Ухвала

від 04.11.2021 по справі 534/1935/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 534/1935/17

провадження № 61-16802ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у справі за позовом Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 1 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2021 року Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області повторно подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року .

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі.

До касаційної скарги Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області додано платіжне доручення про сплату судового збору від

27 серпня 2021 року № 997 на суму 3 200 грн, яке не може бути прийняте судом, як належний доказ сплати судового збору, оскільки вказаний судовий збір було сплачено скаржником при поданні касаційної скарги у вересні 2021 року, яку ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 рокуповернуто. За повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таким чином, Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району Полтавської області слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить

3 200 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/

Печерс. р-н, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055).

На підтвердження сплати судового збору скаржнику необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга

з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Скаржник в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Зазначає, що суди в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі

№ 438/1500/15-ц.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі (є аналогічними) предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (див. постанови Великої палати Верховного Суду від

15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18), від

29 травня 2018 року у справі № 305/1180/15-ц (провадження № 14-82цс18), від

16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), від

23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Разом з цим зміст постанови Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі

№ 438/1500/15-ц свідчить, що висновок щодо застосування норми права викладений

у наведеній постанові не у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

З огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) не є самостійною підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1частини другої статті 389 цього Кодексу, не визнана обґрунтованою.

Ураховуючи наведене, скаржнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков