Ухвала

від 21.10.2021 по справі 906/1425/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 906/1425/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

третьої особи ТОВ "Аграрні системні технології": Ткаченко А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021

у складі колегії суддів: Бучинської Г. Б. (головуючої), Василишина А. Р., Філіпової Т. Л.

та на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021

у складі судді Давидюка В. К.

у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"

2. Брусилівська селищна рада

3. Державна казначейська служба України

про стягнення 1 226 770,65 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 03.12.2020 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (далі - СФГ "Світанок", скаржник, касатор) про стягнення 726 770,65 грн матеріальної шкоди та 500 000,00 грн моральної шкоди завданої незаконною бездіяльністю органом досудового слідства, який протягом тривалого часу не завершив розслідування у кримінальному провадженні щодо розшуку викраденого майна позивача, чим завдав йому майнової шкоди у розмірі визначеної вартості майна, упущеної вигоди та моральної шкоди.

2. В обґрунтування позовних вимог СФГ "Світанок" зазначило, що під час досудового розслідування кримінального провадження №12016060130000235 від 13.10.2016 встановлено коло осіб, які винні у крадіжці посіяної фуражної кукурудзи, зокрема посадову особу органу місцевого самоврядування, яка незаконно, вийшовши за межі своїх повноважень, підписала договори на оренду земельних ділянок приватної форми власності з ТОВ "Аграрні системні технології", чим позбавила фермерське господарство право користування орендованими земельними ділянками з 2017 року по даний час. Бездіяльність Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області полягає у неналежному проведенні досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, що спричинило господарству матеріальну та моральну шкоду.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3. 21.03.2016 між ОСОБА_1 (орендодавець) та СФГ "Світанок" (орендар) укладено договір оренди землі № 2016-001, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів в адміністративно-територіальних межах Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

4. Згідно пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 3,1723 гектарів ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 1820983500:05:000:1352, що належить орендодавцеві на праві власності на підставі розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації №12 від 15.01.2016.

5. Договір № 2016-001 укладено на 7 (сім) років, тобто до 21.03.2023 (пункт 8 договору).

6. ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ "Світанок" (орендар) підписали договір оренди землі № 2016-002 від 21.03.2016, за яким об`єктом оренди є земельна ділянка № 2016-002 загальною площею 3,22328 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 1820983500:05:000:1353, що належить орендодавцю на праві власності на підставі розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації №12 від 15.01.2016.

7. Строк дії договору № 2016-002 від 21.03.2016 становить 7 (сім) років, тобто до 21.03.2023 (пункт 8 договору).

8. Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.03.2016 підтверджується реєстрація права оренди за СФГ "Світанок" на земельні ділянки з кадастровими номерами 1820983500:05:000:1352 та 1820983500:05:000:1353.

9. За твердженнями позивача, навесні 2016 року СФГ "Світанок" здійснило сільськогосподарські роботи по посіву кукурудзи, відповідно до договору № 1 від 25.03.2016 та акта приймання-передачі виконаних робіт від 20.05.2016.

10. 13.10.2016 Брусилівське відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за фактом збору урожаю кукурудзи ТОВ "АСТ" на земельній ділянці, що розташована на території Озерської сільської ради, яку орендує СФГ "Світанок", з посиланням на частину першу статті 185 КК України.

11. Заступник начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. закрила кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016060130000235 від 13.10.2016 через відсутність складу злочину, передбаченого в частині першій статті 185 КК України. В постанові про закриття кримінального провадження від 17.11.2017 зазначено, що у СФГ "Світанок" та ТОВ "АСТ" наявні договори оренди землі, тому в даній ситуації вбачаються цивільно-правові відносини.

12. Ухвалою слідчого судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.02.2018 у справі № 275/104/18 скасовано постанову заступника начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. про закриття кримінального провадження від 17.11.2017. Підставою для скасування зазначеної постанови вказано про передчасність висновку про можливість закриття кримінального провадження №120160601300 00235 від 13.10.2016.

13. 27.04.2018 заступник начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. винесла постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України через відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України.

14. Ухвалою слідчого судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.08.2020 у справі № 275/104/18 постанову заступника начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. про закриття кримінального провадження від 27.04.2018 скасовано через недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження.

15. Згідно з позицією позивача, заступник начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. умисно не бажає здійснювати досудове слідство, згідно з статтями 2, 9 КПК України та врахуванням висновків, викладених в ухвалах слідчого судді Брусилівського районного суду Житомирської області, адже орган досудового розслідування достеменно встановив факт збору урожаю кукурудзи ТОВ "АСТ" на земельній ділянці, яку орендує СФГ "Світанок", оскільки в постанові про закриття кримінального провадження містяться посилання на покази представника ТОВ "АСТ" та голови Озерської сільської ради Брусилівського району.

16. На переконання СФГ "Світанок", вчиненим кримінальним правопорушенням господарству заподіяно значних збитків, сума яких становить 145 354,13 грн з розрахунку площі орендованих земель (6,4051 га) та вартості кукурудзи (22 693,50 грн (6,75 т/га (середня врожайність кукурудзи) х 3 780,00 (орієнтовна ціна кукурудзи за 1 т) х 0,9 (коефіцієнт за торг). Крім того, через незаконну передачу в оренду земельних ділянок іншій юридичній особі, господарство не зібрало врожай кукурудзи фуражної і не отримало дохід протягом 2017 - 2020 років. За розрахунком позивача, упущена вигода становить 581 416,52 грн (145 354,13 грн х 4 роки). Водночас протиправною діяльністю відповідача фермерському господарству заподіяно моральну шкоду, яка оцінюється в 500 000,00 грн та виражається в приниженні престижу та ділової репутації СФГ "Світанок".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

17. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/1425/20 відмовлено у позові СФГ "Світанок" до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"; 2) Брусилівська селищна рада; 3) Державна казначейська служба України про стягнення 1 226 770,65 грн.

18. Обґрунтовуючи своє рішення місцевий господарський суд зазначив про доведеність дій/бездіяльності посадових осіб Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, однак відсутні обставини підтвердження факту нанесення позивачу шкоди саме органом дізнання, а також причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб органу дізнання та збитками, про відшкодування яких заявлено позов (майнової шкоди у сумі розрахованої вартості майна, упущеної вигоди та моральної шкоди).

Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду

19. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу СФГ "Світанок" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/1425/20 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.

20. Суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованістю та правомірністю висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді шкоди відсутні.

21. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач помилково ототожнює скасування постанов про закриття провадження у справі з протиправними діями, які, на його думку, є підставою для відшкодування шкоди органами державної влади. Тобто скасування ухвал про закриття кримінального провадження було зумовлено наявністю процесуальних недоліків, які полягали в недотриманні органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, а не протиправністю дій/бездіяльності органу досудового слідства. Враховуючи наведене, позивачем не доведена наявність в діях органу досудового розслідування протиправного діяння, як однієї із складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення.

22. Також судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що в матеріалах справи немає документів, на підтвердження реальності господарської операції, зокрема, актів списання насіння і посадкового матеріалу, мінеральних добрив, гербіцидів або інших хімікатів, використання паливно-мастильних матеріалів. До вказаної документації можуть також подаватися договори на придбання насіннєвого матеріалу, добрив, засобів хімічного захисту рослин, видаткові накладні та акти приймання-передачі на підтвердження одержання виконавцем робіт матеріалів, необхідних для посіву кукурудзи, від контрагентів. Договори підряду, укладені з третіми особами, якими надалися сільськогосподарські послуги з використанням техніки для обробки ґрунту та посіву кукурудзи.

23. Договір № 1 від 25.03.2016 та акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.05.2016, які підписані засновником СФГ "Світанок" - Головієнком І. П. та виконавцем сільськогосподарських робіт по посіву кукурудзи - Головієнком П. В., не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами, за відсутності долучення до матеріалів справи інших доказів, які б свідчили про вирощування кукурудзи касатором на земельних ділянках за кадастровими номерами 1820983500:05:000:1352 та 1820983500:05:000:1353.

24. Крім того, позивач не надав доказів, які підтверджували, що фермерське господарство з 2016 року вживало заходи щодо захисту права на земельні ділянки у спосіб, визначений статтею 152 Земельного кодексу України, а також наявність кримінального провадження за фактом протидії законній господарській діяльності, а матеріали справи не містять доказів приниження ділової репутації СФГ "Світанок".

25. З урахуванням встановлених обставин апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що між діями/бездіяльністю органу досудового розслідування та шкодою зумовленою, як стверджує позивач, неможливістю ним користування земельними ділянками та здійснення господарської діяльності відсутній причинно-наслідковий зв`язок ознакою наявності якого є те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки, чого в даному випадку не вбачається, позаяк позивачем не доведено, що такі дії працівників поліції спричинили зазначені ним

негативні наслідки у вигляді шкоди. Враховуючи, що спричинені фермерському господарству збитки (реальні збитки та упущена вигода) не є наслідком протиправної поведінки органу дізнання, тому відсутній причинний зв`язок. Натомість розмір та підстави для стягнення моральної шкоди матеріалами справи не підтверджені.

26. Апеляційний господарський суд погодився з правильністю висновку про доведеність дій/бездіяльності посадових осіб Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, однак відсутні обставини підтвердження факту нанесення позивачу шкоди саме органом дізнання, а також причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб органу дізнання та збитками, про відшкодування яких заявлено позов (майнової шкоди у сумі розрахованої вартості майна, упущеної вигоди та моральної шкоди).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. СФГ "Світанок" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/1425/20, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (СФГ "Світанок")

28 . В обґрунтування доводів касаційної скарги СФГ "Світанок" стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права і зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц.

29. В контексті цієї підстави касаційного оскарження касатор посилається на неврахування викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц висновку про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Головне управління Національної поліції в Житомирській області)

30. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Житомирській області просить відмовити в її задоволенні посилаючись на недоведеність позивачем завдання матеріальної та моральної шкоди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

32 . Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

33 . До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги , які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Відтак, Верховний Суд саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

35 . Колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 ).

36 . Таким чином у цій справі касаційний розгляд здійснюється в межах доводів поданої касаційної скарги зазначених в пунктах 28-29 цієї ухвали.

37. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

38. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

39. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.

40. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

41. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 906/1425/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

42. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

43. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

44. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

45. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: ( 1 ) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; ( 2 ) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

46. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

47. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору , зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) .

48. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин , об`єкта та предмета правового регулювання , а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

49. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору , підстави позову , зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини , а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

50. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо , обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі , в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

51. Таким чином наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення подібності таких складових елементів (критеріїв) як предмет спору (заявлених вимог), підстави позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах за результатами перегляду яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, про неврахування якого стверджує касатор.

52. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження.

53. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження СФГ "Світанок" посилається на ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц щодо застосування статей 16 і 23 ЦК України при розгляді вимог про відшкодування моральної шкоди.

54. Надаючи оцінку зазначеній скаржником підставі касаційного оскарження та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.

55. У цій справі (№ 906/1425/20) предметом розгляду є вимоги про стягнення 726 770,65 грн матеріальної шкоди та 500 000,00 грн моральної шкоди завданої незаконною бездіяльністю органом досудового слідства, який протягом тривалого часу не завершив розслідування у кримінальному провадженні щодо розшуку викраденого майна позивача, чим завдав йому майнової шкоди у розмірі визначеної вартості майна, упущеної вигоди та моральної шкоди.

56. Підставами цих вимог визначено, зокрема, приписи статей 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України та тривалу бездіяльність органу досудового слідства.

57. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими та достатніми доказами наявності усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача.

58 . Водночас за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц слідує, що правовий висновок на який посилається скаржник прийнято у справі за позовом фізичної особи до банку про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу в якій позивачем з посиланням, з поміж іншого, на приписи статті 23 ЦК України та статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" заявлено вимогу про стягнення 10 000,00 грн моральної шкоди у задоволенні якої було відмовлено судами всіх інстанцій спричиненої порушенням договору банківського вкладу (споживчого договору).

59. Отже такий висновок сформований судом касаційної інстанції за інших предмета, підстав позову, змісту позовних вимог та фактичних обставин справи , тому посилання касатора на зазначену постанову не може бути належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

60 . При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

61. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

62. Крім того ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

63 . Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

64. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

65. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

66. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

67. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

68. Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

69. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

70. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

71. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

72. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

73. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

74. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

75. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

76 . Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

77 . З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою СФГ "Світанок" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження судом встановлено, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Світанок" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2021 у справі № 906/1425/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський