Постанова

від 09.11.2021 по справі 420/2787/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 420/2787/19

адміністративне провадження № К/9901/22009/20 К/9901/22881/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 420/2787/19

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-23" (далі - ЖБК "Ленінський-23") до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправними та скасування рішень , провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ЖБК "Ленінський-23" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 (ухвалене судом у складі головуючого судді Глуханчука О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Шеметенко Л.П., суддів: Стас Л.В., Турецької І.О.) та

за касаційною скаргою ГУ Держпраці на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ЖБК "Ленінський-23" (далі також - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ Держпраці (далі також - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу №247 від 04.05.2017 та постанови про накладення штрафу №298 від 17.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28.04.2017, без законних на те підстав, ГУ Держпраці проведена позапланова перевірка додержання ЖБК Ленінський-23 законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Перевіркою встановлені порушення законодавства про працю та оплату праці та складено акт перевірки, а також припис про усунення порушень у строк до 28.05.2017. Однак, як зазначає позивач, вже 04.05.2017, тобто до спливу строку встановленого у приписі, відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №247, а 17.05.2017 - винесено постанову №298 про накладення штрафу у розмірі 416 000 грн.

Позивач вважає рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу №247 від 04.05.2017 та постанову про накладення штрафу №298 від 17.05.2017 протиправними, такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку. Так, позивач вважає, що рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу №247 від 04.05.2017 прийнято з порушенням встановленого строку для його прийняття, а саме, на 19 день, а не на 10 день, з дати складання акту перевірки від 28.04.2017. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено частину дев`ятої статті 4 та статті 12 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , які передбачають застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання за невиконання саме приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного контролю. Натомість, як вважає позивач, відповідач постановою від 17.05.2017 передчасно застосував до ЖБК Ленінський-23 штраф, адже на вказану дату у позивача не сплинув строк, встановлений приписом від 28.04.2017, для усунення порушень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 позов ЖБК Ленінський-23 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці від 17.05.2017 №298 в частині накладення на ЖБК Ленінський-23 штрафу у розмірі 224 000, 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ГУ Держпраці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 3369,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем застосовано до ЖБК "Ленінський-23" штрафні санкції за всі виявлені порушення вимог законодавства про оплату праці, починаючи з 2010 року. Однак, фінансові санкції, передбачені статтею 265 КЗпП України, зокрема за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, запроваджені саме з 01.01.2015, у зв`язку з набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 № 77-VIII, а тому саме з цього моменту позивач може бути притягнутий до відповідальності за вчинення такого роду порушень.

В частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідачем у період спірних правовідносин (квітень 2017 року) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством проведена позапланова перевірка позивача, результати якої зафіксовані у передбачений законом спосіб (акт перевірки). Доводи позивача про те, що відповідач за одне правопорушення застосував до ЖБК Ленінський-23 одразу два способи стягнення: припис за Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та штраф на підставі статті 265 КЗпП України, що суперечить статті 61 Конституції України, судом відхилені з посиланням на положення статті 265 КЗпП України, за яким сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про співмірність та розумність компенсації вартості наданих адвокатом послуг з представництва інтересів Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-23 під час розгляду цієї справи в сумі, заявленій позивачем.

П`ятий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 16.07.2020, погодився з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, але змінив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 в частині стягнення витрат на правову допомогу, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (проспект Шевченка, 2, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-23" (вул. Паустовського, 25, м. Одеса, 65111; код ЄДРПОУ 20991843) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп".

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що витрати у сумі 21 600 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося .

Короткий зміст вимог касаційних скарг

31.08.2020 від ГУ Держпраці до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій заявник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 у частині стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову в задоволенні заяви про компенсацію витрат у повному обсязі.

В касаційній скарзі заявник покликався на те, що судом апеляційної інстанції при визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як компенсація витрат на правничу допомогу, не враховано, що у наданих адвокатом кошторисах витрат фігурує виготовлення копій документів.

07.09.2020 від ЖБК "Ленінський-23" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій заявник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права при ухваленні рішень по справі. Так, позивач зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції своє рішення обґрунтував виключно копіями розрахункових відомостей кооперативу за січень, квітень, серпень, грудень 2015 року та січень, квітень, серпень, грудень 2016 року, які знаходяться в матеріалах справи й усними поясненнями представника відповідача, який в суді апеляційної інстанції стверджував, що всі розрахункові відомості кооперативу з 01.01.2015 по 31.08.2016 та інші первинні документи позивача за спірний період, нібито в повному обсязі знаходяться у справі про притягнення голови правління ЖБК "Ленінський-23" до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП, яка завершилася прийняттям Суворівським районним судом м. Одеси постанови від 23.06.2017 у справі №523/7677/17 про притягнення колишнього директора кооперативу до адміністративної відповідальності й накладення на нього штрафу в розмірі 510 грн.

При цьому, як вказує заявник, суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що докази, які були надані позивачем є такими, що складені після проведення перевірки, на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень, а тому не можуть бути враховані судом.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 16 . 09.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці, а ухвалою від 13.10.2020 - за касаційною скаргою ЖБК "Ленінський-23" .

06.11.2020 до Верховного Суду надійшов відзив Управління Держпраці на касаційну скаргу ЖБК "Ленінський-23", відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 -без змін.

Ухвалою від 08 . 11.2021 по справі призначено попереднє судове засідання .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 19.04.2017 по 28.04.2017, на підставі наказу від 11.04.2017 №535, направлення на перевірку від 11.04.2017 №15/01-29-0857 Управлінням Держпраці проведена позапланова перевірка ЖБК "Ленінський-23", предметом якої було дотримання законодавства про працю та оплату праці.

Результати перевірки оформлені актом від 08.04.2017 № 15-01-005/0424.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображені встановлені під час її проведення порушення позивачем: частини 3 статті 32, частин 1, 2, 4, 6 статті 95, статті 103, частин 1-3 статті 115, частини 1 статті 116 КЗпП України, частин 1-2 статті 3, частин 1, 3 статті 24, статей 30, 33 Закону України Про оплату праці .

Як слідує з акту перевірки, фактичною підставою для висновків про порушення ЖБК "Ленінський-23":

- частин 1, 2, 4 статті 95 КЗпП України, частин 1-2 статті 3 Закону України Про оплату праці слугувало те, що перевіряючими встановлено незабезпечення у кооперативі розміру мінімальної заробітної плати відносно 13 працівників. Так, відповідно до розрахункових відомостей кооперативу за період з листопада 2010 року по серпень 2016 року мінімальна заробітна плата нараховувалась у розмірі, що є меншим за мінімальний: голові ОСОБА_1 (з листопада 2010 року по квітень 2016 року (800-1115 грн.), бухгалтеру ОСОБА_2 (з травня 2011 року по квітень 2016 року (800-1065 грн.), двірнику ОСОБА_3 (з листопада 2010 року по грудень 2011 року (800) грн.), електрику ОСОБА_4 за сумісництвом (з листопада 2010 року по січень 2011 року (80 грн.), паспортисту ОСОБА_5 за сумісництвом (з листопада 2010 року по січень 2014 року (183-215 грн.), двірнику ОСОБА_6 (з січня 2012 року по січень 2014 року (870-970 грн.), електрику ОСОБА_7 за сумісництвом (з грудня 2015 року по серпень 2016 року (165-245 грн.), електрику ОСОБА_8 за сумісництвом (з серпня по грудень 2013 року (165 грн.), електрику ОСОБА_9 за сумісництвом (з квітня по грудень 2014 року (165 грн.), двірнику ОСОБА_10 (з грудня 2014 року по серпень 2015 року (970 грн.), електрику ОСОБА_11 за сумісництвом (у серпні 2011 року (123 грн.), електрику ОСОБА_12 за сумісництвом (з січня по серпень 2015 року (165 грн.), двірнику ОСОБА_13 (з грудня 2015 року по квітень 2016 року (970-1090 грн.).

В акті також зазначено, що вказане адміністративне правопорушення продовжувалось з листопада 2010 року по серпень 2016 року і мало тривалий характер.

- порушення частини 6 статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України "Про оплату праці" - у кооперативі не проводиться індексація заробітної плати чотирьом працівникам. Перевіряючим з розрахункових відомостей кооперативу встановлено, що голові ОСОБА_1 індексація не нараховується з березня 2011 року (базовий місяць листопад 2010 року), Бухгалтеру ОСОБА_2 - з березня 2014 року (базовий місяць - травень 2011 року), двірнику ОСОБА_3 - з березня 2011 року по грудень 2011 року (базовий місяць - листопад 2010 року), двірнику ОСОБА_10 - з березня по серпень 2015 року (базовий грудень 2014 року).

- порушення частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" - у кооперативі не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи, оскільки за перевірений період табелі обліку використання робочого часу не велись;

- порушення частин 1-3 статті 115 КЗпП України, частин 1, 3 статті 24 Закону України "Про оплату праці" щодо виплати заробітної плати працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата заробітної плати. Встановлено, що заробітна плата в кооперативі виплачується один раз на місяць;

- порушення частини 1 статті 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать працівнику кооперативу при звільненні провадиться не у день звільнення;

- порушення частини 3 статті 32, статті 103 КЗпП України - про зміну істотних умов праці, оплати праці у бік погіршення працівники кооперативу не попереджені більше як за два місяці.

28.042017 Управлінням Держпраці складений припис про усунення порушень за №15-01-005/0424-0264.

04.05.2017 Заступником начальника Управління Держпраці в Одеській області за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства про працю, відповідно до абзацу 4, 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, на підставі акту перевірки від 28.04.2017 № 15-01-005/0424, у відношенні ЖБК Ленінський-23 прийнято рішення № 247 щодо розгляду справи про накладення штрафу.

У той же день, 04.05.2017, Заступником начальника Управління Держпраці складено на ім`я голови ЖБК Ленінський-23 ОСОБА_1 повідомлення № 247 про те, що розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ЖБК Ленінський-23 відбудеться 17.05.2017 об 11 год. 50 хв., у приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 2, 4 поверх. Роз`яснено, що у разі неявки справу буде розглянуто без його участі.

Вказане повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованим листом 08.05.2017, яке вручене особисто ОСОБА_1 18.05.2017, що підтверджується підписом в повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення .

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, 17.05.2017 Управлінням Держпраці прийнято постанову № 298 про накладення на ЖБК Ленінський-23 штрафу у розмірі 416 000 грн. за порушення вимог частин 1, 2, 4, 6 статті 95 КЗпП України, частин 1-2 статті 3, статті 33 Закону України Про оплату праці .

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу від 04.05.2017 № 247 та постановою про накладення штрафу від 17.05.2017 № 298, позивач оскаржив їх до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 відповідають, виходячи з такого.

Щодо доводів касаційної скарги ЖБК Ленінський-23 та висновків судів попередніх інстанцій в частині дотримання процедури проведення перевірки, прийняття рішень та правомірності висновків Управління Держпраці про порушення позивачем вимог законодавства про оплату праці, що виразилось у недотриманні після 01.01.2015 мінімальних державних гарантій щодо 6 працівників, а саме щодо: голови ОСОБА_1 (з листопада 2010 року по квітень 2016 року), бухгалтера ОСОБА_2 (з травня 2011 року по квітень 2016 року), електрика ОСОБА_7 (з грудня 2015 року по серпень 2016 року), двірника ОСОБА_10 (з грудня 2014 року по серпень 2015 року), електрика ОСОБА_12 (з січня по серпень 2015 року), двірника ОСОБА_13 (з грудня 2015 року по квітень 2016 року) та у непроведенні індексації заробітної плати чотирьом працівникам, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, (далі також - Положення № 96, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з приписами пункту 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №438/26883, (далі також - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №340 Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 (далі також - Порядок №390 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Згідно пункту 3 Порядку № 390, Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведення перевірки ЖБК Ленінський-23 здійснювалось на підставі наказу в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області від 11.04.2017 за № 535 Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю , за наявності згоди Департаменту з питань праці Держпраці України від 07.04.2017 № 4071/4.3/4.2-ДП-17, у зв`язку із зверненням фізичної особи - гр. ОСОБА_14 до Головного управління від 29.03.2017 вх. № 15-Т-724-01 щодо порушення законодавства про працю та оплату праці.

У період з 19.04.2017 по 28.04.2017 позапланова перевірка ЖБК Ленінський-23 здійснювалась головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Матвієнком О.В. на підставі направлення на проведення перевірки від 11.04.2017 № 15/01-29-0857.

В обґрунтування доводів щодо незаконності оскаржуваних рішення та постанови про накладення штрафу, прийнятих Управлінням Держпраці, ЖБК Ленінський-23 посилався на те, що фактично позапланова перевірка у зазначений вище період не проводилась. Позивач зазначав, що на звернення ОСОБА_14 . Управлінням Держпраці надано відповідь від 27.04.2017, в якій викладений висновок про відсутність порушень.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вказаних тверджень позивача, з огляду на те, що вони спростовуються наявними в матеріалах справи розпорядчими документами, виданими Управлінням Держпраці щодо проведення позапланової перевірки ЖБК Ленінський-23 , в тому числі і направленням на проведення перевірки з відміткою та підписом про його отримання 19.04.2017 головою правління ЖБК Ленінський-23 , а також документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства за наслідками проведення такої перевірки, зокрема, актом від 28.04.2017 № 15-01-005/0424, приписом про усунення порушень від 28.04.2017 за № 15-01-005/0424-0264.

При цьому, судами вірно встановлено, що лист Головного управління Держпраці в Одеській області від 24.04.2017 № 15-Т-724/03-13-7902, наданий у відповідь на звернення гр. ОСОБА_14 від 29.03.2017, не є документом, який фіксує результати перевірки, проведеної Управлінням Держпраці у ЖБК Ленінський-23 на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом листа Головного управління Держпраці в Одеській області від 24.04.2017 № 15-Т-724/03-13-7902, адресованого ОСОБА_14 , її повідомлено про те, що факт неналежного оформлення трудових відносин з найманими працівниками у кооперативі не знайшов свого підтвердження, тоді як за наслідками проведеної перевірки виявлено, зокрема, порушення позивачем законодавства про оплату праці.

Суди також слушно зауважили, що предметом розгляду цієї справи є правомірність рішення відповідача щодо розгляду справи про накладення штрафу та постанови про накладення штрафу, а не правомірність вказаного вище листа від 24.04.2017 за №15-Т-724/03-13-7902.

Позивач також на обґрунтування доводів про непроведення перевірки у період з 19.04.2017 по 28.04.2017, посилався на відсутність в акті підписів осіб, які брали участь у перевірці (окрім підпису посадової особи Управління Держпраці).

Проте, судами попередніх інстанцій цим доводам надана оцінка та встановлено, що в акті перевірки міститься відмітка голови правління ЖБК Ленінський-23 про те, що екземпляр акта ним отримано, та відмітка про його незгоду з висновками акта перевірки. Крім того, голові правління ЖБК Ленінський-23 ОСОБА_1 вручено і примірник припису про усунення порушень від 28.04.2017, про що свідчить відповідна відмітка у вказаному приписі. На виконання цього припису ОСОБА_1 27.06.2017 направив відповідачу інформацію щодо усунення виявлених порушень.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.04.2017 по 28.04.2017 позапланова перевірка позивача проводилась та за її наслідками складено розпорядчі документи, які вручені голові правління ЖБК Ленінський-23 .

Доводи позивача про проведення повторної перевірки на підставі звернення гр. ОСОБА_14 також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що позапланова перевірка ЖБК Ленінський-23 з питань додержання законодавства про працю та оплату праці проведена у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Результати вказаної перевірки зафіксовані у передбачений законом спосіб, шляхом складення акту перевірки.

Обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів позивача про те, що підставою для застосування штрафних санкцій є саме невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю), тоді як відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до спливу строку, наданого для виконання вимог припису про усунення порушень.

Так, за приписами пункту 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Тобто, у разі виявлення за наслідками проведення перевірки порушень з боку суб`єкта господарювання, органами державного нагляду (контролю) виноситься і припис про усунення виявлених порушень і вирішується питання про накладення штрафних санкцій. Вказані дії відповідача не є взаємовиключними.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що фізичні та юридичні особи несуть відповідальність за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу. При цьому, вказаною статтею визначено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Виходячи з викладеного, КЗпП України передбачено, як невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю, так і обов`язок усунути виявлене порушення законодавства, через що заходи по притягненню суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення законодавства про оплату праці вживаються одночасно із винесенням припису , незалежно від факту усунення чи неусунення виявлених порушень.

Винесення органом державного нагляду (контролю) припису не є підставою для звільнення позивача від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №818/584/17 та від 13.06.2019 у справі №804/4768/18.

Щодо суті встановлених порушень та застосованих Управлінням Держпраці санкцій, колегія суддів зазначає таке.

За результатами перевірки Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 247 від 04.05.2017 та надалі, за наслідками розгляду справи, прийнято постанову про накладення штрафу № 298 від 17.05.2017, якою на позивача накладено штраф у розмірі 416 000 грн.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог вказаного Порядку № 509, у межах десятиденного строку, а саме, на шостий день після складення акту перевірки, заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Булгаковим І.М. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу відносно ЖБК "Ленінський-23".

Будь-яких порушень при прийнятті означеного рішення судами не встановлено та позивачем не вказано.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати, що рішення Управління Держпраці щодо розгляду справи про накладення штрафу № 247 від 04.05.2017 є протиправним та необґрунтованим.

Стосовно постанови про накладення штрафу та суті виявлених порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, в ході проведення перевірки посадовою особою ГУ Держпраці виявлені зокрема порушення позивачем частин 1, 2, 4, 6 статті 95 КЗпП України, частини 1-2 статті 3, статті 33 Закону України Про оплату праці , що виразилось у незабезпеченні в кооперативі розміру мінімальної заробітної плати відносно 13 працівників, а також у непроведенні індексації заробітної плати чотирьом працівникам.

Статтями 94-95 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Порядок проведення індексації грошових коштів доходів населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Пунктом 1 -1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно п. 5 Порядку № 1078, в редакції Постанов Кабінету Міністрів України № 690 від 17.05.2006, № 170 від 12.03.2008, № 36 від 29.01.2014, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

В подальшому пункт 5 Порядку № 1078 викладено в іншій редакції, яка діяла з 01.12.2015 а саме встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Статтею 2 цього Закону визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

За приписами статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 18 цього Закону, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що 01.01.2015 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 № 77-VIII, яким викладено в новій редакції статтю 265 КЗпП України про відповідальність за порушення законодавства про працю, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

З огляду на викладене, мінімальна заробітна плата, а також проведення індексації грошових доходів є державними соціальними гарантіями за недотримання яких юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність, встановлену статтею 265 КЗпП України.

У цій справі судами встановлено, що за наслідком розгляду Управлінням Держпраці справи про накладення на ЖБК "Ленінський-23" штрафу за порушення вимог законодавства про оплату праці, до позивача застосовано штраф у розмірі 416 000 грн. на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці працівників. При цьому, в ході проведення перевірки встановлено, що вказані порушення допускаються кооперативом з 2010 року по 2016 рік, тобто відповідачем застосовані до ЖБК "Ленінський-23" штрафні санкції за всі виявлені порушення вимог законодавства про оплату праці, починаючи з 2010 року.

Однак, суди також правильно встановили, що фінансові санкції, передбачені статтею 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, запроваджені саме з 01.01.2015, у зв`язку з набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 року № 77-VIII, а тому саме з цього моменту позивач може бути притягнутий до відповідальності за вчинення такого роду порушень.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суди у цій справі дійшли обґрунтованого висновку про те, що притягнення позивача до відповідальності за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці до 01.01.2015 (2010-2014 роки), тобто до введення, передбаченою статтею 265 КЗпП України, відповідальності за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, є протиправним.

Зі змісту постанови № 298 від 17.05.2017 року вбачається наступний розрахунок: 13 осіб х 10 (десятикратний розмір штрафу) х 3200 (розмір мінімальної заробітної плати) = 416 000 грн.

Однак, враховуючи зазначений вище висновок щодо незворотності дії у часі нормативно-правового акту, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно протиправності застосування Управлінням Держпраці до ЖБК "Ленінський-23" штрафних санкцій за недотримання мінімальних державних гарантій стосовно 7 (семи) працівників, нарахування заробітної плати яким здійснювалось до 01.01.2015 на суму 224 000 грн.

Що стосується законності притягнення позивача до відповідальності за допущення порушень вимог законодавства про оплату праці стосовно 6 (шести) працівників, колегія суддів зазначає таке .

Заперечуючи проти правомірності спірної постанови про накладення штрафу від 17.05.2017 та вказуючи на порушення судами попередніх інстанцій в цій частині норм матеріального права, дослідження доказів без дотримання норм процесуального права, позивач посилається на відсутність належних доказів вчинення ЖБК "Ленінський-23" правопорушень у сфері оплати праці та безпідставність неврахування, поданих до суду позивачем доказів.

З акту перевірки, який є документом про фіксацію порушень та обставин, які слугували підставою для висновків про такі порушення, слідує, що при проведенні перевірки посадовою особою Управління Держпраці досліджувались документи кадрового та бухгалтерського обліку ЖБК "Ленінський-23", ведення яких передбачено законодавством про працю.

Безпосереднє допущення порушень було встановлено з розрахункових відомостей кооперативу за період з листопада 2010 року по серпень 2016 року.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надані документальні підтвердження виявлених в ході проведення перевірки ЖБК Ленінський-23 порушень вимог законодавства про працю, за допущення яких на ЖБК "Ленінський-23" накладено штраф у розмірі 416 000 грн., зокрема, документи кадрового та бухгалтерського обліку ЖБК "Ленінський-23" за період з 01.01.2015 року по серпень 2016 року.

Вказані документи були залучені до розгляду справи про притягнення голови правління ЖБК "Ленінський-23" до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП, який завершився ухваленням Суворовським районним судом м. Одеси постанови від 23.06.2017 у справі №523/7677/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу в розмірі 510 грн.

З наданих відповідачем матеріалів, зокрема, розрахункових відомостей за спірний період, суд апеляційної інстанції встановив, що ЖБК "Ленінський-23" не були дотримані мінімальні державні гарантії в оплаті праці працівників, оскільки оклади працівників є меншими за мінімальну заробітну плату, встановлену на відповідний рік, індексація заробітної плати не проводилась.

На виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020, ЖБК "Ленінський-23" також надав розрахункові відомості кооперативу, а також інші бухгалтерські документи про розмір виплат заробітної плати працівникам кооперативу, вказаним в акті перевірки № 15-01-005/0424 від 28.04.2017, за період з 01.01.2015 по серпень 2016 року, і судом апеляційної інстанції встановлено, що у подані позивачем документи містять відомості відмінні від тих, що надані відповідачем документи.

Згідно наданих позивачем документів, оклади працівникам встановлені у належних розмірах, які дорівнюють розмірам мінімальної заробітної плати на відповідний рік.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи надані позивачем документи, виходив з того, що вказані документи при проведенні перевірки посадовій особі відповідача не надавались, про що свідчать наявні в матеріалах адміністративної справи, сформованої ще у квітні 2017 року, копії документів, на підставі яких і були виявлені порушення позивачем вимог законодавства про працю.

Крім того, суди у цій справі врахували, що при зверненні до суду з позовом ЖБК "Ленінський-23" надавались докази, які на думку позивача, спростовують висновки відповідача про вчинення кооперативом порушень, однак, розглядувані розрахункові відомості кооперативу та інші документи, представлені суду апеляційної інстанції, позивачем до суду першої інстанції не надавались. Будь-якого обґрунтування цьому позивач не надав.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував те, що на виконання ухвали суду про витребування доказів позивачем також були надані табелі обліку робочого часу, тоді як в ході проведення перевірки саме і було виявлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", що виразилось у незабезпеченні достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, з огляду на те, що за перевірений період табелі обліку використання робочого часу не велись.

Суди попередніх інстанції також врахували, що листом від 27.06.2017, направленим на виконання припису від 28.04.2017 №15-01-005/0424-0264, головою правління ЖБК "Ленінський-23" повідомлено відповідача про усунення виявленого порушення, а саме, повідомлено, що табель обліку робочого часу ведеться під розпис.

За наведених обставин, суди дійшли висновку, про те, що надані позивачем докази були складені після проведення перевірки , на виконання припису про усунення виявлених порушень, а тому не можуть бути враховані судом.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів у цій справі, виходячи з того, що пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 за № 509 передбачено, що розгляд справи про накладення штрафу розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

Наведене свідчить про те, рішення про накладення штрафу приймається на підставі доказів, зібраних перевіряючими та поданих суб`єктом господарювання під час проведення перевірки чи прийняття рішення. В судовому порядку оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень надається, виходячи виключного з тих підстав, наявність яких була підтверджена доказами, що були в розпорядженні контролюючого органу.

Крім того, при касаційному перегляді судових рішень у цій справі, колегія суддів звертає увагу на те, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Виходячи з встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності та обґрунтованості постанови Управління Держпраці від 17.05.2017 №298 в частині накладення на ЖБК Ленінський-23 штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці з 01.01.2015 у розмірі 192 000 грн. (3 200 грн. (розмір мінімальної заробітної плати) х 6 (кількість працівників, стосовно яких допущено порушення) х 10 (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення).

Щодо доводів касаційної скарги Управління Держпраці в частині оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Судами у справі, що розглядається, встановлено, що представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про компенсацію судових витрат у загальному розмірі 34 080,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 21 600 грн. та судового збору, сплаченого у судах першої та апеляційної інстанції, у загальному розмірі 12 480 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру у сумі 21 600, 00 грн. позивачем надано: договір про надання юридичної допомоги від 10.10.2018, договір про надання правової допомоги від 01.09.2019, договір про надання правової допомоги від 05.10.2019, кошторис витрат на оплату гонорару (Додаток до Договору від 10.10.2018), акти виконаних робіт, а також розрахункові квитанції на загальну суму - 21 600, 00 грн.

Судами також встановлено, що згідно кошторису витрат на оплату гонорару, затвердженого Сластніковою Г.О. (Виконавець), яка приймала участь у справі на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №003628, виданого Радою адвокатів Одеської області 16.01.2019 , та ордеру і головою ЖБК Ленінський-23 Головченко Ю.В., сторони погодили наступну вартість послуг:

1) ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Суворовському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області - 800, 00 грн. (400 грн.х2 години);

2) ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області - 800, 00 грн. (400 грн.х2 години);

3) підготовча (досудова) робота - 1800, 00 грн. (600 грн.х3 години);

4) складання позовної заяви та процесуальних документів до неї - 3000, 00 грн. (600 грн.х5 годин);

5) подача позовної заяви до суду, виготовлення копій для сторін - 200, 00 грн.;

6) підготовча робота (з метою складання апеляційної скарги) - 1800, 00 грн. (600 грн.х3 години);

7) складання апеляційної скарги з додатками - 2400, 00 грн. (600 грн.х4 години);

8) участь у судовому засіданні (П`ятий апеляційний адміністративний суд) - 800, 00 грн.;

9) підготовка участі у судових засіданнях в суді першої інстанції - 1200, 00 грн. (600 грн.х2 години);

10) складання та подача відповіді на відзив - 2400, 00 грн. (600 грн.х4 години);

11) підготовка та складання заяв, клопотань - 2400, 00 грн. (600 грн.х4 години);

12) ознайомлення з матеріалами справи - 800, 00 грн. (400 грн.х2 години);

13) участь у судових засіданнях - 3200, 00 грн. (800 грн.х4 години).

Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, з наданих кошторисів витрат встановлено, що наведені у переліку послуги, такі як: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Суворовському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області; підготовча (досудова) робота, складання позовної заяви та процесуальних документів до неї фактично є послугою з підготовки та подання позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки вказані у кошторисі послуги фактично в цій частині є такими, що не пов`язані з розглядом цієї справи, а також є дублюванням тих самих послуг декілька раз.

Також слушними є висновки суду апеляційної інстанції в частині оцінки співмірності гонорару адвоката за послуги, яка полягали у підготовці апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви через пропуск строку звернення до суду в цій справі.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що при зверненні з позовною заявою представником позивача було підготовлено відповідне клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому позивачем вже викладено свою позицію щодо поважності причин пропуску строку, тому заявлення до відшкодування витрат у розмірі 1800,00 грн. (600 грн.х3 години) за підготовчу роботу з метою складання апеляційної скарги та складання апеляційної скарги з додатками - у розмірі 2400,00 грн. (600 грн.х4 години), є неспівмірним складанню відповідного процесуального документу.

Суд апеляційної інстанції також врахував, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, колегія суддів вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, а тому в даному випадку відсутні підстави для стягнення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ЖБК "Ленінський-23".

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Верховного Суду та приходить до висновку про обґрунтованість і розумність розміру витрат за надання правової допомоги у цій справі в сумі 10 000 грн., яка і підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області.

Розмір витрат на правничу допомогу, який суд апеляційної інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, відповідає вимогам статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , яка пов`язує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року та передбачає розмір компенсації суб`єктом владних повноважень не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні .

Крім того, Суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень .

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів першої та апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-23" та Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук