Ухвала

від 08.11.2021 по справі 2-3428/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-3428/11

провадження № 61-16732ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Вердикт Капітал про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Вердикт Капітал (далі - ТОВ ФК Вердикт Капітал ) звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) на правонаступника ТОВ ФК Вердикт Капітал .

Заяву ТОВ ФК Вердикт Капітал мотивувало тим, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2011 року зобов`язано ОСОБА_1 повернути ПАТ Райффайзен Банк Аваль 14 446,58 доларів США, а у випадку відсутності цього майна стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором, яка станом 29 червня 2011 року становить 115 348,72 грн; 120,00 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи та 1 700,00 грн судового збору. Зазначило, що на підставі договору про відступлення права вимоги до ТОВ ФК Вердикт Капітал перейшло право вимоги за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/4708/73/135938, укладеним між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, заявник просив заяву задовольнити.

Богунський районний суд м. Житомира ухвалою від 24 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, заяву задовольнив. Замінив сторону (стягувача) виконавчого провадження з ПАТ Райффайзен Банк Аваль на правонаступника - ТОВ ФК Вердикт Капітал у справі за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 липня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду віл 29 липня 2021 року він отримав 08 вересня 2021 року, на підтвердження наведеного надано копію поштового конверту зі штрихкодовим ідентифікатором 1000813504948.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень та надані матеріали свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення, оскільки копію оскаржуваної постанови апеляційного суду від 29 липня 2021 року заявник отримав 08 вересня 2021 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судами встановлено, що 01 липня 2008 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/4708/73/135938.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2011 року зобов`язано ОСОБА_1 повернути ПАТ Райффайзен Банк Аваль 14 446,58 доларів США, а у випадку відсутності цього майна стягнути ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором, яка станом 29 червня 2011 року становить 115 348,72 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 120,00 грн витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи та 1 700,00 грн судового збору.

В подальшому, 18 грудня 2019 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Оксі банк укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-28.

18 грудня 2019 року між ПАТ Оксі банк та ТОВ ФК Профіт Капітал укладено договір про відступлення права вимоги до № 114/2-28-1.

26 грудня 2019 року між ТОВ ФК Профіт Капітал та ТОВ ФК Вердикт Капітал укладено договір про відступлення права вимоги № 2612-01.

Умовами вищевказаних договорів є відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

06 жовтня 2020 року між ТОВ ФК Профіт Капітал та ТОВ ФК Вердикт Капітал укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги № 2612-01, на підставі якої та у зв`язку з виявленням технічних помилок у номері та/або даті кредитного договору, сторони виклали Реєстр боржників (додаток № 2 до договору) та Реєстр поручителів (додаток № 6 до договору) у новій редакції.

Із додатку до додаткової угоди від 06 жовтня 2020 року до договору про відступлення права вимоги від 26 грудня 2019 року № 2612-01 до ТОВ ФК Вердикт Капітал перейшло право вимоги за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/4708/73/135938, де боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20), від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.

Заміна сторони правонаступником можлива і в разі відсутності виконавчого провадження.

Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14.

Отже, задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ТОВ ФК Вердикт капітал набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникли за договором № 014/4708/73135938, укладеним 01 липня 2008 року між ПАТ Райффазен Банк Аваль та ОСОБА_1 , а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами застосовані правильно.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Наведені у скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.

Разом із цим, в касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за клопотанням учасника справи може бути вирішено лише після відкриття провадження у справі. Суд касаційної інстанції не приймав рішення про відкриття провадження у справі та витребування матеріалів справи, тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 390, 394, 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 29 липня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Вердикт Капітал про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Вердикт Капітал про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов