Рішення
від 14.04.2021 по справі 534/1935/17
КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1935/17-ц

Провадження № 2/534/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року місто Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Ребриної О.О., представника позивача - Чернявського І.В., відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи - Галки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горішні Плавні Полтавської області цивільну справу за позовною заявою Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №1 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла,

встановив:

Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідачів, в якому просить виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення. Свої вимоги мотивують тим, що будинок АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 17.01.1992. Квартира в„– 29 у вказаному будинку, не приватизована та є комунальною власністю, в ній проживають відповідачі, користування житловим приміщенням здійснювалось ними на підставі цивільно-правових договорів. 23.12.2015 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 був укладений договір позички житла у будинках комунального житлового фонду №15. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав у безоплатне строкове користування на визначений строк жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї та після закінчення строку дії договору зобов`язаний повернути житлове приміщення, строк дії договору визначено з 01.01.2016 по 30.03.2016. Однак після закінчення строку дії договору відповідачі квартиру не звільнили і в даний час проживають в ній неправомірно.

09.02.2018 надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_3 відповідно до якого позовні вимоги не визнає повністю, посилається на те, що він зареєстрований в спірній квартирі з 2003 року і проживає там з дев`ятирічного віку, йому не було відомо по укладення батьком середньострокового договору № 14 оренди жилого приміщення від 12.06.2003, вказана інформація йому стала відома лише у 2016 році. Останнім договором, який його батько мав право підписувати в його інтересах був договір № 121 позички житла, якій закінчився 31.12.2012, наступні договори були підписані його батьком без його згоди. Вважає, що перебіг позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про виселення минув, оскільки з січня 2013 року до дати звернення позивача до суду минуло чотири роки та десять місяців, просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку зі спливом строків позовної давності ( т. 1 а.с.53-56).

09.02.2018 надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , відповідно до якого позов не визнають повністю, посилаючись на те, що в спірній квартирі зареєстровані та проживають понад чотирнадцять років, їм не було відомо по укладення ОСОБА_1 середньострокового договору № 14 оренди жилого приміщення від 12.06.2003 та інших договорів оренди житла, вказані договори були підписані ОСОБА_1 без їх згоди. Вважають, що перебіг позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про виселення минув, оскільки з січня 2003 року до дати звернення позивача до суду минуло чотирнадцять років, просять відмовити у задоволенні позову в зв`язку зі спливом строків позовної давності ( т. 1 а.с. 70-73).

21.02.2018 надійшов відзив від ОСОБА_1 відповідно до якого, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що він є офіцером у відставці, був звільнений зі служби у 2012 році за станом здоров`я та йому було встановлено інвалідність ІІ групи загального захворювання. З 1991 по 2006 він проходив службу у Збройних Силах України, у 2002 він був направлений для подальшого проходження служби в Комсомольсько-Козельщинський ОМВК м. Комсомольська Полтавської області. У 2006 був звільнений за скороченням штату, з 2006 по 2012 проходив службу в МНС України, а саме в самостійній державній пожежній частині № 21 м. Комсомольська Полтавської області на посадах начальницького складу. Посилаючись на ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , вважає, що позивач замість того, щоб захистити його права та вирішити питання щодо його житла, намагається лише позбавити його єдиного житла ( т. 1 а.с.119-120).

28.02.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вважають, що відзиви відповідачів жодним чином не спростовують викладених у позовній заяві доводів та аргументів ( т 1 а.с.138-139).

05.03.2018 до суду надійшли пояснення на відзив від КЖЕП № 2 (в даний час КЖЕП№1) відповідно до яких, вважають, що всі доводи та аргументи у відзиві відповідачів спростовані рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 04.07.2016 ( т.1 а.с. 149-150).

Процедурні питання, пов`язані із рухом справи в суді та інші процесуальні дії.

Провадження у справі відкрито за ухвалою суду від 30.11.2017 ( т.1 а.с.19) з призначенням справи до судового розгляду.

Стислий виклад позиції сторін.

В судовому засіданні представник позивача Чернявський І.В. просив позов задовольнити, посилався на обставини зазначені у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали повністю, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, направили до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили у позовних вимогах відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Представник КЖЕП №1 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Встановлені судом фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до рішення Полтавської обласної ради народних депутатів від 17.01.1992 про розмежування державного майна України, яке передається до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування ( т 1. а.с. 3).

Згідно довідки житлового відділу департаменту економічного розвитку та ресурсів виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Зілінський О.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 ( т.1 а.с. 22).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області (нині Горішньоплавнівська міська рада) №556 від 15.12.2015 ОСОБА_1 надано у безоплатне строкове користування жиле приміщення на строк з 01.01.2016 по 31.12.2016 за адресою: АДРЕСА_4 ( т. 1 а.с.4-6).

Згідно договору позички житла у будинках комунального житлового фонду № 15 від 23.12.2015 укладеного між КЖЕП № 2(нині КЖЕП№1) та ОСОБА_1 останньому надано жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , договір укладено на строк з 01.01.2016 по 30.03.2016 (т.1 а.с.8).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області № 343 від 26.04.2016 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку з відсутністю правових підстав (т.1 а.с. 10).

Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 04.07.2016 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звертались до суду з позовом до виконавчого комітету Горішьоплавнівської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, однак у вимогах їм було відмовлено, вказане рішення за ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01.09.2016 залишено без змін ( т.1 а.с. 12-15).

Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 28.04.2016 ОСОБА_1 було направлено лист з вимогою про звільнення займаного приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 16).

Згідно договору оренди жилого приміщення № 14 від 12.06.2003 укладеного між ПП Веста-сервіс та ОСОБА_1 , останньому було надано в оренду квартиру АДРЕСА_1 ) для тимчасового проживання орендаря та членів його сім`ї в кількості 4 чоловік, строк дії договору з 12.06.2003 по 12.06.2006 ( т.1 а.с. 79).

Відповідно до договору оренди житлового приміщення № 12 від 13.06.2006 КЖЕП № передало ОСОБА_1 в оренду квартиру АДРЕСА_1 ) для тимчасового проживання орендаря та членів його сім`ї в кількості 4 чоловік, строк дії договору з 13.06.2006 по 31.12.2006, вказаний термін дії договору було продовжено до 31.12.2007 додатковою угодою від 18.12.2006, в подальшому продовжено додатковим угодами від 25.12.2007, 24.12.2008 до 31.12.2009 ( т.1 а.с. 83,85,86,87).

26.01.2010 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 було укладено договір позички житла № 3, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї у кількості 4 осіб, строк дії вказаного договору з 01.01.2010 по 31.12.2010 (т.1 а.с.88-89).

09.02.2011 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 було укладено договір позички житла № 99, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї у кількості 4 осіб, строк дії вказаного договору з 01.01.2011 по 31.12.201 (т.1 а.с.90-91).

26.12.2011 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 було укладено договір позички житла № 121 відповідно до якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї у кількості 4 осіб, строк дії вказаного договору з 01.01.2012 по 31.12.2012 (т.1 а.с.88-89).

11.01.2013 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 було укладено договір позички житла № 9, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї у кількості 4 осіб, строк дії вказаного договору з 01.01.2013 по 31.12.2013 (т.1 а.с.94-95).

31.12.2013 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 було укладено договір позички житла № 47, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї у кількості 4 осіб, строк дії вказаного договору з 01.01.2014 по 31.12.2014 (т.1 а.с.96-97).

31.12.2014 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 було укладено договір позички житла № 59, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї у кількості 4 осіб, строк дії вказаного договору з 01.01.2015 по 31.12.2015 (т.1 а.с.98-99).

23.12.2015 між КЖЕП №2 та ОСОБА_1 було укладено договір позички житла № 19, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано у безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання його та членів його сім`ї у кількості 4 осіб, строк дії вказаного договору з 01.01.2016 по 30.03.2016 (т.1 а.с.100-101).

Відповідно до акту проживання від 19.05.2016 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживают за адресою: АДРЕСА_4 з 12.06.2003 по теперішній час ( т.1 а.с. 78).

Згідно свідоцтва про хворобу №140/539 від 10.05.2012 ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (т.1 а.с.123), також йому було надано безстроково ІІ групу інвалідності, причина якої військова служба, відповідно до довідки МСЕК від 06.08.2014 (т.1 а.с. 125).

Оцінка наведених учасниками справи аргументів, норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 просять застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України ).

Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Позовні вимоги вмотивовані тією обставиною, що після завершення строку дії договору укладеного між КЖЕП № 2 та ОСОБА_1 23.12.2015 проживання відповідачів у квартирі є неправомірним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети .

Виселення особи житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у п.2 ст.8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідь останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті (п. 40-44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України , набуло статусу остаточного 02.03.2011р.).

Як встановлено судом, відповідачі проживають у спірному житловому приміщенні, яке було надано ОСОБА_1 за договорами оренди та договорами позички тривалий час, а саме з 2003 року.

Також ОСОБА_1 разом із складом сім`ї чотири особи перебувають на квартирному обліку у списку загальної черги та у списку на позачергове отримання житла. Відомості про те, що відповідачі зняті з квартирного обліку матеріали справи не містять.

Необхідно зазначити, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово звертався до позивача із проханням сприяти їм у наданні ордеру на займане ними приміщення, однак рішенням виконавчого комітету йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Крім того відповідачі звертались до суду за захистом своїх прав з позовом про визнання права користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Відповідачі після отримання спірної квартири у 2003 році не отримували іншого житла у АДРЕСА_5 .

Враховуючи тривалий час проживання відповідачів у спірній квартирі, відсутність доказів самоправного їх вселення, наявності в них іншого житла та можливості набути його в короткий проміжок часу, суд доходить висновку, що виселення відповідачів з займаної ними квартири становитиме для них надмірний тягар та непропорційне втручання в гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного та сімейного життя.

Позивачем не наведено суду вагомих аргументів та не надано доказів наявності такого інтересу щодо звільнення спірної квартири, який би зробив відповідне втручання співрозмірним та обґрунтованим.

Крім того у порушення вимог ст. 81 ЦПК України , позивачем не надано до суду відповідного доказу того, що зазначена квартира перебуває у власності позивача.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом , воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" Європейський суд з прав людини визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автоматичне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Кожному гарантується недоторканість житла (стаття 30 Конституції України ).

У частині четвертій статті 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Суд вважає, оскільки ОСОБА_1 , який був направлений для проходження служби в Комсомольсько-Козельщинський ОМВК м. Комсомольська Полтавської області, у 2003 році разом з дружиною ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вселилася у спірне жиле приміщення на підставі договору оренди, тобто правомірно, постійно проживали і зареєстровані там, не мають іншого житла на момент подання позову про виселення та на момент розгляду справи, тому є підстави стверджувати, що вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірна квартира є їхнім "житлом" у розумінні статті 8 Конвенції, виселення їх з вказаної квартири є непропорційним втручанням в гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право відповідачів на повагу до приватного та сімейного життя.

Оскільки зміст і спрямованість діяльності держави визначають права та свободи людини і їх гарантії, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України ), суд приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню, а аргументи позивача - необґрунтовані.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 5 , 12 , 13 , 264-266 ЦПК України , суд,

у х в а л и в :

В позові Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №1 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаціно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області.

Відповідно до п. 3 розділ ХII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальний строк щодо апеляційного оскарження судового рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відомості, що не оголошуються .

Найменування позивача: Відповідачі: Треті особи: Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області, адреса місцезнаходження: 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Миру, 24 ЄДРПОУ 04057646; ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_6 ; Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, адреса місцезнаходження 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Миру, 24; Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №2, адреса місцезнаходження: 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Добровольського, 31 ЄДРПОУ 24566172.

Суддя Т.О.Куц

СудКомсомольський міський суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення14.04.2021
Оприлюднено27.04.2021
Номер документу96525876
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —534/1935/17

Ухвала від 08.12.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 04.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 04.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 14.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Постанова від 02.08.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Прядкіна О. В.

Ухвала від 19.07.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Прядкіна О. В.

Ухвала від 14.07.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Прядкіна О. В.

Рішення від 14.04.2021

Цивільне

Комсомольський міський суд Полтавської області

Куц Т. О.

Рішення від 22.10.2020

Цивільне

Комсомольський міський суд Полтавської області

Куц Т. О.

Ухвала від 10.05.2018

Цивільне

Комсомольський міський суд Полтавської області

Куц Т. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні