Ухвала

від 16.02.2023 по справі 903/738/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"16" лютого 2023 р. Справа №903/738/21

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Саврій В.А., перевіривши матеріали апеляційної скарги (вх.№481/23 від 03.02.2023) ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта Плюс", м.Луцьк

до ОСОБА_1 , с.Липини, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 129002 грн 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21 задоволено позов ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення 129002 грн 68 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№5017/21 від 07.12.2021, лист від 04.12.2021).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу (вх.№5017/21 від 07.12.2021) ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків: надання доказів сплати судового збору у розмірі 3405,00 грн і доказів наявності повноважень у підписанта скарги на звернення до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 03 листопада 2021 року повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

03.02.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга (вх.№481/23 від 03.02.2023) ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21 (лист від 31.01.2023).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 3405,00 грн (2270,00*150%).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.

Крім цього, відповідно до ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).

Апелянт звернувся зі скаргою через рік після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21.

ОСОБА_1 зазначає, що не уповноважував жодну особу на отримання кореспонденції та жодної довіреності не оформляв. Ухвалу суду від 20.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху - не отримував. Ухвалу суду від 14.02.2022 про повернення апеляційної скарги також не отримував. В січні-лютому 2022, в пошуках заробітку тимчасово перебував в місті Херсон. 24.02.2022 розпочалися агресивні воєнні дії російської федерації по відношенню до України та на всій території України введено військовий стан. Місто Херсон, де перебував апелянт, з 24.02.2022 до 11.11.2022 перебувало під окупацією російських військ. Звертає увагу суду, що перевірити наявність ухвал будь-якого суду в реєстрі судових рішень з окупованої території не видавалося за можливе, оскільки реєстри були закриті, а інтернетзв`язку у місті Херсон фактично не було. Апелянт зазначає, що повернутися до міста Луцьк зміг лише в грудні 2022. Після повернення, з реєстру судових рішень дізнався про наявність ухвал Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 та від 14.02.2022. Зазначає, що 21.12.2022 здійснив ознайомлення з матеріалами справи, які вже перебували в Господарському суді Волинської області. 27.12.2022 найняв адвоката, для звернення до АТ «Укрпошта» із запитом про надання інформації щодо представника, який отримував без відома апелянта кореспонденцію. 29.12.2022 адвокатом був поданий запит до Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта". У відповідь на запит Волинська дирекція АТ «Укрпошта» повідомила, що «Доручення на отримання кореспонденції від ОСОБА_1 у відділенні поштового зв`язку Луцьк 24 (43024), яке обслуговує адресу с.Липини, вул.Відродження - відсутнє», чим підтверджується, що апелянт не уповноважував жодну особу на отримання кореспонденції та жодної довіреності не оформляв, а отже є всі підстави вважати, що жодної кореспонденції з Північно-західного апеляційного господарського апелянт не отримував. Станом на даний момент, апеляційна скарга вважається не поданою.

Як встановлено судом, 27.01.2022 ОСОБА_1 отримав на поштову адресу АДРЕСА_1 ухвалу від 20.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, що вбачається з Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на якому наявний підпис апелянта (арк.справи 203).

Зазначеним спростовується твердження апелянта про неотримання ухвали суду від 20.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху.

Отже, скаржник не навів доказів неможливості усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений ухвалою від 20.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім цього, апеляційний суд також звертає увагу, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона (у нашому випадку, особа яка подавала скаргу), яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Також слід зазначити, що як передбачено положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Суд наголошує, що ст.129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Суд звертає увагу, що ухвалу від 20.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху було оприлюднено 23.12.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Тобто, протягом 53 днів з моменту оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до моменту повернення апеляційної скарги апелянту, останній не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження за його ж апеляційною скаргою та не усунув її недоліки.

При цьому, зазначене відбувалося до введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні.

Відтак можливість вчасного усунення недоліків апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Стосовно посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні та перебування в окупованому місті Херсон, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 ст.26 зазначеного Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст.10 Закону №389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22.

Апелянт зазначає, що перебував у місті Херсон, яке з 24.02.2022 до 11.11.2022 перебувало під окупацією російських військ, повернутися до міста Луцьк, зміг лише в грудні 2022 року.

Однак, жодних доказів щодо перебування у зазначений період у місті Херсон апелянтом подано не було.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником не додано достовірних, належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду апеляційної інстанції в встановлені строки ГПК України.

З огляду на викладене, розглянувши зазначене клопотання та оцінивши наведені доводи скаржника, ураховуючи дату повторного подання апеляційної скарги (лист від 31.01.2023), колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21.

Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно приписів ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.174 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, на підставі ст.174, ч.ч.2, 3 ст.260 ГПК України, з метою надання скаржнику можливості виправити допущені недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, відповідної заяви/клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та доказів сплати судового збору.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відповідно до приписів п.4 ст.260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст.261 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21 залишити без руху.

2. Запропонувати скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду:

- мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, вказавши інші підстави для поновлення строку або докази на підтвердження обставин, викладених в клопотанні про поновлення строку;

- докази сплати судового збору у розмірі 3405,00 грн.

3. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків в установлений строк, апеляційна скарга вважається неподаною та буде повернуто скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя Саврій В.А.