Рішення

від 03.11.2021 по справі 903/738/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2021 року Справа № 903/738/21

за позовом: ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта Плюс", м. Луцьк

до відповідача: ОСОБА_2 , с. Липини, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 129 002 грн. 68 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання: Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: Кумановський Л.М., ордер від 13.10.2021

від відповідача: Герасимчук В.В.

встановив: 09.09.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Берекети Тетяни Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення 129 002 грн. 68 коп. збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем, як директором товариства, обов`язку щодо організації та здійснення контролю за своєчасністю та правильністю обчислення та сплати податків, обов`язкових платежів до бюджету, веденню бухгалтерського обліку та господарської діяльності, в результаті чого до товариства застосовано штрафні санкції.

Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.10.2021 о 10 год. 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації ТОВ "Амріта Плюс" є м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А (а.с. 15).

Згідно довідки Княгининівської сільської ради від 07.08.2019 місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Згідно листа Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 27.09.2021 місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 (а.с. 125).

Такі ж адреси зазначені у позовній заяві.

З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи та право подати заяви по суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 10.09.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси учасників справи.

Однак, судові повістки повернуті об`єктом поштового зв`язку з позначкою "неправильно зазначена (відсутня) адреса" ( ОСОБА_1 ), "за закінченням терміну зберігання" (ТОВ Амріта Плюс ), "адресат відсутній за вказаною адресою" ( ОСОБА_2 ) (а.с. 116-124).

Відповідачу ОСОБА_2 ухвала надіслана 13.09.2021 на електронну адресу, зазначену в позовній заяві. Така ж електронна адреса зазначена в Єдиному реєстрі адвокатів України (а.с. 115).

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження учасників, які зареєстровані у встановленому законом порядку, вважається днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - позивачу - 17.09.2021, відповідачу - 13.09.2021 електронним зв`язком, 27.09.2021 поштовим зв`язком.

Строк для подання відзиву - по 12.10.2021.

Надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання учасником справи поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 10.09.2021 для вчинення відповідних дій та яка повернулася до суду за заявою адресата, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер.

Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17, від 22.07.2021 № 920/938/20.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, відсутність відзиву та закінчення строку для його подання, строки підготовчого провадження, розгляд справи у розумні строки, суд протокольною ухвалою від 13.10.2021 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 03.11.2021 о 12 год. 00 хв.

Судом також враховано, що згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" відповідач позовну заяву отримав 14.09.2021, був обізнаний про наявність спору, отже міг ознайомитись про хід справи на сайті Судової влади, ЄДР судових рішень.

13.10.2021 надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання 13.10.2021 у зв`язку з його неможливістю прибути у судове засідання, продовження терміну для подання відзиву на позов. Зазначив свою адресу: с. Липини, Луцький р-н., Волинська обл.

Заява подана після судового засідання о 13 год. 45 хв.

Згідно ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні 03.11.2021 відповідач зазначив, що про наявність даного спору дізнався з веб-сайту Судова влада України , ухвали суду не отримував, електронна адреса, вказана в Єдиному реєстрі адвокатів України, не є актуальною, оскільки він нею не користується, інші адреси не повідомив.

Суд протокольною ухвалою від 03.11.2021 клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву залишив без розгляду, оскільки воно подане після закінчення такого строку, зокрема строк для подання відзиву - по 12.10.2021, клопотання подане 13.10.2021.

Користуючись ст. 42 ГПК України відповідач не позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи та отримати відповідні копії.

03.11.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого ОСОБА_2 позовні вимоги заперечує. Зазначає, що 16.08.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено акт приймання-передачі 100% частки у статутному капіталі ТОВ Амріта Плюс , згідно якого сторони не мають одна до одної матеріальних претензій. Про всі епізоди порушення податкового законодавства та сплату штрафів було відомо засновнику товариства. Акти та податкові повідомлення-рішення відповідачем не підписувались, результати перевірки не визнавались, резолюції на здійснення проплати не накладались. Оплата по деяких епізодах порушення була здійснена ОСОБА_4 . Розстрочка податкового зобов`язання надана за заявою ОСОБА_3 . Будівництво приміщень проводилось за попередньою домовленістю засновника товариства ОСОБА_3 з підрядником ТОВ Євро Гранд Буд , який виконував будівництво з порушенням без будь яких дозволів та проектів та на якого накладено відповідний штраф. Обов`язки головного бухгалтера товариства з 2019 року виконувала ОСОБА_1 згідно штатного розпису, яка несвоєчасно реєстрували податкові накладні. Акт щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних складений в результаті перевірки, проведеної 10.11.2020, тобто в період часу, коли відповідач не був керівником товариства і не мав відношення до посади головного бухгалтера. Просить поновити строк для подання відзиву на позов у зв`язку з неотриманням ухвали суду про відкриття провадження у справі.

ТОВ Амріта Плюс повноважного представника у судове засідання не направило, хоч було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 134).

У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву просив відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

З метою повного та всебічного розгляду справи, рівність всіх учасників судового процесу, суд на підставі ст. 119 ГПК України протокольною ухвалою від 03.11.2021 поновив строк для подання відзиву на позовну заяву та долучив його до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача після ознайомлення з відзивом зазначив, що пояснення по суті відзиву надасть у судовому засіданні, у зв`язку з чим відповідь на відзив подаватись не буде. Зазначив, що долучений до відзиву акт приймання-передачі частки у статутному капіталі є не належним та не допустимим доказом у даній справі, оскільки він не є загальнодоступним, а відповідач не обґрунтував та не довів яким чином він отримав таку копію та де знаходиться оригінал акту. Крім того, копія не засвідчена, акт не має відношення до спору.

У судовому засіданні учасники справи дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно п. 6.5 статуту ТОВ Амріта Плюс , затвердженого протоколом №06 від 24.10.2012 (а.с. 21-28), виконавчим органом товариства є директор, який вирішує всі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Директор обирається із учасників або призначається із сторонніх осіб. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Директор, зокрема у відповідності з чинним законодавством та статутом, розпоряджається майном товариства, приймає рішення по всіх інших питаннях діяльності товариства, не віднесених до виключної компетенції зборів учасників.

Згідно п. 7.6 статуту товариство сплачує платежі в бюджет згідно діючого законодавства України.

01.07.2011 директором ТОВ Амріта Плюс призначено ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом засідання учасників ТОВ Амріта Плюс від 01.07.2011 (а.с. 20).

24.07.2019 звільнено з посади директора ТОВ Амріта Плюс ОСОБА_2 з 24.07.2019 за угодою сторін, новим директором товариства з 25.07.2019 призначено Литвинову Н.С., що підтверджується рішенням учасників товариства №16 (а.с. 29).

Період роботи відповідач не заперечив.

22.02.2019 ГУ ДФС у Волинській області складено акт №3264/03-20-55-12/36959432 щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно якого встановлено, що в ході проведеного аналізу ЄРПН виявлено порушення термінів реєстрації податкової накладної, у зв`язку з чим зафіксовано суму штрафної санкції - 846 грн. 62 коп. (а.с. 41-42).

21.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області податковим повідомленням-рішенням №0073965512 ТОВ Амріта Плюс застосовано штраф на суму 846 грн. 62 коп. (а.с. 43-44).

Штрафна санкція оплачена ТОВ Амріта Плюс 11.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням №278 на суму 846 грн. 62 коп. (а.с. 45).

27.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області складено акт про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету №6096/03-20-55-12, яким зафіксовано порушення платником ТОВ Амріта Плюс протягом граничних строків несвоєчасно сплаченого узгодженої суми податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, у зв`язку з чим нараховано 327 грн. 32 коп. штрафу (а.с. 46).

25.04.2019 ГУ ДФС у Волинській області податковим повідомленням-рішенням №0105855512 застосовано штраф в сумі 327 грн. 32 коп. (а.с. 47-48).

Штраф оплачений ТОВ Амріта Плюс 08.05.2019, що підтверджується платіжним дорученням №383 на суму 327 грн. 32 коп. (а.с. 49).

25.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Амріта Плюс податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, яким встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 309 178 грн. 00 коп., в тому числі за третій квартал 2018 року - 309 178 грн. 00 коп. (а.с. 50-76).

08.04.2019 ГУ ДФС у Волинській області податковим повідомленням-рішенням №0003721401 збільшено податкове зобов 'язання на суму 309 178 грн. 00 коп., застосовано штрафні санкції в сумі 77 294 грн. 50 коп. (а.с. 77).

Згідно розрахунку ГУ ДПС у Волинській області нараховано товариству пеню в сумі 27 444 грн. 84 коп., обчислену на виявлену суму занижень податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 08.04.2018 №0003721401 (а.с. 78).

Порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, був затверджений чинним на момент виникнення спірних відносин наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року №953 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 року за №1350/18645).

Зазначеними положеннями законодавства не передбачено обов`язку контролюючого органу щодо необхідності прийняття та надсилання платнику податків окремого рішення про нарахування пені на суму несвоєчасно погашеної узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №826/14727/14 від 31.01.2019.

Крім того, ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2019 №0007031303 про збільшення грошового зобов`язання за порушення ПК України в сумі 11 907 грн. 88 коп., штрафних санкцій в сумі 5 023 грн. 98 коп. (а.с. 79); №0007041303 на суму 510 грн. 00 коп. штрафних санкцій (а.с. 80).

Рішенням №86 від 18.04.2019 ГУ ДФС у Волинській області розстрочила ТОВ Амріта Плюс грошове зобов`язання, зокрема податку на прибуток в сумі 363 884 грн. 97 коп., з яких 309 178 грн. 00 коп. основний платіж за актом документальної перевірки, 54 706 грн. 97 коп. штрафна санкція (а.с. 83).

26.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області складено протокол №183 про адміністративне правопорушення, згідно якого встановлено, що директор ТОВ Амріта Плюс вчинив порушення ведення бухгалтерського (податкового) обліку, зокрема заниження податку на прибуток на загальну суму 309 178 грн. 00 коп. (а.с. 81-82).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.05.2019 №161/5509/19 визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85 грн. 00 коп. (а.с. 98).

Оплата податкових зобов`язань товариства підтверджується відповідними платіжними дорученнями, підписаними директором товариства Герасимчуком В.В. (а.с. 84-95).

Державна екологічна інспекція у Волинській області у претензії від 06.05.2019 №2/973 зазначає про необхідність відшкодування ТОВ Амріта Плюс , нанесеної державі шкоди, заподіяної будівництвом адміністративних та складських приміщень загальною площею 0,1993 га, у зв`язку з чим знято та перенесено поверхневий шар ґрунту без спеціального дозволу, шляхом перерахування 5 719 грн. 49 коп. (а.с. 96-97).

Сплата ТОВ Амріта Плюс заборгованості підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2019 №420 на суму 5 719 грн. 49 коп. (а.с. 99).

22.05.2019 ГУ ДФС у Волинській області складено акт №10825/03-20-55-12/36959432, яким в результаті перевірки ТОВ Амріта Плюс встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, накладено штраф в сумі 5 106 грн. 18 коп. (а.с. 100-102).

01.07.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0156895512 щодо ТОВ Амріта Плюс на суму 5 106 грн. 18 коп. штрафу (а.с. 102-103).

Оплата штрафу товариством підтверджується платіжним дорученням №723 від 31.07.2019 за підписом директора Литвинової Н.С. на суму 5 106 грн. 18 коп. (а.с. 104).

10.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області складено акт щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН №16631/03-20-55-04/36959432, яким встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних за період з листопада 2017 року по червень 2018 року, у зв`язку з чим товариству нараховано штрафні санкції в сумі 8 394 грн. 32 коп. (а.с. 105-106).

16.12.2020 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №61041170413 про сплату товариством штрафу в сумі 8 394 грн. 32 коп. (а.с. 107-108).

Платіжним дорученням від 24.02.2021 №170 за підписом директора Литвинової Н.С. ТОВ Амріта Плюс сплачено 4 250 грн. 00 коп. грошових зобов`язань по акту перевірки від 10.11.2020 (а.с. 109).

Згідно з положеннями статей 92, 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Згідно з частинами першою - четвертою статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до частини другої статті 89 ГК України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

За змістом приписів частини другої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, заподіяні ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У постанові від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Особою, яка діє від імені товариства без довіреності, відповідає за організацію бухгалтерського обліку та звітності у товаристві за період з 01.07.2011 по 23.07.2019, є директор ТОВ "Амріта Плюс" Герасимчук Василь Васильович.

Така помилка директора свідчить про його неналежне виконання статутних обов`язків, відсутність належної обачливості при розпорядженні майном (грошовими коштами) товариства. У цій справі йдеться про помилку у сплаті податку, яка виникла не внаслідок неналежної якості податкового законодавства, тобто заплутаності (неясності) правового регулювання, наявності колізій між його нормами, їх неоднакового тлумачення платником та податковим органом, неоднакової судової практики, складної процедури обрахування податку (визначення об`єкту, бази оподаткування, ставки податку чи порядку його обрахування), а в ситуації, яка характеризується правовою визначеністю. І директор товариства у разі належного виконання своїх обов`язків, прояву ним розумної обачливості мав би не припуститися такої помилки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №904/982/19 від 24.02.2021.

Таким чином, протиправна поведінка директора полягала у несвоєчасній та неправомірній подачі податкової звітності, несвоєчасній сплаті податків, порушення екологічного законодавства, всупереч інтересам товариства, через відсутність належної обачливості, неналежне виконання своїх статутних обов`язків.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями директора ТОВ "Амріта Плюс" і завданими збитками є очевидним.

Своєчасна сплата податкових зобов`язань, реєстрації податкових накладних, не заниження податку на прибуток товариства, отримання відповідного дозволу на зняття та перенесення поверхневого шару ґрунту не спричинила б нарахування контролюючим органом штрафних санкцій.

Позов поданий засновником ТОВ "Амріта Плюс" ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу (а.с. 15), в інтересах ТОВ "Амріта Плюс", в порядку, передбаченому статтею 54 ГПК України. Ця стаття передбачає, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Відповідно потерпілим у деліктних відносинах виступає саме ТОВ "Амріта Плюс", а не його засновник.

Згідно з частиною другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У частині першій статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ( поведінкова концепція вини ).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Відповідач, як директор ТОВ "Амріта Плюс", тобто особа, яка відповідає за організацію фінансово-господарської діяльності в товаристві, повинен був знати строки та порядок реєстрації податкових зобов`язань, про наявність відповідальності за подання достовірної інформації щодо доходів товариства, необхідність дотримання вимог Земельного кодексу України, зокрема отримання відповідних дозволів на зняття шару ґрунту.

У випадку, якщо директор усвідомлював (або мав усвідомлювати), що він не володіє відповідними знаннями у сфері фінансів та податкового законодавства, він мав можливість найняти кваліфікованого бухгалтера чи звернутися за допомогою до аудиторської фірми для надання професійної допомоги та консультацій з питань сплати податків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних згідно акту від 22.02.2019 на суму 846 грн. 62 коп. штрафних санкцій (а.с.41), згідно податкового повідомлення-рішення від 25.04.2019 (а.с. 47) на суму 327 грн. 32 коп., акту від 22.05.2019 на суму 5 106 грн. 18 коп. штрафних санкцій (а.с. 100-103), акту від 10.11.2020 на суму 6 729 грн. 75 коп. (а.с. 105-108), заниження податку на прибуток на загальну суму 309 178 грн. 00 коп. та нарахування на цю суму штрафних санкцій в сумі 77 294 грн. 50 коп. штрафу та 27 444 грн. 84 коп. пені згідно акту перевірки від 25.03.2019, податкового повідомлення рішення від 08.04.2019, розрахунку (а.с. 50-78), податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 - грошового зобов`язання в сумі 11 907 грн. 88 коп. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 5 023 грн. 98 коп. (а.с. 79), податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 - штрафних санкцій в сумі 510 грн. 00 коп. (а.с. 80), зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на земельній ділянці згідно претензії від 06.05.2019 на суму 5 719 грн. 49 коп. шкоди відбулися з вини ОСОБА_2 , як директора ТОВ Амріта Плюс .

Директор товариства вочевидь, не мав наміру завдати збитків юридичній особі, яка знаходилася під його керівництвом. Тобто формою його вини є необережність.

Таким чином, вина директора кваліфікується як необережність. Директор не передбачав і не бажав тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи із конкретних обставин, об`єктивно міг і був зобов`язаний їх передбачити.

Матеріалами справи доведено, що саме діями (бездіяльністю) директора товариству заподіяна матеріальна шкода (причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками/шкодою).

Докази повідомлення відповідачем засновника товариства ОСОБА_3 про необхідність сплати податкових зобов`язань, відсутність коштів для їх сплат, погодження сплати штрафних санкцій, вини засновника у вчиненні відповідних дій в матеріалах справи відсутні.

Крім того, це не може бути підставою для звільнення від відповідальності, відмови в позові.

Судом враховано, що докази подання заперечень на акти, оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні.

Відсутність підпису ОСОБА_2 на актах не спростовує допущені порушення.

Заперечення відповідача, що правопорушення, зафіксовані в акті щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних від 10.11.2020, вчинені у період, коли ОСОБА_2 не виконував обов`язки керівника товариства, не приймаються судом, оскільки вказаний акт складений в результаті проведення ГУ ДПС у Волинській області перевірки дотримання податкового законодавства за 2017-2018 роки, тобто у період виконання відповідачем обов`язків директора ТОВ Амріта Плюс .

Судом враховано, що проведення оплати деяких штрафних санкцій ОСОБА_5 , як новим директором товариства, не спростовує вину ОСОБА_2 у вчиненні необачних дій в період виконання ним обов`язків директора ТОВ Амріта Плюс щодо заниження податкових зобов`язань товариства, несвоєчасного подання податкових накладних, виконання будівництва без відповідних дозволів.

Перебування ОСОБА_1 на посаді бухгалтера товариства у спірний період відповідачем не доведено. Крім того, у спірних податкових повідомлень-рішень, актах в графі відповідальні посадові особи підприємства головним бухгалтером товариства вказано ОСОБА_2 . Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими, її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язується довести, що він діяв в інтересах товариства.

Відповідач в межах наданих йому процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинен спростувати доводи та докази позивача, а також навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність його діяльності інтересам товариства, про відсутність підстав для його відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12930/18 від 12.07.2021.

Відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні законодавства та заподіянні товариству збитків, невідповідність нарахованих санкцій чинному законодавству та можливість їх повернення. Нараховані платежі узгоджені.

Відповідач не зазначає, які заходи могло вжити товариство для зменшення збитків, у зв`язку з чим посилання на постанову Верховного Суду від 24.02.2021 №904/982/19 є не обґрунтованим.

Враховуючи наявність всіх складових (порушення зобов`язання, збитки, причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, вина), позовні вимоги про стягнення 129 002 грн. 68 коп. збитків підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс (вул. Рівненська, буд. 76а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 36959432)

- 129 002 грн. 68 коп. збитків та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 131 272 грн. 68 коп. (сто тридцять одна тисяча двісті сімдесят дві грн. 68 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складено 04.11.2021

Суддя А. М. Кравчук