі № 760/2948/19 клопотання представника потерпілого МПП "Джо" про установлення процесуального строку для проведення процесуальних дій задоволено, встановлено слідчому Солом`янського УП ГУНП в м. Києві в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12018100090012300 від 25.10.2018, строк тривалістю 14 (чотирнадцять) днів для проведення процесуальних дій зазначених у клопотаннях представника потерпілого МПП "Джо".

37. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.07.2019 у справі № 760/8490/19 відмовлено у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, в рамках кримінального провадження № 12018100090012300.

38. Постановою про закриття кримінального провадження від 25.10.2019 установлено, що у ході проведення досудового розслідування проведено ряд слідчих дій, складу кримінального правопорушення не установлено, ознаки, які б свідчили про вчинення злочину відсутні, у зв`язку з наведеним постановлено закрити кримінальне провадження № 12018100090012300.

39. Листом від 02.12.2019 № 1044-19 представника позивача повідомлено, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018100090012300 було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

40. До матеріалів справи під час апеляційного провадження долучено копію ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16.03.2021 у справі № 760/27461/20 про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження ЄРДР № 12018100090012300 (ухвала апеляційного господарського суду від 18.10.2023).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

41. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/12732/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

42. Суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 3 229 498,99 грн включена до реєстру кредиторських вимог банку-боржника, тому ця сума не може вважатися майновою шкодою або збитками у розумінні статей 22, 1166 ЦК України та підлягає виплаті позивачу в порядку ліквідаційної процедури.

43. Крім того суд першої інстанції зауважив, що доказів на підтвердження судового оскарження позивачем дій відповідачів матеріали справи не містять. Постанова про закриття виконавчого провадження не оскаржувалася і на час розгляду справи є чинною, отже позивач не довів підстав деліктного зобов`язання органу державної влади.

Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції

44. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 залишено без змін.

45. Апеляційний суд послався на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження неправомірності рішення, дій або бездіяльності органу державної влади, які мають преюдиційне значення для справи.

46. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем та третьою особою не доведено належними, допустимими і достатніми доказами відповідно до статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) відповідачів 1 та 2, необхідних для відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування в порядку статті 1173 ЦК України.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

47. 23.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/12732/20.

48. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/12732/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.11.2021.

49. Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2022 відкрито касаційне провадження, призначено справу до розгляду та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

50. Ухвалою 09.12.2022 зупинено касаційне провадження у справі № 910/12732/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 910/6355/20.

51. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2023 поновлено касаційне провадження та призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 26.01.2023.

52. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2023 відкладено розгляд справи № 910/12732/20 на 23.02.2023, а також задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про відтворення технічних записів судових засідань та постановлено здійснити відтворення технічних записів судових засідань Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 та Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 910/12732/20 під час проведення судового засідання, призначеного на 23.02.2023.

53. У судовому засіданні 23.02.2023 взяли участь представники відповідачів та касант.

54. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.

55. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні ГПК України.

56. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 23.02.2023, обов`язковою не визнавалася.

57. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.

58. У судовому засіданні 23.02.2023 здійснено відтворення технічних записів судових засідань Господарського суду міста Києва і Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/12732/20 від 16.02.2021 та від 27.10.2021 і заслухано відповідні пояснення учасників справи з приводу зазначеної процесуальної дії.

Вимоги та доводи касаційної скарги

59. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021, а справу № 910/12732/20 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Касант посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України та стверджує, зокрема, що:

1) місцевим і апеляційним судами проігноровані правові позиції, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 про обов`язок суду самостійно встановлювати наявність складу цивільного правопорушення; Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19 про відсутність права у суду посилатися на рішення Європейського суду з прав людини; Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 25.06.2019 у справі 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 про дотримання принципу "jura novit curia"; Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/5049/19, від 27.11.2019 у справі № 910/9627/18 щодо застосування принципів диспозитивності і змагальності сторін відповідно до статей 2, 13, 74, 165 ГПК України; Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 369/1923/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 346/2946/16-ц, від 27.07.2019 у справі № 910/9627/18, від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 та інших щодо засад судочинства, верховенства права, стандартів доказування; Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 щодо застосування статей 1173, 1174, 1212 ЦК України;

2) відсутні правові позиції Верховного Суду про право суду допускати до участі у справі представника без перевірки його особи і повноважень; про нікчемність судового контролю, який вчиняється слідчими суддями; про нікчемність ухвал, як рішень слідчих суддів, за наслідками судового контролю; про відсутність правових наслідків у разі встановлення ухвалами слідчих суддів фактів/обставин вчинення протиправних дій та бездіяльності органом державної влади; про порядок підтвердження або спростування фактів та обставин, на які посилається учасник справи та які перевіряються шляхом дослідження електронного доказу;

3) апеляційний суд залишив поза увагою доводи апелянта про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, зокрема прихильність суду першої інстанції до відповідачів, неналежне з`ясування особи і повноважень їх представників, неповноту судового розгляду та надання належної оцінки обставинам неподання відзиву відповідачем 2;

4) під час апеляційного перегляду справи суд відмовився досліджувати певні докази і заслуховувати усні пояснення третьої особи; не здійснив в реальності прослуховування запису судових засідань, хоча постановив відповідну ухвалу та склав з порушеннями і неточностями протокол вчинення окремої процесуальної дії; з власної ініціативи дослідив докази і спростував доводи апеляційної скарги про неповноважність представника відповідача у суді першої інстанції; безпідставно відхилив доводи апелянта та не надав оцінку доказам, долученим у справу за його клопотаннями; при оцінці обставин справи не врахував положення статті 129 Конституції України, статей 74, 76, 80, 165 ГПК України; не застосував до оцінки позиції відповідачів приписи частини четвертої статті 165 ГПК України; безпідставно вимагав преюдиційного рішення щодо протиправності дій відповідачів, хоча мав самостійно встановити склад цивільного правопорушення у спірних правовідносинах.

Узагальнений виклад відзивів на касаційну скаргу

(Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві)

61. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

62. Щодо наведених у пункті 3 цієї постанови питань, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.

Щодо особливостей відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою

63. У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

64. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

65. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша, третя статті 22 ЦК України).

66. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

67. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

68. Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

69. За висновком Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

70. Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (див. пункт 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 Великої Палати Верховного Суду).

71. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

72. При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

73. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

74. Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Щодо попереднього ухвалення судового рішення стосовно визнання протиправними дій (бездіяльності) державного/приватного виконавця для вирішення питання про відшкодування шкоди (збитків)

75. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

76. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 зауважила, що законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, які можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, зокрема закон не передбачає попереднього ухвалення судового рішення про визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при здійснені виконавчого провадження як єдиного допустимого доказу на підтвердження існування підстав для відшкодування завданих такими діяннями збитків.

77. Збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, утраті або пошкодженні майна, а також неодержанні кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Обов`язок доведення наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Установлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/1).

78. Разом із цим за наявності визначених статтею 75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

79. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

80. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду).

81. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 сформулювала правовий висновок про те, що за змістом статей 73, 74, 75, 77, 86 ГПК України ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, в якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

82. Таке попереднє рішення може бути враховано під час розгляду спору про відшкодування шкоди (збитків) та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) про те, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

83. Подібна за змістом правова позиція щодо можливості господарського суду самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/1, яка підлягала врахуванню, проте помилково не була взята до уваги судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі.

84. Відтак, Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 щодо незгоди з мотивуванням у оскаржуваних рішеннях висновку про відмову у позові неподанням позивачем судових рішень про визнання протиправними/скасування дій (бездіяльності) відповідачів.

85. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що зазначене жодним чином не звільняє позивача від обов`язку доведення протиправності рішення/дій/бездіяльності відповідачів у сукупності із іншими обов`язковими елементами деліктного зобов`язання (шкодою, причинно-наслідковим зв`язком) при вирішенні спору в порядку статей 1174, 1174 ЦК України, зокрема, з урахуванням загальних засад диспозитивності і змагальності господарського процесу.

86. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

87. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

88. Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

89. Саме за змістом позовних вимог та доведених сторонами обставин справи господарський суд здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначає, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони").

Щодо суті касаційної скарги

90. Предметом розгляду у цій справі є вимоги МПП "Джо" до 1. Головного управління Національної поліції у місті Києві, 2. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі правонаступника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення 3 333 857,84 грн, у тому числі: 3 229 498,99 грн - збитків у кримінальному провадженні ЄРДР № 12018100090012300 та 104 358,85 грн - понесених витрат на утримання посади юриста в галузі кримінального права.

91. Вимоги обґрунтовані тим, що позивачу через протиправні дії відповідачів завдано шкоди (збитків) внаслідок невиконання судового рішення у справі № 910/11564/15 про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та неналежного досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою про вчинення злочину під час здійснення виконавчого провадження.

92. За змістом резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/11564/15 чітко встановлено порядок його виконання шляхом зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконати платіжне доручення тому, як рішення зобов`язального характеру, воно підлягало виконанню з урахуванням особливостей, визначених главою 7 "Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення" Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, у редакції, чинній на час здійснення виконавчого провадження № 48304119 (далі - Закон № 606-XIV).

93. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема до закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону.

94. У частині третій цієї норми визначено, що державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

95. За змістом частин першої-другої статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що обов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

96. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (частина третя статті 75 Закону № 606-XIV).

97. Щодо обставин виконавчого провадження судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке:

- 05.08.2015 постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 48304119 за наказом Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 у справі № 910/11564/15, установлено боржнику 7-денний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання наказу суду та надіслано цю постанову сторонам виконавчого провадження;

- 31.08.2015 виконавчою службою направлено ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вимогу державного виконавця у виконавчому провадженні № 48304119 про надання інформації стосовно виконання рішення суду, повідомлено боржника, що у разі невиконання рішення суду та даної вимоги у встановлений строк, керівник або відповідальна особа боржника має подати пояснення з приводу невиконання рішення суду із зазначенням причин невиконання;

- 20.11.2015 постановою державного виконавця зупинено виконавче провадження № 48304119 відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 введено тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";

- 22.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48304119, у якій встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатору банку".

98. З наведеного вбачається, що в межах строку здійснення виконавчого провадження та в порядку передбаченому Законом № 606-XIV з часу відкриття виконавчого провадження № 48304119 державним виконавцем вживалися заходи для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 у справі № 910/11564/15, протилежного позивач не довів та судами попередніх інстанцій не встановлено.

99. З огляду на визначений у рішенні спосіб його виконання (шляхом виконання банком певного платіжного доручення) та специфіку банківської діяльності суд погоджується з доводами відповідача 2 про те, що підстави для безпосереднього стягнення з боржника суми боргу були відсутні до зміни порядку чи способу виконання такого судового рішення, про що боржнику було відомо, адже саме МПП "Джо" 21.09.2015 звернулося до господарського суду із заявою № 1609-1 від 16.09.2015 про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/11564/15, а саме стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 3 208 378,00 грн.

100. Ухвалою від 01.10.2015 у справі № 910/11564/15 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви позивача № 1609-1 від 16.09.2015 з огляду на запровадження з 18.09.2015 тимчасової адміністрації банку-боржника, відтак спеціальний порядок погашення вимог кредиторів відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

101. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню, зокрема, у разі запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника.

102. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться (частина четверта статті 39 Закону № 606-XIV).

103. Прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 31 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV).

104. Отже, після введення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 48304119 було неможливе, а виконавче провадження зупинене постановою державного виконавця відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV.

105. За наведеного сам факт невиконання рішення у виконавчому провадженні, на якій посилається позивач та не заперечується відповідачами, не підтверджує протиправності дій відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням судового рішення зобов`язального характеру та діями (бездіяльністю) виконавчої служби, отже склад деліктного зобов`язання у спірних правовідносинах відсутній.

106. До того ж слід наголосити, що невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників. Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19, від 01.02.2023 у справі № 910/14431/18).

107. Як правильно зазначили суди попередніх інстанції зважаючи на те, що заявлена позивачем сума у розмірі 3 229 498,99 грн включена до реєстру кредиторських вимог банку-боржника, ця сума не може вважатися у спірних правовідносинах майновою шкодою (збитками) в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, адже позивач не втратив можливість задоволення своїх вимог у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

108. З мотивування, зазначеного у цій постанові, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог МПП "ДЖО", обґрунтованих невиконанням рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/11564/15, через недоведення позивачем сукупності елементів складу деліктного зобов`язання (шкоди, протиправності діяння, причинно-наслідкового зв`язку) у спірних правовідносинах відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.

109. Щодо вимоги про стягнення витрат на утримання посади юриста в галузі кримінального права через неналежне здійснення досудового розслідування Верховний Суд зазначає таке.

110. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

111. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

112. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

113. Отже, як уже зазначалося вище необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди (подібний за змістом висновок викладено у постановах постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

114. Як убачається із установлених судами попередніх інстанцій обставин справи позивач заявив до стягнення104 358, 85 грн понесених витрат на утримання посади юриста в галузі кримінального права, що обґрунтовує обставинами здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою позивача про вчинення злочинів під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/11564/15.

115. Відхиляючи ці вимоги Верховний Суд враховує зазначені вище висновки щодо правомірності здійснення виконавчого провадження № 48304119 та зауважує, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб органу досудового слідства сама по собі не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди (збитків).

116. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, як елементу деліктного зобов`язання, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду 24.12.2021 № 646/5190/19-ц).

117. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) Головного управління Національної поліції у місті Києві та витратами позивача у трудових правовідносинах, а саме на утримання посади юриста. До того ж, позивач достатнього обґрунтування таких витрат, саме як шкоди (збитків) у розумінні статей 22, 1173, 1174 ЦК України або статті 55 Кримінально процесуального кодексу України не навів.

118. За обставин цієї справи колегія суддів касаційної інстанції вважає, що реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком становить достатньо справедливу сатисфакцію для позивача. Зазначене узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 у справі "Перна проти Італії" та від 09.02.2007 "Білуха проти України", де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

119. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог МПП "Джо" про стягнення витрат на утримання посади юриста в галузі кримінального права, що не позбавляє позивача, як потерпілого, заявити відповідні вимоги у кримінальному провадженні в порядку статей 55 КПК України або за наявності підстав стягнути процесуальні витрати в порядку статей 120, 124 КПК України.

120. Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на статтю 1212 ЦК України, як підставу для задоволення його вимог у спірних правовідносинах, позаяк за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних (статті 1212, 1213 ЦК України) приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, чого у цій справі позивачем не доведено та судами попередніх інстанцій встановлено не було.

121. Також, Верховний Суд вважає помилковим і не враховує тлумачення касантом факту неподання відповідачем 2 відзиву на позовну заяву крізь призму частини четвертої статті 165 ГПК України, як фактичне визнання відповідачем позову та підставу для його задоволення, позаяк неподання відзиву не створює для суду обов`язок вважати доведеними та встановленими обставини, про які стверджує позивач. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

122. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків про відсутність підстав для задоволення позову, позаяк стосуються переоцінки окремих обставин, що безпосередньо не належать до предмету доказування, відтак не можуть мати вирішального значення для вирішення спору у цій справі.

Щодо суті касаційної скарги

123. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

125. Частинами першою, третьою, четвертою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

126. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/12732/20 підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

127. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

128. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

129. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із залишенням без змін їх резолютивних частин щодо відмови у задоволенні позову МПП "Джо", судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника (аналогічної позиції щодо розподілу судових витрат дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 908/299/18).

Висновки щодо застосування норм права

130. Тлумачення статей 1173, 1174 ЦК України свідчить про те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі цих норм.

131. Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

132. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.

133. За змістом статей 73, 74, 75, 77, 86 ГПК України ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, в якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/12732/20 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/12732/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк