Постанова

від 02.11.2021 по справі 369/6839/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/15557/21 Головуючий у 1-й інст. - Ковальчук Л.М.

Апеляційне провадження 22-ц/824/14793/2021 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2021 року у справі за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до Києво - Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 173 181, 92 долари США, що в перерахунку за курсом НБУ становить 4 602 069 грн 08 к.

Посилався на те, що у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року ОСОБА_4 передав громадянину ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 163 000,00 доларів США за будівельні роботи по будинку АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджуються розпискою ОСОБА_3 , відповідно до якої відповідач отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 163 000,00 доларів США.

У липні 2021 року позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на:

- земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1840787132224, кадастровий номер: 3222457400:01:003:5089, площа (га): 0,0829, дата державної реєстрації земельної ділянки: 26 квітня 2019 року , адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р., смт. Чабани;

- земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478587332224 кадастровий номер: 3222480401:01:014:5166, площа (га): 0,2499, дата державної реєстрації земельної ділянки: 18 грудня 2017 року, адреса: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1280386932224, загальна площа (кв.м): 236, житлова площа (кв.м): 121,2 житловий будинок, А ; господарчий блок, Б ; свердловина,; каналізаційна яма, II, III. адреса: АДРЕСА_2 ,

та заборони всім суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відносно:

- земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1840787132224, кадастровий номер: 3222457400:01:003:5089, площа (та): 0,0829, дата державної реєстрації земельної ділянки: 26 квітня 2019 року, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р., смт. Чабани.

- земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478587332224 кадастровий номер: 3222480401:01:014:5166, площа (га): 0,2499, дата державної реєстрації земельної ділянки: 18 грудня 2017 року, адреса: АДРЕСА_2 .

- житлового будинку, об`єкт житлової нерухомості Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1280386932224, загальна площа (кв.м): 236, житлова площа (кв.м): 121,2 житловий будинок,"А"; господарчий блок, "Б"; свердловина,; каналізаційна яма, II, III. адреса: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 19 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким накласти арешт (встановлення заборони будь-яким фізичним, юридичним особам укладати будь-які договори щодо нерухомого майна) на нерухоме майно ОСОБА_3 (в межах суми позову); заборонити всім суб`єктам, які здійснюють державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо майна:

- земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1840787132224, кадастровий номер: 3222457400:01:003:5089, площа (га): 0,0829, дата державної реєстрації земельної ділянки: 26 квітня 2019 року, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани.

- земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478587332224 кадастровий номер: 3222480401:01:014:5166, площа (га): 0,2499, дата державної реєстрації земельної ділянки: 18 грудня 2017 року, адреса: АДРЕСА_2 .

- житлового будинку, об`єкт житлової нерухомості Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1280386932224, загальна площа (кв.м): 236, житлова площа (кв.м): 121,2 житловий будинок, А ; господарчий блок, Б ; свердловина,; каналізаційна яма, II. III, адреса: АДРЕСА_2 .

Посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено, що позивачем подано докази орієнтовної ринкової вартості земельних ділянок, що в загальній сумі не покриває повністю суми, яка була надана відповідачу.

Тому, заходи забезпечення позову, які позивач просив застосувати суд першої інстанції є виправданими та відповідають меті забезпечення позову, оскільки відсутні відомості про наявність в ОСОБА_3 іншого майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача ОСОБА_3 щодо користування майном, а лише обмежує їх у здійсненні деяких дій на певний період.

Посилається на те, що за короткий період часу із власності відповідача вибуло 16 земельних ділянок, що підтверджує можливість уникнення відповідачем виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Позивачем подано до заяви про забезпечення позову докази, що підтверджують, що майже всі земельні ділянки відповідача належать йому на праві спільної сумісної власності, без виділення меж даних ділянок в натурі. Тобто, зазначене майно не просто не належить відповідачу в повній мірі, але і не виділено в натурі, тому навіть частку стягнути вже є проблематичним.

Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2021 року - залишити без змін.

Посилається на те, що із змісту розписки чітко вбачається, що грошові кошти у розмірі 163 000,00 доларів США були отримані відповідачем від позивача у порядку виконання зобов`язання з виконання всіх зазначених у розписці робіт, а тому такі кошти в жодному разі не можуть вважатися безпідставно набутими відповідачем, оскільки відповідач взяті на себе перед позивачем зобов`язання виконав належним чином.

Також, посилається на те, що відсутні підстави вважати, що відповідач позбавляється від належного майна у зв`язку із розглядом даної справи, оскільки він як відчужує, так і набуває право на майно, попри наявність позову до нього.

Крім того, з часу відкриття провадження у даній справі відповідач не вчинив жодних дій щодо відчуження майна, обтяжити яке просить позивач.

Посилається на те, що майно на яке позивач просить накласти арешт, не є особистим майном відповідача, а є спільним сумісним майном подружжя, оскільки ОСОБА_3 з 25 липня 2010 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 25 липня 2010 року серії НОМЕР_1 , указане спростовує намір відчужувати вказане майно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до Києво - Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 173 181, 92 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ становить 4 602 069 грн 08 к .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач посилається на те, що між сторонами існує майновий спір на значну грошову суму і позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до інформації, розміщеної на сайті https ://dom .ria.com /uk /prodazha-domov /: орієнтовна ринкова вартість: - об`єкту № 1 (земельна ділянка 0,0829 га) складає 450 000 грн; - об`єкту № 2 (земельна ділянка 0,2499 га) складає 1 350 000 грн; - об`єкту № 3 (житловий будинок) складає 2 000 000 грн; загальна вартість трьох об`єктів складає 3 800 000 грн.

Загальна сума грошових коштів, що підлягає поверненню позивачу, складає 4 602 069 грн 08 к., а тому заявник посилається на те, що ринкова вартість земельних ділянок, які на праві приватної власності належать відповідачу, в загальній сумі не покриває повністю суми майбутнього стягнення, тому у разі задоволення позову про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, у ОСОБА_3 не достатньо нерухомого майна за рахунок якого позивач матиме можливість задовольнити свої вимоги як стягувач.

Крім того, іншого майна відповідач не має, а вимога про повернення безпідставно отриманих грошових коштів була проігнорована, позивач вважає, що заходи забезпечення позову є співмірними, накладення арешту є виправданим та відповідає меті забезпечення позову.

Посилається на те , що ОСОБА_3 здійснює розпродаж свого майна, оскільки за час з 23 квітня 2021року по 19 травня 2021 року з його власності вибули наступні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484200:02:001:5086; 3222484500:02:001:5084; 3222484500:02:001:5082; 3222484500:02:001:5077; 3222484500:02:001:5076; 3222484500:02:001:5073; 3222484500:02:001:5072; 3222484500:02:001:5074; 3222484500:02:001:5071; 3222484500:02:001:5070; 3222484500:02:001:5069; 3222484500:02:001:5055; 3222484500:02:001:5057; 3222484500:02:001:5059; 3222484500:02:001:5051.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п. 1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

За правилом ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, виходячи із змісту позовних вимог, а також з вимог заяви про забезпечення позову, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову у виді накладення арешту на земельні ділянки кадастровий номер: 3222457400:01:003:5089, та кадастровий номер: 3222480401:01:014:5166, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

При цьому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 не є співмірним із позовними вимогами.

Позивачем наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття.

На думку колегії суддів, вимоги заяви в частині про заборону вчиняти дії є необґрунтованими, оскільки застосований судом вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому немає необхідності у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти дії. Крім того, такі вимоги заяви обмежують власника у користуванні майном, чим порушується його право.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що арешт майна, як вид забезпечення позову, полягає в забороні розпорядження цим майном будь-яким чином та унеможливлює вчинення щодо нього будь-яких реєстраційних дій та його відчуження до вирішення справи по суті.

За таких обставин відсутня необхідність додаткового оголошення заборони вчиняти будь-яких дій.

Посилання сторони відповідача на те, що майно на яке позивач просить накласти арешт, не є особистим майном відповідача, а є спільним сумісним майном подружжя, не заслуговує на увагу, зважаючи на те, що згідно наявних в матеріалах справи відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровим номером 3222457400:01:003:5089, та кадастровий номер: 3222480401:01:014:5166 належать ОСОБА_3 (а.с. 50, 51), при цьому накладення арешту на вказане майно не обмежує прав дружини відповідача.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що вимоги позивача необґрунтовані, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки під час розгляду даного питання суд не надає оцінку обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене та вимоги п.1 ч.3 ст.376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 в частині накладення арешту на земельні ділянки, в іншій частині вимог заяви належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Накласти арешт (встановлення заборони будь - яким фізичним, юридичним особам укладати будь - які договори щодо нерухомого майна на нерухоме майно ОСОБА_3 в межах суми позову) на :

- земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1840787132224, кадастровий номер: 3222457400:01:003:5089, площа (га): 0,0829, дата державної реєстрації земельної ділянки: 26 квітня 2019 року, адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р., смт. Чабани;

- земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478587332224 кадастровий номер: 3222480401:01:014:5166, площа (га): 0,2499, дата державної реєстрації земельної ділянки: 18 грудня 2017 року, адреса: АДРЕСА_2 .

В іншій частині вимог заяви - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді