Постанова

від 23.12.2022 по справі 263/14024/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 263/14024/18

провадження № 61-18768 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Маріупольська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2021 року у складі судді Шевченко О. А. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Білини Т. І., Пономарьової О. М.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та його скасування, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить нежитлове приміщення (кафе) та літня площадка, що розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченим 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лашиною Н. Г., зареєстрованим в реєстрі за № 4351. Зазначений об`єкт нерухомого майна відповідно до пункту 1 договору дарування 08 грудня 2017 року № 4351 розташований на земельній ділянці Маріупольської міської ради площею 0,1220 га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186.

У зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна він звернувся до міської ради із заявою про надання земельної ділянки площею 0,1220 га, кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, в оренду на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 25 червня 2018 року № 7/32-2884 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0387 га для обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету по АДРЕСА_2 . Вказане приміщення є суміжним із належним йому приміщенням. Цим же рішенням міської ради йому було відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, площею 0,1220 га, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (функціонування кафе і літнього майданчику) по АДРЕСА_1 .

Вказував також, що він позбавлений можливості повноцінно та належно користуватись належним йому на праві власності майном, а саме приміщенням 1 літ. «а-1», площею 14,8 кв. м, вентиляційною, оскільки відповідачі позбавили його доступу до цього приміщення.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25 червня 2018 року № 7/32-2884 «Про розгляд заяв громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та громадянина ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 »; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Маріупольською міською радою та громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , зареєстрований 09 листопада 2018 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що на земельній ділянці, правомірність надання якої в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорюється позивачем, розташований об`єкт нерухомого майна (частина нежитлового комплексу - прибудова до супермаркету), яка належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності. Знаходження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірній земельній ділянці унеможливлюють їх надання у користування іншим особам.

Спірна земельна ділянка передана у користування відповідачам - фізичним особам - відповідно до рішення органу місцевого самоврядування. При наданні земельної ділянки у користування та її реєстрації жодних невідповідностей норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено. Суду не надано доказів, що під час отримання спірної земельної ділянки у користування (оренду) відповідачі - фізичні особи - діяли недобросовісно в силу наявності у них права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці. Також, суду не надано доказів щодо порушення прав позивача на вільне володіння та користування належним йому майном. Наведені позивачем доводи про недоліки процедури розробки проекту відводу земельної ділянки не підтверджують порушення права користування належним йому на праві власності нерухомим майном, у зв`язку з чим вони не можуть бути правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 -подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-3цс15 та від 10 червня 2015 року у справі № 6-70цс15, також у постанові Великої палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 263/14024/18 з Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачами не було доказів в обґрунтування правомірності дій по передачі частини (0,0387 га) вже сформованої земельної ділянки площею 0,1220 га, із кадастровим номером 1412300000:04:001:0186, за відведенням якої звертався позивач, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судами не враховано, що надання відповідачам в оренду земельної ділянки саме такою площею порушує право позивача, оскільки позбавляє його можливості обслуговування та вільного, безперешкодного входу до своєї власності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважало висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, загальною площею 221,9 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 08 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н. Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 4351, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом індексний номер 106825470 від 08 грудня 2017 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 81900214123.

Згідно із заявою та описом вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги від 28 грудня 2017 року № 28-023-787 ОСОБА_1 звернувся до Маріупольської міської ради Донецької області про отримання рішення міської ради щодо надання земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку за міською радою, в оренду при переході права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22, 24-25, т. 1).

Матеріали справи містять договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року, зареєстрований в реєстрі № 4083, площею 0,1220 га, по АДРЕСА_1 , невід`ємною частиною якого є договір про зміни до нього від 10 липня 2007 року № 2215, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10 січня 2014 року, індексний номер витягу 15938623, номер запису про інше речове право: від 27 грудня 2013 року № 4199811, для функціонування кафе і літнього майданчику, який укладений між Маріупольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІЯ» ЛТД на підставі рішення Маріупольської міської ради від 26 вересня 2006 року № 5/5-510.

Пунктом 3.1. договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі № 4083 закріплено, що договір укладено на 10 (десять) років, строком до 26 вересня 2016 року, (а.с. 26-41, т. 1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року зареєстрований в реєстрі за № 4083, строком дії до 26 вересня 2016 року, припинено: 05 грудня 2017 року (а.с. 231-232, т. 1).

Розроблена у 2006 році технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІЯ» ЛТД (далі - ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД) для функціонування кафе і літнього майданчику по АДРЕСА_1 , на підставі якої укладався договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року, зареєстрований в реєстрі № 4083, містить кадастровий план земельної ділянки 1412300000:04:001:0186, площею 0,1220га, з якого вбачається наявна вільна від будь-якої забудови частина земельної ділянки площею 0,0449 га (а.с. 119, т. 1).

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками комплексу за по АДРЕСА_2 , який складається з: будівлі супермаркету літ. «А-3», прибудови літ. «А1-2», прибудови літ. «А2-1», прибудови літ. «А3-1», прибудови літ. «А4-1», прибудови літ. «А5-1», прибудови літ. «А6-1», підвалу літ. А/п, А1/п, навісу літ. «Б-1», воріт 1, огорожи 2, замощення 1, загальною площею 4316,8 кв. м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 24 березня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Макаревич В. Г., зареєстрованим в реєстрі за № 444, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом: індексний номер 83391487 від 24 березня 2017 року та витягом індексний номер 83391976 від 24 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 65729514123.

Згідно із свідоцтвом про шлюб від 04 жовтня 2017 року серії НОМЕР_1 Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Відповідно до рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25 липня 2017 року № 7/20-1852 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 » ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно 0,0387 га для обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету.

Згідно із вказаним рішенням для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розроблений та погоджений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної площею 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету) по АДРЕСА_2 .

Відповідності до Закону України «Про державний земельний кадастр» була проведена державна реєстрація земельної ділянки згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0387 га, кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:04:001:0186, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 січня 2018 року НВ-1403068872018.

Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачено відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років для обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету (капітальна одноповерхова забудова), що підтверджується проведеними геодезичними роботами, відомостями обчислення площ угідь, а також кадастровим планом земельної ділянки. Також, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки, запроектованої до відведення громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , площею 0,0035 га, необхідна для проходу до щитової кафе суміжному землекористувачу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим було запроектовано укладення договору сервітуту.

Так, відповідно до рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25 червня 2018 року №7/32-2884 було одночасно розглянуті звернення громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу надання в оренду земельних ділянок та прийняті наступні рішення.

У зв`язку з тим, що на частині запитуваної ОСОБА_1 до відведення земельної ділянки знаходиться об`єкт нерухомого майна (комплекс по АДРЕСА_2 ), який належить згідно з договором купівлі-продажу нежитлового комплексу від 24 березня 2017 року, серія та номер 444, ОСОБА_3 (1/5 частина), ОСОБА_2 (4/5 частин), у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412300000:04:001:0186) площею 0,1220 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (функціонування кафе і літнього майданчику) по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 було відмовлено;

ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0833 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (функціонування кафе і літнього майданчику) по АДРЕСА_3 .

Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:001:0186) площею 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету) по АДРЕСА_2 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Пунктом 7.8. вказаного рішення міської ради зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укласти договір земельного сервітуту з суміжним землекористувачем - ОСОБА_1 , та зареєструвати його у встановленому порядку.

На підставі вказаного рішення міської ради між Маріупольською міською радою Донецької області та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2018року по АДРЕСА_2 , площею 0,0387 га, кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, строком на 10 років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету). Договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2018 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 листопада 2018 року, номер запису про інше речове право 28877477.

Матеріали справи містять технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту ОСОБА_1 на право проходу та проїзду на велосипеді на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою встановлено, що площа частини земельної ділянки, на яку встановлено сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді, складає 0,0035га, додана відповідна план схема прокладання сервітуту (а.с. 3-54, т. 2)

Висновком комплексної судової інженерно-технічної експертизи від 12 квітня 2021 року № 9/с встановлено, що згідно з копією плану поверхів кафе по АДРЕСА_3 (а.с. 99, т. 1) приміщення вентиляційної 1 площею 14,8 кв. м, у прибудові літ. «А-1» має тільки один вхід через дверний пройм у зовнішній стіні.

З боку дверного пройму приміщення 1, площею 14,8 кв. м, знаходиться земельна ділянка, площею 0,0387 га, кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, що розташована по АДРЕСА_2 . В матеріалах справи міститься сервітут, але на час проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи сервітут не укладено.

Крім того, поруч з ділянкою площею 0,0387 га, кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, а саме між нею та сусідньою ділянкою кадастровий номер 1412300000:04:001:0360 площею 0,0718 га, яка розташована за по АДРЕСА_3 , є прохід шириною 1,68-1,64 м довжиною 16,54 м, через який теоретично можливо влаштування доступу до приміщення вентиляційної 1 площею 14,8 м, але який на момент огляду перекрито огорожею та зайнято під ділянку кадастровий номер 1412300000:04:001:0360 (а.с. 155-159, т. 2).

Водночас на адресу суду від Маріупольської міської ради Донецької області наданий акт виїзного обстеження від 24 травня 2021 року, складений відділом контролю за використання активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, яким встановлено, що на межі земельної ділянки площею 0,0387 га кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , по АДРЕСА_2 , та земельної ділянки по АДРЕСА_3 , на якій знаходиться нежитлова будівля, належна ОСОБА_1 , встановлено бетонну стіну, прохід відсутній. До акту додана відповідна фотофіксація.

Також на адресу суду від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшло письмове клопотання від 28 травня 2021 року про долучення доказів до матеріалів справи з поясненнями, з якого вбачається, що ОСОБА_1 фактично були виконані будівельні роботи з реконструкції свого приміщення - вентиляційної, площею 14,8 кв. м, шляхом будівництва прибудови, та на теперішній час з приміщення вентиляційної взагалі не існує виходу на орендовану земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

До приміщення вентиляційної ОСОБА_1 має вільний доступ через своє основне приміщення, позивач не був обмежений земельною ділянкою, що знаходиться у оренді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , усі роботи з реконструкції вентиляційної ним проводились зі своєї території й приміщення.

Від позивача та його представника будь-яких заперечень щодо акту виїзного обстеження від 24 травня 2021року до суду не надходило, додаткових матеріалів, які би свідчали про порушення прав позивача суду не надано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 Цивільного кодексу К України).

Згідно з статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України (розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 ЗК України здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

За правилами частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина друга статті 123 ЗК України).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У статті 156 ЗК України вказано, що у разі видання органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, зазначене узгоджується із способом захисту цивільного права.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регулюється ЗК України, а також Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною шостою статті 120 ЗК України встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що колишній власник нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , що належить з 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 ; по АДРЕСА_2 , що належить з 24 березня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД, використовував земельну ділянку, кадастровий номер 1412300000:04:001:0186, на підставі договору оренди земельної ділянки до 26 вересня 2016 року .

Убачається, що на час укладення договору дарування від 08 грудня 2017 року між ОСОБА_9 (дарувальником) та ОСОБА_1 (обдарованим), об`єкта нерухомості про АДРЕСА_3 , договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2006 року № 4083, площею 0,1220 га по АДРЕСА_3 для функціонування кафе та літнього майданчику вже був припиненим, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08 грудня 2017 року, індексний номер 106794081.

З викопіювання генерального плану міста вбачається ,що частина нежитлового комплексу, огорожа та ворота, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розташована на суміжній земельній ділянці, що знаходилася в оренді колишнього власника - ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД (площею 0,1220 га по АДРЕСА_3 ) та була встановлена площа, яка необхідна для обслуговування нежитлового приміщення, яка склала 0,0387 га. розташована на суміжній земельній ділянці.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 травня 2017 року звернулися до Маріупольської міської ради Донецької області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 25 липня 2017 року № 7/20 -1852 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу-прибудови до супермаркету ) по АДРЕСА_2 .

Розроблений та затверджений в установленому порядку проект землеустрою було подано до Маріупольської міської ради на затвердження та надання земельної ділянки у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Пунктом 2 рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 26 червня 2018 року № 7/32-2884 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:001:0186) площею 0,0387 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового комплексу - прибудови до супермаркету) по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вирішуючи спір суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що на земельній ділянці, правомірність надання якої в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорюється позивачем, розташований об`єкт нерухомого майна (частина нежитлового комплексу - прибудова до супермаркету), яка належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності. Знаходження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірній земельній ділянці унеможливлюють їх надання у користування іншим особам. У тому числі позивачу.

Посилання касаційної скарги на те, що передачу земельної ділянки відповідача саме в такому розмірі позбавляє його можливості обслуговування та вільного, безперешкодного входу до своєї власності, безпідставні, оскільки вимог про усунення перешкод у користуванні власністю позивачем не пред`явлено. Натомість, ним пред`явлено вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, на якій відсутні належні йому на праві власності об`єкти нерухомості.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 -залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара