Постанова

від 02.11.2021 по справі 910/4755/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4755/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи :

від позивача: Нужненко Ю.І.,

від відповідача-1: Іванченко О.П.,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Мудрий С.М.

від 22.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Разіна Т.І., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

від 22.06.2021

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма БМТ-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення заборгованості в розмірі 3 000 000,00 грн в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - Позивач/ПАТ "Фідобанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - Відповідач-1/ТОВ "Автоград", Скаржник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (далі - Відповідач-2/ТОВ "Автопассаж"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма БМТ-Сервіс" (далі - Відповідач-3/ТОВ "Фірма БМТ-Сервіс"), в якому просило в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнути солідарно заборгованість в сумі 3 000 000,00 грн за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0./12224 від 06.06.2012 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма БМТ-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про прощення боргу за кредитним договором № 021/6.2.1.4.0/12224 від 03.02.2016 та договір від 05.02.2016 про припинення Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 є нікчемними в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки ПАТ "Фідобанк" фактично безоплатно здійснив відчуження майна та відмовився від власних майнових вимог на суму прощення в розмірі 3 000 000,00 грн; позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору №012/6.2.1.4.0/12224 від 05.06.2012, внаслідок чого сума заборгованості за таким договором становить 3 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №910/4755/20, позов задоволено повністю. В порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БМТ-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" заборгованість в сумі 3000000,00 грн за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0./12224 від 06.06.2012 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 та судовий збір в розмірі 45 000,00 грн.

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, а саме, встановленням судом факту нікчемності договору про прощення боргу за кредитним договором № 021/6.2.1.4.0/12224 від 03.02.2016 та договору від 05.02.2016 про припинення Генеральної кредитної угоди №010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 у розумінні приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та факту неналежного виконання позичальником умов кредитного договору № 012/6.2.1.4.0/12224 від 05.06.2012, і наявністю 3000000,00 грн заборгованості за вказаним кредитним договором. Також, господарські суди прийшли до висновку, що позов було подано Позивачем до суду в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив Суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

6. Підставами касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 ГПК України:

- пункт 1: незастосування частини третьої статті 261 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.08.2019 у справі №903/373/18, від 10.09.2019 у справі №915/495/18, від 27.10.2020 у справі №914/2150/18; неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.04.2021 у справі №916/3904/19, від 17.09.2020 у справі №924/831/17, від 16.04.2019 у справі №910/1570/18 щодо неможливості застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до учасників справи, які не були сторонами правочину, та необхідність застосувати до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №396/29/17, від 12.06.2020 у справі №906/775/17 щодо неможливості здійснення односторонньої реституції;

- пункт 3: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у частині можливості одночасного віднесення правочину до нікчемного за двома критеріями - безоплатне відчуження Банком майна та відмова Банку від власних майнових вимог.

7. Позивач та Третя особа подали до Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

8. Інші учасники справи в установлений законом строк відзиви на касаційну скаргу не надали.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. 06 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - Банк/Кредитор/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - Позичальник, Відповідач-1) було укладено генеральну кредитну угоду № 010/6.2.1.4.0/12223 (далі - Генеральна угода), відповідно до пункту 1.1 якої на умовах цієї Генеральної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів Кредитор може надавати Позичальнику кредити, а Позичальник зобов`язується повернути отримані кредити та платити Кредитору винагороду (проценти, комісії) за надання ним банківських послуг за кредитними договорами в рамках цієї Генеральної угоди, сплатити неустойку (пеню, штрафи) та інші передбачені цією Генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами платежі.

10. Відповідно до пункту 1.2 Генеральної угоди ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 16 032 000,00 грн.

11. Згідно з пунктом 1.3 Генеральної угоди в рамках цієї угоди кредити надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак в будь-якому випадку кінцевий термін повернення кредитних коштів не може перевищувати 05.06.2019. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів вважатиметься також 30-й день з дня направлення Кредитором Позичальнику листа-повідомлення (вимоги) відповідно до пункту 5.1.5 цієї угоди.

12. 03 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (Банк/Кредитор/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (Позичальник-1/Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (Позичальник-2/Відповідач-2) укладено додаткову угоду №1 до Генеральної угоди, згідно з умовами якої сторони домовилися, що із підписанням цієї додаткової угоди Позичальник-2 входить стороною в Генеральну угоду.

13. У зв`язку з цим, сторони домовились внести зміни та доповнення до умов Генеральної угоди, зокрема, визначили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 грн, з них: для Позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 16 032 000,00 грн; для Позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 300 000,00 грн.

14. Додатковою угодою № 2 від 03.07.2013 до Генеральної угоди, укладеною між Банком, Позичальником-1 та Позичальником-2, сторони домовилися внести зміни та доповнення до умов Генеральної угоди, зокрема, встановили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 грн, з них: для Позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 14 528 800,00 грн; для Позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 700 000,00 грн.

15. В рамках Генеральної угоди, 06.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (Банк/Кредитор/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (Позичальник-1, Відповідач-1) укладено кредитний договір № 012/6.2.1.4.0/12224 (невідновлювальна кредитна лінія) (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого Кредитор, на положеннях та умовах цього договору, в рамках Генеральної угоди, відкриває Позичальнику-1 невідновлювальну кредитну лінію в сумі 15 032 000,00 грн (ліміт кредитування), зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 05.06.2019 (включно) із сплатою 18,2 процентів річних.

16. 07 червня 2012 року, на виконання умов Кредитного договору, Банк надав Позичальнику-1 кредит в розмірі 15 032 000,00 грн.

17. 31 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (Кредитор/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (Поручитель/Відповідач-2) укладено договір поруки № 2 (далі - Договір поруки № 2), згідно умовами якого Поручитель взяв на себе зобов`язання виступити солідарним боржником у разі невиконання Боржником (ТОВ "Автоград") зобов`язання, яке випливає з основного договору, а саме Генеральної угоди та Кредитного договору, а також всі та будь-які додатки та/або додаткові договори до угоди та всі кредитні договори, укладені або такі, що будуть укладені в майбутньому в рамках такої Генеральної угоди та які є її невід`ємною частиною.

18. 31 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (Кредитор/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "БМТ-Сервіс" (Поручитель-2/Відповідач-3) укладено договір поруки № 3 (далі - Договір поруки № 3), відповідно до умов якого Поручитель-2 взяв на себе зобов`язання виступити солідарним боржником у разі невиконання Боржниками (ТОВ "Автоград" та ТОВ "Автопассаж") зобов`язання, яке випливає з основного договору, а саме Генеральної угоди та Кредитного договору, а також всі та будь-які додатки та/або додаткові договори до угоди та всі кредитні договори, укладені або такі, що будуть укладені в майбутньому в рамках такої Генеральної угоди та які є її невід`ємною частиною.

19. 03 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (Банк/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (Клієнт/Відповідач-1) укладено договір про прощення боргу за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/12224 від 06.06.2012 (далі - Договір про прощення боргу).

20. Відповідно до пункту 1 Договору про прощення боргу Клієнт, який являється позичальником за Договором кредиту, підтверджує наявність заборгованості перед Банком, що виникла за Договором кредиту, яка станом на 03.02.2016, тобто на момент укладення Договору прощення боргу, складає загальну суму 11 753 392,63 грн, яка складається з: строкових процентів за користування кредитом - 311 492,63 грн; суми основного боргу за кредитом - 11 441 900,00 грн.

21. Відповідно до пункту 2 Договору про прощення боргу, з підписанням цього Договору прощення боргу сторони домовились про наступне:

(п. 2.1) Клієнт зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за Договором кредиту в розмірі 8 753 392,63 грн, а саме: строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн, сума основного боргу за кредитом - 8 441 900,00 грн;

(п. 2.2) після виконання Клієнтом свого зобов`язання, визначеного пунктом 2.1 цього Договору прощення боргу: Банк прощає залишок боргу Клієнта за Договором кредиту у сумі 3 000 000,00 грн, а саме, сума основного боргу за кредитом - 3 000 000,00 грн; зобов`язання сторін за договором припиняється прощенням боргу відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України.

22. 05 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (Банк/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (Позичальник-1/Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (Позичальник-2/Відповідач-2) було укладено договір про припинення до Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012, відповідно до якого сторони дійшли згоди про припинення Генеральної угоди з 05.02.2016 (далі - Договір про припинення).

23. Відповідно до пунктів 2, 3 Договору про припинення у зв`язку з припиненням Генеральної угоди, сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками за вказаною угодою. Сторони не мають одна до одної претензій будь-якого характеру, в тому числі матеріальних.

24. На підставі рішення Правління Національного банку України від 20.05.2016 № 8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ФІДОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

25. Вказаним вище рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 20.05.2016 по 19.06.2016 (включно), призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження адміністратора ПАТ "Фідобанк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст.ст. 37-39 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.05.2016 по 19.06.2016.

26. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.06.2016 № 959 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПАТ "Фідобанк" з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно) та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк", що передбачені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ОСОБА_1 з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно).

27. На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 року №142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016 № 1265 Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

28. Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ "ФІДОБАНК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.

29. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.07.2018 №2732 продовжені строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" на два роки з 20.07.2018 по 19.07.2020 (включно).

30. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2019 №2732 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Фідобанк" Білій Ірині Володимирівні.

31. За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" від 25.05.2016 №32 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів", на виконання вимог, встановлених ч. 2 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п. 1.18 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №2 від 05.07.2012 р., було здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Фідобанк" за період з 20.05.2015 до 20.05.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", комісією з перевірки правочинів було встановлено нікчемність вчинених ПАТ Фідобанк правочинів, зокрема: Договір про прощення боргу та Договір про припинення.

32. 26 липня 2016 року Позивач надіслав ТОВ "Автоград" повідомлення № 2-1-0-3-1/106-КЛ про нікчемність Договору про прощення боргу та Договору про припинення, в якому було повідомлено про нікчемність оспорюваних правочинів на підставі п. 1 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме на підставі того, що Банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

33. Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на день підписання Договору про прощення боргу (03.02.2016) сума зобов`язань по Кредитному договору ТОВ "Автоград" становила: 11 753 392,63 грн, з яких: 311 492,63 грн - строкові проценти за користування кредитом та 11 441 900,00 грн - сума основного боргу за кредитом.

34. 03 лютого 2016 року ТОВ "Автоград" було здійснено погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 8 753 392,63 грн, з яких сума основного боргу за кредитом - 8 441 900,00 грн та строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн.

35. Таким чином, сума непогашеного основного боргу по Кредитному договору складала 3 000 000,00 грн та зазначена сума була прощена Банком.

36. З огляду на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що уклавши Договір про прощення боргу ПАТ "Фідобанк" фактично безоплатно здійснив відчуження майна та відмовився від власних майнових вимог на суму прощення в розмірі 3 000 000,00 грн, тому Договір про прощення боргу та Договір про припинення є нікчемними в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з моменту їх укладення.

37. Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Генеральною угодою та Кредитного договору Позичальнику 03.03.2017 та Поручителям 28.03.2017 були надіслані вимоги про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором.

38. Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що останнім днем повернення кредиту є 02.04.2017 року.

39. Враховуючи нікчемність Договору про прощення боргу та Договору про припинення та порядок застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 3 000 000,00 грн заборгованості за Кредитним договором в рамках Генеральної угоди є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

40. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Стаття 236. Момент недійсності правочину

1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

5. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання

1. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 554. Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою

1. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 605. Припинення зобов`язання прощенням боргу

1. Зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

41. Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Стаття 38. Заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку

3. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

4. Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами.

42. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України)

Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 238. Зміст рішення

4. У мотивувальній частині рішення зазначаються:

5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику…

Стаття 282. Постанова суду апеляційної інстанції

1. Постанова суду апеляційної інстанції складається з: 1) вступної частини; 2) описової частини; 3) мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; 4) резолютивної частини. …

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

43. Суд виходить з того, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване судове рішення.

44. Згідно з положеннями ст. 236 ГПК законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

46. Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

47. В касаційній скарзі Скаржник посилається, що оскаржувані судові рішення взагалі не містять мотивів незастосування судами попередніх інстанцій норм права, на які посилалися Відповідачі у запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі, а саме: на необхідність застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання), що, зокрема, підтверджується висновками Верховного Суду викладених у постановах від 14.08.2019 у справі №903/373/18, від 10.09.2019 у справі №915/495/18, від 27.10.2020 у справі №914/2150/18.

48. З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив, а також в апеляційній скарзі Скаржник посилався на необхідність застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину).

49. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій повинні були у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які вищевказані доводи не взято до уваги судом.

50. Проте, суди попередніх інстанцій обмежившись лише посиланням у судових рішеннях на частину 5 статті 261 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності за вимогами за зобов`язаннями з визначеним строком виконання) в оскаржуваних судових рішеннях не навели жодних мотивів незастосування до спірних правовідносин норм частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину).

51. Враховуючи, що Позивачем в позовній заяві предметом позову було визначено саме вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, виходячи із предмета і підстав позову, з огляду на спосіб захисту, обраний Позивачем для захисту його права, не розглянули та не надали оцінку всім доводам і запереченням сторін по суті заявлених вимог.

52. При цьому, судам слід враховувати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

53. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

54. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

55. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

56. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

57. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

58. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

59. Судами попередніх інстанцій не було правильно встановлено предмет та підстави позовних вимог до Відповідача-2 та Відповідача-3, у справі що розглядається, а саме: чи є предметом позовних вимог до них вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину на підставі ст. 216 ЦК України, чи предметом позовних вимог до Відповідача-2 та Відповідача-3 є стягнення 3 000 000,00 грн заборгованості за Кредитним договором, Договором поруки №2 та Договором поруки №3, у зв`язку з чим судами не визначено межі доказування, що є порушенням прав Відповідачів на захист проти позову.

60. Адже, у випадку якщо предметом і підставою позовних вимог є стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, застосуванню до спірних правовідносин підлягають вимоги частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину), а у випадку якщо предметом і підставою позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором, то до правовідносин підлягають застосуванню вимоги частини 5 ст. 261 Цивільного кодексу України (перебіг позовної давності за вимогами за зобов`язаннями з визначеним строком виконання).

61. Дослідження зазначених вище обставин має суттєве значення для визначення початку перебігу строку позовної давності за позовними вимогами в даній справі.

62. Крім того, господарськими судами в оскаржуваних судових рішеннях вказано, що в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів стягнуто солідарно з Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 заборгованість в розмірі 3 000 000 грн, проте не враховано, що наслідки недійсності нікчемних правочинів не можливо застосовувати до осіб, які не є сторонами вказаних нікчемних правочинів, а саме до Відповідача-2 та до Відповідача-3.

63. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмові у задоволенні позовних вимог.

64. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.

65. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

66. За таких обставин, висновки господарських судів про задоволення позову є необґрунтованими та передчасними.

67. Отже, враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, виходячи із предмета і підстав позову, з огляду на спосіб захисту, обраний Позивачем для захисту його права, не розглянуто та не надано оцінку всім доводам і запереченням сторін по суті заявлених вимог, справу, що розглядається, слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

68. При цьому в касаційній скарзі Скаржник посилається також на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у частині можливості одночасного віднесення правочину до нікчемного за двома критеріями - безоплатне відчуження Банком майна та відмова Банку від власних майнових вимог.

69. Проте, Верховний Суд, зокрема, в постановах від 25.04.2018 у справі №910/10371/16, від 04.07.2018 у справі №910/9987/16, від 06.08.2018 у справі №910/12327/16 неодноразово висловлював позицію про можливість одночасного віднесення правочину до нікчемного за кількома критеріями передбаченими статтею 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зокрема, безоплатне відчуження Банком майна та відмова Банку від власних майнових вимог, а тому відсутні підстави для надання висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах.

70. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

71. Встановивши зазначені в постанові вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про те, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

73. Касаційна скарга Відповідача-1 підлягає задоволенню частково, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, предмету і підстав позову, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір.

Судові витрати

75. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №910/4755/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

В. Студенець