Постанова

від 15.04.2021 по справі 540/1067/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1067/19

Головуючий в І інстанції: Кисильова О.Й.

Дата та місце ухвалення рішення: 16.10.2020 р. м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.20016 року №№ 0000302222, 0000312222, 0000322222, 0000342222.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано частково протиправними та скасовані: податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000342222 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162458 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000322222 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 11625 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 26777,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 21422 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5355,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2019 року скасована постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року у справі № 821/474/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ Херсонський тепличний комбінат . Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанова від 30.06.2016 року та ухвала від 24.05.2017 року у справі № 821/474/16 залишені без змін.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000342222 в частині зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9588835 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000322222 в частині зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 193938 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000302222 в частині збільшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 713030 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 570424 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 142606 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000312222 про зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 82339 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат про розподіл судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський тепличний комбінат судові витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи у сумі 20096 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 19.01.2016 року № 19 державними ревізорами-інспекторами проведена планова виїзна перевірка ТОВ Херсонський тепличний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 року до 30.06.2015 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 09.03.2016 року № 14/21-22-22-01, за висновками якого 28.03.2016 року податковий орган виніс наступні ППР:

- податкове повідомлення-рішення № 0000342222, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10156363 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000322222, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 205563 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000302222, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 739807,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 591846 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 147961,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000312222, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 82339 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року у даній справі визнано частково протиправними та скасовані: податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000342222 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162458 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000322222 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 11625 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.03.2016 року № 0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 26777,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 21422 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5355,50 грн.

Постанова від 30.06.2016 року в цій частині залишена в силі судом апеляційної та касаційної інстанції.

В свою чергу, при новому розгляді справи, суд першої інстанції надав оцінку господарським операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів позивача - ТОВ НПО Донгрі та ПП СП ВІД , а також правомірності включення до складу витрат у сумі 405070 грн.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що характер спірних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача, а досліджені у судовому засіданні докази є достатніми для висновку про реальність господарських операцій між ТОВ Херсонський тепличний комбінат та ТОВ НПО Донгрі і ПП СП ВІД .

Таким чином, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про безпідставність зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 9588835,00 грн., відтак, скасував ППР від 28.03.2016 року № 0000342222 в цій частині.

Водночас, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача про наявність підстав для зменшення ТОВ Херсонський тепличний комбінат від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 405070 грн., а тому, відмовив позивачу у задоволенні позову про скасування ППР від 28.03.2016 року № 0000342222 в цій частині.

Щодо решти спірних ППР від 28.03.2016 року: № 0000322222, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 205563,00 грн., ППР № 0000302222, яким збільшена сума грошового зобов`язання з ПДВ на 739807,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на 591846,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 147961,50 грн., ППР № 0000312222, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 82339 грн., суд першої інстанції зазначив, що описані в Акті перевірки № 14 порушення щодо заниження позивачем суми ПДВ, завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту є суміжними із порушеннями, яким суд надав оцінку при вирішенні питання правомірності ППР від 28.03.2016 року № 0000342222.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ППР від 28.03.2016 року: № 0000322222 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 193938 грн., № 0000302222 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 713030 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 570424,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 142606 грн. та № 0000312222 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 82339 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених вимог позивача, в іншій частині не є предметом апеляційного перегляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу у вказаній частині вимог позивача, з огляду на викладене.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, з 01.01.2015 року, передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; ) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, між ТОВ НПО Донгрі (Постачальник) та ТОВ Херсонській тепличний комбінат (Покупець) укладені: договір поставки від 01.08.2013 року б/н та додаткові угоди №№ 1, 2 від 03.08.2013 року до цього договору, а також договір поставки від 16.06.2014 року № 16-06-01 та додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до цього договору.

На виконання умов даних договорів та додаткових угод, ТОВ НПО Донгрі у період з серпня 2013 року по травень 2015 року поставляло вугілля та вугільний концентрат марки ГСШ 0-13.

Також за умовами даних угод Постачальник поставляє товар залізничним транспортом. Покупець надає Постачальнику лист, в якому зазначає вантажоотримувача та його адресу, об`єми поставки та інше.

На підтвердження обсягу отриманого товару - вугілля у період з серпня 2013 року по травень 2015 року, позивач надав: видаткові накладні, складені ТОВ НПО Донгрі та акти приймання-передачі вугільної продукції, посвідчення якості.

Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування вугільного концентрату від ТОВ НПО Донгрі до залізничної станції Херсон здійснювалося залізничним транспортом згідно залізничних накладних, відповідно до яких, частина вугільної продукції поставлена з Донецької області, інша частина із Львівської області. Отримувачем товару є ПП Вінсплав

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 01.08.2013 року ТОВ Херсонський тепличний комбінат (Замовник) уклало з ПП СП ВІД (Перевізник) Договір № 5 про надання послуг, згідно з яким Перевізник бере зобов`язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо - вугілля) автомобільним транспортом по заявленому маршруту.

До цього договору додана Специфікація № 1.

01.07.2014 року між ТОВ Херсонський тепличний комбінат (Замовник) та ПП СП ВІД (Перевізник) укладений Договір № 03/070, згідно з яким Перевізник бере зобов`язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо - вугілля) автомобільним транспортом по заявленому маршруту.

На виконання зазначених договорів складені акти здачі-прийняття робіт - послуги з перевезення та відвантаження вугілля.

12.10.2014 року між ТОВ Херсонський тепличний комбінат (Замовник) та ПП Вінсплав (Перевізник) укладений Договір № 02/010, згідно з яким Перевізник бере зобов`язання щодо акредитації вантажу, розвантаження, прибирання вагонів, завантаження на автотранспорт, перевезення вантажу (тверде паливо - вугілля) автомобільним транспортом по заявленому маршруту.

До цього договору додані Специфікації №№ 1, 2 та № 3.

На виконання даного договору складені акти здачі-прийняття робіт - послуги з перевезення та відвантаження вугілля та товарно-транспортні накладні про перевезення товару автомобільним перевізником ПП Транс-Експерт на замовлення ПП Вінсплав .

У подальшому придбаний товар - вугілля та вугільний концентрат марки ГСШ 0-13 використаний у господарській діяльності, що підтверджується актами списання товару у період з вересня 2013 року по травень 2015 року.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, вугілля, яке поставлено ТОВ Херсонський тепличний комбінат його контрагентом - ТОВ НПО Донгрі перевозилось з залізничної станції Херсона до позивача, як за договором перевезення з ПП СП ВІД , так і за договором з перевезення з ПП Вінсплав , яке значиться одержувачем в залізничних накладних, а також в сертифікатах якості товару.

Посилання відповідача, як в акті перевірки, так і у відзиві на позовну заяву, так і поданій апеляційній скарзі, на те, що залізничні накладні не підтверджують факту отримання позивачем вугілля саме від ТОВ НПО Донгрі , оскільки у графі 1 Відправник вказані інші СГД - відправники вугілля, а не ТОВ НПО Донгрі , в графі 4 Одержувач відсутнє ТОВ Херсонський тепличний комбінат , колегія суддів вважає вірно визнані безпідставними судом першої інстанції, з огляду на викладене.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України (далі - Статут ), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457.

Статутом передбачений також порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до п. 6 розділу 1 Статуту (залізнична) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, вантантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) згідно із п. 6 розділу 1 Статуту - це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Таким чином, Статутом визначено, що вантажовідправником може бути як вантажовласник, так і просто відправник вантажу, який власником вантажу не є.

Вантажоодержувачем (одержувач вантажу, вантажовласник) є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Згідно із п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, в графі Відправник накладної зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код. Якщо вантаж відправляється громадянами, то зазначаються прізвище, ім`я та по батькові особи, яка відправляє вантаж.

У разі відправлення імпортних вантажів з морських портів у графі Відправник зазначаються експедиторська організація, яка відправляє вантаж з порту за дорученням вантажовласника, і її цифровий код або морський порт за дорученням вантажовласника і його цифровий код, або найменування вантажовласника, якщо він сам відправляє вантаж із порту.

Відправником може бути тільки одна фізична або юридична особа.

Графи Одержувач і Його поштова адреса заповнюються у порядку, передбаченому для графи Відправник . Одержувачем вказується тільки одна фізична або юридична особа.

В залізничній накладні в графах Одержувач і Відправник зазначаються юридичні особи, які мають право (цифровий код залізниці) відправляти (отримувати) вантажі на відповідних залізничних станціях і відповідно мають договори з представництвами залізниці.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ні Статутом, ні Правилами оформлення перевізних документів не передбачено отримання саме власником товару (вантажу) накладної в паперовому або іншому електронному вигляді, як і обов`язкової вимоги щодо зазначення у накладній інформації як про Постачальника товару, так і про Покупця, а тому, враховуючи, що позивач уклав договір з ПП Вінсплав про надання послуг з перевезення, доводи відповідача про те, що залізничні накладні не містять інформації про вантажоотримувача - ТОВ Херсонський тепличний комбінат та відповідно не підтверджують отримання позивачем товару є безпідставними.

Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, матеріали справи містять ТТН, в яких вантажовідправником значиться ПП Вінсплав , перевізником - ПП Транс-Експрес , а вантажоодержувачем товару (вугілля) є позивач, що також підтверджує факт перевезення товару від залізничної станції до позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надані документи, які підтверджують не тільки постачання товару від ТОВ НПО Донгрі , а і перевезення даного товару ПП СП ВІД зі станції Херсон до складу позивача, а також використання їх у власній господарській діяльності.

Що стосується посилань відповідача, як в акті перевірки, так і у відзиві на позовну заяву, так і поданій апеляційній скарзі, про відсутність у ПП СП ВІД необхідних працівників, транспорту та матеріально-технічного забезпечення для надання послуг перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

За таких обставин, при проведенні документальної перевірки позивача та посилаючись на порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач зобов`язаний був визначити в акті перевірки, в чому полягає невідповідність договорів позивача з його контрагентами, їх виконання, з посиланням на первинні документи.

В свою чергу, за відсутності такого визначення, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим і не може бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб`єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб`єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов`язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Також, колегія суддів наголошує, що відповідачем не здійснювалась перевірка діяльності контрагентів позивача, а так само відповідачем не проводились зустрічні звірки контрагентів позивача та інших підприємств, що мали взаємовідносини з контрагентами позивача.

Більш того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, виписані позивачем та його контрагентами податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів того, що на час здійснення господарських операцій із позивачем в ЄДРПОУ були в наявності записи про скасування державної реєстрації цих підприємств, визнання їх банкрутом чи припинення юридичної особи.

Також, відповідачем не надано до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та спірними контрагентами, недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як на час перевірки, так і станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ НПО Донгрі та ПП СП ВІД , пов`язаних із порушенням податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про не підтвердження взаємовідносин позивача та вказаних контрагентів згідно аналізу інформації стосовно цих підприємств є безпідставним та необґрунтованим.

Фактично доводи відповідача про нереальність придбання послуг ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами з боку відповідача під час судового розгляду справи.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ НПО Донгрі , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно зі ст. 368 КПК України питання, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення вирішується виключно судом під час ухвалення вироку.

Проте, відповідачем до матеріалів справи не надано копій вироків суду, з яких би вбачалося, що службових/посадових осіб ТОВ НПО Донгрі визнано винними у вчиненні кримінальних порушень за наслідками розгляду кримінальних проваджень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що наведені висновки досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами порушення позивачем вимог податкової дисципліни.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з його контрагентами, з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки, в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень - рішень спростовані матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині операцій з ТОВ НПО Донгрі та ПП СП ВІД .

Також, у зв`язку з частковим задоволенням вимог позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, в тому числі, витрат на проведення експертизи у даній справі.

Що стосується посилань апелянта про неспівмірність витрат на проведення експертизи, колегія суддів зазначає, що наведені доводи відповідача були враховані судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення та суд першої інстанції частково задовольнив заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи, у зв`язку з неспівмірністю виконаної судовим експертом Амеліною О.Ю. роботи (наданих послуг) з її якістю, обсягом та витраченим на її проведення часом, та присудив до відшкодування на користь позивача витрати у сумі 20096 грн. В свою чергу, підстави для зменшення вже стягнутої судом першої інстанції суми відшкодування витрат на проведення експертизи, яка розрахована судом першої інстанції з урахуванням доводів відповідача про неспівмірність таких витрат, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів зазначає, що апелянт не вказує, в якому полягає помилковість, визначеної судом першої інстанції суми відшкодування витрат на проведення експертизи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року та додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.04.2021 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька