Постанова

від 05.11.2021 по справі 540/1067/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 540/1067/19

адміністративне провадження № К/9901/23011/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (суддя: Кисильова О.Й.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року (судді: Шеметенко Л.П., Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат (далі - ТОВ Херсонський тепличний комбінат , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, відповідач), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.20016 року №№ 0000302222, 0000312222, 0000322222, 0000342222.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 №0000342222 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162458 грн; №0000322222 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 11625 грн; податкове повідомлення-рішення №0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 26777,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на 21422 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5355,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2019 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року у справі № 821/474/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ Херсонський тепличний комбінат , справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанова від 30.06.2016 року та ухвала від 24.05.2017 року по справы залишені без змін.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016: № 0000342222 в частині зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9588835 грн; № 0000322222 в частині зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 193938 грн; № 0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 713030 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 570424 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 142606 грн; № 0000312222 про зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 82339 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року задоволено частково заяву ТОВ Херсонський тепличний комбінат про розподіл судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи: стягнуто на користь товариства судові витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи у сумі 20096 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року вказані судові рішення були залишені без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами всупереч приписів п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) взято до уваги надані позивачем первинні документи за взаємовідносинами з ПП Вінсплав , які не були надані під час перевірки та не вплинули на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 КС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 по справі №816/1109/18, від 19.03.2019 по справі №804/15542/13-а, від 12.09.2019 по справі №804/7086/14, від 12.12.2019 по справі №540/2501/18, від 05.03.2021 по справі №821/1488/16, від 20.04.221 по справі №822/5960/15, від 22.04.2021 по справі №520/11812/18, від 23.04.2021 по справі №460/742/19, від 15.06.2020 по справі №0440/7010/18.

В частині розподілу судових витрат скаржник також наполягає на необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій, оскільки, на його думку, зміст таких рішень не дає належного обґрунтування щодо задоволення заяви ТОВ Херсонський тепличний комбінат в частині стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 20 096 грн.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2015 працівниками ГУ ДФС у Херсонській області складено Акт від 09.03.2016 № 14/21-22-22.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: ст.ст.138, 139 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у сумі 4381478 грн, за 2015 рік у сумі 10156363 грн; ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення (р.24), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 205563 грн у червні 2015 року, завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню (р.23), у розмірі 82339 грн, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (р.25), у сумі 591846грн.

28 березня 2016 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення - рішення: №0000342222 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 10156363 грн; №0000322222 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ у розмірі 205563 грн; №0000312222 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 82339 грн та штрафними санкціями у розмірі 20584,75 грн; №0000302222 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 591846 грн основного платежу та 147961,50 грн штрафних санкцій.

Враховуючи, що ця справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій і частина позовних вимог отримала своє остаточне вирішення в таких, що набрали законної сили, судових рішеннях, під час нового розгляду предметом правової оцінки судів стали лише господарські операції позивача з придбання товарів та послуг у контрагентів позивача - ТОВ НПО Донгрі та ПП СП ВІД , а також правомірність включення витрат за такими операціями у періоді, що перевірявся.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що характер спірних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача, а досліджені у судовому засіданні докази є достатніми для висновку про реальність господарських операцій між ТОВ Херсонський тепличний комбінат та ТОВ НПО Донгрі і ПП СП ВІД . Таким чином, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про безпідставність зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9588835,00 грн та скасував податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 №0000342222 в цій частині.

Щодо решти спірних податкових повідомлень-рішень від 28.03.2016, а саме: №0000322222, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 205563 грн, №0000302222, яким збільшена сума грошового зобов`язання з ПДВ на 739807,50 грн, № 0000312222, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 82339 грн, суд першої інстанції зазначив, що описані в Акті перевірки № 14 порушення щодо заниження позивачем суми ПДВ, завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту, є суміжними із порушеннями, які отримали оцінку при вирішенні питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000342222, а, відтак, такі вимоги також підлягають задоволенню.

Водночас, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача про наявність підстав для зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 405070 грн, а тому відмовив позивачеві у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000342222 в цій частині.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б ) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 28.03.2016 №№0000322222, 0000302222, 0000312222, 0000342222 в оскаржуваних частинах стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ НПО Донгрі та ПП СП ВІД .

Вказані висновки контролюючого органу вмотивовано тим, що господарські операції з ТОВ "НПО "Донгрі" та ПП "СП ВІД" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що придбання, перевезення та отримання товарів від згаданих постачальників не підтверджене товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності на придбані товари (вугілля). Також контролюючий орган вказав, що постачальник послуг ПП СП "ВІД" не знаходиться за місцем реєстрації, у публічній звітності не декларує наявність відповідних трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для фактичного здійснення господарської діяльності. На підставі вказаного відповідач дійшов висновку, що позивач здійснив лише документальне оформлення господарських операцій з ТОВ НПО "Донгрі" та ПП СП "ВІД" без фактичного їх здійснення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ НПО Донгрі (Постачальник) та ТОВ Херсонській тепличний комбінат (Покупець) укладені: договір поставки від 01.08.2013 року б/н та додаткові угоди №№ 1, 2 від 03.08.2013 року до цього договору, а також договір поставки від 16.06.2014 року № 16-06-01 та додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до цього договору.

На виконання умов даних договорів та додаткових угод, ТОВ НПО Донгрі у період з серпня 2013 року по травень 2015 року поставляло вугілля та вугільний концентрат марки ГСШ 0-13.

Також за умовами даних угод Постачальник поставляє товар залізничним транспортом. Покупець надає Постачальнику лист, в якому зазначає вантажоотримувача та його адресу, об`єми поставки та інше.

На підтвердження обсягу отриманого у період з серпня 2013 року по травень 2015 року товару - вугілля, позивач надав: видаткові накладні, складені ТОВ НПО Донгрі , акти приймання-передачі вугільної продукції, посвідчення якості та платіжні доручення.

Транспортування вугільного концентрату від ТОВ НПО Донгрі до залізничної станції Херсон здійснювалося залізничним транспортом згідно залізничних накладних, відповідно до яких, частина вугільної продукції поставлена з Донецької області, інша частина зі Львівської області. Отримувачем товару є ПП Вінсплав

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2013 року ТОВ Херсонський тепличний комбінат (Замовник) уклало з ПП СП ВІД (Перевізник) Договір № 5 про надання послуг, згідно з яким Перевізник бере зобов`язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо вугілля) автомобільним транспортом по заявленому маршруту.

01 липня 2014 року між ТОВ Херсонський тепличний комбінат (Замовник) та ПП СП ВІД (Перевізник) укладений Договір № 03/070, згідно з яким Перевізник бере зобов`язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо вугілля) автомобільним транспортом по заявленому маршруту.

На виконання зазначених договорів складені акти здачі-прийняття робіт послуги з перевезення та відвантаження вугілля.

Також, 12 жовтня 2014 року між ТОВ Херсонський тепличний комбінат (Замовник) та ПП Вінсплав (Перевізник) укладено Договір № 02/010, згідно з яким Перевізник бере зобов`язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (вугілля) автомобільним транспортом по заявленому маршруту.

На виконання даного договору складені акти здачі-прийняття робіт послуги з перевезення та відвантаження вугілля та товарно-транспортні накладні про перевезення товару автомобільним перевізником ПП Транс-Експерт на замовлення ПП Вінсплав .

У подальшому придбаний товар вугілля та вугільний концентрат марки ГСШ 0-13 використано у господарській діяльності, що підтверджується актами списання товару у період з вересня 2013 року по травень 2015 року.

Проаналізувавши такі документи на предмет їх належності та достатності суди встановили, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

У свою чергу, контролюючим органом, за висновками судів, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Херсонський тепличний комбінат спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

При цьому суди попередніх інстанцій цілком об`єктивно визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на те, що надані позивачем залізничні накладні не підтверджують факту отримання позивачем вугілля саме від ТОВ НПО Донгрі , оскільки у графі 1 Відправник вказані інші СГД - відправники вугілля, а не ТОВ НПО Донгрі , в графі 4 Одержувач відсутнє ТОВ Херсонський тепличний комбінат , оскільки жодним нормативним правовим актом із тих, що регулюють оформлення перевізних документів не передбачено отримання власником товару (вантажу) накладної в паперовому або іншому електронному вигляді, як і обов`язкової вимоги щодо зазначення у накладній інформації як про постачальника товару, так і про покупця, а тому, враховуючи, що позивач уклав договір з ПП Вінсплав про надання послуг з перевезення, доводи відповідача про те, що залізничні накладні не містять інформації про вантажоотримувача - ТОВ Херсонський тепличний комбінат та відповідно не підтверджують отримання позивачем товару, - є безпідставними.

Крім того, судами наголошено, що матеріали справи містять ТТН, в яких вантажовідправником значиться ПП Вінсплав , перевізником ПП Транс-Експрес , а вантажоодержувачем товару (вугілля) є позивач, що також підтверджує факт перевезення товару від залізничної станції до позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем надані документи, які підтверджують не тільки постачання товару від ТОВ НПО Донгрі , а і перевезення даного товару ПП СП ВІД зі станції Херсон до складу позивача, а також подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у ПП СП ВІД необхідних працівників, транспорту та матеріально-технічного забезпечення для надання послуг перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у постанові від 06 жовтня 2021 року по справі №200/6721/20-а Верховний Суд вказав на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів не є достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року по справі №813/5082/15 та від 05 березня 2021 року по справі № 826/23914/15.

Колегія суддів також підтримує позицію судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт порушення кримінальних справ, так само як і отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках таких кримінальних справ, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри на порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Так само не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій доводи відповідача про те, що первинні документи за взаємовідносинами з ПП Вінсплав , надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, не були надані під час перевірки та не вплинули на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а, відтак, в силу приписів п.44.6 ст.44 ПК України не мали бути враховані під час розгляду даної справи, оскільки такі документи не випробовувались контролюючим органом ні до, ні під час проведення податкової перевірки та не пов`язані безпосередньо із визначенням об`єктом оподаткування та/або податкових зобов`язань за спірними операціями постачання.

Крім того, звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач має право висловлювати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на спростування таких висновків і, відповідно, такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в поставові Верховного Суду від 17 червня 2021 року по справі № 240/8077/19.

У зв`язку з викладеним колегія судів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з ТОВ "НПО "Донгрі" та ПП "СП ВІД" у спірні періоди, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Судами повною мірою встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача із зазначеними вище контрагентами, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Що стосується посилань скаржника на неспівмірність витрат на проведення експертизи, колегія суддів зазначає, що наведені доводи відповідача були враховані як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, з огляду на що розмір заявлених позивачем до стягнення судових витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи, було зменшено до суми 20096 грн, у зв`язку з неспівмірністю виконаної судовим експертом Амеліною О.Ю. роботи (наданих послуг) з її якістю, обсягом та витраченим на її проведення часом. В свою чергу, підстав для переоцінки і зменшення вже стягнутої судами суми відшкодування витрат на проведення експертизи, яка розрахована з урахуванням доводів відповідача про неспівмірність таких витрат, касаційна скарга не містить.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 по справі №816/1109/18, від 19.03.2019 по справі №804/15542/13-а, від 12.09.2019 по справі №804/7086/14, від 12.12.2019 по справі №540/2501/18, від 05.03.2021 по справі №821/1488/16, від 20.04.221 по справі №822/5960/15, від 22.04.2021 по справі №520/11812/18, від 23.04.2021 по справі №460/742/19, від 15.06.2020 по справі №0440/7010/18 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені скаржником правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Отже, доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судами положень ПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська