Ухвала

від 03.11.2021 по справі 913/214/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

03 листопада 2021 року м. Харків Справа № 913/214/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В. - на підставі посвідчення від 09.10.2020р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с.Піски Новопсковського району Луганської області, (вх. №2551 Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 (суддя Смола С.В., ухвалене в м.Харків о 12:38год., дата складення повного тексту - 02.10.2019р.)

за позовом: керівника Старобільської місцевої прокуратури, м.Старобільськ Луганської області, в інтересах держави в особі позивача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Родничок» , с.Піски Новопсковського району Луганської області,

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства «Родничок» про витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 39,2070га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.09.2001 серії ЛГ №2100000084, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання Селянським (фермерським) господарством «Родничок» земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 32,2070га.

Зокрема, прокурором було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Пісківської сільської ради від 11.05.1993р. «Про створення селянського (фермерського) господарства вирішено надати земельну ділянку громадянину ОСОБА_2 із земель запасу сільської ради загальною площею 45,75га.

14.05.1993р. ОСОБА_2 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Родничок» .

У подальшому ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 45,76га серії ЛГ №210000084 для ведення селянського (фермерського) господарства, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153.

Згідно рішення Новопсковської районної ради Луганської області від 25.02.2000р. №10/13-А припинено право на земельну ділянку площею 6,5530га, у зв`язку із чим було внесено запис до вищезазначеного акту на право постійного користування землею.

Відповідно до інформації Головного управління Дергеокадастру у Луганській області від 13.03.2018р. №10-12-0.31-2078/2-19, вищезазначена земельна ділянка сформована та зареєстрована в Національній кадастровій системі (НКС) загальною площею 39,2070 га, за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1051902,71грн.

Спірна земельна ділянка площею 39,2070 га є землею сільськогосподарського призначення і в силу приписів статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області останнє виконує повноваження власника щодо розпорядження нею.

Відповідно до актового запису про смерть від 28.10.2015р. №27 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Як зазначав прокурор, Селянське (фермерське) господарство «Родничок» з часу смерті ОСОБА_2 , продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 39,2070га для вирощування сільськогосподарських культур, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з відповідним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 задоволено повністю позов керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства «Родничок» ; ухвалено витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства «Родничок» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 39,2070 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.09.2001 серії ЛГ №2100000084, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Родничок» на користь прокуратури Луганської області судовий збір у сумі 15778,54грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керуючись статтями 1, 2, 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство« , статями 31, 92, 102-1, 116, 118, 125, 126, 131 Земельного кодексу України, статтями 152, 387, 1225, Цивільного кодексу України встановив, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_2 як громадянину, а не Селянському (фермерському) господарству «Родничок» як юридичній особі. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка не належала ОСОБА_2 , як члену вищевказаного фермерського господарства, на праві приватної власності, а отже не входила до складу майна фермерського господарства та не могла використовуватись після смерті ОСОБА_2 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Також, за життя, ні ОСОБА_2 як фізична особа, ні Селянське (фермерське) господарство «Родничок» , як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірні земельні ділянки в порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України, та відповідно не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірними земельними ділянками відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України.

Більш того, між власником (розпорядником) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності - Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та головою Селянського (фермерського) господарства «Родничок» не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), у зв`язку із чим, у Селянського (фермерського) господарства «Родничок» відсутнє право користуватись спірними земельними ділянками, оскільки таке право припинилось у зв`язку зі смертю належного користувача.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення порушує його право, як власника, голови та члена Селянського (фермерського) господарства «Родничок» на постійне користування земельною ділянкою площею 39,2070га, та пов`язані з цим правом інтереси особи, яке було успадкована від його батька ОСОБА_2 .

На підтвердження факту спадкування права на постійне користування земельною ділянкою площею 39,2070га апелянтом було додано до апеляційної скарги договір про розподіл спадкового майна від 27.07.2017р.

Апелянт наголошує, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував приписи частини 1 статті 1216, частини 1 статті 1218, частини 1 статті 1219 Цивільного кодексу України, оскільки вичерпний перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини, визначається частиною 1 статті 1219 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право користування земельною ділянкою, яке виникло у фізичної особи на підставі Державного акту, в зазначеному переліку відсутнє.

Таким чином, право на постійне користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини та перейшло до апелянта.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2021р. залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів на підтвердження направлення копії апеляційної скарги керівнику Старобільської місцевої прокуратури.

30.08.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: докази на підтвердження направлення копії апеляційної скарги керівнику Старобільської місцевої прокуратури (вх.№10030).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021р. поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19; задоволено заяву ОСОБА_1 про відстрочення строку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 до ухвалення судового рішення у даній справі; відстрочено ОСОБА_1 строк сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 до ухвалення судового рішення у даній справі; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19; встановлено учасникам справи строк до 22.09.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 22.09.2021р. для подання заяв, клопотань тощо та призначено справу до розгляду на 29.09.2021р.

13.09.2021р. Новопсковською селищною радою Луганської області подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№10622), в якому просить суд залучити до участі у справі Новопсковську селищну раду Луганської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

21.09.2021р. позивачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10962), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 залишити без змін.

24.09.2021р. Старобільською окружною прокуратурою подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№11133), в якому просить суд при прийнятті рішення у даній справі врахувати зміну найменування «Старобільська місцева прокуратура Луганської області» на «Старобільська окружна прокуратура Луганської області» , «керівника місцевої прокуратури» на «керівника Старобільської окружної прокуратури» .

Крім того, 24.09.2021р. Старобільською окружною прокуратурою подано до апеляційного господарського суду подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11134), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І., для розгляду справи №913/214/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021р. оголошено в судовому засіданні перерву до 03 листопада 2021р.

13.10.2021р. позивачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області подано до апеляційного господарського суду подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляду справи за відсутності його представника, з урахуванням заперечень викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№11838).

03.11.2021р. прокурором подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№12658), в якому просить суд замінити позивача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області на належного позивача Новопсковську селищну раду Луганської області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та перевіривши матеріали справи, колегією суддів за результатами з`ясування наявності правового зв`язку між апелянтом та сторонами у даній справі, встановлено наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

У відповідності до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Верховним Судом у постанові від 11.07.2018р. у справі №911/2635/17 викладено наступну правову позицію щодо розгляду апеляційної скарги, поданою особою, яка не брала участі у справі.

Так, Верховний суд вказав, що у відповідності до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі №62/112, від 16.01.2020р. у справі №925/1600/16, від 02.10.2020р. №920/691/18.

Вищевказана правова позиція Верховного Суду враховується колегією суддів на виконання вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, апелянт - Акціонерне товариство «Харківобленерго» не був учасником справи під час її розгляду в суді першої інстанції.

Насамперед узагальнені доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Харківобленерго» зводяться до того, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує його право, як власника, голови та члена Селянського (фермерського) господарства «Родничок» на постійне користування земельною ділянкою площею 39,2070га, та пов`язані з цим правом інтереси особи, яке було успадкована від його батька - ОСОБА_2 .

Апелянт також наголошує, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував приписи частини 1 статті 1216, частини 1 статті 1218, частини 1 статті 1219 Цивільного кодексу України, оскільки вичерпний перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини, визначається частиною 1 статті 1219 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право користування земельною ділянкою, яке виникло у фізичної особи на підставі Державного акту, в зазначеному переліку відсутнє.

Таким чином, право на постійне користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини та перейшло до апелянта.

На підтвердження факту спадкування права на постійне користування земельною ділянкою площею 39,2070га, яка була надана ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ №210000084 для ведення селянського (фермерського) господарства, апелянтом було додано до апеляційної скарги договір про розподіл спадкового майна від 27.07.2017р. (т.1 а.с.106).

За змістом статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Колегія суддів наголошує, що за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, які не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Однак, колегія суддів, дослідивши зміст оскаржуваного рішення, зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті останнього не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких є апелянт ( ОСОБА_1 ), рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 не містить жодних суджень про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника - ОСОБА_1 .

Зокрема, резолютивна частина оскаржуваного рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 не містить жодних приписів щодо прав та обов`язків заявника апеляційної скарги; у мотивувальній частині рішення суду також жодним чином про права і обов`язки ОСОБА_1 не вказано.

Крім того, судова колегія зазначає, що на підтвердження факту спадкування права на постійне користування земельною ділянкою площею 39,2070га, яка була надана ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ №210000084 для ведення селянського (фермерського) господарства, апелянтом було додано до апеляційної скарги договір про розподіл спадкового майна від 27.07.2017р. (т.1 а.с.106).

Разом з тим, розділом 89 Цивільного кодексу України визначено порядок оформлення права на спадщину.

Відповідно до частини 1 статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Оскільки апелянт звертаючись до суду з відповідною апеляційною скаргою наголошує на наявності у нього відповідних майнових прав на постійне користування земельною ділянкою площею 39,2070га, вказане право у відповідності до приписів частини 1 статті 1297 Цивільного кодексу України має бути підтверджено відповідним свідоцтвом про право на спадщину на таке майно.

Проте, до апеляційної скарги вказаного документу надано не було.

Колегію суддів також встановлено, що апелянт - ОСОБА_1 звертався до державного нотаріуса Новопсковської державної нотаріальної контори Ковальова А.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 39,2070га. Однак, 07.01.2020р. нотаріусом було винесено постанову про відмову в оформленні права на спадщину після смерті померлого ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 39,207 га, яка розташована на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛГ № 2100000084, який зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 153.

Вказані обставини також були предметом дослідження Новопсковського районного суду Луганської області в межах розгляду справи № 942/55/20 за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: державного нотаріуса Новопсковської державної нотаріальної контори Ковальова А.О. про скасування постанови державного нотаріуса.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 14.01.2020р. у справі №942/55/20 позов залишено без розгляду ( https://reestr.court.gov.ua/Review/86890634 ).

За наведених обставин, судова колегія вважає, що апелянтом - ОСОБА_1 не було додано до апеляційної скарги доказів на підтвердження факту спадкування права на постійне користування земельною ділянкою площею 39,2070га, яка була надана ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею на земельну ділянку площею серії ЛГ №210000084 для ведення селянського (фермерського) господарства та відповідно наявності підстав для звернення з відповідною апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 3 частин 1 та 2 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не вирішувалось питання щодо прав, інтересів та (або) обов`язків Акціонерного товариства «Харківобленерго» .

Колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для розгляду клопотання Новопсковської селищної ради Луганської області про залучення її до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (вх.№10622 від 13.09.2021р.) та клопотання прокурора про заміну позивача у справі - ГУ Держгеокадастру у Луганській області на належного позивача Новопсковську селищну раду Луганської області (від 13.09.2021р. вх.№12658), з огляду на закриття провадження у даній справі.

Керуючись ст. 234, п. 3 ч. 1 ст. 264, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза