Ухвала

від 04.11.2021 по справі 754/1212/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-з/754/287/21

Справа № 754/1212/21

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2021 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Зотько Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді від 01.02.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.11.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтована тим, що відповідач готується до ліквідації товариства, про що свідчить відчуження відповідачем об`єктів нерухомого майна, а тому на думку заявника слід вжити заходи забезпеченняч позову з метою уникнення порушень її майнових прав та утруднення чи неможливості виконання судового рішення у випадку припинення діяльності відповідача .

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Разом із тим, заявником не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду. Заявником не надано належних та допустимих доказів про здійснення керівництвом відповідача дій щодо припинення діяльності товариста та що відповідач має намір не виконувати судове рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження належними доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Перевіривши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що позивачем не доведені обставини та конкретні причини, з посиланням на докази, які призведуть до неможливості виконання рішення у даній справі у разі його задоволення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: