Постанова

від 02.06.2021 по справі 906/1425/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Справа № 906/1425/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

від Брусилівської селищної ради: представник не з`явився

від Державної казначейської служби України: представник не з`явився

від ТОВ "Аграрні системні технології": Скоковський А.М. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Світанок" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 березня 2021 року у справі №906/1425/20 (повний текст складено 02 квітня 2021 року, суддя Давидюк В.К.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"; 2) Брусилівська селищна рада; 3) Державна казначейська служба України

про стягнення 1226770,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 березня 2021 року у справі №906/1425/20 відмовлено у позові Селянського (фермерського) господарства "Світанок" до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"; 2) Брусилівська селищна рада; 3) Державна казначейська служба України про стягнення 1226770,65 грн.

Обгрунтовуючи своє рішення місцевий господарський суд зазначає про доведеність дій/бездіяльності посадових осіб Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, однак відсутні обставини підтвердження факту нанесення позивачу шкоди саме органом дізнання, а також причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб органу дізнання та збитками, про відшкодування яких заявлено позов (майнової шкоди у сумі розрахованої вартості майна, упущеної вигоди та моральної шкоди).

Не погодившись із згаданим рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Світанок" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 23 березня 2021 року у справі №906/1425/20, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23 березня 2021 року у справі №906/1425/20 та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги СФГ "Світанок" зазначає, що суд першої інстанції встановивши протиправну бездіяльність відповідача прийшов до висновку, що для задоволення позовних вимог потрібно підтвердження факту нанесення шкоди саме органом дізнання, що йде в повну протилежність із заявленими позовними вимогами, адже господарство не оскаржує дії певної особи, в результаті яких заподіяно шкоду господарству, а оскаржує бездіяльність органів досудового слідства, в результаті бездіяльності яких, таку особу до даного часу встановити не вдалося, та не вдалося розшукати викрадений урожай кукурудзи. Всі доводи, викладені в рішенні, стосовно того, що заявником є одна особа, а потерпілого до даного часу в справі не визнано, лише підтверджують доводи сторони позивача про повну та умисну бездіяльність відповідача. Таким чином, обов`язок відшкодування шкоди перейшов саме до відповідача, який не бажає здійснювати виконання своїх прямих обов`язків.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що кримінальне правопорушення розслідується за частиною 1 статті 185 КК України, сама справа не являється складною, є певне коло фігурантів по справі, однак тривала протиправна бездіяльність до даного часу не дає можливість в законному порядку отримати відшкодування, а також заважає здійснити нормальну господарську діяльність, адже посадовою особою органу місцевого самоврядування передано земельні ділянки приватної форми власності в оренду третій особі.

Листом №906/1425/20/2679/21 від 23 квітня 2021 року матеріали справи витребувано з господарського суду Житомирської області.

28 квітня 2021 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1425/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2021 року у справі №906/1425/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою С(Ф)Г "Світанок" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 березня 2021 року у справі №906/1425/20 та призначено дату судового засідання на 02 червня 2021 року.

Від відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні представник ТОВ "АСТ" заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим.

Представники інших учасників в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 березня 2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Фермерським господарством "Світанок" (орендар) укладено договір оренди землі №2016-001 /а.с. 15-19/, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів в адміністративно-територіальних межах Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Згідно пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 3,1723 гектарів ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 1820983500:05:000:1352, що належить орендодавцеві на праві власності на підставі розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації №12 від 15 січня 2016 року.

Договір №2016-001 укладено на 7 (сім) років, тобто до 21 березня 2023 року (пункт 8 договору).

ОСОБА_2 (орендодавець) та Фермерське господарство "Світанок" (орендар) підписали договір оренди землі №2016-002 від 21 березня 2016 року /а.с . 20-24/, за яким об`єктом оренди є земельна ділянка № НОМЕР_2 загальною площею 3,22328 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 1820983500:05:000:1353, що належить орендодавцю на праві власності на підставі розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації №12 від 15 січня 2016 року.

Строк дії договору №2016-002 від 21 березня 2016 року становить 7 (сім) років, тобто до 21 березня 2023 року (пункт 8 договору).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24 березня 2016 року підтверджується реєстрація права оренди за Селянським (фермерським) господарством "Світанок" на земельні ділянки з кадастровими номерами 1820983500:05:000:1352 та 1820983500:05:000:1353 /а.с . 9-11, 12-14/.

За твердженнями позивача, навесні 2016 року С(Ф)Г "Світанок" здійснило сільськогосподарські роботи по посіву кукурудзи, відповідно до договору №1 від 25 березня 2016 року та акта приймання-передачі виконаних робіт від 20 травня 2016 року /а.с.81, 26/.

13 жовтня 2016 року Брусилівське відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за фактом збору урожаю кукурудзи ТОВ "АСТ" на земельній ділянці, що розташована на території Озерської сільської ради, яку орендує ФГ "Світанок", з посиланням на частину 1 статті 185 КК України /а.с . 27/.

Заступник начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. закрила кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016060130000235 від 13 жовтня 2016 року через відсутність складу злочину, передбаченого в частині 1 статті 185 КК України. В постанові про закриття кримінального провадження від 17 листопада 2017 року зазначено, що у ФГ "Світанок" та ТОВ "АСТ" наявні договори оренди землі, тому в даній ситуації вбачаються цивільно-правові відносини /а.с . 28-29/.

Ухвалою слідчого судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2018 року у справі №275/104/18 скасовано постанову заступника начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. про закриття кримінального провадження від 17 листопада 2017 року. Підставою для скасування зазначеної постанови вказано про передчасність висновку про можливість закриття кримінального провадження №12016060130000235 від 13 жовтня 2016 року /а.с . 30-34/.

27 квітня 2018 року заступник начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. винесла постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України через відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України /а.с . 36-37/.

Ухвалою слідчого судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2020 року у справі №275/104/18 постанову заступника начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. про закриття кримінального провадження від 27 квітня 2018 року скасовано через недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження /а.с . 38-42/.

Згідно з позицією позивача, заступник начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. умисно не бажає здійснювати досудове слідство, згідно з статтями 2, 9 КПК України та врахуванням висновків, викладених в ухвалах слідчого судді Брусилівського районного суду Житомирської області, адже орган досудового розслідування достеменно встановив факт збору урожаю кукурудзи ТОВ "АСТ" на земельній ділянці, яку орендує ФГ "Світанок", оскільки в постанові про закриття кримінального провадження містяться посилання на покази представника ТОВ "АСТ" та голови Озерської сільської ради Брусилівського району.

На переконання С(Ф)Г "Світанок", вчиненим кримінальним правопорушенням господарству заподіяно значних збитків, сума яких становить 145354,13 грн з розрахунку площі орендованих земель (6,4051 га) та вартості кукурудзи (22693,50 грн (6,75 т/га (середня врожайність кукурудзи) х 3780,00 (орієнтовна ціна кукурудзи за 1 т) х 0,9 (коефіцієнт за торг). Крім того, через незаконну передачу в оренду земельних ділянок іншій юридичній особі, господарство не зібрало врожай кукурудзи фуражної і не отримало дохід протягом 2017 - 2020 років. За розрахунком позивача, упущена вигода становить 581416,52 грн (145354,13 грн х 4 роки). Водночас протиправною діяльністю відповідача фермерському господарству заподіяно моральну шкоду, яка оцінюється в 500000,00 грн та виражається в приниженні престижу та ділової репутації С(Ф)Г "Світанок".

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є вимога С(Ф)Г "Світанок" про стягнення з держави матеріальної шкоди, заподіяної бездіяльністю органом досудового розслідування, який протягом тривалого часу не завершив розслідування у кримінальному провадженні щодо розшуку викраденого майна позивача, чим завдав йому майнової шкоди у розмірі визначеної вартості майна, упущеної вигоди та моральної шкоди.

Згідно з пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги те, що у справі №906/1425/20 предметом спору є шкода, спричинена юридичній особі бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, то відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, зазначеними правовими нормами визначено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Водночас не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 та від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18.

Частиною першою, пунктом п`ятим частини другої статті 162 ГПК України визначено, у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача. про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом. на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17 та від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18).

У справі, що переглядається, позовні вимоги обгрунтовані тим, що орган досудового розслідування неналежно розшукує викрадене майно, не надає оцінки факту незаконного користування земельними ділянками іншим суб`єктом господарювання на підставі договорів, укладених не уповноваженою особою.

Тобто фактично підставою заявлених вимог визначено обставини неправомірності дій органу досудового розслідування щодо неналежного розшуку викраденого майна та ненадання оцінки незаконності користування земельними ділянками іншим суб`єктом господарювання.

Оскільки притягнення особи до відповідальності у вигляді деліктної шкоди неможливо без встановлення змісту такого правопорушення, для вирішення спору у цій справі необхідним є урахування суті делікту та поведінки, яка його зумовлює, в залежності від чого з`ясувати чи є наведені позивачем обставини підставою для стягнення шкоди з органів державної влади.

Під деліктом (з лат. "delictum" - провина, правопорушення") у праві розуміють правопорушення, тобто вчинення дії (дій), що суперечить(ать) закону і завдає(ють) шкоди особі, тоді як протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Тобто умовою для відшкодування шкоди є протиправна поведінки особи (протиправне діяння), що зумовила (результатом якої є) порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинення їй шкоди.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами першою, третьою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Втім, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 76 - 79 ГПК України, протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями органів держави (відповідачів) та шкодою на заподіянні якої наполягає позивач.

Аналізуючи зміст ухвал Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2018 року та 20 серпня 2020 року у справі №275/104/18, колегією суддів з`ясовано, що заступник начальника СВ Брусилівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області дійшов передчасного висновку про можливість закриття провадження у справі з мотивів неповноти досудового слідства та відсутності відповідних слідчих дій.

Отже, при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016060130000235 заступник начальника СВ Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Гринцевич Л.М. допустила бездіяльність в частині нездійснення процесуальних дій, які слідчий зобов`язаний вчинити у строк, визначений КПК України.

Позивач помилково ототожнює скасування постанов про закриття провадження у справі з протиправними діями, які, на його думку, є підставою для відшкодування шкоди органами державної влади. Тобто скасування ухвал про закриття кримінального провадження було зумовлено наявністю процесуальних недоліків, які полягали в недотриманні органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, а не протиправністю дій/бездіяльності органу досудового слідства.

Враховуючи наведене, позивачем не доведена наявність в діях органу досудового розслідування протиправного діяння, як однієї із складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №910/4682/20.

Збитками, згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

За твердженнями позивача, вчиненим кримінальним правопорушенням господарству заподіяно збитки, сума яких становить 145354,13 грн з розрахунку площі орендованих земель (6,4051 га) та вартості кукурудзи (22693,50 грн (6,75 т/га (середня врожайність кукурудзи) х 3780,00 (орієнтовна ціна кукурудзи за 1 т) х 0,9 (коефіцієнт за торг).

На підтвердження посіву кукурудзи, фермерське господарство надало договір №1 від 25 березня 2016 року та акт приймання-передачі виконаних робіт від 20 травня 2016 року.

Відповідно вказаних документів, ОСОБА_3 здійснив сільськогосподарські роботи по посіву кукурудзи на земельних ділянках за кадастровими номерами 1820983500:05:000:1352 та 1820983500:05:000:1353, які орендує С(Ф)Г "Світанок".

За договором №1 від 25 березня 2016 року всі витрати по придбанню матеріалів, необхідні для посіву кукурудзи, та витрати на проведення робіт проведено за рахунок ОСОБА_3 . Розрахунок з виконавцем робіт буде проведено після збирання урожаю в розмірах 60% від зібраного урожаю.

Здійснення робіт з посіву кукурудзи має на меті надання комплексу послуг згідно з технологією вирощування вказаної сільськогосподарської культури, що включає відповідні заходи з обробки ґрунту (боронування, дискування, оранка) із залученням сільськогосподарської техніки на земельних ділянках замовника та використання паливно-мастильних матеріалів, висадка посадкового матеріалу, внесення мінеральних добрив та гербіцидів.

В матеріалах справи немає документів, на підтвердження реальності господарської операції, зокрема, актів списання насіння і посадкового матеріалу, мінеральних добрив, гербіцидів або інших хімікатів, використання паливно-мастильних матеріалів. До вказаної документації можуть також подаватися договори на придбання насіннєвого матеріалу, добрив, засобів хімічного захисту рослин, видаткові накладні та акти приймання-передачі на підтвердження одержання виконавцем робіт матеріалів, необхідних для посіву кукурудзи, від контрагентів. Договори підряду, укладені з третіми особами, якими надалися сільськогосподарські послуги з використанням техніки для обробки ґрунту та посіву кукурудзи.

Договір №1 від 25 березня 2016 року та акт приймання-передачі виконаних робіт від 20 травня 2016 року, які підписані засновником С(Ф)Г "Світанок" - Головієнком І.П. та виконавцем сільськогосподарських робіт по посіву кукурудзи - ОСОБА_3 , не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами.

Варто зазначити, що вирощування вказаної культури полягає в догляді за посівами, захисті кукурудзи від хвороб та шкідників тощо.

С(Ф)Г "Світанок" не долучило до матеріалів справи інших доказів, які б свідчили про вирощування кукурудзи на земельних ділянках за кадастровими номерами 1820983500:05:000:1352 та 1820983500:05:000:1353.

Відповідно до частини 1 статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та керівником С(Ф)Г "Світанок" є ОСОБА_4 , заяву про вчинення кримінального правопорушення подав ОСОБА_3 , який оскаржував в судовому порядку постанови про закриття кримінального провадження.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина 3 статті 55 КПК України).

Частинами 1, 2 статті 58 КПК України, потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Документи, що підтверджують повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні перелічені у частині 3 статті 58 КПК України.

Однак матеріали справи не містять інформації про те, хто є потерпілим у кримінальному провадженні №12016060130000235.

Згідно з документами кримінального провадження, орган дізнання встановив, що на земельних ділянках, які орендує С(Ф)Г "Світанок", ТОВ "Аграрні системні технології" здійснило посів кукурудзи в період з 12 квітня 2016 року по 15 квітня 2016 року /а.с. 37/.

Водночас, як вірно зазначив місцевий суд, позивач не надав доказів, які підтверджували, що фермерське господарство з 2016 року вживало заходи щодо захисту права на земельні ділянки у спосіб, визначений статтею 152 Земельного кодексу України, а також наявність кримінального провадження за фактом протидії законній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості (частина 3 статті 23 Цивільного кодексу України).

Згідно з позицією позивача, моральна шкода виразилася в приниженні престижу та ділової репутації С(Ф)Г "Світанок", оскільки господарство понесло втрати і не може здійснити виплати по орендній платі, пояснюючи орендодавцям причини відсутності коштів.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права (частина 1 статті 94 Цивільного кодексу України).

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Отже, ділова репутація є нематеріальним активом, який визначає ділові якості суб`єкта господарювання, а приниженням репутації є негативним чином змінюють або можуть змінити ставлення до даного суб`єкта з боку інших учасників господарських відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його підприємницької діяльності, що має наслідком зниження вартості нематеріальних активів.

Шкода діловій репутації позивача може виражатися у втраті довіри до позивача з боку клієнтів, що спричинило відтік грошових коштів.

Матеріали справи не містять доказів приниження ділової репутації С(Ф)Г "Світанок".

Посилання фермерського господарства на неможливість здійснення розрахунків з орендодавцями земельних ділянок не є переконливим, оскільки позивач не підтвердив, що у користуванні С(Ф)Г "Світанок" немає інших земельних ділянок фермерського господарства та відсутні доходи. При цьому, судами враховуються приписи частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, за якими орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Крім того викладені вище обставини свідчать, що між діями/бездіяльністю органу досудового розслідування та шкодою зумовленою, як стверджує позивач, неможливістю ним користування земельними ділянками та здійснення господарської діяльності відсутній причинно-наслідковий зв`язок ознакою наявності якого є те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки, чого в даному випадку не вбачається, позаяк позивачем недоведено, що такі дії працівників поліції спричинили зазначені ним негативні наслідки у вигляді шкоди.

Враховуючи, що спричинені фермерському господарству збитки (реальні збитки та упущена вигода) не є наслідком протиправної поведінки органу дізнання, тому відсутній причинний зв`язок. Натомість розмір та підстави для стягнення моральної шкоди матеріалами справи не підтверджені.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про доведеність дій/бездіяльності посадових осіб Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, однак відсутні обставини підтвердження факту нанесення позивачу шкоди саме органом дізнання, а також причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб органу дізнання та збитками, про відшкодування яких заявлено позов (майнової шкоди у сумі розрахованої вартості майна, упущеної вигоди та моральної шкоди).

У постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 викладено позицію, згідно з якою надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді шкоди відсутні.

За наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст . ст. 269, 270, 273, 275, 276, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Світанок" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 березня 2021 року у справі №906/1425/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 23 березня 2021 року у справі №906/1425/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/1425/20 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "08" червня 2021 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.