Рішення

від 28.10.2021 по справі 305/256/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/256/19

Провадження по справі № 2/305/43/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.

за участю позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради, Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна та визнання права власності на частину спадкового нерухомого майна в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Бочкор Михайло Михайлович, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 12.02.2019 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради, Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання частково недійсним договору дарування нерухомого майна та визнання права власності на частину спадкового нерухомого майна в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при підготовці матеріалів (доказів) для подання до суду заяви про визнання за позивачами права власності на спадкове майно виявилося, що в правовстановлюючих документах, яким являються свідоцтво про смерть їхнього батька, ОСОБА_7 б/б та у свідоцтвах про народження позивачів, зокрема ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище їхнього батька відрізняється, а саме: в первинному свідоцтві про смерть батька серії НОМЕР_1 , виданому 18.06.2012 виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, прізвище покійного батька позивачів зазначено, як " ОСОБА_9 " однак, в свідоцтвах про народження дітей, прізвище останнього вказане, як " ОСОБА_10 ". Враховуючи наведене, вважає за необхідне в судовому порядку встановити факт родинних відносин між позивачами та їхнім батьком, як особою, яка в свідоцтвах про народження дітей зазначена, як " ОСОБА_10 ", а в свідоцтві про свою смерть - " ОСОБА_9 ". З батьком позивачів, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їхня мати, громадянка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 27.07.1956 року. ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько позивачів, ОСОБА_13 б/б, помер. Спадковим майном, відносно якого існує цивільно-правовий спір, являється в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 квадратних метрів, з яких 34,9 квадратних метрів - житлова площа. Дане нерухоме майно згідно, договору купівлі-продажу, укладеного 23.09.1983 року між продавцем, ОСОБА_14 та покупцем ОСОБА_15 , в одній цілій частині належало на праві приватної власності матері позивачів, ОСОБА_15 . На час укладення договору купівлі-продажу, батьки позивачів перебували у зареєстрованому шлюбі. Після смерті батька позивачів, ОСОБА_16 б/б, спадкоємцями першої черги за законом, які в порядку положень ч.3 ст.1268 ЦК України прийняли спадщину, являлися: дружина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дочка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину за законом, чи мали б право на обов`язкову частку, чи звертались би до суду першої інстанції з позовом про продовження строку прийняття спадщини, в спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 б/б, не має. За свого життя, спадкодавець ОСОБА_18 б/б, заповітних розпоряджень (заповітів) не складав. На час відкриття спадщини, а саме станом на 15.06.2012, позивачі, як спадкоємці першої черги за законом, постійно проживали разом зі своїм батьком в житловому будинку АДРЕСА_2 , внаслідок чого набули правового статусу осіб, які прийняли спадщину після її відкриття в рівних частинах по по 1/4 частині всього спадкового майна кожен з 1/2 частини, що належала спадкодавцю на праві приватної спільної сумісної власності. Укладення 09.08.2017 року договору дарування між матір`ю позивачів ОСОБА_15 та відповідачем, ОСОБА_2 , відносно цілої частини спадкового житлового будинку АДРЕСА_3 , порушує спадкові права позивачів та потребує судового захисту шляхом його часткового скасування та визнання за останніми права власності на відповідні частки спакового майна. З договору дарування будинку, укладеного 09.08.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вбачається, що предметом договору являється житловий будинок АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці, площею 0,15 га. На підставі наведеного, просив винести рішення, яким поновити строк позовної давності в частині визнання недійсним договору дарування та задовольнити цивільний позов у повному обсязі. Встановити факт родинних відносин, як батька та дочки між фізичними особами - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_20 . Встановити факт родинних відносин, як батька та сина між фізичними особами - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 . Встановити факт родинних відносин, як батька та сина між фізичними особами - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 . Визнати житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 72,4 квадратних метрів разом з надвірними спорудами: господарською будівлею (літера Б згідно зведеного акта оцінки одноквартирного (садибного) житлового будинку), хлівом (літера В), літною кухнею (літера Г), сараєм (літера Д), сараєм (літера Е), вбиральнею (літера Є) та колодязем (літера І), спільною сумісною власністю. Визнати недійсним в частині 3/8 (трьох восьмих) договору дарування будинку, укладеного 09.08.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області, Небогою М.П., 09.08.2017 за №761. Визнати за громадянкою ОСОБА_1 право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку АДРЕСА_2 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибної земельної ділянки, на якій дане нерухоме майно розташоване. Визнати за громадянином ОСОБА_2 право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку АДРЕСА_2 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибної земельної ділянки, на якій дане нерухоме майно розташоване. Визнати за громадянином ОСОБА_4 право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку АДРЕСА_2 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибної земельної ділянки, на якій дане нерухоме майно розташоване. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Бліщ О.Б. від 05.03.2019, відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 26 вересня 2019 року.

На підставі розпорядження Рахівського районного суду Закарпатської області №58 від 09 листопада 2020 року призначено повторний авторозподіл справи за №305/256/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Рахівського районного суду, Закарпатської області Марусяк М.О. для прийняття до провадження.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_21 від 16.11.2020 справу прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду на 04.03.2021.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися. Про день час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причину неявку суд не повідомили, Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Представник відповідача, ОСОБА_2 , адвокат Тричинець Н.П. 18.06.2021 надіслала до суду електронною поштою клопотання в якому просила розглянути справу без її участі та без участі відповідача. Позовні вимоги заперечує з підстав наведених у письмових дебатах.

У письмових дебатах поданих 17.05.2021 через канцелярію суду, адвокат Тричинець Н.П. зазазначила, що відповідач ОСОБА_2 не визнає заявленого позивачами позову. Вважає його необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Підставою для позову позивачі вказують на те, що мають право на частку власності на спірний житловий будинок їх матері, ОСОБА_5 , оскільки такий являється колгоспним двором. Проте такі доводи є безпідставними, хибними та частково зроблені позивачами з підміною понять. За договором купівлі-продажу від 23.09.1983, ОСОБА_5 придбала у колгоспного двору, від імені якого виступала голова - ОСОБА_14 спірний житловий будинок. Разом з тим, власниця майна, ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що ні вона, ні її покійний чоловік ніколи не були членами колгоспу, навіть не працювали там, а спірний будинок вона придбала самостійно за власні кошти. Разом з тим, матеріали справи теж не містять жодного доказу наявності таких обставин. Таким чином, керуючись нормами закону, що регулювали порядок існування колгоспного двору, вважає, що право спільної власності на спірний житловий будинок існувало лише у попередніх власників (продавців) - родини ОСОБА_22 , від імені яких діяла голова цього колгоспного двору, ОСОБА_14 , яка відчужила відповідне нерухоме майно на користь відповідачки. У свою чергу, ОСОБА_5 не будучи членом колгоспу, отримала його у приватну власність. Тому покійний батько позивачів, і як і його спадкоємці, не отримали жодних прав на відповідне нерухоме майно. Враховуючи вищенаведене, позивачі не довели, що мають будь-яке законне право чи інтерес, який міг бути порушений відповідачами та підлягає захисту у судовому порядку. Що стосується позовних вимог про встановлення факту родинних відносин з метою оформлення правовстановлюючих документів на майно відповідача (спірний житловий будинок) та визнання права власності на спадкове майно, то вважають що такі є похідними та не підлягають задоволенню, з підстав, наведених вище. Разом з тим вимога про визнання недійсним договору дарування, заявлена з пропущенням строків позовної давності без поважних причин. На підставі наведеного, просила врахувати позицію відповідача, викладену у письмових дебатах та відмовити у задоволенні позову.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , представники Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради та Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області подали до суду заяви у яких просили проводити судові засідання за їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивачів їх представника, дослідивши матеріали справи, взявши до уваги письмові пояснення представника відповідача, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер батько позивачів, громадянин ОСОБА_13 б/б, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.06.2012.

Звернення позивачів до суду з вимогами встановлення юридичного факту та визнання права власності на частку спадкового майна зумовлене порушенням їх права на отримання власності в порядку спадкування згідно відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в їх користь, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на право власності на спадковий будинок та родинної спорідненості зі спадкодавцем.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач , ОСОБА_23 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в смт Ясіня Рахівського району, Закарпатської області, що стверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 виданому 11 липня 2014 року Рахівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 03.08.1964.

Згідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану №0021350680 від 02.11.2018, гр. ОСОБА_18 уклала шлюб з гр. ОСОБА_24 . Після укладення шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_25 .

10 липня 2008 року позивачка розірвала шлюб з гр. ОСОБА_24 . Після розірвання шлюбу залишила собі прізвище ОСОБА_25 , що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 11 березня 2014 року.

29 квітня 2014 року позивачка зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_26 та змінила своє прізвище на ОСОБА_27 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 29 квітня 2014 року.

Позивач ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в смт Ясіня Рахівського району, Закарпатської області, що стверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 виданому 26 жовтня 1999 року Рахівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 07.03.1986.

Позивач ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в смт Ясіня Рахівського району, Закарпатської області, що стверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_9 виданому 16 березня 2014 року Рахівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 від 05.03.1973.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів зазначено, що, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС (2006-07), беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Оскільки позивачі народилися 1 січня 2004 року , під час розгляду вказаної справи слід застосовувати відповідні норми КпШС України.

Згідно ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Отже, підставою для визнання батьківства, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від батька.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до копій свідоцтв про народження позивачів: серії НОМЕР_4 від 03.08.1964; серії НОМЕР_8 від 07.03.1986 , батьками позивачів: ОСОБА_28 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_18 та ОСОБА_15 .

Водночас, показаннями позивачів, відповідачів, матеріалами справи встановлено, що фактично біологічним батьком позивачів був ОСОБА_13 .

В архівній довідці від 22.11.2018 за №Г-3417/01-33, зазначено, що громадянин ОСОБА_13 б/б народився ІНФОРМАЦІЯ_11 в смт Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області.

Натомість у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00021350782 від 02 листопада 2018 року зазначено, що в актовому записі про шлюб №11, складеному 27.07.1956 в Лазещинській сільській раді Рахівського району Закарпатської області, відомості про чоловіка, він же батько позивачів, зазначено " ОСОБА_18 ", який уклав шлюб з громадянкою (дружиною) " ОСОБА_29 ", прізвище після реєстрації шлюбу останньої " ОСОБА_15 ".

Враховуючи різне звучання прізвища спадкодавця ОСОБА_7 б/б, із плутаниною написання місцями букв е та и , суд констатує, що дійсно має місце помилка в написанні прізвища спадкодавця, яка є очевидною.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивачі ОСОБА_23 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 являються дітьмиспадкодавця ОСОБА_7 б/б, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивачі ініціюючи позов до суду, зазначають, щовони не мають можливості користуватися та розпоряджатися спільно нажитим майном їх батьків, 1/2 частина якого являється спадковим майном, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 створюють їм у цьому перешкоди. Об`єктами спільної сумісної власності називають: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 квадратних метрів разом з надвірними спорудами: господарською будівлею (літера Б згідно зведеного акта оцінки одноквартирного (садибного) житлового будинку), хлівом (літера В), літною кухнею (літера Г), сараєм (літера Д), сараєм (літера Е), вбиральнею (літера Є) та колодязем (літера І).

Судом встановлено, що мати позивачів ОСОБА_30 , вона же відповідачка по справі, під час перебування у зареєстрованому шлюбі з батьком позивачів ОСОБА_31 б/б 23.09.1983 року уклала з громадянкою ОСОБА_32 , яка діяла як голова колгоспного двору, договір купівлі-продажу.

Згідно умов договору купівлі-продажу продавець ОСОБА_14 продала, а покупець ОСОБА_15 купила житловий будинок АДРЕСА_4 .

Суд погоджується з доводами представника відповідача, адвоката Тричинець Н.П., що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 не являється колгоспним двором.

У відповідності до ст.ст.120,121 ЦК Української РСР (чинного на момент винекнення спірних правовідносин), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ні відповідач ОСОБА_33 , ні її покійний чоловік ОСОБА_13 б/б ніколи не були членами колгоспу, навіть не працювали там, а спірний будинок відповідачка придбала на підставі договору купівлі-продажу.

Матеріали справи не містять жодного доказу , який би свідчив, що спірний житловий будинок являється колгоспним двором.

Таким чином, керуючись нормами закону, що регулювали порядок існування колгоспного двору, суд приходить до висновку, що право спільної власності на спірний житловий будинок існувало лише у попередніх власників (продавців) - родини ОСОБА_22 , від імені яких діяла голова цього колгоспного двору, ОСОБА_14 , яка відчужила відповідне нерухоме майно на користь відповідачки.

Поряд з тим, матеріалами справи стверджено та не заперечено відповідачами, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , придбаний відповідачкою ОСОБА_33 під час перебування у шлюбі з громадянином ОСОБА_19 б/б.

Згідно ст.112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на день виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Тлумачення статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідачкою ОСОБА_5 під час розгляду справи в суді не спростовано презумпцію правового режиму спільного сумісного майна подружжя, яким являється житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки спірний будинок куплений, відповідачкою ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з батьком позивачів ОСОБА_19 б/б, відповідачем цей факт не спростовано, суд дійшов висновку, що житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_34 та ОСОБА_34 .

У зв`язку з наведеним, безпідставним є посилання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Тричинець Н.П., що покійний батько позивачів, не мав жодних прав на відповідне нерухоме майно.

Спадщина за померлим ОСОБА_19 б/б , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Книги шостої "Спадкове право" ЦК України (в редакції 2004 року).

Згідно ст.ст.1217, 1258 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Судом встановлено, що за період свого життя ОСОБА_13 б/б заповітів не складав, що стверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №54085224 від 04.02.2019 року виданою Рахівською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Судом встановлено, що позивачі: ОСОБА_35 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_2 , а також громадяни, які не брали участь у розгляді справи: ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_40 ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_42 ІНФОРМАЦІЯ_19 та ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_20 являються дітьми померлого ОСОБА_7 б/б , отже, у відповідності до ст.1261 ЦК України, являються спадкоємцем першої черги за законом спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 б/б.

Також спадкоємцем першої черги за законом, у відповідності до ст.1261 ЦК України, є його дружина померлого, відповідачка по справі, ОСОБА_5 .

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно звертається увага на зміну редакції ч.4 ст.331 і ч.4 ст.334 ЦК України та інших норм цивільного законодавства і застосовується редакція закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті громадянина ОСОБА_7 б/б, відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі, і на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Звернення позивачів до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням їх права на отримання власності в порядку спадкування згідно відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в їх користь, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на право власності на спадковий будинок на ім`я ОСОБА_7 б/б.

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно звертається увага на зміну редакції ч.4 ст.331 і ч.4 ст.334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовується редакція закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, оскільки до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Країні (УРСР) із 1979 року, в яких при визначення року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку, тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з умовами якого мати позивачів купила житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи, судом встановлено, що спірний житловий будинок являється спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно технічного паспорту виготовленого техніком з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_44 , за адресою: АДРЕСА_2 , розташований житловий будинок, позначений на плані літерою А, господарська будівля, позначена на плані літерою Б, хлів, позначеним на плані літерою В, літня кухня позначена на плані літерою Г, сарай, позначений на плані літерою Д, сарай, позначений на плані літерою Е, вбиральня, позначена на плані літерою Є та колодязь, позначений на плані літерою І.

Стаття 1268 ЦК України проголошує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги за законом, у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, прийняли спадщину, після смерті свого батька ОСОБА_7 б/б, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживали разом із спадкодавцем та протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вони не заявили про відмову від неї. Крім позивачів, особою, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 б/б, являється відповідачка ОСОБА_5 . Вказана обставина підтверджується кпіями паспортів позивачів та відповідача, довідками виконавчого комітету Ясінянської селищної ради та актами обстеження матеріально побутових умов.

Інші спадкоємці першої черги, діти померлого ОСОБА_7 б/б: ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_40 ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_42 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_20 не прийняли спадщину після смерті батька, оскільки на час відкриття спадщини не проживали разом зі спадкодавцем та не подали нотаріусу або уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину №54985253 від 04.02.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 , як особи, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 б/б, мають право на 1/4 (одну четверту) частину спадкового майна, кожен, яким являється 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

У статті 125 ЗК України зазначено про те, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (постанова Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року справа 6-2225цс16).

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання за ними права власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку АДРЕСА_2 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибної земельної ділянки, на якій дане нерухоме майно розташоване, підлягають задоволенню.

Поряд з цим судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 , порушуючи право позивачів на отримання спадщини післі смерті ОСОБА_7 б/б, 09 серпня 2017 року уклала договір дарування будинку, посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу, Небога М.П., зареєстрований в реєстрі за №761.

Згідно вказаного договору, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар від дарувальниці житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 72,4 квадратних метрів, житловою площею 34,9 квадратних метрів. Житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером2123656200:09:003:0051, площею 0,15 га. Об`єктом дарування за цим договором є: житловий будинок, зазначений на плані літерою А; господарська будівля (літера Б), хлів (літера В), літня кухня (літера Г), сарай (літера Д), сарай (літера Е), вбиральня (літера Є) та колодязь (літера І).

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов`язків сторін цього договору.

Згідно ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З договору дарування будинку від 09 серпня 2017 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 під час укладення оспорюваного договору ствердила, що житловий будинок, який є предметом цього договору належить їй на праві приватної власності, а також те, що прав щодо відчужуваного житла у третіх осіб, які б були б порушені цим договором немає.

Вказана обставина не відповідає дійсності, що встановлено судом під час розгляду справи.

Судом достовірно встановлено, що відповідачці ОСОБА_5 , на момент укладення спірного договору дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , належало право власності на 5/8 частин спірного житлового будинку, а саме: 1/2 частину будинку належала їй на праві спільної сумісної власності, а 1/8 частина - в порядку спадкування за законом).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України , свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України ).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України ).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України ).

Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Зі змісту статті 215 Цивільного кодексу України слідує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу серед іншого передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи ту обставину, що відповідачка ОСОБА_5 на момент укладення договору дарування будинку не являлася власником в цілій частині житлового будинку АДРЕСА_2 , укладення оспорюваного договору порушує спадкові права позивачів, суд приходить до висновку, що договір дарування будинку укладений 09.08.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу, Небога М.П., зареєстрований в реєстрі за №761 підлягає визнанню судом недійсним в частині 3/8 (трьох восьмих).

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Тричинець Н.П., про наявність підстав для відмови позивачам у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору дарування будинку, у зв`язку з пропущенням строку позовної давності є безпідставними, зважаючи на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу).

Згідно ст.728 ЦК України, до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Поряд з цим, позовна давність строком в один рік встановлюється для дарувальника, який має право з підстав передбачених ст.257 ЦК України розірвати договір дарування.

Судом достовірно встановлено, що предметом позову є визнання недійсним договору дарування а не його розірвання.

У зв`язку з наведеним, спеціальна позовна давність в один рік не застосовується.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що оспорюваний договір дарування укладено 09.08.2017.

Позивачі звернулися в суд з позовною заявою 12.02.2019, що стверджується вхідним штампом Рахівського районного суду Закарпатської області..

У зв`язку з наведеним суд вважає, що позивачі не пропустили строк позовної давності, щодо позовної вимоги про визнання недійсним в частині 3/8 договору дарування будинку укладеного 09.08.2017.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при зверненні з позовом до суду сплатили судовий збір у сумі 3073,60 гривень кожен.

У зв`язку із задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та виконавчого комітетету Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід стягнути, порівну, судові витрати понесені позивачем під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, як батька та дочки між фізичними особами - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_27 (дівоче прізвище - ОСОБА_18 .

Встановити факт родинних відносин, як батька та сина між фізичними особами - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 .

Встановити факт родинних відносин, як батька та сина між фізичними особами - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 .

Визнати житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 72,4 квадратних метрів разом з надвірними спорудами: господарською будівлею (літера Б згідно зведеного акта оцінки одноквартирного (садибного) житлового будинку), хлівом (літера В), літною кухнею (літера Г), сараєм (літера Д), сараєм (літера Е), вбиральнею (літера Є) та колодязем (літера І), спільною сумісною власністю.

Визнати недійсним в частині 3/8 (трьох восьмих) договору дарування будинку, укладеного 09.08.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області, Небогою М.П., 09.08.2017 за №761.

Визнати за громадянкою ОСОБА_1 право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку АДРЕСА_2 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибної земельної ділянки, на якій дане нерухоме майно розташоване.

Визнати за громадянином ОСОБА_2 право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку АДРЕСА_2 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибної земельної ділянки, на якій дане нерухоме майно розташоване.

Визнати за громадянином ОСОБА_4 право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку АДРЕСА_2 , разом із пропорційними частками надвірних споруд, господарських будівель, прибудов та пропорційною часткою присадибної земельної ділянки, на якій дане нерухоме майно розташоване.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3073,60 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3073,60 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з виконавчого комітету Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської областів користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 3073,60 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_11 , мешканка АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_12 , мешканець АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_13 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ІПН: НОМЕР_14 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_15 , мешканка АДРЕСА_2 ;

- Виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження: смт Ясіня, вул. Борканюка, №7, Рахівського району, Закарпатської області.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу Закарпатської області, Небога Марина Павлівна, юридична адреса: м. Рахів, вул. Івана Франка, буд. №7/2, Закарпатської області;

- Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, №30, Закарпатської області;

- Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області: місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, буд.1, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року.

Головуюча: М.О. Марусяк