Постанова

від 21.10.2021 по справі 263/14024/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2341/21

263/14024/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 21 » жовтня 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/14024/18

Номер провадження 22-ц/804/2341/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Биліни Т.І., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Вороніної М.М.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Маріупольська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Царьова Олена Сергіївна, на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2021 року головуючого судді Шевченко О.А. зі складанням повного тексту судового рішення 14 липня 2021 року по цивільній справі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який з урахуванням доповнених вимог, мотивований тим, що йому на праві приватної власності належить нежитлове приміщення (кафе) та літня площадка, що розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченого 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лашиною Н.Г., та зареєстрованого в реєстрі за № 4351. Зазначений об`єкт нерухомого майна у відповідності до п. 1 договору дарування 08 грудня 2017 року № 4351 розташований на земельній ділянці Маріупольської міської ради площею 0,1220 га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186.

У зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна позивач звернувся до Маріупольської міської ради із заявою про надання земельної ділянки площею 0,1220 га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186 в оренду на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Прийняте Маріупольською міською радою рішення № 7/32-2884 від 25 червня 2018 року вважає таким, що позбавило його права користування частиною земельною ділянки, вважає його незаконним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства. Крім цього стверджує, що оскільки укладання договору оренди землі відбулось у зв`язку з виконанням рішення Маріупольської міської ради № 7/32-2884 від 25 червня 2018 року, то визнання його ухваленим з порушенням вимог чинного законодавства є підставою для визнання недійсним договору оренди землі від 09 листопада 2018 року на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України. Вважає, що Маріупольська міська рада протиправно позбавила його права користування частиною земельної ділянки, передавши її ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також наголошує, що він позбавлений можливості повноцінно та належно користуватись належним йому на праві власності майном, а саме - приміщенням 1 літ.а-1 площею 14,8кв.м. (вентиляційною), оскільки відповідачі позбавили доступу до цього приміщення.

Просив визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради від 25 червня 2018 року № 7/32-2884 Про розгляд заяв громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та громадянина ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Маріупольською міською радою та громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , зареєстрований 09 листопада 2018 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25 червня 2018 року №7/32-2884 Про розгляд заяв громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та громадянина ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Маріупольською міською радою та громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , зареєстрований 09 листопада 2018 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Царьова О.С., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне встановлення фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що судом не приведено доводів правомірності дій відповідача щодо передачі частини 0,0387 га вже сформованої земельної ділянки площею 0,1220 га, із кадастровим номером 1412300000:04:001:0186, за відведенням якої звертався позивач, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому разом із тим же кадастровим номером - 1412300000:04:001:0186. Присвоєння одного і того ж кадастрового номеру двом різним ділянкам, у даному випадку з різними площами: 0,0387 га та 0,1220 га, суперечить вимогам чинного законодавства з урахуванням вимог ч. 1 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр , ст. 79-1 Земельного кодексу України, п. 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Також зазначено, що судом неповно з`ясовано обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та доводи сторін, не перевірено, чи підтверджуються вони доказами, оскільки : поза увагою суду залишилась призначена та проведена по справі судова комплексна інженерно-технічна експертиза.

Крім того, щодо порушення норм процесуального права зазначено, що в порушення ч.1 ст.229 ЦПК України суд не ознайомився з відповіддю на відзив позивача від 13 березня 2019 року, яка подана в порядку ст. 179 ЦПК України та вручена особисто сторонам по справі про що надано відповідну розписку. В рішенні суду зазначено, що позивач своїм правом не скористався, що не відповідає дійсності, оскільки відповідь на відзив була подана у судовому засіданні; судом не дотримано порядку прийняття доказів, що призвело до порушення принципів змагальності та потягнуло за собою неправильне вирішення справи, внаслідок дослідження доказів, поданих з пропуском строків, встановлених процесуальним законом, а саме, судом прийнято акт виїзного обстеження від 24 травня 2021 року, складений відділом контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради. Жодного обговорення щодо долучення зазначеного доказу, який подано в порушення строків не було, однак, суд прийняв його до уваги та зазначив у судовому рішенні. Судом не досліджено об`єктивно всі докази у сукупності з іншими доказами у справі, не надано оцінки доречним доводам та доданим доказам в обґрунтування вимог ОСОБА_1 та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, не мотивовано відхилення або врахування кожного доказу, не вирішено справу крізь призму врахування найкращих інтересів власника приміщення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Маріупольської міської ради Зінов`єв І.Г. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду залишити без змін, зокрема зазначивши, що усі посилання скаржника зводяться до незгоди з позицією суду відносно порядку формування та присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки та незгоду з позицією суду щодо її виникнення як об`єкта цивільних прав, в порядку визначеному ст. 79-1 ЗК України. З цього приводу зазначають, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детальної відповіді на кожен довід сторін. Оскільки предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття рішення Маріупольською міською радою, та як наслідок укладання договору оренди земельної ділянки, то зазначений аргумент апелянта вважають таким, що не має суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовує висновок суду про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 адвокат Тітова О.Ф. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як таке що прийняте з дотриманням норм матеріального права та вимог процесуального права, при повному та всебічному встановлені фактичних обставин справи. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції всупереч вимог закону не встановлено фактичних обставин справи та не застосовано норму матеріального права, чим порушено ч. 2 ст. 376 ЦПК України є необґрунтованими. Щодо доводів про недійсність оскаржуваного договору оренди земельної ділянки на підставі ст.ст. 203,215 ЦК України, то скаржником не доведено, що порушено будь-яке право позивача, яке може бути поновлено шляхом визнання договору недійсним, у зв`язку з чим суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення правильно встановив відсутність порушень при укладенні договору оренди земельної ділянки між Маріупольською міською радою та відповідачами. Щодо доводів стосовно порушення норм процесуального права при прийнятті доказів, то в матеріалах справи містяться відмітки про неодноразове ознайомлення представника позивача з матеріалами справи, при цьому від позивача чи його представника будь-яких усних чи письмових заперечень стосовно жодного долученого доказу з боку усіх відповідачів до суду не надходило, додаткових матеріалів, які б свідчили про порушення прав позивача суду не надано. Зауважено, що представник позивача навіть не виявив бажання бути присутнім під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції, надавши клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів справи. Щодо доводів скаржника стосовно запропонованого сервітуту на право проходження та проїзду на велосипеді на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у відповідачів, наголошено, що позивач своїми твердженнями щодо функціонального призначення приміщення, до якого необхідно забезпечити доступ вводить суд в оману. Не дивлячись на викладені обставини та підстави у позові, скаржник, як законний представник позивача, змінює дійсні твердження позивача, та надає зовсім інші пояснення стосовно призначення приміщення 1 літ.а-1 площею 14,8 кв. м. (вентиляційна), що взагалі не відповідають фактичним обставинам справи та матеріалам справи, та окрім того, змінює предмет позову.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Царьова О.С. підтримала доводи апеляційної скарги .У судовому засіданні апеляційного суду представник Маріупольської міської ради Зінов*єв І.Г.,представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Тітова О.Ф. підтримали доводи відзивів, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, загальною площею 221,9 кв.м., а саме : основне літ.А-1,прибудови літ. А-1 , а-1 , розташованого по АДРЕСА_3 ,на земельній ділянці Маріупольської міської ради площею 0,1220 га,кадастровий номер 1412300000:04:001:0186 , що підтверджується договором дарування від 08 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 4351, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом індексний номер 106825470 від 08 грудня 2017 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 81900214123.

Згідно до заяви та опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги № 28-023-787 від 28 грудня 2017 року позивач звернувся до Маріупольської міської ради з клопотанням про отримання рішення міської ради щодо надання земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку за міською радою, в оренду у зв*язку зі зміною власника нерухомого майна,для будівництва та обслуговування об*єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для функціонування кафе і літнього майданчику )площею 0,1220 га ,яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.22) .

Матеріали справи містять договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року зареєстрований в реєстрі № 4083 площею 0,1220 га по АДРЕСА_1 , невід`ємною частиною якого є договір про зміни до нього від 10 липня 2007 року № 2215, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10 січня 2014 року індексний номер витягу 15938623, номер запису про інше речове право: 4199811 від 27 грудня 2013 року, для функціонування кафе і літнього майданчику, який укладений між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ЛІА ЛТД на підставі рішення Маріупольської міської ради від 26 вересня 2006 року № 5/5-510.

Пунктом 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі № 4083 закріплено, що договір укладено на 10 (десять) років (до 26 вересня 2016 року) (т.1 а.с.26-41).

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права інше речове право договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року зареєстрованого в реєстрі № 4083, строком дії до 26 вересня 2016 року, припинено 05 грудня 2017 року (т.1 а.с. 231-232).

Розроблена у 2006 році технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД для функціонування кафе і літнього майданчику по АДРЕСА_1 , на підставі якої укладався договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року зареєстрований в реєстрі № 4083, містить кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер1412300000:04:001:0186 площею 0,1220 га, з якого вбачається наявна вільна від будь-якої забудови частина земельної ділянки площею 0,0449 га (т.1 а.с. 119).

Крім того, судом встановлено ,що ОСОБА_5 (зміна прізвища у зв*язку із реєстрацією шлюбу 04 жовтня 2017 року на ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 є власниками комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , який складається з: будівлі, супермаркету літ. А-3, прибудови літ. А1-2, прибудови літ. А2-1, прибудови літ. А3-1, прибудови літ. А4-1, прибудови літ. А5-1, прибудови літ. А6-1, підвалу літ. А/п, А1/п, навісу літ. Б-1, воріт 1, огорожи 2, замощення 1, загальною площею 4316,8кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу,укладеним між ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 від 24 березня 2017 року,посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Макаревич В.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 444, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом індексний номер 83391487 від 24 березня 2017 року та витягом індексний номер 83391976 від 24 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 65729514123.

Відповідно до рішення Маріупольської міської ради № 7/20-1852 від 25 липня 2017 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно 0,0387 га для обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету.

Згідно вказаного рішення для ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був розроблений та погоджений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету) по АДРЕСА_4 .

У відповідності до Закону України Про державний земельний кадастр була проведена державна реєстрація земельної ділянки згідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0387 га кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:04:001:0186, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 січня 2018 року НВ-1403068872018.

Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачено відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років для обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету (капітальна одноповерхова забудова), що підтверджується проведеними геодезичними роботами, відомостями обчислення площ угідь, а також кадастровим планом земельної ділянки. Також, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки, запроектованої до відведення громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , площею 0,0035 га необхідна для проходу до щитової кафе суміжному землекористувачу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим було запроектовано укладання договору сервітуту.

Так, відповідно до рішення № 7/32-2884 25 червня 2018 року Маріупольською міською радою було одночасно розглянуті звернення громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу надання в оренду земельних ділянок та прийняті наступні рішення:

-у зв`язку з тим, що на частині запитуваної ОСОБА_1 до відведення земельної ділянки знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить згідно договору купівлі-продажу нежитлового комплексу від 24 березня 2017 року серія та номер 444, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 березня 2017 року №№ 83391976, 83391487, номери записів про право власності: 19629661, 19629551 від 24 березня 2017 року, комплекс по АДРЕСА_4 належить громадянам ОСОБА_3 (1/5 частина), ОСОБА_5 (4/5 частин), у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:04:001:0186) площею 0,1220 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (функціонування кафе і літнього майданчику) по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 було відмовлено;

- ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0833 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (функціонування кафе і літнього майданчику) по АДРЕСА_1 ;

- було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:001:0186) площею 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету) по АДРЕСА_4 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Пунктом 7.8. того самого рішенням зобов`язано громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укласти договір земельного сервітуту з суміжним землекористувачем - громадянином ОСОБА_1 , та зареєструвати його у встановленому порядку.

На підставі рішення №7/32-2884 25 червня 2018 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 03 вересня 2018 року по АДРЕСА_4 , площею 0,0387га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, строком на 10 років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету). Договір оренди земельної ділянки б/н від 03 вересня 2018 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 листопада 2018 року, номер запису про інше речове право 28877477.

Матеріали справи містять технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту громадянину ОСОБА_1 на право проходу та проїзду на велосипеді на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою встановлено площа частини земельної ділянки, на яку встановлено сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді складає 0,0035га, додана відповідна план схема прокладання сервітуту (т.2 а.с. 3-54).

Окрім того, відповідачами були надані суду відповідні докази щодо надсилання та запропонування позивачу укладення передбаченого сервітуту, проект договору про встановлення сервітуту на земельну ділянку.

Письмових пояснень та заперечень щодо укладання передбаченого сервітуту від позивача не надходило.

Висновком комплексної судової інженерно-технічної експертизи від 12 квітня 2021 року № 9/с встановлено, що згідно копії плану поверхів кафе по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 99) приміщення вентиляційної 1 площею 14,8 кв.м. в прибудові літ. А-1 має тільки один вхід через дверний пройм у зовнішній стіні. З боку дверного пройму приміщення 1 площею 14,8 кв.м. знаходиться земельна ділянка площею 0,0387 га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . В матеріалах справи міститься сервітут, але на час проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи сервітут не укладено. Окрім того, поруч з ділянкою площею 0,0387 га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, а саме між нею та сусідньою ділянкою кадастровий номер 1412300000:04:001:0360 площею 0,0718га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є прохід шириною 1,68-1,64м довжиною 16,54м, через який теоретично можливо влаштування доступу до приміщення вентиляційної 1 площею 14,8м, але який на момент огляду перекрито огорожею та зайнято під ділянку кадастровий номер 1412300000:04:001:0360.

Маріупольською міською радою наданий акт виїзного обстеження від 24 травня 2021 року, складений відділом контролю за використання активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, зі змісту якого вбачається , що на межі земельної ділянки площею 0,0387 га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , по АДРЕСА_4 , та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться нежитлова будівля, належна ОСОБА_1 , встановлено бетонну стіну, прохід відсутній. До акту додана відповідна фотофіксація.

Також, встановлено,що ОСОБА_1 були фактично виконані будівельні роботи з реконструкції свого приміщення - вентиляційної, площею 14,8кв.м., шляхом будівництва прибудови, та на теперішній час з приміщення вентиляційної взагалі не існує виходу на орендовану земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . До приміщення вентиляційної ОСОБА_1 має вільний доступ через своє основне приміщення, позивач не був обмежений земельною ділянкою, що знаходиться у оренді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , усі роботи з реконструкції вентиляційної ним проводились зі своєї території й приміщення.

Від позивача та його представника будь-яких заперечень щодо акту виїзного обстеження від 24 травня 2021 року до суду не надходило, додаткових матеріалів, які би свідчили про порушення прав позивача суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з предмету спору щодо правомірності прийняття Маріупольською міською радою Донецької області рішень про надання в оренду землі за процедурою передбаченою ст.ст.122,123,124 ЗК України,та зазначив,що досліджені матеріали справи свідчать, що на земельній ділянці, правомірність надання якої в оренду відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорюється позивачем, розташований об`єкт нерухомого майна (частина нежитлового комплексу - прибудова до супермаркету), яка належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності. Знаходження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірній земельній ділянці унеможливлюють їх надання у користування іншим особам. Як встановлено судом спірна земельна ділянка передана у користування відповідачам відповідно до рішення органу місцевого самоврядування. При наданні земельної ділянки у користування та її реєстрації жодних невідповідностей норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено.Суду не надано доказів, що під час отримання спірної земельної ділянки у користування (оренду) відповідачі - фізичні особи діяли недобросовісно в силу наявності у них права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці. Також , суду не надано доказів щодо порушення прав позивача вільного володіння та користування належним йому майном. Наведені позивачем доводи про недоліки процедури розробки проекту відводу земельної ділянки не підтверджують порушення права користування належним йому на праві власності нерухомим майном, у зв`язку з чим вони не можуть бути правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Також, посилання позивача на ті обставини, що його позбавили права користування частиною земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки із матеріалів справи вбачається, що на цій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна належний іншим особам, задоволення позову призведе до непропорційного втручання у право відповідачів мирно володіти своїм майном . Суд вважав недоведеними вимоги позивача та відсутність підстав для їх задоволення. Оскільки порушень при укладенні договору оренди земельної ділянки не встановлено , вимога позивача у вказаній частині задоволенню не підлягає.

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити про таке.

Враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Маріуполя як власник спірної ділянки делегує Маріупольській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Порядок надання земельних ділянок регулюється ЗК України.

У відповідності до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України (розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 ЗК України здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

За правилами частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 2 статті 123 ЗК України).

За приписами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України, а також Законом України "Про оренду землі". Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України).

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною 6 статті 120 ЗК України встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

З наведеного слід дійти висновку, що до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить на підставі статті 120 ЗК України та статті 7 Закону України "Про оренду землі" право користування (оренди) саме тією земельною ділянкою, як об`єктом цивільних прав, кадастровий номер якої зазначено в договорі, що передбачає набуття права власності на будівлю, незалежно від її цільового призначення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що колишній власник нежитлових приміщень ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД : по АДРЕСА_1 ,що належить з 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 ; по АДРЕСА_4 ,що належить з 24 березня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , використовував земельну ділянку кадастровий номер 1412300000:04:001:0186 на підставі договору оренди земельної ділянки до 26 вересня 2016 року .

Вбачається,що на час укладення договору дарування від 08 грудня 2017 року ОСОБА_7 -дарувальник та ОСОБА_1 -обдарований , об*єкта нерухомості про АДРЕСА_1 , договір оренди земельної ділянки № 4083 від 01 грудня 2006 року площею 0,1220 га по АДРЕСА_1 для функціонування кафе та літнього майданчику вже був припиненим,що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08 грудня 2017 року індексний номер 106794081 .

Тобто,ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД , вже не був попереднім орендарем земельної ділянки в розумінні частини 3 статті 7 Закону України Про оренду .

З характеристик господарських будівель та споруд , що містяться в технічних паспортах нежитлових приміщень, вбачається рік побудов : (кафе та літня площадка по АДРЕСА_1 ,що належать позивачу ОСОБА_1 , основного приміщення А-1-1999 рік,основного приміщення А1-1 -2000 рік ; прибудови до супермаркету по АДРЕСА_4 , що належать відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 2007 рік .

З викопіювання генерального плану міста вбачається ,що частина нежитлового комплексу, огорожа та ворота,що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,розташована на суміжній земельній ділянці ,що знаходилася в оренді колишнього власника ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД (площею 0,1220 га по АДРЕСА_1 ) та була встановлена площа ,яка необхідна для обслуговування нежитлового приміщення,яка склала 0,0387 га.Крім того,вбачається,що об*єкти нерухомості сторін є не тільки суміжними,але й мають спільні стіни,та саме частина комплексу супермаркету ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розташована на суміжній земельній ділянці.За таких обставин 30 травня 2017 року вказані відповідачі звернулися до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 .

Рішенням Маріупольської міської ради від 25 липня 2017 року № 7/20 -1852 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу-прибудови до супермаркету ) по АДРЕСА_4 .

Розроблений та затверджений в установленому порядку проект землеустрою було подано до Маріупольської міської ради на затвердження та надання земельної ділянки у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З урахуванням чого,пунктом 2 рішення Маріупольської міської ради від 26 червня 2018 року № 7/32-2884 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:001:0186) площею 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету) по АДРЕСА_4 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З*ясувавши обставини справи,суд першої інстанції правильно зазначав,що згідно з принципом цілісності земельної ділянки з будівлею,унеможливлюється розташування об*єкту,який належить на праві власності одній особі,а земельна ділянка іншій.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із позовної заяви , доповнення до позовної заяви ,позивач при зверненні до суду ,посилався на порушення його права користування частиною земельної ділянки загальною площею 0,1220 га у зв*язку з переходом права власності на об*єкт нерухомого майна посилаючись на ст.377 ЦК України,ст.ст.120,123,124 ЗК України,що є підставою для скасування прийнятого Маріупольською міською радою рішення № 7/32-2884 від 25 червня 2018 року та на ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України стосовно визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,укладеного між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,який зареєстрований 09 листопада 2018 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Суд обґрунтовано виходив з того,що між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття Маріупольською міською радою рішення про надання в оренду землі за процедурою передбаченою ст.ст.122,123,124 ЗК України ,а не щодо порядку формування земельної ділянки,яка надана в користування на умовах оренди відповідачам,а тому посилання скаржника на ст.79-1 ЗК України,ч.1 ст.24 Закону України Про державний земельний кадастр відхиляються судом апеляційної інстанції .

У судовому засіданні не здобуто будь-яких доказів ,які б підтверджували ,що позивач на час укладення договору оренди між відповідачами мав відношення до приміщення прибудови до супермаркету по АДРЕСА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .Також позовна заява не містить будь-яких відомостей про те, що оскаржуваний договір оренди землі не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ,про те що між сторонами орендодавцем та орендарем не були визначені істотні умови укладеного договору .А тому доводи апелянта, що оспорюваним договором оренди землі порушено будь-яке право позивача, яке може бути поновлено шляхом визнання договору недійсним,є неспроможними .

Посилання позивача на порушення ч.2 ст.134 ЗК України є безпідставними,оскільки законодавець чітко виділив земельні ділянки, право оренди яких не повинно підлягати продажу на конкурентних підставах.

З письмових доказів вбачається ,що на земельній ділянці площею 0,0387 га розташовані об*єкти нерухомого майна ,належного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,та вказана земельна ділянка була надана їм у оренду саме для обслуговування нежитлового комплексу прибудови до супермаркету.

Як вбачається з матеріалів справи,висновок судового експерта за результатами проведеної комплексної судової інженерно-технічної експертизи № 9/с від 12 квітня 2021 року був досліджений та оцінений судом першої інстанції . Оцінка доказів є прерогативою суду,це передбачено ст.ст.77,78,80,89 ЦПК України та порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом на встановлено.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.Аргументи відзивів на апеляційну скаргу є прийнятними та заслуговують на увагу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, постановлено відповідно до вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно зі до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Царьова Олена Сергіївна, - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2021 року .

Судді: