Ухвала

від 20.08.2021 по справі 913/214/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"20" серпня 2021 р. Справа № 913/214/19

Суддя -доплвідач: Плахов О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с.Піски Новопсковського району Луганської області, (вх. №2551 Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 (суддя Смола С.В., ухвалене в м.Харків о 12:38год., дата складення повного тексту - 02.10.2019р.)

за позовом: керівника Старобільської місцевої прокуратури, м.Старобільськ Луганської області, в інтересах держави в особі позивача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Родничок", с.Піски Новопсковського району Луганської області,

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства "Родничок" про витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 39,2070га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.09.2001 серії ЛГ №2100000084, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання Селянським (фермерським) господарством "Родничок" земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 32,2070 га. Що рішенням IX сесії Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 11.05.1993 громадянину ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 45,7600 га для створення селянського (фермерського) господарства. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 45,7600 га серії ЛГ №210000084, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153. ОСОБА_2 14.05.1993 зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Родничок". Згідно рішення Новопсковської районної ради Луганської області від 25.02.2000 №10/13-А припинено право на земельну ділянку площею 6,5530 га, у зв`язку з чим був внесений запис до вищезазначеного Державного акту на право постійного користування землею. Вважає, що Селянське (фермерське) господарство "Родничок" з часу смерті ОСОБА_2 , продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 39,2070 га для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 задоволено повністю позов керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства "Родничок"; ухвалено витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Родничок" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 39,2070 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.09.2001 серії ЛГ №2100000084, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Родничок" на користь прокуратури Луганської області судовий збір у сумі 15778,54грн.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що паперова копія рішення суду першої інстанції, роздрукованого з Єдиного державного реєстру судових рішень, надійшло до нього 07.07.2021р. від Новопсковської районної ради поштовим відправленням № 9230302197472, що підтверджується даними веб-сторінки відстеження поштового відправлення № 9230302197472 на сайті ДП Укрпошта , отже лише з вказаної дати апелянт мав можливість ознайомитись з змістом оскаржуваного рішення.

У зв`язку із тим, що скаржник є особою, яка не була залучена до участі у справі, останній просить суд визначити йому 50-ти денний процесуальний строк для подання апеляційної скарги, який потрібний для можливого доповнення апеляційної скарги або її зміни, але не менший ніж строк в яких подана апеляційна скарга.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання апелянт посилається на те, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою господарського суду Луганської області від 24.04.2019р., отже дана справа розглядалась судом першої інстанції протягом 153 дні.

Таким чином, учасники даної справи мали можливість користуватись своїми процесуальними правами учасника справи протягом цього строку, в тому числі передбачені пунктами 1, 2, 3 та 6 частини 1 статті 42 Господарського процесуального Кодексу України.

За наведених обставин, на думку апелянта, встановлений законом 20-ти денний строк для подання апеляційної скарги є цілком достатнім для учасників справи, проте, особа, яка подає дану апеляційну скаргу, не брала участі у справі, не користувалась процесуальними правами учасника справи та не могла ними користуватись, оскільки не була залучена судом першої інстанції до участі в справі, тому визначення судом особі, яка подає дану апеляційну скаргу, 20-ти денного процесуального строку для подання апеляційної скарги не врахує час розгляду справи в суді першої інстанції, не може бути визнаною аналогією закону, не буде відповідати вимогам розумності та не може надати час, достатній з урахуванням обставин даної справи, для подання даної апеляційної скарги та не буде відповідати завданню господарського судочинства щодо справедливого вирішення спору судом апеляційної інстанції.

Крім того, апелянт просить суд, в разі відмови в задоволенні клопотання про встановлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, та визнання судом пропущення особою, яка подає апеляційну скаргу, строку подання апеляційної скарги, поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19.

При розгляді зазначеного клопотання апелянт просить суд врахувати, що знаходився на амбулаторному лікуванні в лікувальному закладі з 26.07.2021р. по 11.08.2021р. включно, що підтверджується довідкою лікувального закладу, отже апеляційна скарга подана до суду в перший день, наступний за останнім днем лікування особи, яка подає дану апеляційну скаргу.

Окрім викладеного, апелянт також просить суд звільнити або надати йому відстрочку на сплату судового збору.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання апелянт посилається на те, що згідно Закону України "Про судовий збір", йому належить до сплати судовий збір у розмірі 23667,81грн.

Проте, тяжкий фінансовий стан не дозволяє сплатити зазначені судові витрати внаслідок того, апелянт не мав доходу за попередній календарний рік, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Луганській області від 12.08.2021., отже розмір судового збору, який підлягає сплаті перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.

Отже, за наведених обставин, на думку апелянта наявні всі правові підстави для задоволення відповідного клопотання.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Суддя - доповідач зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Як вбачається з матеріалів скарги, до апеляційної скарги апелянтом додано докази на підтвердження направлення копій апеляційної скарги позивачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області та відповідачу - Селянському (фермерському) господарству "Родничок".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в межах даної справи до суду з відповідним позовом про захист інтересів держави в особі позивача - ГУ Держгеокадастру у Луганській області звернувся керівник Старобільської місцевої прокуратури, який також наділений правами учасниками у даній справі.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів на підтвердження направлення копії апеляційної скарги керівнику Старобільської місцевої прокуратури, що не відповідає вимогам пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надіслана за неналежною адресою відповідача.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

З врахуванням викладеного, суддя - доповідач дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимог пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Крім того, суддя - доповідач зазначає, що статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Виходячи з положень Закону України "Про судовий збір", апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 23667,81грн.

Разом з тим, з матеріалів доданих до апеляційної скарги вбачається, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі,.

Натомість, апелянт звернувся з клопотанням про звільнення або надання йому відстрочки на сплату судового збору.

Суддя - доповідач розглянувши вказане клопотання, зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення від сплати судового збору може мати місце за наявності підстав, зазначених у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, в силу вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір", особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Таким доказом може слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019р. у справі №9901/166/19.

Оскільки доданою апелянтом до заяви довідкою Головного управління ДПС у Харківській області від 12.08.2021р., підтверджується відсутність будь-якого доходу за попередній календарний рік, отже розмір судового збору, який підлягає сплаті - 23667,81грн., перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік, суддя - доповідач з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, дійшла висновку про наявність підстав для відстрочення ОСОБА_1 строку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі.

З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_1 про відстрочення строку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 до ухвалення судового рішення у даній справі підлягає задоволенню.

Разом з тим, суддя - доповідач визнає необґрунтованим та таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні норм законодавства клопотання апелянта про встановлення йому 50-ти денного процесуального строку для подання апеляційної скарги, який потрібний для можливого доповнення апеляційної скарги або її зміни, але не менший ніж строк в яких подана апеляційна скарга, оскільки строк протягом якого сторона може доповнити чи змінити її встановлено статтею 266 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом строку на апеляційне оскарження.

Щодо клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду, зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 та частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Тобто, строк подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 25.09.2019р. (02.10.2019р. - дата складення повного тексту) сплив 22.10.2019р.

З матеріалів доданих до апеляційної скарги вбачається, що апелянтом було подано апеляційну скаргу до господарського суду Луганської області 16.08.2021р., тобто, після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду.

В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду від 25.09.2019р., апелянт посилається на те, що не брав участі у розгляді даної справи, проте, оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та обов`язків, як особи, яка є спадкоємцем засновника відповідача - Селянського (фермерського) господарства "Родничок".

Скаржник зазначає, що копія рішення суду першої інстанції, роздрукованого з Єдиного державного реєстру судових рішень, надійшла до нього 07.07.2021р. від Новопсковської районної ради поштовим відправленням № 9230302197472, що підтверджується даними веб-сторінки відстеження поштового відправлення № 9230302197472 на сайті ДП Укрпошта , отже лише з вказаної дати апелянт мав можливість ознайомитись з змістом оскаржуваного рішення.

Проте, з 26.07.2021р. по 11.08.2021р. включно апелянт знаходився на амбулаторному лікуванні в лікувальному закладі, що підтверджується довідкою лікувального закладу, отже апеляційна скарга подана до суду в перший день, наступний за останнім днем лікування.

Суддя-доповідач зазначає, що практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992 року).

Розглянувши подане заявником апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 129 Конституції України, суддя-доповідач вважає, що строк апелянтом пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим він підлягає поновленню.

Разом з тим, з урахуванням, тих обставин, що апелянтом до апеляційної скарги не було додано доказів на підтвердження направлення апеляційної скарги прокурору, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2019р. у справі №913/214/19 залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач О.В. Плахов