Постанова

від 02.11.2021 по справі 320/4732/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.11.2021 Справа № 320/4732/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 320/4732/17

Провадження №22-ц/807/3735/21

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Гончар М.С.,

за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2021 року у складі судді Редько О.В. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комета-Сервис , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої працівниками,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ТОВ Комета-Сервис та ФОП ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, уточненим в процесі розгляду, до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої працівниками.

В обґрунтування позову зазначено, що 10 січня 2006 року між ТОВ Комета - Сервис та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір про спільну діяльність, а саме спільної підприємницької діяльності по продажу продовольчих товарів в приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Так 01.01.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, згідно до якого працівник повинен виконувати роботу продавця продовольчих товарів в крамниці Гастроном Чик , крім того цієї ж дати між сторонами був укладений договір про повну індивідуально - матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_1 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей.

01.04.2011 року згідно до розпорядження директора ТОВ Комета - Сервис № 5 від 01.04.2011 року на посаду продавця відділу лікеро - горілчаних та тютюнових виробів магазину Гастроном Чик була прийнята ОСОБА_2 та 04.04.2011 року між працівником та роботодавцем був укладений договір про повну індивідуально - матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_2 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей.

07.10.2013 року згідно до розпорядження директора ТОВ Комета - Сервис № 17 від 07.10.2013 року на посаду продавця відділу лікеро - горілчаних виробів магазину Гастроном Чик була призначена ОСОБА_4 та 09.10.2013 року між працівником та роботодавцем був укладений договір про повну індивідуально - матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_4 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей.

01.04.2015 року згідно до розпорядження директора ТОВ Комета - Сервис № 20 від 01.04.2015 року на посаду продавця відділу лікеро - горілчаних та тютюнових виробів магазину Гостроном Чик була прийнята ОСОБА_5 та 05.04.2015 року між працівником та роботодавцем був укладений договір про повну індивідуально - матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_5 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей.

Вказані працівники працювали в приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 в дві зміни. Перша зміна працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а друга зміна: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

06.04.2015 року під час передачі зміни від продавців ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до продавців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був проведений переоблік товаро - матеріальних цінностей. Даний переоблік проводився комісією у складі: директор ТОВ Комета - Сервис Чеботарьов В.М., ФОП ОСОБА_3 , незалежний бухгалтер ОСОБА_6 та працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в результаті проведеного переобліку товаро - матеріальних цінностей була виявлена загальна недостача на суму 121 830 грн. 66 коп. Працівники магазину зізналися, що недостача виникла через те, що кожна з них брала з каси магазину грошові кошти. Крім того, працівники зобов`язались повернути заборгованість впродовж місяця, однак вказана заборгованість сплачена не була.

Позивачі просили суд поновити строк для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої працівниками та стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 91373 грн. а також стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 30457,67 грн. в якості відшкодування завданої майнової шкоди.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , на користь ТОВ Комета-Сервис та ФОП ОСОБА_3 , грошові кошти в розмірі 121830,66 грн. в якості відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з кожного з відповідачів витрати по сплаті судового збору на користь позивачів в сумі 469,36 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що судом неправомірно на відповідачів покладено солідарну відповідальність оскільки, доказами не підтверджено, що недостача товарно-матеріальних цінностей по магазину Гастроном-чик в розмірі 121830,66 грн. заподіяна спільними діями відповідачів.

Також зазначено, що судом першої інстанції не визначена фактична недостача по відділу продовольчих товарів та недостача по відділу лікеро-горілчаному та тютюнових виробів, що в свою чергу суперечить вимогам ст. 135-3 КЗпП України, оскільки розмір матеріальної шкоди повинен визначатись для кожного з працівників з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності.

Позивачами ТОВ Комета-Сервис та ФОП ОСОБА_3 копії апеляційної скарги і ухвали про відкриття апеляційного провадження від 11 жовтня 2021 року, були отримані 20 жовтня 2021 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправленнь (том. 2 а.с. 244,245).

Відзив на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом позивачами подано не було, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2021 року в цій справі призначено до розгляду в загальному порядку з викликом учасників справи.

Учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток на адреси вказані в апеляційній скарзі, заяв про відкладення судового засідання не подавали ( т.2 а.с.244-247).

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 10 січня 2006 року між ТОВ Комета-Сервис та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір про спільну діяльність. Згідно даного договору ТОВ Комета-Сервис та ФОП ОСОБА_3 здійснюють спільну підприємницьку діяльність по продажу продовольчих товарів в приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.8).

01.01.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, згідно до якого працівник повинна виконувати роботу продавця продовольчих товарів в крамниці Гастроном-Чик , крім того цієї ж дати між сторонами був укладений договір про повну індивідуально-матеріальну відповідальність, відповідно до якого ОСОБА_1 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей ( т.1 а.с.32;33).

01.04.2011 року згідно до розпорядження директора ТОВ Комета-Сервис № 5 від 01.04.2011 року на посаду продавця відділу лікеро-горільчаних та тютюнових виробів магазину Гастроном-Чик була прийнята ОСОБА_2

04.04.2011 року між працівником та роботодавцем був укладений договір про повну індивідуально-матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_2 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей ( т.1 а.с.14).

07.10.2013 року згідно до розпорядження директора ТОВ Комета-Сервис № 17 від 07.10.2013 року на посаду продавця відділу лікеро-горільчаних та тютюнових виробів магазину Гастроном-Чик була прийнята ОСОБА_4 та 09.10.2013 року між працівником та роботодавцем був укладений договір про повну індивідуально-матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_4 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей ( т.1 а.с.10).

01.04.2015 року згідно до розпорядження директора ТОВ Комета-Сервис № 20 від 01.04.2015 року на посаду продавця відділу лікеро-горільчаних та тютюнових виробів магазину Гастроном-Чик була прийнята ОСОБА_5

05.04.2015 року між працівником та роботодавцем був укладений договір про повну індивідуально-матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_5 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей (т.1 а.с.25;30).

За змістом договорів про повну індивідуально-матеріальну відповідальність укладену з відповідачами, останні як особи що займають посаду продавця та виконують роботу з реалізації товару безпосередньо пов`язану з збереженням та продажем товару прийняли на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їм матеріальних цінностей (т. 1, а.с. 10, 14, 30, 32).

Відповідачі працювали в приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 в дві зміни. Перша зміна працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , друга зміна: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

06 квітня 2015 року під час передачі зміни від продавців ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до продавців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був проведений переоблік товаро-матеріальних цінностей. Даний переоблік проводився комісією у складі: директор ТОВ Комета-Сервис Чеботарьов В.М., ФОП ОСОБА_3 , незалежний бухгалтер ОСОБА_6 та працівники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В результаті проведеного переобліку товаро-матеріальних цінностей було встановлено, що зміна продавців ОСОБА_7 та ОСОБА_1 передали зміні продавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишок товару на суму 50188,61 грн. Загальна недостача по продовольчому магазину станом на 06 квітня 2015 року склала 121830,66 грн.

Цей акт складено з метою виявлення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей по продовольчому магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 06.04.2015.

Вищезазначений акт було підписано членами комісії, в тому числі продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - без зауважень (т.1 а.с.17).

Зміст наведеного акту також підтверджується довідкою, що підписана комісією у складі: директор ТОВ Комета-Сервис Чеботарьов В.М., ФОП ОСОБА_3 , незалежний бухгалтер ОСОБА_6 та працівники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до якої загальна сума недостачі ТМЦ станом на 06.04.2015 по двом фірмам продовольчого магазину склала 121830,66 грн. (т. 1 а.с. 18).

Також в матеріалах справи наявна письмове пояснення ОСОБА_5 , згідно якого остання з жовтня 2014 року по березень включно взяла з каси 20000,00 грн. та зобов`язувалася повернути протягом місяця (т.1 а.с.23).

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції вірно зазначав, що у відповідності до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

При цьому як вказано у ст. 131 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді

За змістом ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно зі ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року № 10-1389/0/4-12 Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права також зазначено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 частини першої статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить працівник до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність, а також форма такого типового договору затверджені постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24.

До вказаного переліку зокрема віднесено зокрема, роботи з продажу (відпустки) товарів (продукції), їх підготовці до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачі належать до категорії працівників з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП).

Відповідно до положень ч. 1.2,5 ст. 135-3 КЗпП України визначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

У пункті 4 Узагальнення про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавця, затвердженого постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 12 зазначено , що згідно з частиною другою статті 130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; вина в діях чи бездіяльності працівника; прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

З урахуванням викладеного, до категорії прямої дійсної шкоди належать, зокрема: недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків. Про недостачу мова йде у всіх випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість. При цьому термін недостача не розкриває причини зменшення кількості матеріальних цінностей; втрата матеріальних цінностей. Під утратою розуміються такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося.

Також п. 13 вказаної Постанови визначено, що розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачі не оспорювали факти встановлені, актом переобліку ТМЦ по продовольчому магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 , не спростували розмір документального залишку товарно-матеріальних цінностей станом на 06.04.2015 на суму 172019,66 грн., що було встановлено на підставі товарно-транспортних накладних та бухгалтерських документів та не заявляли клопотання про витребування та дослідження вказаних матеріалів у судовому засіданні.

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували фактичного передання їм вказаних товарно-матеріальних цінностей та не оспорювали, як вартості реальних залишків підзвітних товарів на суму 50188,61 грн. так і не ставили під сумнів встановлений розмір нестачі - на суму 121830,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи інвентаризація ТМЦ по ТОВ Комета-Сервис та ПП ОСОБА_3 окремо не проводилась, а наявні матеріали підтверджують лише загальний розмір нестачі по магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 06.04.2015.

При цьому як було встановлено судом та не оспорювалось сторонами, скаржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали в приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , в одній зміні. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 юридично є працівниками різних суб`єктів господарювання, проте фактично складали один акт переобліку залишків ТМЦ по магазину Гастроном-Чик при передачі іншій зміні працівників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , колегія суддів не приймає як підставу для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не визначена фактична недостача по відділу продовольчих товарів та недостача по відділу лікеро-горілчаному та тютюнових виробів окремо і таким чином протиправно покладено на відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарну відповідальність.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , як особи з якими укладено договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність своєчасно повідомили роботодавців про нестачу товарів та про причини їх відсутності і в свою чергу не забезпечили збереження ввірених їм матеріальних цінностей, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині недоведеності підстав для спільної солідарної відповідальності працівників ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 є неспроможними.

Відповідно до ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

В матеріалах справи відсутні докази того, що шкода, про стягнення якої заявляли позивачі була наслідком відсутності умов, для належного збереження ТМЦ не забезпечених позивачами.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачі своїми діями нанесли позивачам матеріальну шкоду в розмірі 121830,66 грн.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню ( ч.2 ст. 376 ЦПК України).

Як передбачено ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно із положеннями ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 751/1198/18 вказано, що встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

При цьому Верховний Суд зазначив, що оскільки у статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Відповідно до вимог позову ТОВ Комета-Сервис та ФОП ОСОБА_3 звертаючись до суду першої інстанції, заявляли клопотання про поновлення строку для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої працівниками.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України, зазначено, що після виявлення факту недостачі позивачі звернулись до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо факту крадіжки ТМЦ на підставі чого 30.04.2015 було розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Оскільки досудове розслідування тривало понад 2 роки і фактично закінчилось лише 27.02.2017 прийняттям постанови про закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, позивачі вважали, що річний термін для звернення до суду був пропущений позивачами з поважних причин.

Водночас суд першої інстанції в своєму рішенні хоча і посилався на положення ст. 233 КЗпП України фактично не вирішив клопотання про поновлення строку на звернення до суду та не перевірив і не обговорив причини пропуску цих строків, що залишилось поза увагою доводів апеляційної скарги.

Щодо поважності підстав пропущення позивачами річного строку на звернення до суду із цим позовом, слід зазначити наступне.

За змістом ч. 3 ст. 130 КЗпП України за наявності умов передбачених ч. 2 ст. 130 КЗпП України, матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

З наведеного вбачається, що існування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки товарно-матеріальних цінностей у відношенні відповідачів, фактично не перешкоджало позивачам у реалізації їх прав на судовий захист та пред`явлення до суду позову про стягнення шкоди завданої працівниками в межах цивільного судочинства.

Наведені позивачами обставини не можуть бути кваліфіковані як такі, що об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду.

Також колегія суддів звертає увагу, що матеріали цивільної справи ЄУН № 320/4732/17 не містять жодних доказів на підтвердження заявлених обставин. Позивачем до матеріалів справи не долучено постанови про внесення відомостей до ЄРДР за № 12015080140001963 та копії постанови від 27.02.2017 про закриття кримінального провадження.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про те, що позивачами ТОВ Комета-Сервис , та ФОП ОСОБА_3 обґрунтовано заявлено позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, проте строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, пропущено позивачами без поважних причин, що є підставою для відмови у позові.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2021 року в цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Комета-Сервис , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої працівниками.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2021 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

М.С. Гончар