Постанова

від 19.10.2021 по справі 570/5316/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 570/5316/18 Головуючий у 1 інстанції: Гнатущенко Ю. В. Провадження № 22-ц/802/1117/21 Категорія: 44 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Троянчука Д. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод Будматеріали і К , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_5 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод Будматеріали і К на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернулася в суд із зазначеним позовом.

Покликалась на ті обставини, що її чоловік та батько неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_6 працював у ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К на підставі укладеної з останнім цивільно-правової угоди. ІНФОРМАЦІЯ_3 на робочому місці внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, володільцем якого є відповідач, і внаслідок дій працівника відповідача - ОСОБА_5 , який працював на екскаваторі, ОСОБА_6 загинув. Вказані обставини підтверджуються актом проведення розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком та актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Враховуючи викладене, та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила суд: стягнути з ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К на свою користь в інтересах ОСОБА_4 одноразову страхову виплату по втраті годувальника в розмірі 289148 грн 69 коп., стягувати з ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К на свою користь в інтересах ОСОБА_4 щомісячно страхову виплату в сумі 11807 грн 50 коп., починаючи з 26 жовтня 2018 року, з коригуванням цієї суми з кожним збільшенням мінімальної заробітної плати на коефіцієнт збільшення до 09 лютого 2020 року.

18 жовтня 2019 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області постановленою у підготовчому судовому засіданні до участі у справі було залучено як третю особу на стороні відповідача Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування у Рівненській області.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К на користь ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 одноразову допомогу в розмірі 289148 грн 69 коп.

Ухвалено стягувати з ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К на користь ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 щомісячно 11807 грн 50 коп., починаючи з 22 січня 2020 року із збільшенням цієї суми з кожним збільшенням мінімальної заробітної плати на коефіцієнт збільшення до 09 лютого 2020 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вважаючи рішення незаконним і необґрунтованим ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невірність зроблених ним висновків, і як наслідок неправильне застосування норм матеріального права, просило оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у зазадоволенні позовну.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час смерті ОСОБА_6 його дочка - неповнолітня ОСОБА_4 перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги, оскільки сам по собі факт проживання однією сім`єю із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні.

Крім того, на думку товариства даний позов було пред`явлено до неналежного відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року за апеляційною скаргою відповідача ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2020 року скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу позивача ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням Рівненського апеляційного суду № 20 від 13 липня 2021 року вказану справу у зв`язку неможливості її розгляду з підстав відсутності необхідної кількості суддів було передано до Волинського апеляційного суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки, яким було смертельно травмовано його працівника за цивільно-правовою угодою потерпілого ОСОБА_6 , зобов`язаний відшкодувати шкоду, неповнолітній дочці померлого ОСОБА_4 , яка була на його утриманні.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Встановлено, що з 10 вересня 1997 року позивач у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 .

На підставі цивільно-правової угоди від 20 червня 2017 року № 2 ОСОБА_6 працював водієм у ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К .

ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 09 години ОСОБА_6 подав автомобіль Камаз 5511 , володільцем (орендарем) якого є відповідач, під завантаження сировиною для виготовлення цегли. Під час здійснення завантаження екскаваторник ОСОБА_5 помітив, що вказаний транспортний засіб покотився заднім ходом з місця. Вийшовши з кабіни екскаватора, ОСОБА_5 побачив, що ОСОБА_6 лежить під колесами середнього моста автомобіля.

Викликані на місце події працівники швидкої медичної допомоги констатували смерть потерпілого ОСОБА_6 .

Актом проведення розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком від 29 листопада 2017 року визначено, що нещасний випадок, який стався із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, є таким, що пов`язаний з виробництвом, та на потерпілого поширюється дія статей 1, 2 Закону України Про охорону праці .

29 листопада 2017 року було складено акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Постановою старшого слідчого СВ Рівненського районного відділу поліції в Рівненській області від 26 грудня 2017 року кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 272 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки порушення правил безпеки під час виконання робіт допущені самим потерпілим ОСОБА_6 .

Крім того, з наданої на вимогу Волинського апеляційного суду письмової відповіді Рівненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Рівненській області від 12 вересня 2021 року, постанов цього відділення Фонду від 8 та 12 лютого 2018 року встановлено, що вказаним відділенням Фонду дружину померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та його дочку ОСОБА_4 як осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника взято на відповідний облік та призначено ОСОБА_3 одноразову страхову виплату на сім`ю в сумі 168400 грн, а неповнолітній ОСОБА_4 одноразову допомогу в розірі 33680 грн.

У призначенні на вимогу ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати неповнолітній дочці померлого ОСОБА_4 як особі, яка перебувала на його утриманні, Фондом було відмовлено із-за неподання суб`єктом звернення довідки про середню заробітну плату потерпілого ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 59 - 66).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частин першої - другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1196 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов`язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про охорону праці в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності .

Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , який набрав чинності 01 квітня 2001 року та з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ і має назву Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Згідно з частинами першою, другою статті 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах; 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв`язку з чим дитина народилася з інвалідністю, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою і до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею 23 років, їй надається допомога Фонду. Усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 41 зазначеного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами, зокрема є діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Згідно з частинами шостою-восьмою статті 42 цього ж Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. У разі якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров`я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім`ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується. Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб. Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку: >1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом; 2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом. У разі якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого. Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого, у порядку, передбаченому абзацами першим та другим цього пункту. Страхові виплати особам, які втратили годувальника, з урахуванням призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз статті 1200 ЦК України, частини першої статті 9 Закону України Про охорону праці (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що стаття 1200 ЦК України є загальною нормою, яка має застосовуватися, якщо не передбачено спеціальних норм. Тобто стаття 1200 ЦК України може застосовуватися при відшкодуванні шкоди, завданої смертю потерпілого, в тих випадках, якщо таке відшкодування не регулюється спеціальними нормами.

Натомість частина перша статті 9 Закону України Про охорону праці в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, є спеціальною нормою, яка розрахована на застосування до тих випадків, коли шкода, завдана смертю потерпілого, заподіюється роботодавцем, і в такому разі всі страхові виплати і соціальні послуги застрахованим особам, які перебувають на їх утриманні, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 711/9464/15-ц (провадження № 61-1304св18).

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин справи, на думку колегії суддів, свідчить про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував ту обставину, що ТзОВ Городоцький завод Будматеріали і К є неналежним відповідачем, оскільки у спірних правовідносинах обов`язок з відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 на виробництві, у вигляді одноразової та щомісячних виплат чинним законодавством покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який не був залучений до участі в цій справі як належний відповідач.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права, допустив неправильне тлумачення закону, який регулює спірні правовідносини сторін, що є безумовною підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові, який пред`явлений до неналежного відповідача.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод Будматеріали і К задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 січня 2020 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Городоцький завод Будматеріали і К , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_5 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Рівненській області про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді