Постанова

від 22.06.2021 по справі 910/4755/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа№ 910/4755/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 22.06.2021р.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/4755/20 (суддя Мудрий С.М., м. Київ, повний текст рішення складено 08.10.2020)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма БМТ-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення заборгованості в розмірі 3 000 000,00 грн в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі-позивач/ПАТ "Фідобанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - відповідач-1/ТОВ "Автоград"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (далі - відповідач-2/ТОВ "Автопассаж"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма БМТ-Сервіс" (далі - відповідач-3/ТОВ "Фірма БМТ-Сервіс") про: в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнути солідарно заборгованість в сумі 3 000 000,00 грн за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0./12224 від 06.06.2012 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма БМТ-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про прощення боргу за кредитним договором № 021/6.2.1.4.0/12224 від 03.02.2016 та договір від 05.02.2016 про припинення Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 є нікчемними в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки ПАТ "Фідобанк" фактично безоплатно здійснив відчуження майна та відмовився від власних майнових вимог на суму прощення в розмірі 3 000 000,00 грн; позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору № 012/6.2.1.4.0/12224 від 05.06.2012, внаслідок чого сума заборгованості за таким договором становить 3 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/4755/20 (суддя Мудрий С.М., м. Київ, повний текст рішення складено 08.10.2020) позов задоволено повністю. В порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнуто солідарно заборгованість в сумі 3 000 000,00 грн за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0./12224 від 06.06.2012 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БМТ-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк". Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БМТ-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" судовий збір в розмірі 45 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, а саме, встановленням судом факту нікчемності договору про прощення боргу за кредитним договором № 021/6.2.1.4.0/12224 від 03.02.2016 та договору від 05.02.2016 про припинення Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012, у розумінні приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та факту належного виконання позичальником умов кредитного договору № 012/6.2.1.4.0/12224 від 05.06.2012, і наявністю 3 000 000,00 грн заборгованості за вказаним кредитним договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ "Автоград" (далі - скаржник), звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у даній справі скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ТОВ "Автоград" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 3, 6, 203, 215, 257, 261, 267, 559, 605, 627 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 2, 13, 74, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, узагальненні доводи скаржника зводяться до того, що:

- оскаржуване рішення не містить мотивованої оцінки доводів та аргументів, наведених відповідачами, в обґрунтування того, що позивачем не було обґрунтовано в чому саме полягає невідповідність оспорюваних правочинів положенням цивільного законодавства;

- оскаржуване рішення не містить мотивів незастосування норм права, на які посилалися відповідачі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у даній справі - без змін, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4755/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/4755/20, розгляд призначено на 08.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/4755/20 відкладено до 22.12.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5530/20 від 21.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4755/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2020 для розгляду справи №910/4755/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/4755/20 призначено на 02.02.2021.

Проте у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Разіної Т.І. у відпустці за сімейними обставинами, судове засідання, призначене на 02.02.2021, не відбулося. Після виходу головуючого судді Разіної Т.І. з відпустки, справа призначається до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/4755/20 призначено на 02.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 розгляд справи № 910/4755/20 відкладено на 30.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 розгляд справи № 910/4755/20 відкладено на 13.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 визнано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" Іванченко А.П. про відвід колегії суддів у складі головуючого судді - Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. від розгляду справи № 910/4755/20 - необґрунтованою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відкладено розгляд справи № 910/4755/20 на 01.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.069.2021 розгляд справи № 910/4755/20 відкладено на 22.06.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 22.06.2021 з`явився уповноважені представники сторін.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/4755/20 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги ТОВ Автоград заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/4755/20-без змін.

Представник відповідача 2, 3 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача-1 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/4755/20 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/4755/20-без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 06 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - Банк/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - Позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду № 010/6.2.1.4.0/12223 (далі - Генеральна угода), відповідно до пункту 1.1 якої на умовах цієї Генеральної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів Кредитор може надавати Позичальнику кредити, а Позичальник зобов`язується повернути отримані кредити та платити Кредитору винагороду (проценти, комісії) за надання ним банківських послуг за кредитними договорами в рамках цієї Генеральної угоди, сплатити неустойку (пеню, штрафи) та інші передбачені цією Генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами платежі.

Відповідно до пункту 1.2 Генеральної угоди ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 16 032 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 Генеральної угоди в рамках цієї угоди кредити надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак в будь-якому випадку кінцевий термін повернення кредитних коштів не може перевищувати 05.06.2019. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів вважатиметься також 30-й день з дня направлення Кредитором Позичальнику листа-повідомлення (вимоги) відповідно до пункту 5.1.5 цієї угоди.

03 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - Банк/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - Позичальник-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (далі - Позичальник-2) укладено додаткову угоду № 1 до Генеральної угоди, згідно з умовами якої сторони домовилися, що із підписанням цієї додаткової угоди Позичальник-2 входить стороною в угоду.

У зв`язку з цим, сторони домовились внести зміни та доповнення до умов Генеральної угоди, зокрема, визначили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 грн, з них: для Позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 16 032 000,00 грн; для Позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 300 000,00 грн.

Додатковою угодою від 03.07.2013 № 2 до Генеральної угоди, укладеною між Банком, Позичальником-1 та Позичальником-2, сторони домовилися внести зміни та доповнення до умов Генеральної угоди, зокрема, встановили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 грн, з них: для Позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 14 528 800,00 грн; для Позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 700 000,00 грн.

В рамках Генеральної угоди, 06.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - Банк/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - Позичальник-1) укладено кредитний договір № 012/6.2.1.4.0/12224 (невідновлювальна кредитна лінія) (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого Кредитор, на положеннях та умовах цього договору, в рамках Генеральної угоди, відкриває Позичальнику-1 невідновлювальну кредитну лінію в сумі 15 032 000,00 грн (ліміт кредитування), зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 05.06.2019 (включно) із сплатою 18,2 процентів річних.

07 червня 2012 року на виконання умов Кредитного договору, Банк надав позичальнику-1 кредит в розмірі 15 032 000,00 грн.

31.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (далі - Поручитель) укладено договір поруки № 2 (далі - Договір поруки № 2), згідно умовами якого Поручитель взяв на себе зобов`язання виступити солідарним боржником у разі невиконання Боржниками (ТОВ "Автоград" та ТОВ "Автопассаж") зобов`язання, яке випливає з основного договору, а саме Генеральної угоди та Кредитного договору, а також всі та будь-які додатки та/або додаткові договори до угоди та всі кредитні договори, укладені або такі, що будуть укладені в майбутньому в рамках такої Генеральної угоди та які є її невід`ємною частиною.

31.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "БМТ-Сервіс" (далі - Поручитель) укладено договір поруки № 3 (далі - Договір поруки № 3), відповідно до умов якого Поручитель взяв на себе зобов`язання виступити солідарним боржником у разі невиконання Боржниками (ТОВ "Автоград" та ТОВ "Автопассаж") зобов`язання, яке випливає з основного договору, а саме Генеральної угоди та Кредитного договору, а також всі та будь-які додатки та/або додаткові договори до угоди та всі кредитні договори, укладені або такі, що будуть укладені в майбутньому в рамках такої Генеральної угоди та які є її невід`ємною частиною.

03.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - Клієнт) укладено договір про прощення боргу за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/12224 від 06.06.2012 (далі - Договір про прощення боргу).

Відповідно до пункту 1 Договору про прощення боргу Клієнт, який являється позичальником за Договором кредиту, підтверджує наявність заборгованості перед Банком, що виникла за Договором кредиту, яка станом на 03.02.2016, тобто на момент укладення Договору прощення боргу, складає загальну суму 11 753 392,63 грн, яка складається з: строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн; сума основного боргу за кредитом - 11 441 900,00 грн.

Відповідно до пункту 2 Договору про прощення боргу, з підписанням цього Договору прощення боргу сторони домовились про наступне: (п. 2.1) Клієнт зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за Договором кредиту в розмірі 8 753 392,63 грн, а саме: строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн, сума основного боргу за кредитом - 8 441 900,00 грн; (п. 2.2) після виконання Клієнтом свого зобов`язання, визначеного пунктом 2.1 цього Договору прощення боргу: Банк прощає залишок боргу Клієнта за Договором кредиту у сумі 3 000 000,00 грн, а саме, сума основного боргу за кредитом - 3 000 000,00 грн; зобов`язання сторін за договором припиняється прощенням боргу відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України.

05.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоград" (далі - Позичальник-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопассаж" (далі - Позичальник-2) було укладено договір про припинення до Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012, відповідно до якого сторони дійшли згоди про припинення Генеральної угоди з 05.02.2016 (далі - Договір про припинення).

Відповідно до пунктів 2, 3 Договору про припинення у зв`язку з припиненням Генеральної угоди, сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками за вказаною угодою. Сторони не мають одна до одної претензій будь-якого характеру, в тому числі матеріальних.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 20.05.2016 № 8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ФІДОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Вказаним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 20.05.2016 по 19.06.2016 (включно), призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження адміністратора ПАТ "Фідобанк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст.ст. 37-39 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.05.2016 по 19.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.06.2016 № 959 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПАТ "Фідобанк" з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно) та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк", що передбачені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Коваленку Олександру Володимировичу з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 року № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016 № 1265 Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ "ФІДОБАНК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.07.2018 №2732 продовжені строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" на два роки з 20.07.2018 по 19.07.2020 (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2019 №2732 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Фідобанк" Білій Ірині Володимирівні.

На виконання вимог, встановлених ч. 2 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п. 1.18 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №2 від 05.07.2012 р., на підставі наказу уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Фідобанк" від 25.05.2016 №32 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів", комісією з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ "Фідобанк" за період з 20.05.2015 року до 20.05.2016 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі) договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" від 25.05.2016 №32 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів", було здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Фідобанк" за період з 20.05.2015 до 20.05.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", було встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема: Договір про прощення боргу та Договір про припинення.

26.07.2016 позивач надіслав ТОВ "Автоград" повідомлення № 2-1-0-3-1/106-КЛ про нікчемність договору, в якому було повідомлено про нікчемність оспорюваних правочинів на підставі п. 1 ч. 3 ст.3 8 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме на підставі того, що Банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно з частиною 1 статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Тобто, кредитору надається право звільнити боржника від його обов`язків. Відповідно, прощення банком частини кредиту є безоплатним відчуженням активів (майна) банку.

Так, на день підписання Договору про прощення боргу (03.02.2016) сума зобов`язань по Кредитному договору ТОВ "Автоград" становила: 11 753 392,63 грн, з яких: 311 492,63 грн - строкові проценти за користування кредитом, 11 441 900,00 грн - сума основного боргу за кредитом.

ТОВ "Автоград" було здійснено погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 8 753 392,63 грн, з яких сума основного боргу за кредитом - 8 441 900,00 грн та строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн.

Тобто, сума не погашеного основного боргу по Кредитному договору складала 3 000 000,00 грн та зазначена сума була прощена банком.

З огляду на що, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зазначена сума коштів в розмірі 3 000 000,00 грн була банком безоплатно відчужена на підставі Договору про прощення боргу.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що незадовільний фінансовий стан ПАТ "Фідобанк" встановлено державним регулятором банківської системи - Національним банком України у постанові від 14.01.2016 №8/БТ, відповідно до якої зобов`язано докапіталізувати ПАТ "Фідобанк". А, оскільки укладення Договору про прощення боргу передбачало безкоштовне відчуження належних Банку активів, застосування подібного способу відчуження активів при наявності потреби в докапіталізації призводило до ще більшого погіршення економічних та фінансових показників Банку і порушувало інтереси вкладників та кредиторів Банку. Тому, безкоштовне відчуження активів Банку ТОВ "Автоград" слід розцінювати як: здійснення Банком безоплатного відчуження майна; необгрунтована відмова Банком від власних майнових вимог, в результаті яких виконання Банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково, на суму прощення в розмірі 3 000 000,00 грн, стало неможливим.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов убярунтованого висновку про те, що уклавши Договір про прощення боргу ПАТ "Фідобанк" фактично безоплатно здійснив відчуження майна та відмовився від власних майнових вимог на суму прощення в розмірі 3 000 000,00 грн, тому Договір про прощення боргу та Договір про припинення є нікчемними в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з моменту їх укладення.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У відповідності до умов Генеральної угоди в рамках цієї угоди кредити надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак в будь-якому випадку кінцевий термін повернення кредитних коштів не може перевищувати 05.06.2019.

Кінцевим терміном повернення кредитних коштів вважатиметься також 30-й день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення /вимоги).

В зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Генеральною угодою та Кредитного договору Позичальнику 03.03.2017 та Поручителям 28.03.2017 були надіслані вимоги про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно, останнім днем повернення кредиту є 02.04.2017.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, зважаючи на нікчемність укладених Банком правочинів в силу наведених норм Банк, як належний кредитор вправі вимагати стягнення заборгованості за Кредитним договором, адже нікчемність правочинів не породжує переходу до нового кредитора всіх прав первісного кредитора.

Станом на 31 березня 2020 року Позичальник не виконав належним чином умови Кредитного договору, внаслідок чого сума заборгованості за Кредитним договором становила 3 000 000,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, що, враховуючи нікчемність Договору про прощення боргу та Договору про припинення та порядок застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 3 000 000,00 грн заборгованості за Кредитним договором в рамках Генеральної угоди є доведеними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено позовної давності звернення до суду з даним позовом, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначалось вище, у відповідності до умов Генеральної угоди та Кредитного договору, в рамках цієї угоди кредити надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак в будь-якому випадку кінцевий термін повернення кредитних коштів не може перевищувати 05.06.2019. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів вважатиметься також 30-й день з дня направлення Кредитором Позичальнику листа-повідомлення (вимоги).

В зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Генеральною угодою та Кредитного договору Позичальнику - 03.03.2017 та Поручителям - 28.03.2017 були надіслані вимоги про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно, останнім днем повернення кредиту є 02.04.2017.

Крім того, відповідачами були надані відповіді про те, що не збираються повертати кредитну заборгованість в розмірі - 3 000 000,00 грн основного боргу. Зазначені відповіді були отримані позивачем 11.04.2017.

Враховуючи вищезазначене та дату звернення позивача до суду з даним позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було пропущено строків позовної давності.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем не було обґрунтовано в чому саме полягає невідповідність оспорюваних правочинів положенням цивільного законодавства, оскільки, як зазначалось вище та про що зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, Договір про прощення боргу та Договір про припинення є нікчемними в силу вимог пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також є необґрунтованими доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення не містить мотивів незастосування норм права, на які посилалися відповідачі, оскільки як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зазначено як норми права, на які посилалися відповідачі, так і відповідні обґрунтування.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/4755/20 та, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/4755/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 910/4755/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 15.07.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко