Постанова

від 20.10.2021 по справі 450/130/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/130/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/837/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи:42

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Симця В.І.;

адвоката Пономареннка О.В. - представника АТ ТАСКОМБАНК ;

адвоката Семенини В.М.

- представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Бутка Анатолія Сергійовича, представника Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк (правонаступником якого є Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК ; в подальшому - Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в кінцевій редакції позовних вимог якого просило суд ухвалити рішення, яким: 1) стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № КБ 50846 від 15.07.2008 року в розмірі 135 712, 37 доларів США та 1 014 138 грн. 79 коп.; 2) стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № КБ 50846 від 15.07.2008 року в розмірі в розмірі 135 712, 37 доларів США та 1 014 138 грн. 79 коп.

Позовні вимоги Банку обгрунтовувалися тим, що 14.07.2008 року між ВАТ Електрон Банк (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір згідно якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 120 000 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 14.07.2023 року під 13,5 % річних. З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки. Внаслідок невиконання боржником зобов`язання за Кредитним договором виникла заборгованість, яка і є предметом позовних вимог (том 1, а.с. 3-7, 77-80, 153-157).

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до Банку і ОСОБА_1 , у якому просив визнати таким, що припинився, Договір поруки № РО 94814 від 14 липня 2008 року, укладений між ВАТ Фольксбанк (правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк , а правонаступником останнього є АТ Таскомбанк ), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (том 2, а.с. 107-111).

Оскаржуваним рішенням позов Банку задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ Таскомбанк заборгованість за кредитним договором № КБ 50846 від 15.07.2008 року в розмірі 135 712, 37 доларів США, з яких:

- 102 331, 27 доларів США - прострочена заборгованість по тілу кредиту;

- 33 381, 10 доларів США - нараховані та не сплачені відсотки за користування кредитом,

та 1 014 138 грн. 79 коп. пені за порушення умов кредитного договору.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ Таскомбанк 3 775 грн. 80 коп. (1 887 грн. 90 коп. з кожного) судових витрат.

У задоволенні позовних вимог АТ Таскомбанк в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ Таскомбанк заборгованості за кредитним договором № КБ 50846 від 15.07.2008 року в розмірі 135 712, 37 доларів США та 1 014 138 грн. 79 коп. - відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 задоволено повністю .

Визнано Договір поруки № РО 94814 від 14 липня 2008 року, укладений між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк , правонаступником якого є АТ Таскомбанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 таким, що припинений.

Стягнуто з ОСОБА_1 та АТ Таскомбанк на користь ОСОБА_3 704 грн. 80 коп. (по 352 грн. 40 коп. з кожного) судових витрат (том 2, а.с. 163-169).

Дане рішення оскаржив представник Банку .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального права.

Вважає, що вимоги, які 17 та 18 лютого 2014 року Банком були направлені відповідачам, втратили свою чинність, оскільки на виконання цих вимог відповідач ОСОБА_1 погасив прострочену заборгованість і підстави для подачі позову до суду стали відсутніми, а відтак вважає неправомірним посилання суду на вищезгадані вимоги Банку в обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Стверджує, що лише після того, як відповідачі проігнорували вимогу Банку від 28 жовтня 2014 року та не сплатили заборгованість за кредитним договором, у Банку знову з`явилися правові підстави для звернення до суду позовом, що Банк і зробив, звернувшись 23 січня 2015 року до суду з даним позовом, тобто - в межах шестимісячного строку, який передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України (том 2, а.с. 170-173).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта (Банку) на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представників ОСОБА_3 (відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмову у задоволенні позовних вимог Банку за первісним позовом до відповідача ОСОБА_3 і задоволення позовних вимог останнього за зустрічним позовом суд мотивував тим, що у зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов Кредитного договору Банк 17.02.2014 року направив ОСОБА_3 , як і позичальнику ОСОБА_1 , повідомлення-вимогу про повернення всіх кредитних коштів, процентів за користування ними та пені, а відтак відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя ОСОБА_3 , чого Банком зроблено не було, оскільки такий позов Банком було подано до суду лише 23 січня 2015 року, а відтак порука у відповідності до частини 4 статті 559 ЦК України припинилася.

Колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки судом зроблено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак такі не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Матеріалами справи стверджується наступне .

17 лютого 2014 року дійсно Банком було направлено ОСОБА_3 , як поручителю, повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту у зв`язку з тривалим невиконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором - протягом 30 (….) календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 (…) календарних днів з дня направлення банком повідомлення Позичальнику . В той же час, у цьому повідомленні-вимозі зазначено, що у випадку погашення простроченої заборгованості у встановленні цим повідомленням строки повідомлення вважати таким, що втратило свою силу (том 2, а.с. 62).

Як вбачається з долучених Банком до матеріалів справи розрахунків та пояснень, у встановленні вищезгаданим повідомленням строки (а саме - 01.03.2014 року) позичальник погасив прострочену заборгованість (том 2, а.с. 156-157), а відтак можна вищезгадане повідомлення вважати таким, що втратило свою силу .

Однак, в подальшому позичальник ОСОБА_1 продовжував порушувати взяті на себе перед Банком зобов`язання за Кредитним договором, що і стало підставою для Банку для надіслання вже 28 жовтня 2014 року всім відповідачам по справі нового повідомлення-вимоги - з вимогами та умовами, аналогічними до викладених у вищезгаданому повідомленні-вимозі від 17 лютого 2014 року (том 1, а.с. 22-24), які на цей раз позичальником та його поручителями виконаними не були, що і стало для Банку правовою підставою для звернення до суду з даним позовом 23 січня 2015 року, тобто - в межах встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку .

Відтак, у суду були відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання припиненим Договору поруки, який було укладено з ОСОБА_3 14 липня 2008 року, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Частиною 5 статті 12 ЦПК України встановлено (зокрема), що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (пункт 3), а також сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4).

Відповідачами не було подано до суду розрахунків, які б спростовували розрахунки надані Банком в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

В той же час, за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку .

З урахуванням вищезгаданих вимог, наведених у частині 5 статті 12 ЦПК України, в ході апеляційного провадження у справі в судовому засіданні 22 червня 2021 року сторонам спору було роз`яснено їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема - наслідки неподання відповідачем ОСОБА_3 власного розрахунку кредитної заборгованості в строк до 01 вересня 2021 року , а Банку - спростувань розрахунків кредитної заборгованості у випадку подання таких відповідачем ОСОБА_3 (том 4, а.с. 38-40).

В наданий судом строк (до 01 вересня 2021 року) ОСОБА_3 та його представниками до суду власних розрахунків кредитної заборгованості подано так і не було. Натомість, вже в судовому засіданні 20 жовтня 2021 року представником ОСОБА_3 було подано до суду клопотання про призначення по справі судової фінансово-кредитної експертизи, яке протокольною ухвалою суду було відхиленим, оскільки таке було розцінено судом як умисне затягування розгляду справи, яка перебуває в провадженні суду з січня 2015 року .

З урахуванням всіх вищенаведених обставин по справі в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 розрахунок кредитної заборгованості, поданий Банком в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, належними та допустимими доказами не спростовано.

Відтак, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 за первісним позовом також підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового - про задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_3 за первісним позовом у розмірі заявлених Банком позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1) і що у випадку, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

А підпунктом в пункту 4 частини 1 ст. 382 ЦПК України встановлено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки в даній справі суд апеляційної інстанції частково скасовує рішення першої інстанції і в цій частині ухвалює нове, то оскаржуване рішення в частинах вирішення питання розподілу судових витрат також підлягає до скасування - з ухваленням в цій частині нового з урахуванням наступного.

Банком в судах першої та апеляційної інстанцій всього понесено 74 778 грн. 60 коп. судових витрат у вигляді сплаченого та доплаченого судового збору (том 1, а.с. 1, 2; том 2, а.с. 182, том 3, а.с. 209):

3 654, 00 + 121, 80 + 5 663, 70 + 65 339, 10 = 74 778 грн. 60 коп.

Відтак, до стягнення з кожного з відповідачів на користь Банку підлягає по 24 926 грн. 20 коп. = 74 778 грн. 60 коп. : 3 відповідачі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бутка Анатолія Сергійовича, представника Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК , задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк , Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК і ОСОБА_1 про визнання припиненим Договору поруки № РО 94814 від 14 липня 2008 року , укладеного між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк , правонаступником якого є АТ Таскомбанк , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог за цим зустрічним позовом .

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК заборгованості за Кредитним договором № КБ 50846 від 15.07.2008 року скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК заборгованість за кредитним договором № КБ 50846 від 15.07.2008 року в розмірі 135 712 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот дванадцять) доларів США 37 центів , з яких:

- 102 331, 27 доларів США - прострочена заборгованість по тілу кредиту;

- 33 381, 10 доларів США - нараховані та не сплачені відсотки за користування кредитом,

а також 1 014 138 (один мільйон чотирнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 79 коп. пені за порушення умов кредитного договору.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 рокув частинах вирішення питання розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК по 24 926 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять шість) грн. 20 коп. з кожного судових витрат.

В решті рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 05 листопада 2021 року.

Головуючий: Цяцяк Р. П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.