Ухвала

від 04.11.2021 по справі 152/1180/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 152/1180/20

провадження № 61-12344св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шаргородська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Шаргородська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який за життя склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті він заповідав все своє майно, у тому числі належну йому на праві власності земельну ділянку площею 1,4699 га, кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, своїм дочкам - позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 в рівних частинах.

18 вересня 2017 року вона звернулася до Шаргородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, де їй повідомили про те, що на спадкове майно (вищезазначену земельну ділянку) 20 березня 2012 року вже видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом її рідній сестрі ОСОБА_2 . Також їй стало відомо про те, що у спадковій справі міститься начебто складена нею заява про відмову від прийняття спадщини після смерті батька, датована ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак вказану заяву вона не підписувала та про її існування не знала. У зв`язку з цим вона подала позов до суду про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними. У процесі розгляду цієї справи № 152/247/18 було проведено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок від 18 грудня 2018 року про те, що підпис у графі Підпис ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, зареєстрованої в реєстрі за № 27 та підпис у графі Підпис ОСОБА_1 в заяві про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, що надана у книзі нотаріальних дій Калитинської сільської ради, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням.

Під час розгляду цієї справи Шаргородським районним судом Вінницької області було витребувано копію спадкової справи № 133/2012 після померлого ОСОБА_3 . З матеріалів спадкової справи їй стало відомо про існування рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року № 2-800/11, яким задоволено позов ОСОБА_2 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Указаним рішенням суд визначив ОСОБА_2 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3 в шість місяців починаючи з дня ухвалення рішення судом до 12 червня 2012 року. Подавши у цей строк відповідну заяву, 20 березня 2012 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

25 липня 2019 року ОСОБА_1 , яка не була залучена до складу учасників цієї справи, оскаржила вказане вище судове рішення у Вінницькому апеляційному суді, який своєю постановою від 18 березня 2020 року, яка набрала законної сили, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про продовження строку прийняття спадщини.

Позивачка вважала, що її права як спадкоємця за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , порушені виданим відповідачці свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, а тому просила визнати його недійсним.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2021 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , посвідчене державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р. М., зареєстроване в реєстрі за № 674, спадкова справа № 133/2012. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , у якій вона просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2021 року та залишити в силі рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року.

Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також посилається на порушення судом норм процесуального права (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п`яти суддів.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34,частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шаргородська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину призначити до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров