Рішення

від 27.10.2021 по справі 308/5083/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5083/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бойко Б.Б.,

представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Дмитрович Н.В.,

та відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобал Білд Груп , про визнання права власності на спільне майно подружжя та визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобал Білд Груп , про визнання права власності на спільне майно подружжя та визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 26.04.2017 року між ним та ОСОБА_2 , було укладено шлюб. З моменту укладення шлюбу подружжя деякий час проживало в Україні, а в подальшому разом їздили в Чехію на роботу, спільними зусиллями працювали та заробляли задля майбутнього своєї сім`ї.

Так, 12.04.2019 року, за спільно зароблені кошти, подружжя уклало договір № БВ18375; МД/УЖ/ЛТ/48кв купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів та № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП купівлі-продажу майнових прав (базового активу) між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Актив . Забудовником майна є ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП".

Базовим активом по укладеним договорам є майнові права на житлові приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 , поз. 3. Вартість продажу фінансового інструменту становить 506 984 (п`ятсот шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп. та вартість базового активу згідно форвардного контракту становить 254 000 (двісті п`ятдесят чотири тисячі) 00 коп.

Загалом вартість придбаних майнових прав на квартиру становить 760 984, 00 грн.

Кошти згідно вище наведених договорів, були оплачені в повному обсязі, на підтвердження чого позивач додає відповідні квитанції.

Позивач зазначає, що кошти витрачені на придбання майнових прав були зароблені спільною працею подружжя, жоден із подружжя не зробив вкладень у придбання майна за рахунок особистих коштів чи доходів, тому, придбані майнові права на квартиру є його з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю.

Разом з тим, взимку 2020 року стосунки між подружжям погіршилися, під час перебування в Чехії відповідачка завела стосунки з іншим чоловіком, як наслідок - сторони перестали проживати разом, ОСОБА_2 без попередження повернулася в Україну.

Позивач вказує, що без його відома та його згоди, маючи на меті позбавити частки у спільній власності на квартиру, ОСОБА_2 , підписала договір №48/1 про заміну сторони в зобов`язанні від 24.04. 2020 року, за яким передала своєму батькові ОСОБА_3 всі права та обов`язки, які були набуті нею на підставі договору купівлі продажу майнових прав № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП від 12.04.2019 року, предметом якого є купівля-продаж майнових прав на квартиру (житлове приміщення) проектний №48, проектною площею 50,8 кв.м в дев`ятиповерховому житловому будинку з вбудованими приміщеннями нежитлового призначення по АДРЕСА_2 .

В подальшому, ОСОБА_3 уклав з ТзОВ Будівельна компанія ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП договір № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП/2 купівлі-продажу майнових прав (базового активу) від 24.04.2020 року.

Таким чином, дії відповідачів по справі щодо відчуження майнових прав на користь ОСОБА_3 є недобросовісними. Реально ніяких правовідносин між ними та відповідно розрахунків за укладеними договорами не відбувалося. Крім того , батько відповідачки реально не міг купити майнові права у власної дитини. Тому, позивач зазначає, що вказаний вище правочин є недійсним.

Також, 12.05.2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про розірвання укладеного між ними шлюбу. Рішенням суду у справі № 308/4555/20 від 06.10.2020 року шлюб між сторонами було розірвано.

Зазначені обставини вказують на те, що наміри ОСОБА_2 не були реальними, як і не має підстав, стверджувати, що відповідачка дійсно могла діяти зі згоди позивача, оскільки укладення договору однозначно не відповідало інтересам їхньої сім`ї. Сторони договору усвідомлювали, що з врахуванням вартості майнових прав такий договір виходить за межі дрібного побутового, і наявність згоди чоловіка на укладення такого мала б виражатися в письмовій формі.

Такої згоди, він як чоловік не надавав, хоча такий договір був укладений відповідачкою під час шлюбу, як і придбання квартири.

На підставі зазначеного, позивач просить визнати майнові права на житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 , поз. 3 набутих ОСОБА_2 за договором від 12.04.2019 року № БВ18375; МД/УЖ/ЛТ/48кв купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів та № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП купівлі-продажу майнових прав (базового активу) укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Актив та ТзОВ Будівельна група ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП на загальну суму 760 984, 00 грн. спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РН ОКПП НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_3 . Закарпатської області, права власності на Ѕ частку вказаних майнових прав.

Визнати недійним договір №48/1 про заміну сторони в зобов`язанні укладений 24.04.2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 з додатковою угодою до даного договору за № 1, та договір від 24.04.2020 р. № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП /2 купівлі-продажу майнових прав з додатком № 1 укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ Будівельна група ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП - за яким були передані права та обов`язки, набуті ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі продажу цінних паперів та майнових прав № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП від 12.04.2019 року, предметом якого є купівля-продаж майнових прав на 1 - кімнатну квартиру (житлове приміщення) проектний №48, проектною площею 50,8 кв.м в дев`ятиповерховому житловому будинку з вбудованими приміщеннями нежитлового призначення по АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бойко Б.Б. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові. Просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 та представник обох відповідачів адвокат - Дмитрович Н.В. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги є безпідставними, оскаржуваний договір укладений ОСОБА_2 одноособово. Законодавством не передбачена нотаріальна форма, так само як не передбачено отримання письмової згоди іншого з подружжя на його укладення, у зв`язку з чим не має підстав для визнання договору №48/1 недійсним.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 зазначив, що кошти на придбання майнових прав були надані ним та його дружиною - своїй дочці ОСОБА_2 . Позивач по справі не оплачував вартість квартири і не мав відношення до її придбання.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Глобал Білд Груп не забезпечило явку в судове засідання свого представника, хоча неодноразово належним чином повідомлялося про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами докази та матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Двадцять шостого квітня 2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Моршинської міської ради Львівської області, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , актовий запис № 4.

12.05.2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу.

06.10.2020 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у справі № 308/4555/20, шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано.

12.04.2019 року, під час перебування сторін у шлюбі, між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Актив було укладено договір № БВ18375; МД/УЖ/ЛТ/48кв купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів та № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП купівлі-продажу майнових прав (базового активу)

Забудовником майна є ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП".

Базовим активом по укладеним договорам є майнові права на житлові приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 , поз. 3. Вартість продажу фінансового інструменту становить 506 984 (п`ятсот шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп. та вартість базового активу згідно форвардного контракту становить 254 000 (двісті п`ятдесят чотири тисячі) 00 коп..

Загалом вартість придбаних майнових прав на квартиру становить 760 984, 00 грн.

Грошові кошти за житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 , поз. 3, оплачені в повному обсязі, що підтверджується проміжною випискою від 26.05.2020 року №2605-20VU-1224-2049 та № з 2605-20VU-1222-1923 виданою ЗАХІДНЕ ГРУ АТ КБ ПРИВАТБАНК за період 01.01.2018 року по 26.05.2020 року, а саме:

- 12.04.2019 року сума 299 000 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч) 00 коп.;

- 15.04.2019 року сума 207 984 (двісті сім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) 00 коп.;

- 16.04.2019 року сума 254 000 (двісті п`ятдесят чотири тисячі) 00 коп.

В сукупності, сплачено повну вартість майнових прав за квартиру в сумі 760 984, 00 грн.

Судом встановлено, що з моменту укладення шлюбу, подружжя деякий час проживало в Україні, після чого разом їздили за кордон в Чехію на роботу, спільними зусиллями працювали та заробляли задля майбутнього своєї сім`ї.

Жоден із подружжя не зробив вкладень у придбання вищевказаного майна за рахунок особистих коштів чи доходів, доказів протилежного в процесі розгляду справи судом не здобуто.

Крім того, стороною відповідача не спростовано належними та допустимими доказами ту обставину, що кошти витрачені на придбання майнових прав були зароблені спільною працею подружжя.

Разом з тим, 24.04.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підписала договір №48/1 про заміну сторони в зобов`язанні, за яким передала своєму батькові ОСОБА_3 всі права та обов`язки, які були набуті нею на підставі договору купівлі продажу майнових прав № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП від 12.04.2019 року, предметом якого є купівля-продаж майнових прав на квартиру (житлове приміщення) проектний №48, проектною площею 50,8 кв.м в дев`ятиповерховому житловому будинку з вбудованими приміщеннями нежитлового призначення по АДРЕСА_2 .

Так, судом встановлено, що вказаний договір укладений до звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про розірвання шлюбу та до винесення рішення про розірвання шлюбу, тобто під час перебування сторін у шлюбі, без відома та згоди чоловіка, позивача ОСОБА_1 .

24.04.2020 року ОСОБА_3 уклав з ТзОВ Будівельна компанія ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП договір № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП/2 купівлі-продажу майнових прав (базового активу).

Згідно п. 3 договору № 48/1 про заміну сторони в зобов`язанні від 24.04.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 (відчужувачем) та ОСОБА_3 (набувачем) на момент укладення договору відчужувач сплатив підприємству ТзОВ Будівельна група ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП , за основним договором грошові кошти в сумі 254 000,00 гривень, вказані кошти зараховуються підприємством в рахунок оплати набувача за основним договором, інші платежі здійснюються, а зобов`язання виконуються набувачем згідно умов Основного договору, як покупцем.

Разом з тим, згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП/2 від 24.04.2020 року вказується що сума в розмірі 254 000, 00 гривень є несплаченою і повинна бути перерахована ОСОБА_3 до 30.08.2020 року.

Отже, вказані договори не узгоджуються між собою, викладені в них домовленості суперечать фактичним обставинам, оскільки сума в розмірі 254 000,00 гривень, як вже вище встановлено судом, була сплачена 16.04.2019 року, одним з подружжя, а саме ОСОБА_2 .

У справі, яка розглядається, встановлено, що подружжя за час шлюбу повністю сплатило вартість майнових прав, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва - однокімнатну житлову квартиру.

Посилання ж відповідачів на те, що кошти були надані ОСОБА_2 її батьком ОСОБА_3 не знайшло свого підтвердження, а зазначене в договорі з приводу необхідності сплати ОСОБА_3 суми в розмірі 254 000, 00 гривень, що може свідчити про належність йому прав на майно на підставі вищевказаних договорів, суд не може прийняти до уваги та покласти в основу рішення, оскільки докази надані на підтвердження таких доводів не містять необхідних даних.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Об`єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК).

Згідно із ст. 190 ЦК майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

З аналізу чинного законодавства (статті 190, 656, 717 ЦК, Закон від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ Про заставу (далі Закон № 2654-ХІІ), Закон від 19 червня 2003 р. № 979-ІV Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати , Закон від 5 червня 2003 р. № 898-ІV Про іпотеку (далі Закон № 898-ІV)), а також з урахуванням висновків Верховного Суду України за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи № 6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10), вбачається, що майнові права, поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами, є об`єктами цивільного обороту.

Слід враховувати, що до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад: спадкові права; права вимоги особи за зобовязаннями, за якими вона є кредитором; виключні права автора і под.), право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

Закон Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні дає визначення поняття майнові права , які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст.3 закону).

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закону) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Майнове право, що є предметом договору - це право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні передумови, що є необхідними й достатніми для набуття права власності.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважаться набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-50-2309 від 22.06.2007 року квартира є об`єктом інвестування в об`єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об`єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації Інвестору належать майнові права на нього.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та з урахуванням характерних ознак незавершеного будівництва слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15.

При вирішенні питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва слід враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Зазначений висновок підтверджується також положенням ч. 1 ст. 1 Закону N 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

За умовами ч. 5 ст. 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення (гаражний бокс, машино-місце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання прав.

Зі змісту ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації прав підлягають: право власності;

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Пунктом 15 постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

У справі, яка розглядається, встановлено, що подружжя за час шлюбу, повністю сплатило вартість майнових прав, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва - однокімнатну житлову квартиру.

Згідно ст. 163 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Норми законодавства свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Разом з тим, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання майнових прав на житлове приміщення (квартиру) спільною сумісною власністю подружжя та визнання, права власності на Ѕ частку вказаних майнових прав , підлягає задоволенню, а презумпція спільної сумісної власності подружжя на майно не спростована відповідачем.

Крім того, що стосується вимоги про визнання недійним договору №48/1 про заміну сторони в зобов`язанні укладеного 24.04.2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 з додатковою угодою до даного договору за № 1, та договір від 24.04.2020 р. № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП /2 купівлі-продажу майнових прав з додатком № 1 укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ Будівельна група ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП - за яким були передані права та обов`язки, набуті ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі продажу цінних паперів та майнових прав № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП від 12.04.2019 року, предметом якого є купівля-продаж майнових прав на 1 - кімнатну квартиру (житлове приміщення) проектний №48, проектною площею 50,8 кв.м в дев`ятиповерховому житловому будинку з вбудованими приміщеннями нежитлового призначення по АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частинами першою, другою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За змістом статті 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16, посилаючись на те, що такі висновки суперечать принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною, без визначення часток.

Отже, відсутність згоди одного із співвласників подружжя на розпорядження майном, відчуженим за правочином, який виходить за межі дрібного побутового, є підставою визнання цього правочину недійсним.

Визначення дрібний побутовий правочин має оціночний характер, не має установлених меж грошового виразу (вартості), а тому має для різних видів діяльності, речей і майнового стану учасників цивільних правовідносин, різні межі вартості.

Враховуючи те, що предметом спору є майнові права на житлову квартиру, суд дійшов до висновку, що правочин щодо відчуження майнових прав, що є предметом спору виходять за межі дрібного побутового, а тому потребував згоди позивача, як другого із співвласників.

Встановивши, що зазначені майнові права придбані за спільні кошти, під час шлюбу сторін та є їхньою спільною сумісною власністю, - неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України, і підставою для визнання недійсним договору №48/1 про заміну сторони в зобов`язанні укладеного 24.04.2020 року з додатковою угодою до даного договору за № 1, та договору від 24.04.2020 р. № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП /2 купівлі-продажу майнових прав з додатком № 1, що укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ Будівельна група ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП - за яким були передані права та обов`язки, набуті ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі продажу цінних паперів та майнових прав № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП від 12.04.2019 року, предметом якого є купівля-продаж майнових прав на 1 - кімнатну квартиру (житлове приміщення) проектний №48, проектною площею 50,8 кв.м в дев`яти поверховому житловому будинку з вбудованими приміщеннями нежитлового призначення по АДРЕСА_2 , відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

У ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до змісту ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача солідарно судовий збір у розмірі 4645,70.

Керуючись ст.ст. 2-14,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, ст.ст. 3,57,60,61,69,71 СК України, ст.ст. 3,15,16,31,182,190,203,215,316,328,331,365,368 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Визнати майнові права на житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 , поз. 3 набутих ОСОБА_2 за договором від 12.04.2019 року № БВ18375; МД/УЖ/ЛТ/48кв купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів та № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП купівлі-продажу майнових прав (базового активу) укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Актив та ТзОВ Будівельна група ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП на загальну суму 760 984, 00 грн. спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РН ОКПП НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_3 . Закарпатської області, права власності на Ѕ частку вказаних майнових прав.

Визнати недійним договір №48/1 про заміну сторони в зобов`язанні укладений 24.04.2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 з додатковою угодою до даного договору за № 1, та договір від 24.04.2020 р. № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП /2 купівлі-продажу майнових прав з додатком № 1 укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ Будівельна група ГЛОБАЛ БІЛД ГРУП - за яким були передані права та обов`язки, набуті ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі продажу цінних паперів та майнових прав № МД/УЖ/ЛТ/48кв/МП від 12.04.2019 року, предметом якого є купівля-продаж майнових прав на 1 - кімнатну квартиру (житлове приміщення) проектний №48, проектною площею 50,8 кв.м в дев`ятиповерховому житловому будинку з вбудованими приміщеннями нежитлового призначення по АДРЕСА_2 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у розмірі - 4645,70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 08.11.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк