Ухвала

від 09.06.2021 по справі 540/1067/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 червня 2021 року

Київ

справа № 540/1067/19

адміністративне провадження № К/9901/19185/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2020, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №540/1067/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена поштою 20.05.2021.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, а також висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах від 31.03.2020 у справі № 824/434/15-а, від 05.01.2021 у справі № 810/1476/16, від 14.01.2020 у справі № 814/2804/14, від 06.09.2019 у справі №820/2835/18, від 21.02.2020 у справі № 826/17443/15, від 31.03.2020 у справі № 804/16516/15, від 18.03.2020 у справі № 826/8114/15, не вбачається різного правозастосування норм законодавства, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, незмістовним є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає в: 1) суб`єктах податкового правопорушення: сторонами як у даній справі, так і у наведених у скарзі справах виступають платник податків і орган державної податкової служби; 2) об`єкті податкового правопорушення: заниження суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток; 3) об`єктивній стороні правопорушення: безпідставне документування оформлення нереальної господарської операції, у тому числі, підтвердження господарської операції первинними документами, які не містять обов`язкові реквізити та не відповідають вимогам закону, дані обставини спричинили наслідки у виді заниження податкових зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток; прийняття до уваги документів, які не були надані під час перевірки; 4) предметах спору: у цій справі та у справах, наведених у скарзі, предметом оскарження суб`єктом господарювання є податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом.

Фактично, така подібність наведена не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник не зазначає, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими. При цьому, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України (в редакції з 15.12.2017) є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції прийняв до уваги документи, надані стороною у справі, які не надавалися під час розгляду справи судом першої інстанції, суперечить правовому змісту пункту 4 частини другої статті 353 КАС України як підстави для скасування судових рішень. Тим більш, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції і зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається, що суд дійшов висновку про часткове задоволення з огляду на правову оцінку інших документів, а не тих, які були у розпорядженні суду першої інстанції.

Крім того, розгляд справи у цій справі відбувся повторно після направлення справи в частині позовних вимог на новий розгляд постановою Верховного Суду від 12.04.2019 (попередній номер справи 821/474/16), який зазначив про необхідність надання судами належної правової оцінки кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується. Верховний Суд зазначив, що за змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

З урахуванням викладеного, наведене у касаційній скарзі обґрунтування не можна визнати належним викладенням підстав для касаційного оскарження судових рішень. Крім того, касаційна скарга взагалі не містить підстав для касаційного оскарження судових рішень в частині вирішеного питання про розподіл судових витрат у справі.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2020, додаткового рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2020, додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №540/1067/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон