Постанова

від 07.07.2021 по справі 152/1180/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/1180/20

Провадження № 22-ц/801/1514/2021

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мельник А. Г.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 рокуСправа № 152/1180/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Денишенко Т.О., Міхасішина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №152/1180/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шаргородської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року, яке ухвалене суддею Мельник А.Г. в Шаргородському районному суді Вінницької області, повний текст складено 17 травня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шаргородської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області помер батько позивача - ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 залишив заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось, своїм дочкам - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

За життя померлому належала, земельна ділянка площею 1,4699 га кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18 вересня 2017 року, позивач звернулась до Шаргородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. В державного нотаріуса їй стало відомо, що на спадкове майно, після смерті її батька ОСОБА_4 , вже видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2012 року її сестрі - відповідачу ОСОБА_3 .

Крім того, в спадковій справі міститься її заява про відмову від прийняття спадщини після смерті батька датована 06 квітня 2004 року. Знаючи, що вона не подавала нотаріусу заяви про відмову від спадщини після смерті батька, позивач звернулась до Шаргородського районного суду з позовом про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину недійсними з підстав, що підпис на заяві про відмову від спадщини належить не їй. Висновком експерта № 340 від 18 грудня 2018 року встановлено, що Підпис Сорочук Л.І. у заяві про відмову від прийняття спадщини, від 06 квітня 2004 року, зареєстрованої в реєстрі за №27 та підпис у графі Підпис ОСОБА_1 в заяві про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, що надана у книзі нотаріальних дій Калитинської сільської ради виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням.

Під час розгляду справи № 152/247/18 Шаргородським районним судом було витребувано копію спадкової справи №133/2012 після померлого ОСОБА_4 . З матеріалів спадкової справи позивачу стало відомо про існування рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року № 2-800/11, яким задоволено позов ОСОБА_3 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Вказаним рішенням суд визначив ОСОБА_3 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_4 в шість місяців починаючи з дня ухвалення рішення судом до 12 червня 2012 року. ОСОБА_1 не погодилась з таким рішенням суду та оскаржила його до Вінницького апеляційного суду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_3 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області відмовлено.

Позивач вважає, що існує порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, а саме позивача, як спадкоємця за заповітом, що є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними.

Таким чином, позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р.М. від 20 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 674, спадкова справа № 133/2012, на земельну ділянку за № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, площею - 1,4700 га розташованої на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим просив рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порушенні спадкові права позивача ОСОБА_1 видачею відповідачу ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Крім того, суд першої інстанції не врахував положення ст.1301 ЦК України, висновки Верховного Суду викладені в постанові від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11, тому прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року - без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують обставини порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області (а.с.7).

Відповідно до копії заяви від грудня 2011 року, поданої до Шаргородської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 просила видати на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 1,47 га, що знаходиться в с. Калитинка Шаргородського району Вінницької області, грошові внески, які знаходяться в філії Шаргородського відділення ощадбанку 10001/041 та на майнові частки (пай) (а.с.8).

Згідно із копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 березня 2012 року, ОСОБА_5 успадкувала після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку за № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, площею - 1,4700 га розташованої на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с.9).

Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року, справа № 2-800/11, визнано строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 пропущеним ОСОБА_5 з поважних причин та визначено ОСОБА_5 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_4 - в шість місяців, починаючи з дня ухвалення рішення судом - до 12 червня 2012 року (а.с.10).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року, справа № 2-800/11 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про продовження строку для прийняття спадщини відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд за наявності у матеріалах справи відповідних відомостей не звернув уваги на коло спадкоємців після смерті спадкодавця, зокрема на те, що в заповіті зазначено, що ОСОБА_4 все своє майно заповів дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.11 - 13).

Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року залишено без змін (а.с.77 - 80).

Відповідно до копії заповіту від 23 вересня 1994 року, ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідає дочкам ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (а.с.14).

Згідно із копією заяви від 06 квітня 2004 року, адресованої до Шаргородської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 , від отримання обов`язкової частки в спадщині після смерті батька, ОСОБА_4 відмовляється, спадщину після смерті батька не приймає та на неї не претендує (а.с.15).

Відповідно до копії висновку Вінницького науково - дослідного експертно - криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року, Підпис ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини від 6 квітня 2004 року, зареєстрованої в реєстрі за №27 та підпис у графі Підпис ОСОБА_1 в заяві про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, що надана в книзі нотаріальних дій Калитинської сільської ради, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням (а.с.16-20). В описовій частині цього висновку йдеться, що під час експертизи у експерта виник сумнів також у достовірності підпису ОСОБА_1 , який був виконаний на заяві про відмову від прийняття спадщини від 06 червня 2011 року і міститься в матеріалах спадкової справи, а тому цей документ не приймався експертом в якості зразка підпису ОСОБА_1 (а.с.19).

Згідно із копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Калитинка Джуринського району Вінницької області, її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.21).

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 вересня 2017 року № 97900421 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21 вересня 2017 року №НВ-0507093052017, земельна ділянка площею 1,4699 га, кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , передана в оренду ФГ Калитинка-Вікторія 29 серпня 2015 року строком на 10 років (а.с.22-24).

Згідно із копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року, справа № 152/247/18, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області відмовлено в повному обсязі. Позивач при розгляд цієї справи просила суд визнати недійсною та скасувати заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , засвідчену 06 квітня 2004 року секретарем Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, зареєстровану в реєстрі за №27; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 . Суд вказав, що заява позивача про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, яка адресована до Шаргородської державної нотаріальної контори не мала жодних правових наслідків при спадкуванні майна після смерті ОСОБА_4 . За відсутності правових наслідків заяви, немає підстав для її скасування. Підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину виданого ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 за наслідками судового розгляду не встановлено (а.с.75-76).

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку встановлено порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1 видачею відповідачу ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки згідно частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Таким чином, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким в даному випадку є позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Враховуючи, що в заповіті зазначено, що ОСОБА_4 все своє майно заповів дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , оспорюване свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_5 на всю земельну ділянку, порушує право ОСОБА_1 , тому апеляційний суд встановив наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Суд першої інстанції при розгляді цієї справи вищевикладеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволені позовних вимог.

Щодо застосування позовної давності

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом.

Апеляційний суд, вважає, що позивач не пропустила строк позовної давності, оскільки не знала про, що відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а лише після звернення 18 вересня 2017 року до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька дізналась про своє порушене право.

Після чого, звернулась з апеляційною скаргою на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року (справа №2-800/11), яке було скасовано постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року.

Крім того, в лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2019 року (справа № 152/247/18) у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, ОСОБА_1 намагається у різний спосіб захисти порушене спадкове права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд зробив висновок про задоволення позову ОСОБА_1 , то судові витати, понесені у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, підлягають відшкодуванню ОСОБА_5 на користь позивача.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено 840,80 грн, а при поданні апеляційної скарги 1261,20 грн, а всього 2102 грн (840,80 грн + 1261,20 грн), оскільки позов задоволено, тому апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір понесені у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 2012 грн.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката Богословського С.В. в розмірі 3500 грн, підтверджується: договором про надання професійної правничої допомоги від 09 жовтня 2020 року №83/20-ц; додатком №1 до договору від 09 жовтня 2020 року; квитанцією до прибуткового касового ордеру №63 від 09 жовтня 2020 року про оплату 3500 грн адвокату Богословському С.В.; детальним описом робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги №83/20-ц від 09 жовтня 2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені нею і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3500 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шаргородської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р.М. від 20 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 674, спадкова справа № 133/2012, на земельну ділянку за № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, площею - 1,4700 га розташованої на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 2102 грн, а також 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 липня 2021 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Денишенко Т.О.

Міхасішин І.В.