Постанова

від 03.11.2021 по справі 621/378/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 621/378/18

провадження № 61-14187св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) -ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області у складі судді Овдієнка В. В. від 03 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б., від 14 вересня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання недійсним рішення Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власницею нежитлової будівлі АДРЕСА_1 . Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,0230 га (кадастровий номер 6321786001:01:001:0178) та складається з нежитлової будівлі літ. А-2 площею 269 кв. м, огорожі № 1, зливної ями № 2, замощення № 3.

Рішеннями Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області ХХVI сесії VI скликання від 17 квітня 2013 року № 368- VI та ХХVIII сесії VI скликання від 26 червня 2013 року № 418- VI ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель сільськогосподарського призначення (угіддя-пасовища) в межах населеного пункту, що перебувають у запасі, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд загальною площею 0, 0477 га (кадастровий номер 6321786001:01:001:0330), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 23 липня 2013 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер НОМЕР_1), на підставі якого за ним зареєстровано право власності на земельну ділянку.

Позивачка зазначала, що рішенням Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області II сесії VII скликання № 36-VII від 27 листопада 2015 року їй надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою. Однак під час розробки проєкту землеустрою у вересні 2016 року їй стало відомо, що зливна яма в„– 2 та частина нежитлової будівлі площею 0,5 кв. м розташовані на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити: визнати недійсним рішення Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області ХХVIII сесії VI скликання від 26 червня 2013 року № 418- VI Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та передання у власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2013 року (індексний номер НОМЕР_1); вилучити з Державного земельного кадастру кадастрові номери 6321786001:01:001:0330, 6321786001:01:001:017 щодо вказаних земельних ділянок.

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення зливної ями.

Зустрічна позовна заява, з урахуванням її уточнень, мотивована тим, що первинною підставою для реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_1 , є рішення Господарського суду Харківської області від 11 грудня 2008 року, залишене без змін ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 січня 2009 року, яким за фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 за вказано адресою. Вказаним рішенням суду не визнавалося право власності на огорожу № 1, зливну яму № 2 та замощення № 3. Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 2830 на будинок АДРЕСА_1 зливна яма знаходиться за межами земельної ділянки, що перебувала у власності ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 зазначав, що зливна яма в„– 2 не відповідає Санітарним правилам утримання територій населених місць, затверджених наказом № 4690-88 від 05 серпня 1988 року, сама ОСОБА_3 підписала акт-погодження меж земельної ділянки, а технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки на теперішній час не затверджена.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив зустрічний позов задовольнити, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 засипати (знищити) зливну яму, що розташована на земельній ділянці АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області XXVIII сесії VI скликання від 26 червня 2013 року № 418-VI Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення у власність ОСОБА_2 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 23 липня 2013 року № НОМЕР_1 на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , та вилучено з Державного земельного кадастру кадастровий номер 6321786001:01:001:0330 земельної ділянки площею 0,0477 га, що розташована по АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності на об`єкт нерухомого майна, до складу якого входить зливна яма № 2, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 листопада 2015 року приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. за реєстровим № 2579. При цьому землевпорядна документація на земельну ділянку, що передана у власність ОСОБА_2 , не містить даних про наявність на цій земельній ділянці зливної ями. Отже, станом на час прийняття Таранівською сільською радою Зміївського району Харківської області рішення про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 за вказаною адресою ця земельна ділянка не була вільною від забудов, оскільки на ній вже знаходилась зливна яма, право власності на яку в установленому законом порядку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині, суд першої інстанції вважав, що у разі зміни меж земельної ділянки відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без зміни кадастрового номеру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційні скарги Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних, оскільки земельна ділянка загальною площею 0,0477 га, що розташована по АДРЕСА_2 , яка надавалась ОСОБА_2 на підставі рішення ХХVIсесії VI скликання Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 квітня 2013 року № 368- VI Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , не була вільною, оскільки право власності на нежитлову будівлю, яка складається з будівлі (перукарні) з керамзитоблоку площею 269,0 кв. м, залізобетонної огорожі, зливної ями з цегли, замощення з бетонної плитки, АДРЕСА_1 було зареєстровано КП Зміївське БТІ належним чином за ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 11 грудня 2008 року (справа № 29/579-08), залишеного без змін ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 січня 2009 року. При цьому дії КП Зміївське БТІ Таранівською сільською радою Зміївського району Харківської області та ОСОБА_2 не оскаржено.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зливна яма № 2 не відповідає Санітарним правилам утримання територій населених місць, затверджених наказом № 4690-88 від 05 серпня 1988 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У вересні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує порушення судами норм матеріального та процесуального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що згідно з даними інвентаризаційної справи зливна яма № 2 та замощення знаходяться поза межами земельної ділянки, яка надавалась в оренду ОСОБА_3 , вказані об`єкти нерухомого майна є самочинним будівництвом, на яке право власності у судовому порядку не визнавалося. Саме по собі проведення технічної інвентаризації із виготовленням необхідних документів фахівцями КП Зміївське БТІ не є підставою набуття права власності на вказані об`єкти нерухомості.

Заявник стверджує, що під час розробки та виготовлення землевпорядної документації за його замовленням на земельну ділянку загальною площею 0,0477 га (кадастровий номер 6321786001:01:001:0330), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , межі вказаної земельної ділянки встановлено (відновлено) в натурі (на місцевості), а також погоджено із суміжними землекористувачами, зокрема із користувачем земельної ділянки площею 0, 0230 га (кадастровий номер 6321786001:01:001:0178), на якій розташована нежитлова будівля літ. А-2 площею 269 кв. м, огорожа № 1, зливна яма № 2, замощення № 3.

ОСОБА_2 стверджує, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 621/378/18.

21 вересня 2021 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 621/378/18 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання недійсним рішення Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області і свідоцтва про право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення зливної ями призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази.

У поданих поясненнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 підтримує доводи касаційної скарги та просить її задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області ІІ сесії V скликання від 18 травня 2006 року Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для будівництва перукарні ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0230 га.

Рішенням Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області V сесії V скликання від 21 вересня 2006 року Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва перукарні по АДРЕСА_1 в оренду з правом послідуючого викупу проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва перукарні за вказаною адресою в оренду з правом послідуючого викупу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебуває в запасі с. Таранівка Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області. ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку площею 0,0230 га, у тому числі - 0,0230 га - забудовані землі із земель запасу громадської та житлової забудови с. Таранівка Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, строком на 10 років з правом послідуючого викупу.

29 травня 2007 року між Таранівською сільською радою Зміївського району Харківської області та ОСОБА_3 укладено договір оренди, який був зареєстрований у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 040769100002.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 грудня 2008 року (справа № 29/579-08) позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. За ФОП ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлову будівлю (перукарню) літ. А-2 по АДРЕСА_1 .

Під час вирішення спору судами було досліджено, зокрема, технічний паспорт на нежитлову будівлю (перукарню) літ. А-2 по АДРЕСА_1 , виготовлений КП Зміївське БТІ 12 листопада 2008 року.

Право власності ФОП ОСОБА_3 зареєстровано КП Зміївське БТІ 10 листопада 2009 року, реєстраційний номер 26874214, номер запису 20 у книзі 1н.

Згідно даних реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля за вказаною адресою складається з нежитлової будівлі (перукарні) з керамзитоблоку площею 269,0 кв. м, залізобетонної огорожі, зливної ями з цегли, замощення з бетонної плитки.

Рішенням Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області ХХVІ сесії VІ скликання від 17 квітня 2013 року № 368- VІ Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) в межах населеного пункту, що перебувають у запасі комунальної власності Таранівської сільської ради, загальною площею 0,0477 га, що розташована по АДРЕСА_2 .

Рішенням Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області ХХVІІІ сесії VІ скликання від 26 червня 2013 року № 418- VІ Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення у власність ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд загальною площею 0,0477 га, кадастровий номер 6321786001:01:001:0330, що розташована за вказаною адресою.

Реєстраційною службою Зміївського районного управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2013 року, індексний номер НОМЕР_1, згідно з яким власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321786001:01:001:0330, загальною площею 0,0477 га, по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .

Нежитлова будівля (перукарня) по АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_3 .

Рішенням Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області LІІІ сесії VІ скликання від 25 травня 2015 року Про дострокове припинення дії договору оренди у зв`язку з добровільною відмовою та зі зміною власника нежитлової будівлі (купівля-продаж майна) припинено право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6321786001:01:001:0178, загальною площею 0,0230 га, наданою ФОП ОСОБА_3 в оренду для будівництва перукарні по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим договір оренди втратив чинність.

20 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої 28 листопада 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І. О. за реєстровим № 2454, передав у власність ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. за реєстровим № 2579.

У договорі купівлі-продажу зазначено, що на земельній ділянці площею 0,0230 га, кадастровий номер 6321786001:01:001:0178, розташована нежитлова будівля з керамзитоблоку літ. А-2 , загальною площею 269 кв. м, огорожа № 1, зливна яма № 2, замощення № 3.

Рішенням Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області ІІ сесії VІІ скликання від 27 листопада 2015 року № 36- VІІ Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду ОСОБА_1 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Таранівської сільської ради, загальною площею 0,0230 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах ; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з пунктом г частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частини першої статті 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

У відповідності до частини першої, другої, шостої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою статті 125 ЗК України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання недійсним оскарженого рішення Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26 червня 2013 року ХХVIIIсесії VII скликання № 418- VI Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та передання у власність ОСОБА_2 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2013 року щодо земельної ділянки загальною площею 0,0477 га (кадастровий номер 6321786001:01:001:0330), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вказана земельна ділянка площею 0,0477 га, на момент її передачі у власність не була вільною, на ній знаходилося нерухоме майно (зливна яма № 2), яке наразі належить позивачці за первісним позовом.

ОСОБА_2 фактично не заперечував факту наявності зливної ями на земельній ділянці, яку було передано йому у власність на підставі вказаного рішення Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26 червня 2013 року.

Доводи заявника про те, що спірні об`єкти нерухомого майна є самочинним будівництвом, право власності на яке не набуто в установленому законом порядку, не заслуговують на увагу, оскільки судами безспірно встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежитлової будівлі (перукарні) з керамзитоблоку площею 269,0 кв. м, залізобетонної огорожі, зливної ями з цегли, замощення з бетонної плитки, який знаходиться по АДРЕСА_1 , було зареєстровано належним чином КП Зміївське БТІ за ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 11 грудня 2008 року у справі № 29/579-08. Така ж інформація щодо вказаного об`єту нерухомого майна міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 не оскаржував дії КП Зміївське БТІ щодо реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 грудня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович