Постанова

від 02.11.2021 по справі 640/16006/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16006/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. судді: Пилипенко О.Є. Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю сторін:

позивач ОСОБА_1 ,

представника позивача Науменко Ю.В.

представник відповідача Веретільник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "24" травня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, за участі третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайтона Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасів яр", Громадської організації "Захистимо Протасів яр" про визнання протиправним та скасування рішення №503/1164 ,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у липні 2020 року звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили визнати протиправним і нечинним рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю БОРА земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва в частині:

внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: перевести територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови;

внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 3,15 га у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва;

затвердження містобудівного обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили такі аргументи:

земельна ділянка, згідно з прийнятим 17.05.2002 Київською міською державною адміністрацією розпорядженням № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві" розташована на території, що має статус зони охоронюваного ландшафту;

територія Протасового яру, в тому числі, зазначені ділянки, яких стосується оскаржуване рішення № 503/1164, має історичну природну і наукову (археологічну) цінність, про що свідчить лист Інституту археології Академії наук Української РСР від 15.10.1990р. Про археологічне значення району Батиєвої гори, вул.Степана Разіна, Протасова яра. ;

внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, прийнято без жодного обґрунтування, що суперечить її меті та цілям, всупереч Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та встановленим нормативам забезпечення населення озелененими територіями загального користування;

дозвіл на розроблення містобудівного обґрунтування внесення змін до містобудівної документації, всупереч п. 5.2 ДБН Б. 1-3-97 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів , надано не уповноваженою на те особою - Київським міським головою;

містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів об`єкта містобудування підготовлено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , яка не є юридичною особою;

рішення КМР № 503/1164 прийнято без дослідження, аналізу і врахування наступних обставин, які мають значення: історичної, археологічної, екологічної, рекреаційної, туристичної цінності зазначеної ділянки, без врахування небезпеки, яку несе будівництво багатоповерхівок на зсувонебезпечному схилі, без врахування геодезичних, сейсмологічних даних, в порушення пам`яткоохоронного законодавства, без дотримання прав місцевих жителів, киян і всіх громадян України, без обрахування і врахування збільшення навантаження на соціальну інфраструктуру, транспортну систему.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, спростовуючи доводи позивачів, дійшов таких висновків:

щодо входження земельної ділянки з кадастровим номером - 8000000000:72:2013:0038 до зони охоронюваного ландшафту (Байкове кладовище), то на час прийняття спірного рішення ця земельна ділянка не входила до зони охоронюваного ландшафту (Байкове кладовище), в межах якого встановлено спеціальний режим використання;

щодо потрапляння земельних ділянок до меж історичного ареалу, то передані ТОВ Бора земельні ділянки територіально не входять до меж центрального історичного ареалу, оскільки не відносяться до переліку територій державного історико-архітектурного заповідника Стародавній Київ , які визначені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979. Крім того, відсутні докази того, що на час прийняття оскаржуваного рішення № 503/1164 була затверджена науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м. Києва відповідно до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини;

щодо відсутності у Київського міського голови права надавати дозвіл на розроблення містобудівного обґрунтування внесення змін до містобудівної документації, то спірне рішення не містить посилання на такий дозвіл, натомість, містобудівне обґрунтування містить посилання на згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою від 25.12.2006, як це передбачено рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року N 457/1867, яким затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві;

щодо розроблення містобудівного обґрунтування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 замість юридичної особи з цього виду діяльності, то копія ліцензії, виданої ФОП ОСОБА_4 зі строком дії з 17.05.2005 до 17.05.2010, надавала право виконувати роботи з розроблення містобудівної документації;

щодо не проведення експертизи містобудівного обґрунтування, то отримання комплексного експертного висновку містобудівного обґрунтування Порядком проведення експертизи містобудівної документації, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 № 1577, не передбачено, крім того цим Порядком не визначено органу, який має організовувати проведення такої експертизи;

щодо не проведення громадського обговорення, то на час прийняття оскаржуваного рішення ст. 18 Закону України Про планування і забудову територій не передбачала вимог щодо обов`язкового проведення громадських слухань проекту рішення Київської міської ради про внесення змін до Генерального плану міста та іншої містобудівної документації;

щодо прийняття Київською міською радою спірного рішення з перевищенням повноважень, то в цьому випадку рішення прийнято на підставі дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, які використовуються під час голосування за певне рішення обраними до складу цього органу депутатами.

Позивачі та відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції:

не врахував, що рішенням Київської міської ради від 28.07.2020 №59/9138 Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва скасовано зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 28.03.2002 № 370/1804, внесені рішенням КМР від 26.04.2007 № 503/1164, та переведено територію на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва з території житлової і громадської забудови до території зелених насаджень загального користування, а також скасовано зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, внесені рішенням КМР від 26.04.2007 № 503/1164, та вирішено включити до переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 3,15 га на вул. Миколи Амосова у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва;

не встановив, що вирішення даної справи не вплине на права та інтереси ТОВ "БОРА", ТОВ "Дайтона Груп", оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2021 у справі № 910/599/21 визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м. від 06.06.2018, укладений між ТОВ Бора та ТОВ Дайтона груп , з тих підстав, що договір оренди, на підставі якого укладено договір суборенди, є нікчемним.

дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером - 8000000000:72:2013:0038 не входить до зони охоронюваного ландшафту (Байкове кладовище), посилаючись на те, що розпорядження КМДА № 1714 від 25 грудня 2007 року, яким внесено зміни до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16 липня 1979 № 920, про віднесення цієї земельної ділянки до об`єктів культурної спадщини прийнято після ухвалення спірного рішення від 26.04.2007 року № 503/1164, оскільки розпорядженням КМДА № 1714 від 25 грудня 2007 року не змінювались межі зони охоронюваного ландшафту (Байкове кладовище).

Позивачі в обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції:

безпідставно послався на Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року N 457/1867, яким надано право Київському міському голові надавати згоду на розробку документації із землеустрою, оскільки відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, п. 5.2 ДБН Б. 1-3-97 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження, затвердження генеральних планів міських населених пунктів надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки та розроблення містобудівної документації відноситься до виключної компетенції Київської міської ради. Крім того, Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві наділяє Київського міського голову на підписання згоди на розроблення документації із землеустрою до Головного управління земельних ресурсів КМДА;

необґрунтовано зазначив про можливість розробити ФОП ОСОБА_4 містобудівного обґрунтування замість юридичної особи з цього виду діяльності, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України Про основи містобудування саме організації або інші юридичні особи можуть розробляти містобудівну документацію;

не врахував, що Порядок проведення експертизи містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 року № 1577, встановлює вимоги щодо обов`язкового проведення експертизи усіх видів містобудівної документації до її затвердження;

необґрунтовано зазначив про відсутність положень чинного законодавства (на момент ухвалення спірного рішення) щодо обов`язкового проведення громадських слухань про внесення змін, зокрема, до Генерального плану міста та іншої містобудівної документації, оскільки норми ст. 8 Закону України Про планування і забудову територій передбачали такій обов`язок.

Треті особи відзиви на апеляційні скарги сторін не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2007 року Київською міською радою прийнято рішення N 503/1164 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Бора земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва , яким:

1. Затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва;

2. Внесено зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 N 370/1804, а саме: переведено територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови;

3. Внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, виключено з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 3,15 га у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва;

4. Припинено Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд право користування частиною земельної ділянки площею 2,83 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.05.66 N 763/а Про відвод земельної ділянки Управлінню підприємств зеленого господарства міськвиконкому для влаштування парку культури та відпочинку в Залізничному районі (лист-згода від 13.04.2007 N 148-783), та віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови;

5. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Бора для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва;

6. Передано ТОВ Бора , за умови виконання пункту 7 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 3,23 га (у тому числі 0,45 га в межах червоних ліній) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, у тому числі:

- площею 2,83 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- площею 0,40 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування,

та вирішено інші питання, пов`язані з передачею ТОВ Бора земельної ділянки в оренду (далі - земельна ділянка).

Вказуючи на протиправність пунктів 1-3 рішення Київської міської ради № 503/1164, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч. 1 ст. 13 Конституції України).

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до Конституції України, визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до термінів, використаних в Законі України Про місцеве самоврядування в Україні , Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який є виборним органом (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Статтею 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: народовладдя; законності; гласності; поєднання місцевих і державних інтересів; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України в редакції, чинного на момент прийняття Київською міською радою рішення від 26.04.2007 №503/1164 (далі - ЗКУ), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема: землі житлової та громадської забудови та землі рекреаційного призначення (пункти б , ґ частини першої статті 19 ЗКУ). До земель рекреаційного призначення належать, у тому числі, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів (стаття 51 ЗКУ).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗКУ).

Частиною третьою статті 124 ЗКУ встановлено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Положеннями статей 118, 123 ЗКУ передбачена необхідність отримання згоди відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради на розроблення проекту відведення земельної ділянки; погодження проекту відведення земельної ділянки з землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини та, відповідно, прийняття уповноваженим органом рішення про передачу земельної ділянки у власність або ж надання її в оренду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідною умовою для дотримання порядку зміни цільового призначення земельної ділянки є розроблення, погодження та затвердження у встановленому законом порядку саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України Про планування і забудову територій , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон України Про планування і забудову територій ) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

На момент прийняття Київською міською радою рішення від 26.04.2007 №503/1164 визначення поняття містобудівне обґрунтування містилось у підпункті 1.2 пункту 1 Додатку до рішення Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587 Про Правила забудови м. Києва (далі - Правила забудови м. Києва) - містобудівне обґрунтування визначалось як текстові та графічні матеріали, які розробляються з метою внесення змін до містобудівної документації, принципового визначення можливостей розміщення (реконструкції) об`єкта містобудування в системі забудови міста, граничних параметрів об`єкта, узгодження з існуючою забудовою з урахуванням потреб у об`єктах соціальної інфраструктури, закладах охорони здоров`я, торгівлі, культури, розміщення зон відпочинку, уточнення орієнтовної площі та конфігурації земельної ділянки, яка передбачається для відведення, встановлення умов та обмежень її використання.

Так, підпунктами 2.1.4, 2.1.5 підпункту 2.1 пункту 2 Правил забудови м. Києва передбачено, що у разі відсутності затвердженого детального плану території або необхідності внесення змін до містобудівної документації для принципового визначення граничних параметрів об`єкта містобудування розробляється містобудівне обґрунтування. Необхідність розроблення містобудівного обґрунтування визначається в кожному конкретному випадку Головкиївархітектурою та/або інвестором під час вибору земельних ділянок для розміщення об`єкта містобудування, підготовки висновку з питань відведення земельної ділянки, уточнення граничних параметрів об`єкта.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації або ж можливостей розміщення об`єкта містобудування за своїм призначенням не є документацією із землеустрою, обсяг якої є достатнім для висновку про можливість відведення земельної ділянки у власність чи в оренду із зміною цільового призначення, оскільки такою документацією із землеустрою в силу положень ст. 20, 124 ЗКУ є саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду) фізичній чи юридичній особі.

Аналізуючи доводи заявників апеляційної скарги щодо наявності у спірної земельної ділянки статусу зони охоронюваного ландшафту, що виключало зміну цільового призначення земельної ділянки без належного обґрунтування, колегія суддів зазначає таке.

Позивачі, в якості підстави для висновку про протиправність рішення Київської міської ради від 26.04.2007 №503/1164 зазначили, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:2013:0038 як об`єкт культурної спадщини потрапляла до зони охоронюваного ландшафту (Байкове кладовище), в межах якого встановлено спеціальний режим використання, тоді як даний факт не було враховано в містобудівному обґрунтуванні при його розробці та, відповідно, при його затвердженні.

Спростовуючи цей аргумент, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка, визначена спірним рішенням відповідача, на час прийняття спірного рішення не входила до зони охоронюваного ландшафту (Байкове кладовище), в межах якого встановлено спеціальний режим використання.

На думку колегії суддів такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки земельна ділянка (8000000000:72:2013:0038) належить до зони охоронюваного ландшафту, про що свідчить Схеми до додатку 1 рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979, в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 № 1714, де чітко визначено, що до меж зон охоронюваного ландшафту Байкове кладовище відноситься земельна ділянка (8000000000:72:2013:0038).

Висновок суду першої інстанції про те, що Схема меж зони охоронюваного ландшафту, в редакції розпорядження КМДА від 25.12.2007, прийнята в такій редакції лише 25.12.2007, тобто зазнала змін після оскарженого рішення КМР від 26.04.2007 №1164 та не має враховуватись при вирішенні спору, є необґрунтованим, оскільки розпорядженням від 25.12.2007 № 1714 не змінювались межі зони охоронюваного ландшафту Байкового кладовища. Як вбачається з тексту розпорядження, зміни від 25 грудня 2007 року стосувались лише зміни підпункту 3.4.6 пункту 3.4: річки Дніпро з островами і прибережною смугою намиву в районі Оболоні і смугою лівого берегу до Московського мосту, затока р. Деснянки, південно-західні Русанівських садів, Микільської слобідки, Русанівська набережна, Березняківська набережна, затока Берківщина, с. Осокорки, оз. Підвірки, колективні сади, південні межі міста".

Крім того, факт перебування земельної ділянки (8000000000:72:2013:0038) в межах зони охоронюваного ландшафту також підтверджуються листом Департаменту охорони культурної спадщини КМДА від 09.03.2021 № 066-744 (а.с.196-199, т.2), згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:2013:0038 розташовується у Центральному історичному ареалі міста Києва в зоні охоронюваного ландшафту відповідно Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві .

Отже, висновок суду першої інстанції щодо знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:2013:0038 за межами зони охоронюваного ландшафту не відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у Київського міського голови права в одноосібному порядку надавати згоду на розроблення документації із землеустрою відповідно до рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року N 457/1867, яким затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, з огляду на таке.

Згідно з ч.ч.3, 5 ст. 123 ЗК України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної

власності, звертається з відповідним клопотанням до районної,

Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або

сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає

згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 5.2 ДБН Б. 1-3-97 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів , рішення про розроблення будівної документації з планування населеного пункту або коригування її окремих розділів приймає відповідна селищна, міська рада.

Отже, у цьому випадку, надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки та розроблення містобудівної документації відноситься виключно до компетенції Київської міської ради.

Посилання суду першої інстанції на рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року N 457/1867, яким затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, є безпідставним, оскільки цей нормативно-правовий акт має нижчу юридичну силу ніж Земельний кодекс України. Крім того, Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві наділяє Київського міського голову на підписання згоди на розроблення документації із землеустрою до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Отже, висновок суду щодо можливості надання Київським міським головою згоди на розробку проекту землеустрою зроблений з порушенням норм матеріального права.

Аналізуючи доводи апеляційних скарг щодо протиправності рішення Київської міської ради від 26.04.2007 №503/1164 в частині затвердження містобудівного обґрунтування внесення змін до містобудівної документації, як такого, що прийнято без урахування факту відсутності проведення експертизи містобудівного обґрунтування, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про планування і забудову територій генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Частиною другою статті 17 Закону України Про планування і забудову територій встановлено, що врахування державних інтересів здійснюється шляхом виконання відповідних вимог до розроблення генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, проведення їх експертизи, здійснення державного контролю за плануванням, забудовою, іншим використанням територій та окремих земельних ділянок у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України Про планування і забудову територій проведення експертизи та надання висновків до схем планування територій та іншої містобудівної і проектної документації здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення Порядок проведення експертизи містобудівної документації був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 №1577 (далі - Порядок № 1577).

Згідно з пунктами 2, 3 вказаного Порядку незалежно від замовника та джерел фінансування експертизі підлягають усі види містобудівної документації, зокрема, Генеральна схема планування території України, схеми планування окремих частин території України, схеми планування територій адміністративно-територіальних одиниць або їх окремих частин, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій, плани червоних ліній, проекти розподілу територій.

Експертиза проводиться в обов`язковому порядку до затвердження містобудівної документації. Фінансування проведення експертизи забезпечується замовником.

Отже, Порядком № 1577 передбачено обов`язковість проведення експертизи усіх видів містобудівної документації до її затвердження. Цим Порядком визначено замовників проведення експертизи, джерела фінансування, порядок визначення організації експерта та інше.

Проте, відповідач, приймаючи рішення КМР № 503/1164, не здійснив заходи щодо проведення такої експертизи.

Про не проведення згаданої експертизи також свідчить лист Департаменту містобудування та архітектури від 17.09.2021 №055-21142, у якому зазначено, що в Департаменті відсутня інформація про проведення експертизи містобудівного обґрунтування щодо внесення змін до містобудівні документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 (а.с.43, т.4).

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про відсутність імперативних вимог щодо обов`язкового проведення експертизи містобудівної документації, є необґрунтованими.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення в нормах чинного законодавства вимог щодо обов`язкового проведення громадських слухань з приводу внесення змін до Генерального плану міста Києва, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 9 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що кожний громадянин України має право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань.

Статтею 18 Закону України Про планування і забудову територій передбачено, що при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади в територіях, необхідних для розташування, утримання об`єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту.

При здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування приватних інтересів полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об`єктів нерухомості.

Для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом:

протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації;

протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про місце їх розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення.

Згідно з п.п. 10, 11 Рішення Київської міської ради від 16.06.2005 №439/3015 Про врахування громадських інтересів та захист прав громадян при проведенні містобудівної діяльності в місті Києві (далі - Рішення №439/3015) до Генерального плану міста Києва, Правил забудови м. Києва та іншої містобудівної документації у встановленому порядку можуть вноситися відповідні зміни та доповнення. Якщо такі зміни та доповнення мають суттєве значення для територіальної громади м. Києва, то за висновком постійної комісії Київради з питань містобудування та архітектури проекти рішень Київради про затвердження змін та доповнень можуть бути направлені на громадські слухання. Члени територіальної громади міста Києва згідно з законодавством та Статутом територіальної громади міста Києва мають право брати участь у розробці проектів містобудівних рішень Київською міською радою або її виконавчим органом.

Колегія суддів зауважує, що рішення Київської міської ради № 503/1164 мало суттєве значення для територіальної громади м. Києва, оскільки передбачало скорочення зон зелених насаджень, парків відпочинку, забудову зони охоронюваного ландшафту, тобто порушувало право Киян та мешканців Солом`янського району м. Києва на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, право па рекреацію, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на користування природними об`єктами.

Не проведення громадських слухань призвело до не дотримання балансу інтересів місцевих жителів і забудовника, зокрема не враховано, що внесення зазначених змін до містобудівної документації порушить права жителів мікрорайону, жителів всього м. Києва, громадських організацій, державних та комунальних організацій.

Отже, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність законодавчо встановлених вимог обов`язкового проведення громадських слухань.

Крім того, статтею 18 Закону України Про планування і забудову територій визначено, що для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом оприлюднюють через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також дають роз`яснення про їх зміст.

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Пунктом 30.2 статті 30 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14 червня 2006 року N 14/14 (в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення), встановлено, що Рішення Київради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Київрадою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Рішення Київради не нормативно-правового характеру та рішення індивідуальної дії набирають чинності з моменту їх прийняття, крім випадків, передбачених пунктом 30.1 Регламенту. Рішення Київради нормативно-правового характеру оприлюднюються не пізніше 30 днів з моменту їх прийняття. Офіційне оприлюднення всіх рішень Київради нормативно-правового характеру здійснюється шляхом опублікування у газеті Київради "Хрещатик". Офіційне оприлюднення рішень Київради покладається на секретаріат Київради. Контроль за офіційним оприлюдненням рішень Київради покладається на заступника міського голови - секретаря Київради.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 21.09.2021 Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського листом від 18.10.2021 № 37/366 повідомила, що опублікування окремого рішення під № 503/1164 від 26.04.2007 Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю БОРА для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі у газеті Хрещатик за квітень 2007- грудень 2008 виявлено не було.

Колегія суддів зауважує, що рішенням Київської міської ради за № 503/1164 від 26.04.2007 не визначено іншого способу публікації оскаржуваного рішення, а тому це рішення згідно з законом підлягало обов`язковому оприлюдненню в газеті Хрещатик .

Статтею 21 ЗУ Про інформацію , діючої станом на 2007 рік, встановлено, що законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оприлюднення оскаржуваного рішення, то колегія суддів вважає, що рішення № 503/1164 від 26.04.2007, яке за своїми ознаками є нормативно-правового характеру, не набрало чинності та не має юридичної сили.

Окрім того, колегія суддів враховує той факт, що відповідачем у цій справі визнано позовні вимоги з огляду на прийняття рішення від 28.07.2020 №59/9138 Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва , яким визнано рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Бора земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва в частині внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 28.03.2002 № 370/1804, та внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, таким, що не відповідає інтересам територіальної громади міста Києва.

Пунктами 2, 3 вказаного рішення від 28.07.2020 №59/9138 скасовано зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 28.03.2002 № 370/1804, внесені рішенням КМР від 26.04.2007 № 503/1164, та переведено територію на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва з території житлової і громадської забудови до території зелених насаджень загального користування, а також скасовано зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, внесені рішенням КМР від 26.04.2007 № 503/1164, та вирішено включити до переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 3,15 га на вул. Миколи Амосова у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва.

Правомірність прийняття цього рішення підтверджено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі № 160/8226/20.

Незважаючи на вказане, суд апеляційної інстанції в справі, яка розглядається, перевірив факт повного відновлення законних прав та інтересів мешканців громади, після самостійного скасування суб`єктом владних повноважень власного рішення від 26.04.2007 року № 503/1164. Такі дії суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року в справі № 2340/4486/18, від 09 квітня 2020 року в справі №807/150/16.

Також колегія суддів визнає слушними доводи відповідача про те, що вирішення даної справи не вплине на права та інтереси ТОВ "БОРА", ТОВ "Дайтона Груп", оскільки згідно з висновками Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 22.09.2021 у справі № 160/8226/20, договір оренди, укладений на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 року № 503/1164, завершив свою дію у 2017 році, а новий договір оренди № 24 від 17.01.2012 року, укладений Київським міським головою Л. Чернівецьким самостійно, без надання дозволу КМР, тобто протиправно. Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2021 у справі № 910/599/21, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м. від 06.06.2018, укладений між ТОВ Бора та ТОВ Дайтона груп , з тих підстав, що договір оренди, на підставі якого укладено договір суборенди, є нікчемним.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 78 КАС України).

Згідно ч.2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

З огляду на викладене, рішення Київської міської ради за № 503/1164 від 26.04.2007 прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню протиправним і нечинним.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційні скарги слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Київської міської ради задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2021 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним і нечинним рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю БОРА земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва в частині:

внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: перевести територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови;

внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 3,15 га у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва;

затвердження містобудівного обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2021 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків