Рішення

від 07.05.2021 по справі 152/1180/20

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1180/20

2/152/27/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 травня 2021 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Мельник А.Г.

за участі секретаря судового засідання Сербіної М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом адвоката Богословського Сергія Вікторовича

в інтересах ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шаргородська державна нотаріальна контора

вимоги позивача: про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Богословський С.В., представник відповідача - адвокат Братінов І.П.,

представник третьої особи в судове засідання не з`явився;

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третьої особи.

1. Представник позивача 20 жовтня 2020 року звернувся до суду з цим позовом та вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області помер батько позивача - ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось, своїм дочкам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах. За життя померлому належала, зокрема, земельна ділянка площею 1.4699 га кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 18 вересня 2017 року, позивач звернулась до Шаргородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. В державного нотаріуса їй стало відомо, що на спадкове майно, після смерті її батька ОСОБА_3 , вже видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2012 року її сестрі - відповідачу ОСОБА_2 .. Крім того, в спадковій справі міститься її заява про відмову від прийняття спадщини після смерті батька датована 6 квітня 2004 року. Знаючи, що вона не подавала нотаріусу заяви про відмову від спадщини після смерті батька, позивач звернулась до Шаргородського районного суду з позовом про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину недійсними з підстав, що підпис на заяві про відмову від спадщини належить не їй. Висновком експерта № 340 від 18 грудня 2018 року встановлено, що Підпис ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини, від 6 квітня 2004 року, зареєстрованої в реєстрі за №27 та підпис у графі Підпис ОСОБА_1 в заяві про відмову від прийняття спадщини від 6 квітня 2004 року, що надана у книзі нотаріальних дій Калитинської сільської ради виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням. Під час розгляду справи № 152/247/18 Шаргородським районним судом було витребувано копію спадкової справи № 133/2012 після померлого ОСОБА_3 .. З матеріалів спадкової справи позивачу стало відомо про існування рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року № 2-800/11, яким задоволено позов ОСОБА_2 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .. Вказаним рішенням суд визначив ОСОБА_2 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_3 в шість місяців починаючи з дня ухвалення рішення судом до 12 червня 2012 року. ОСОБА_1 не погодилась з таким рішенням суду та оскаржила його до Вінницького апеляційного суду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області відмовлено. Постанова Вінницького апеляційного суду набрала законної сиди з моменту її прийняття. Постанова обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на коло спадкоємців, зокрема на те, що в заповіті зазначено, що ОСОБА_3 все своє майно заповів дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Представник позивача вказує, що в 2011 році ОСОБА_2 в якості відповідача зазначила Калитинську сільську раду Шаргородського району Вінницької області, при цьому не залучила до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_1 та дружину померлого - ОСОБА_4 , позаяк вони також є спадкоємцями майна ОСОБА_3 .. Таким чином, представник позивача вважає, що відповідач пропустила визначений статтею 1270 ЦК України строк у шість місяців для прийняття спадщини з часу її відкриття. А рішення від 12 грудня 2011 року № 2-800/11, яким їй визначено додатковий строк - скасовано. Представник позивача вважає, що існує порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, а саме позивача, як спадкоємця за заповітом, що є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними. Представник позивача просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р.М. від 20 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 674, спадкова справа № 133/2012, на земельну ділянку за № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, площею - 1,4700 га розташованої на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн (а.с.2-4).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивача надав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, копію рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року, копію постанови Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, копію заповіту, копію заяви ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини, копію висновку експерта, копію свідоцтва про народження позивача, копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

3. Відповідач в судове засідання не з`явилася, проте 14 грудня 2020 року від неї надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнає повністю. На думку відповідача висновок експерта №340 від 18 грудня 2018 року, яким встановлено, що підпис ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини від 6 квітня 2004 року виконаний не нею, а іншою особою, постанова Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, якою скасовано рішення про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини не можуть бути підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину від 20 березня 2012 року недійсним. Вказує, що 4 квітня 2018 року Шаргородським районним судом Вінницької області по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за № 152/247/18. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року по справі №152/247/18 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. У порядку апеляційного та касаційного проваджень справа не розглядалася, апеляційні та касаційні скарги сторонами не подавалися. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Предметом розгляду вказаної справи за 2018 рік і справи за позовом ОСОБА_1 за листопад 2020 року є один і той же заповіт, одне й теж спадкове майно, одні й ті ж докази, які були надані сторонами по справі за позовом 2018 року. ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини не подавала та фактично не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .. Верховний Суд у постанові від 4 листопада 2020 року по справі №2-800/11 за позовом ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини прямо вказав: Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції, яким визначено ОСОБА_2 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не впливає на право ОСОБА_2 , щодо прийняття спадщини, оскільки за діючим на час відкриття спадщини законодавством вважалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступав в управління та володіння спадковим майном, що і було зроблено ОСОБА_2 . Крім цього, зазначає, що ОСОБА_1 є її рідною сестрою. У 1994 році їхній батько ОСОБА_3 , склав заповіт, який був посвідчений у виконавчому комітеті Калитинської сільської Ради народних депутатів Шаргородського району Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, права на пайовий фонд майна КСП Нива у розмірі 1776 грн, грошовий внесок з нарахованими відсотками та компенсацією на особовому рахунку № НОМЕР_2 у філії Ощадбанку України. У зв`язку з тим, що вказані правовідносини виникли під час дії Цивільного кодексу Української PCP (1963 року), відповідач вважає, що керуватися необхідно нормами саме вказаного кодексу. Після смерті батька відповідач вирішила прийняти спадщину та повідомила всім, що від спадщини не відмовляється, спадщину приймає та вступає в управління спадщиною, зокрема взяла на зберігання Державний акт на право власності на земельну ділянку, ощадну книжку, свідоцтво про право власності на майновий пай та зберігала в себе вказані документі до нотаріального оформлення вступу у спадщину. Відповідач зазначає, що постійно проживає у с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області. Оскільки її матір хворіла за життя, потребувала стороннього догляду, то після смерті батька, у 2003 році мати переїхала до відповідача у с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, де зареєструвалася у 2004 році та проживала до своєї смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька відповідач отримувала орендну плату на вищевказану успадковану після батька земельну ділянку, продала частку майнового паю. Зерно, яке видавалося орендарем, вона привозила додому у с. Шабо, де використовувала для домашнього господарства. 20 березня 2012 року відповідач, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким вона успадкувала земельну ділянку батька площею 1,47 та, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого успадкувала право на частку у майновому фонді майна КПС Нива у розмірі 1776 грн та на грошовий внесок батька у філії Ощадбанку України. Позивач на час смерті батька не проживала разом з ним та не була зареєстрована, у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, в оперативне управління спадщиною не вступала. Таким чином, вона є такою, що відмовилася від прийняття спадщини. Твердження позивача про те, що вона не знала про наявність заповіту батька, не відповідають дійсності, оскільки вона про заповіт знала з часу його складення. Просила закрити провадження у даній справі (а.с.53-64).

4. На підтвердження своїх заперечень відповідач надала копію рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року, копію постанови Верховного Суду від 14 листопада 2020 року, а також просила витребувати з архіву Шаргородського районного суду справи №2-800/11 та 152/247/18.

5. Разом із відзивом на позовну заяву від відповідача 14 грудня 2020 року надійшло клопотання про закриття провадження у цій справі, оскільки 23 жовтня 2019 року Шаргородський районним судом Вінницької області у справі № 152/247/18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, ухвалено рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, у тому числі і про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. У порядку апеляційного та касаційного проваджень справа не розглядалася, апеляційні та касаційні скарги сторонами не подавалися. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Вказує, що предметом розгляду вказаної справи №152/247/18 і даної справи за позовом ОСОБА_1 , є один і той же заповіт, одне й теж спадкове майно, одні докази, які були надані сторонами по справі №152/247/18, у тому числі й висновки експерта, на які посилається у даному позові ОСОБА_1 (72-74).

6. 20 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про застосування строків позовної давності, в якій він просить застосувати строки позовної давності та у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у зв`язку із їх пропущенням. Вказує, що позивачем пропущені без поважних причин строки позовної давності і це є також самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної заяви, оскільки у справі №152/247/18, позивач вказує, що дізналась про існування своєї заяви про відмову від спадщини 18 вересня 2017 року, тобто дізналася про порушення свого права на спадщину та про особу, якою це право було порушено, а саме відповідачем ОСОБА_2 .. Таким чином, вважає, що перебіг строку позовної давності починається з 18 вересня 2017 року. Крім цього, зазначає, що позовна заява до Шаргородського районного суду Вінницької області надійшла 20 жовтня 2020 року, а нова позовна заява ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка підписана її представником адвокатом С.В.Богословським 16 жовтня 2020 року. З вказаної нової позовної заяви також є посилання на те, що 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 стало відомо про існування її заяви про відмову від прийняття спадщини та свідоцтва про прийняття спадщини її сестрою ОСОБА_2 . Тому, позивачу стало відомо про порушення її права на спадкування саме 18 вересня 2017 року, тобто через 3 роки та 1 місяць, а відтак даний позов пред`явлено з порушенням загального строку позовної давності, яка встановлена у 3 роки (а.с.161-165).

7. Від представника третьої особи Шаргородської державної нотаріальної контори 17 грудня 2020 року, 11 січня 2021 року, 4 лютого 2021 року, 9 березня 2021 року, 7 квітня 2021 року та 5 травня 2021 року до суду надійшли заяви, в якій вона просить розгляд справи проводити у без її участі (а.с.88, 108, 123, 137, 151, 169).

ІІ. Пояснення учасників справи.

8. Позивач та її представник позовні вимоги в судовому засіданні підтримали з мотивів викладених в позовній заяві. Представник позивача додатково пояснив, що батько позивача ОСОБА_3 залишив заповіт, відповідно до якого він заповідає все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось, своїм донькам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах. Позивач звернулась до Шаргородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька в 2017 році в усній формі. До цього вважала, що її мати, шляхом вступу в фактичне управління спадковим майном прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 і, відповідно, вона прийматиме спадщину після матері. Саме від державного нотаріуса їй стало відомо, що на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2012 року її сестрі ОСОБА_2 .. Виявилося, що в спадковій справі міститься заява позивача про відмову від прийняття спадщини після смерті батька від 6 квітня 2004 року. В той же час в матеріалах спадкової справи міститься така ж сама заява, але датована 2011 роком. Висновком експерта №340 від 18 грудня 2018 року встановлено, що Підпис ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини, від 6 квітня 2004 року, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням . Під час розгляду справи № 152/247/18 Шаргородським районним судом, з матеріалів спадкової справи стало відомо про існування рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року № 2-800/11, яким задоволено позов ОСОБА_2 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .. Вказаним рішенням, суд визначив ОСОБА_2 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_3 в шість місяців, починаючи з дня ухвалення рішення судом до 12 червня 2012 року. ОСОБА_1 не погодилась з таким рішенням суду та оскаржила його до Вінницького апеляційного суду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області відмовлено. Постанова Вінницького апеляційного суду набрала законної сили з моменту її прийняття та обгрунтована тим, що Шаргородський районний суд не звернув уваги на коло спадкоємців після смерті спадкодавця, зокрема на те, що в заповіті зазначено, що ОСОБА_3 все своє майно заповів дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_2 пропустила визначений статтею 1270 ЦК України строк у шість місяців для прийняття спадщини з часу її відкриття, а рішення суду, яким їй визначено додатковий строк - скасовано. Представник позивача зазначив, що під час розгляду справи 152/247/18, йому та позивачу стало відомо про рішення суду від 12 грудня 2011 року по справі № 2-800/11, яке в подальшому було оскаржено до Вінницького апеляційного суду, що й стало підставою для подання цього позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Тобто підстава цього позову - це постанова Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, а не недійсність заяви про відмову від спадщини, як це було під час розгляду справи №152/247/18. Крім цього, строк позовної давності, на думку представника, слід відраховувати саме з моменту ухвалення постанови Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року. Вимоги про визнання недійсними решти виданих ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 позивачем не ставиться і це її право. Також, вказав, що у зв`язку із зверненням до суду із зазначеним позовом, позивач ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу розмірі в 3500 грн. Тому, просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_2 посвідченого державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р.М. від 20 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 674, спадкова справа № 133/2012 на земельну ділянку за № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, площею - 1,4700 га розташованої на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн.

9. Представник відповідача вказує, що позовна заява не підлягає задоволенню з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Крім цього, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають нормам Закону та не підлягають задоволенню, оскільки 23 жовтня 2019 року Шаргородським районним судом Вінницької області у справі №152/247/18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, ухвалено рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. У порядку апеляційного та касаційного проваджень справа не розглядалася, апеляційні та касаційні скарги сторонами не подавалися. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Вважає, що оскільки предметом розгляду справи №152/247/18 та справи №152/1180/20 є один і той же заповіт, одне й теж спадкове майно, одні й ті ж докази, які були надані сторонами по справі №152/247/18, висновки експерта, неподання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини та фактично неприйняття нею спадщини, прийняття спадщини позивачем відповідно до ЦК України 1963 року, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Крім цього, підтримав свою заяву про застосування строків позовної давності, оскільки вважає, що позивачем пропущені без поважних причин строки позовної давності і це є також самостійною підставою для відмови в задоволені позовної заяви. Вказує, що позивач дізналась про існування своєї заяви про відмову від спадщини 18 вересня 2017 року, отже саме в цей день позивач дізналася про порушення свого права на спадщину та про особу, якою це право було порушено. Таким чином, перебіг строку позовної давності починається з 18 вересня 2017 року, коли ОСОБА_1 стало відомо про існування її заяви про відмову від прийняття спадщини та отримання її сестрою свідоцтва про прийняття спадщини. Цей позов подано до суду через 3 роки та 1 місяць після вказаної дати. На цій підставі, а також із підстав, які викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

10. Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.36).

11. Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Відповідачеві було запропоновано в строк до 17 грудня 2020 року надати відзив на позовну заяву, а третій особі, в цей же строк, - пояснення щодо позову (а.с.46).

12. Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові. Згідно з поштовим повідомленням, відповідач отримала вказані документи 8 грудня 2020 року (а.с.97).

13. 14 грудня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (53-64). З додатків доданих до відзиву вбачається, що відзив 10 грудня 2020 року було надіслано позивачу та третій особі (а.с.82, 83).

14. Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року підготовче судове засідання відкладено, витребувано з архіву Шаргородського районного суду Вінницької області цивільну справу №152/247/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області та цивільну справу №2-800/11 за позовом ОСОБА_2 про поновлення строку для подачі заяви про вступ до спадщини; постановлено підготовче судове засідання по даній справі провести 14 січня 2021 року в режимі відеоконференції між Шаргородським районним судом Вінницької області та Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області (а.с.89).

15. Ухвалою суду від 14 січня 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено, підготовче судове засідання відкладено та постановлено підготовче судове засідання по даній справі провести 11 лютого 2021 року в режимі відеоконференції між Шаргородським районним судом Вінницької області та Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області (а.с.112).

16. Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року підготовче провадження закрите, а справа призначена до судового розгляду (а.с.125).

17. Ухвалою суду від 11 березня 2021 року судове засідання по даній справі відкладено за клопотанням представника позивача, у зв`язку з перебуванням на самоізоляції по причині захворюваності на COVID-19 (а.с.139).

18. Ухвалою суду від 9 квітня 2021 року судове засідання по даній справі постановлено провести 7 травня 2021 року в режимі відеоконференції між Шаргородським районним судом Вінницької області та Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області (а.с.154).

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.

19. Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області (а.с.7).

20. Відповідно до копії заяви від грудня 2011 року, поданої до Шаргородської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 просила видати на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 1,47 га, що знаходиться в с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області, грошові внески, які знаходяться в філії Шаргородського відділення ощадбанку 10001/041 та на майнові частки (пай) (а.с.8).

21. Згідно із копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2012 року, ОСОБА_2 успадкувала після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку за № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, площею - 1,4700 га розташованої на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с.9).

22. Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року, справа № 2-800/11, визнано строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 пропущеним ОСОБА_2 з поважних причин та визначено ОСОБА_2 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_3 - в шість місяців, починаючи з дня ухвалення рішення судом - до 12 червня 2012 року (а.с.10).

23. Згідно із копією постанови Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року, справа № 2-800/11 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про продовження строку для прийняття спадщини відмовлено. Суд за наявності у матеріалах справи відповідних відомостей не звернув уваги на коло спадкоємців після смерті спадкодавця, зокрема на те, що в заповіті зазначено, що ОСОБА_3 все своє майно заповів дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.11-13).

24. Відповідно до копії заповіту від 23 вересня 1994 року, ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідає дочкам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с.14).

25. Згідно із копією заяви від 6 квітня 2004 року, адресованої до Шаргородської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , від отримання обов`язкової частки в спадщині після смерті батька, ОСОБА_3 відмовляється, спадщину після смерті батька не приймає та на неї не претендує (а.с.15).

26. Відповідно до копії висновку Вінницького науково - дослідного експертно - криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року, Підпис ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини від 6 квітня 2004 року, зареєстрованої в реєстрі за №27 та підпис у графі Підпис ОСОБА_1 в заяві про відмову від прийняття спадщини від 6 квітня 2004 року, що надана в книзі нотаріальних дій Калитинської сільської ради, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням (а.с.16-20). В описовій частині цього висновку йдеться, що під час експертизи у експерта виник сумнів також у достовірності підпису ОСОБА_1 , який був виконаний на заяві про відмову від прийняття спадщини від 6 червня 2011 року і міститься в матеріалах спадкової справи, а тому цей документ не приймався експертом в якості зразка підпису ОСОБА_1 (а.с.19).

27. Згідно із копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Калитинка Джуринського району Вінницької області, її батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.21).

28. Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 вересня 2017 року № 97900421 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21 вересня 2017 року №НВ-0507093052017, земельна ділянка площею 1,4699 га, кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , передана в оренду ФГ Калитинка-Вікторія 29 серпня 2015 року строком на 10 років (а.с.22-24).

29. Згідно із копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року, справа № 152/247/18, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Богословський Сергій Вікторович до ОСОБА_2 про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області відмовлено в повному обсязі. Позивач при розгляд цієї справи просила суд визнати недійсною та скасувати заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , засвідчену 06 квітня 2004 року секретарем Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, зареєстровану в реєстрі за №27; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 . Суд вказав, що заява позивача про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, яка адресована до Шаргородської державної нотаріальної контори не мала жодних правових наслідків при спадкуванні майна після смерті ОСОБА_3 .. За відсутності правових наслідків заяви, немає підстав для її скасування. Підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину виданого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 за наслідками судового розгляду не встановлено (а.с.75-76)

30. Відповідно до копії постанови Верховного суду від 4 листопада 2020 року, справа № 2-800/11, постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, якою рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року, справа № 2-800/11 скасовано та ухвалено нове рішення та в задоволенні позову ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про продовження строку для прийняття спадщини відмовлено - залишено без змін. В цій постанові Верховний Суд, серед іншого, вказав, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції, яким визначено ОСОБА_2 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не впливає на право ОСОБА_2 щодо прийняття спадщини, оскільки за діючим на час відкриття спадщини законодавством вважалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, що і було зроблено ОСОБА_2 (а.с.77-80).

31. В судовому засіданні були досліджені цивільні справи №152/247/18 та 2-800/11 в межах, про які просили сторони.

Згідно із цивільною справою № 152/247/18, за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Богословський Сергій Вікторович до ОСОБА_2 про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, позивач звернулася з позовною заявою 20 лютого 2018 року до Шаргородського районного суду Вінницької області та просила визнати недійсною та скасувати заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , засвідчену 6 квітня 2004 року секретарем Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, зареєстровану в реєстрі за №27 та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 (том І, а.с.2-6, справа №152/247/18).

28 листопада 2011 року ОСОБА_2 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про продовження строку для прийняття спадщини. Відповідно до копії довідки, виданої Калитинською сільською рада народних депутатів Шаргородського району Вінницької області від 6 червня 2011 року №998, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи № 2-800/11, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_2 , прописана в АДРЕСА_1 , яка вступила в фактичне володіння та управління спадковим майном, а саме: розпорядилася домашніми та особистими речами померлого, провела ремонт всередині будинку, наглядає за будинком, користується присадибною земельною ділянкою. Спадкоємцем по закону є: дружина - ОСОБА_4 , по заповіту - ОСОБА_1 (том І, а.с.9, справа №152/247/18).

V. Оцінка Суду.

32. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

34. Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

35. Відповідно до частини першої статті 524ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

36. Відповідно до статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Як було встановлено під час розгляду цієї справи ОСОБА_3 залишив заповіт, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідає дочкам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

37. Після смерті ОСОБА_3 відповідно до статті 525 ЦК УРСР, відкрилася спадщина на спадкове майно. До складу спадщини, в тому числі входить земельна ділянка за № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, площею - 1,4700 га, розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району, Вінницької області.

38. Згідно частин першої, другої статті 549ЦК УРСР, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

В судовому засіданні встановлено, що саме ОСОБА_2 вступила в фактичне володіння та управління спадковим майном померлого батька, ОСОБА_3 , а саме: розпорядилася домашніми та особистими речами померлого, провела ремонт всередині будинку, наглядає за будинком, користується присадибною земельною ділянкою. Ці обставини підтверджуються копією довідки виданої Калитинською сільською рада народних депутатів Шаргородського району Вінницької області від 6 червня 2011 року №998, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи № 2-800/11, на це вказано в постанові Верховного Суду від 4 листопада 2020 року. Таким чином ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька шляхом вступу у фактичне управління спадковим майном і рішення суду про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, яке в подальшому було скасоване постановою Вінницького апеляційного суду, для неї ніякого правового значення не мало.

39. Відповідно статті 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

40. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 року, яка діяла на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

41. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 реалізувала своє право на спадщину без врахування прав ще одного спадкоємця. Разом з тим позивач та її представник не надали суду доказів звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не надали письмову постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, пояснювали, що не зверталися до суду із позовом про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Позивач, яка не вступила у фактичне володіння чи управління спадковим майном відповідно до ЦК УРСР повинна була звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк, а в разі його пропуску із поважних причин - до суду із позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

42. Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної із дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Таким чином позивач вважається такою, що відмовилася від прийняття спадщини.

43. Щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме, щодо набрання законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами, на який посилається відповідач, то Суд вважає за необхідне зазначити наступне. З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи та з пояснень учасників справи вбачається, що підстава цього позову є відмінною від підстави позову в справі № 152/247/18. Підставою позову в справі № 152/247/18 була недійсна заява позивача про відмову від прийняття спадщини, а в цій справі - постанова Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року. Тому провадження у даній справі на підставі 3 частини першої статті 255 ЦПК України не підлягає закриттю.

44. Що стосується застосування до даних правовідносин трирічного строку позовної давності, заявлених представником відповідача, то суд, керуючись позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 21 жовтня 2020 року по справі №509/3589/16-ц, зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. Отже, заявлена представником відповідача така підстава для відмови в задоволенні позову судом не може бути взята до уваги, оскільки позов є необґрунтованим.

45. Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

46. Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

VI. Загальні висновки Суду.

47. Оцінивши надані представником позивача докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, Суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими та достовірними, однак недостатніми. Ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, проте у своїй сукупності вони не підтверджують обставини порушення спадкових прав позивача. Позивач, будучи обізнаною про наявність заповіту, що був складений спадкодавцем на користь позивача та відповідача, знаючи про наявність спадкового майна після смерті її батька, не скористалася своїм прав на отримання спадщини, маючи можливість подати заяву нотаріусу, направивши її поштою або подати особисто, зволікаючи із вчиненням відповідних дій протягом років. В даному випадку відповідач фактичного вступила в управління та володіння спадковим майном, реалізувала своє право на спадщину за заповітом відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ..

48. Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені у судовому засіданні докази свідчать про відсутність обґрунтованих підстав, вважати, що відповідачем порушено спадкові права позивача на отримання спадщини після смерті батька сторін - ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 2 , 4 , 5 , 10, 12, 13 , 77, 78, 79, 80, 89, 258, 259 , 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

у х в а л и в :

1. В задоволенні позову адвоката Богословського Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шаргородська державна нотаріальна контора) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2021 року.

Ім`я (найменування) сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_4 , ід.№ НОМЕР_5 , зареєстрована мешканка АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Богословський Сергій Вікторович, який знаходиться по вул. Соборна, 99А офіс 2, в м. Вінниця, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №0000049, видане на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 15 жовтня 2015 року №10; ордер серії ВН №146791 від 15 жовтня 2020 року; договір про надання професійної правничої допомоги №83/20-ц від 9 жовтня 2020 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_6 , ід. № НОМЕР_7 , зареєстрована мешканка АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Братінов Іван Петрович, який знаходиться по вул.. Первомайська, 71, м. Білгород-Дністровський Одеської області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1165, видане на підставі рішення Одеської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 квітня 2003 року №45/85; ордер серії ОД №681148 від 15 грудня 2020 року.

Третя особа: Шаргородська державна нотаріальна контора, яка знаходиться по вул.. Героїв Майдану, 250, м. Шаргород Вінницької області.

Головуючий суддя Андрея МЕЛЬНИК