Постанова

від 16.07.2020 по справі 420/2787/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2787/19

Головуючий в І інстанції:Глуханчук О.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 22.01.2020 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О. за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-23 та Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року за позовом Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-23 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Житлово-будівельний кооператив Ленінський-23 (далі - ЖБК Ленінський-23 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу №247 від 04 травня 2017 року та постанови про накладення штрафу №298 від 17 травня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 квітня 2017 року, без законних на те підстав, Головним управлінням Держпраці в Одеській області була проведена позапланова перевірка додержання ЖБК Ленінський-23 законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Перевіркою встановлені порушення законодавства про працю та оплату праці та складено акт перевірки, а також припис про усунення порушень у строк до 28 травня 2017 року. Однак, як зазначає позивач, вже 04 травня 2017 року, тобто до строку встановленого у приписі, відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №247, а 17 травня 2017 року винесено постанову №298 про накладення штрафу у розмірі 416 000 грн.

Позивач вважає рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу №247 від 04 травня 2017 року та постанову про накладення штрафу №298 від 17 травня 2017 року протиправними, такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку. Так, позивач вважає, що рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу №247 від 04 травня 2017 року прийнято з порушенням встановленого строку для його прийняття, а саме, на 19 день, а не на 10 день, з дати складання акту перевірки від 28 квітня 2017 року. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено частину дев`ятої статті 4 та статті 12 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , які передбачають застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання за невиконання саме приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного контролю. Натомість, як вважає позивач, відповідач постановою від 17 травня 2017 року передчасно застосував до ЖБК штраф, адже на вказану дату у позивача не сплинув строк, встановлений приписом від 28 квітня 2017 року, для усунення порушень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 17 травня 2017 року №298 в частині накладення на житлово-будівельний кооператив Ленінський-23 штрафу у розмірі 224 000, 00 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь житлово-будівельного кооперативу Ленінський-23 судовий збір у розмірі 3369,60 грн.

Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь житлово-будівельного кооперативу Ленінський-23 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 600,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а саме, в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 600,00 грн., Головне управління Держпраці в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка була стягнута з відповідача на користь ЖБК "Ленінський-23" не підтверджена належними доказами, позивачем не доведено дійсного розміру витрат на правничу допомогу, його відповідності критеріям співмірності, розумності і неминучості. Апелянт зазначає, що стягнення 26 600 грн. з Головного управління Держпраці в Одеській області, яке є бюджетною організацією, є надмірним тягарем для Головного управління, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

В свою чергу ЖБК "Ленінський-23" також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить частково скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що при розгляді в суді першої інстанції справи ЖБК "Ленінський-23" наголошував на тому, що фактично відповідачем не проводилась виїзна планова перевірка додержання ЖБК "Ленінський-23" законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому висновки, викладені в акті перевірки від 28.04.2017 року не відповідають дійсності. Апелянт вважає, що порушення, яке є предметом спору є надуманим, а сама перевірка, яка нібито відбулась та санкції є нічим іншим, ніж результат непорозуміння та міжособового конфлікту, який стався між представником суб`єкта владних повноважень та головою (на той час) кооперативу ОСОБА_1 . На думку апелянта, в матеріалах справи не міститься жодного беззаперечного доказу, який би свідчив про факт проведення перевірки.

Позивач зазначив, що перевірка кооперативу відбулась на підставі заяви голови ревізійної комісії ЖБК ОСОБА_2 За результатами розгляду поданої заяви, ОСОБА_2 отримала відповідь від Головного управління Держпраці в Одеській області від 27.04.2017 року, в якій її повідомлено, що в ході дослідження бухгалтерських та кадрових документів за період з листопада 2010 року по квітень 2017 року факт неналежного оформлення трудових відносин з найманими працівниками не знайшов документального підтвердження.

Також апелянт вважає, що відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження виявлених порушень, тоді як стороною позивача були надані докази у підтвердження відсутності таких порушень.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2017 року головним державним інспектором відділу з питань додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Матвієнком О.В. складено Акт перевірки додержання ЖБК "Ленінський-23" законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 15-01-005/0424.

Як вбачається з акту перевірки, його складено за результатами проведення у період з 19.04.2017 року по 28.04.2017 року, на підставі наказу від 11.04.2017 року №535, направлення на перевірку від 11.04.2017 року №15/01-29-0857, позапланової перевірки ЖБК "Ленінський-23", предметом якої була перевірка додержання законодавства про працю та оплату праці.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки посадовою особою ГУ Держпраці в Одеській області виявлено ряд порушень, в тому числі:

- порушення вимог частин 1, 2, 4 статті 95 КЗпП України, частин 1-2 ст. 3 Закону України Про оплату праці , а саме: у кооперативі не забезпечений розмір мінімальної заробітної плати відносно 13 працівників. Так, відповідно до розрахункових відомостей кооперативу за період з листопада 2010 року по серпень 2016 року мінімальна заробітна плата нараховувалась у розмірі, що є меншим за мінімальний: голові ОСОБА_1 (з листопада 2010 року по квітень 2016 року (800-1115 грн.), бухгалтеру ОСОБА_3 (з травня 2011 року по квітень 2016 року (800-1065 грн.), двірнику ОСОБА_4 (з листопада 2010 року по грудень 2011 року (800) грн.), електрику ОСОБА_5 за сумісництвом (з листопада 2010 року по січень 2011 року (80 грн.), паспортисту ОСОБА_6 за сумісництвом (з листопада 2010 року по січень 2014 року (183-215 грн.), двірнику ОСОБА_7 (з січня 2012 року по січень 2014 року (870-970 грн.), електрику ОСОБА_8 за сумісництвом (з грудня 2015 року по серпень 2016 року (165-245 грн.), електрику ОСОБА_9 за сумісництвом (з серпня по грудень 2013 року (165 грн.), електрику ОСОБА_10 за сумісництвом (з квітня по грудень 2014 року (165 грн.), двірнику ОСОБА_11 (з грудня 2014 року по серпень 2015 року (970 грн.), електрику ОСОБА_12 за сумісництвом (у серпні 2011 року (123 грн.), електрику ОСОБА_13 за сумісництвом (з січня по серпень 2015 року (165 грн.), двірнику ОСОБА_14 (з грудня 2015 року по квітень 2016 року (970-1090 грн.).

В акті зазначено, що вказане адміністративне правопорушення продовжувалось з листопада 2010 року по серпень 2016 року і мало тривалий характер.

- порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", а саме: у кооперативі не проводиться індексація заробітної плати чотирьом працівникам. Перевіряючим з розрахункових відомостей кооперативу встановлено, що голові ОСОБА_1 індексація не нараховується з березня 2011 року (базовий місяць листопад 2010 року), бухгалтеру ОСОБА_3 - з березня 2014 року (базовий місяць - травень 2011 року), двірнику ОСОБА_4 - з березня 2011 року по грудень 2011 року (базовий місяць - листопад 2010 року), двірнику ОСОБА_11 - з березня по серпень 2015 року (базовий грудень 2014 року).

Також в ході перевірки виявлено порушення вимог:

- ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", а саме у кооперативі не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи, оскільки за перевірений період табелі обліку використання робочого часу не велись;

- ч.ч. 1-3 ст. 115 КЗпП України, ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" щодо виплати заробітної плати працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата заробітної плати. Встановлено, що заробітна плата в кооперативі виплачується один раз на місяць;

- ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать працівнику кооперативу при звільненні провадиться не у день звільнення;

- ч. 3 ст. 32, ст. 103 КЗпП України, а саме: про зміну істотних умов праці, оплати праці у біг погіршення працівники кооперативу не попередженні більше як за два місяці.

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем 28 квітня 2017 року прийнято припис про усунення порушень №15-01-005/0424-0264.

04 травня 2017 року заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства про працю, відповідно до абз. 4, 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на підставі акту перевірки від 28 квітня 2017 року № 15-01-005/0424, у відношенні ЖБК Ленінський-23 прийнято рішення № 247 щодо розгляду справи про накладення штрафу.

У той же день, 04 травня 2017 року, заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області складено на ім`я голови ЖБК Ленінський-23 ОСОБА_1 Повідомлення № 247 про те, що розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ЖБК Ленінський-23 відбудеться 17 травня 2017 року об 11 год. 50 хв., у приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 2, 4 поверх. Роз`яснено, що у разі неявки справу буде розглянуто його без участі.

Вказане повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованим листом 08 травня 2017 року, яке отримано особисто за підписом Гоньдюк 18 травня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, 17.05.2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято постанову № 298 про накладення на ЖБК Ленінський-23 штрафу у розмірі 416 000 грн. за порушення вимог частин 1, 2, 4, 6 статті 95 КЗпП України, частин 1-2 ст. 3, ст. 33 Закону України Про оплату праці .

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу від 04.05.2017 року № 247 та постановою про накладення штрафу від 17.05.2017 року № 298, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (з особливостями при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення).

Згідно ч. 4 ст. 2 вказаного Закону, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

На час виникнення спірних правовідносин процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, визначав Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 (далі - Порядок № 390).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Згідно пункту 3 Порядку № 390, Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що проведення перевірки ЖБК Ленінський-23 здійснювалось на підставі наказу в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області від 11 квітня 2017 року № 535 Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю , за наявності згоди Департаменту з питань праці Держпраці України від 07.04.2017 року № 4071/4.3/4.2-ДП-17, у зв`язку із зверненням фізичної особи - гр. ОСОБА_2 до Головного управління від 29.03.2017 року (вх. № 15-Т-724-01 від 29.03.2017 року) щодо порушення законодавства про працю та оплату праці.

У період з 19.04.2017 року по 28.04.2017 року позапланова перевірка ЖБК Ленінський-23 здійснювалась головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Матвієнком О.В. на підставі направлення на проведення перевірки від 11.04.2017 року № 15/01-29-0857.

В обґрунтування доводів щодо незаконності оскаржуваних рішення та постанови про накладення штрафу, прийнятих Головним управлінням Держпраці в Одеській області, ЖБК Ленінський-23 посилався на те, що фактично позапланова перевірка у зазначений вище період не проводилась. Позивач зазначив, що на звернення ОСОБА_2 . Головним управлінням Держпраці в Одеській області було надано відповідь від 27.04.2017 року про відсутність порушень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності вказаних тверджень позивача, з огляду на те, що вони спростовуються наявними в матеріалах справи розпорядчими документами, виданими Головним управлінням Держпраці в Одеській області щодо проведення позапланової перевірки ЖБК Ленінський-23 , в тому числі і направленням на проведення перевірки з відміткою та підписом про його отримання 19.04.2017 року головою правління ЖБК Ленінський-23 , а також документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства за наслідками проведення такої перевірки, зокрема, актом від 28 квітня 2017 року № 15-01-005/0424, приписом про усунення порушень від 28.04.2017 року № 15-01-005/0424-0264.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що лист Головного управління Держпраці в Одеській області від 24 квітня 2017 року № 15-Т-724/03-13-7902, наданий у відповідь на звернення гр. ОСОБА_2 від 29.03.2017 року та не може бути документом, який фіксує результати перевірки, проведеної Головним управлінням Держпраці в Одеській області у ЖБК Ленінський-23 на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що зі змісту зазначеного вище листа слідує, що гр. ОСОБА_2 була повідомлена про те, що факт неналежного оформлення трудових відносин з найманими працівниками у кооперативі не знайшов свого підтвердження, тоді як за наслідками проведеної перевірки виявлено, зокрема, порушення позивачем законодавства про оплату праці.

В свою чергу, предметом розгляду даної справи є правомірність рішення відповідача щодо розгляду справи про накладення штрафу та постанови про накладення штрафу, а не правомірність вказаного вище листа від 24 квітня 2017 року №15-Т-724/03-13-7902.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що відсутність в акті перевірки підпису осіб, які брали участь у перевірці (окрім підпису посадової особи відповідача) свідчить про факт її непроведення у період з 19.04.2017 року по 28.04.2017 року, з огляду на те, що в самому акті перевірки міститься відмітка голови правління ЖБК Ленінський-23 про те, що екземпляр акта ним отримано, та відмітка про його незгоду з висновками акта перевірки. Також з матеріалів справи встановлено, що головою правління ЖБК Ленінський-23 ОСОБА_1 отримано і примірник припису про усунення порушень від 28.04.2017 року, про що свідчить відповідна відмітка у вказаному приписі, та на виконання цього припису ОСОБА_1 27.06.2017 року направив відповідачу інформацію щодо усунення виявлених порушень.

Таким чином, вказаними доказами підтверджено, що у розглядуваний період, а саме, з 19.04.2017 року по 28.04.2017 року позапланова перевірка позивача проводилась та за її наслідками складено розпорядчі документи, які отримано головою правління ЖБК Ленінський-23 .

Твердження позивача про проведення повторної перевірки на підставі звернення гр. ОСОБА_2 також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позапланова перевірка ЖБК Ленінський-23 з питань додержання законодавства про працю та оплату праці була проведена у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Результати вказаної перевірки зафіксовані у передбачений законом спосіб, шляхом складення акту перевірки.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач також посилався на те, що відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності підставою для застосування штрафних санкцій є саме невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю), тоді як в даному випадку відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до спливу строку, наданого для виконання вимог припису про усунення порушень.

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Таким чином, вказаною нормою передбачено, що у разі виявлення за наслідками проведення перевірки порушень з боку суб`єкта господарювання, органами державного нагляду (контролю) виноситься і припис про усунення виявлених порушень і вирішується питання про накладення штрафних санкцій. Вказані дії відповідача не є взаємовиключними.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що фізичні та юридичні особи несуть відповідальність за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу. При цьому, вказаною статтею визначено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Тобто, КЗпП України передбачено, як невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю, так і обов`язок усунути виявлене порушення законодавства.

Таким чином, заходи по притягненню суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення законодавства про оплату праці вживаються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення чи неусунення виявлених порушень.

Винесення органом державного нагляду (контролю) припису не є підставою для звільнення позивача від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними твердження позивача про передчасне застосування відповідачем штрафних санкцій, а також про те, що лише у разі не усунення ЖБК Ленінський-23 порушень вимог законодавства про працю відповідач мав право накладати штрафні санкції, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 28.02.2018 у справі №818/584/17 та від 13.06.2019 у справі №804/4768/18.

В ході розгляду справи встановлено, що після проведення перевірки Головним управлінням Держпраці в Одеській області було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 247 від 04.05.2017 року та в подальшому, за наслідками розгляду справи, прийнято постанову про накладення штрафу № 298 від 17.05.2017 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 416 000 грн.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При цьому, пунктом 3 цього Порядку передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог вказаного Порядку № 509, у межах встановленого десятиденного терміну, а саме, на шостий день після складення акту перевірки, заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Булгаковим І.М. було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу відносно ЖБК "Ленінський-23". Твердження позивача про прийняття вказаного рішення на 19 день з дати складення акту перевірки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Будь-яких порушень при прийнятті означеного рішення судом не встановлено та позивачем не вказано.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що рішення Головного управління Держпраці в Одеській області щодо розгляду справи про накладення штрафу № 247 від 04.05.2017 року є протиправним та необґрунтованим.

Стосовно постанови про накладення штрафу та суті виявлених порушень, колегія суддів зазначає наступне.

В ході проведення перевірки посадовою особою ГУ Держпраці в Одеській області були виявлені порушення частин 1, 2, 4, 6 статті 95 КЗпП України, частини 1-2 ст. 3, ст. 33 Закону України Про оплату праці , що виразилось у незабезпеченні в кооперативі розміру мінімальної заробітної плати відносно 13 працівників, а також в не проведенні індексації заробітної плати чотирьом працівникам.

Статтями 94-95 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Порядок проведення індексації грошових коштів доходів населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно п. 5 Порядку № 1078, в редакції Постанов Кабінету Міністрів України № 690 від 17.05.2006, № 170 від 12.03.2008, № 36 від 29.01.2014, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

В подальшому п. 5 Порядку № 1078 викладено в іншій редакції, яка діяла з 01.12.2015 року, а саме встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Статтею 2 цього Закону визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Згідно ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 18 цього Закону, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.01.2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 року № 77-VIII, яким викладено в новій редакції статтю 265 КЗпП України про відповідальність за порушення законодавства про працю, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю".

Таким чином, мінімальна заробітна плата, а також проведення індексації грошових доходів є державними соціальними гарантіями за недотримання яких юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність, встановлену ст. 265 КЗпП України.

В даному випадку, за наслідком розгляду Головним управлінням Держпраці в Одеській області справи про накладення на ЖБК "Ленінський-23" штрафу за порушення вимог законодавства про оплату праці, до позивача було застосовано штраф у розмірі 416 000 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці працівників. В ході проведення перевірки встановлено, що вказані порушення допускаються кооперативом з 2010 року по 2016 рік.

З огляду на зазначене відповідачем було застосовано до ЖБК "Ленінський-23" штрафні санкції за всі виявлені порушення вимог законодавства про оплату праці, починаючи з 2010 року.

Однак, суд першої інстанції вірно встановив, що фінансові санкції, передбачені статтею 265 КЗпП України, зокрема за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, запроваджені саме з 01.01.2015 року, у зв`язку з набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 року № 77-VIII, а тому саме з цього моменту позивач може бути притягнутий до відповідальності за вчинення такого роду порушень.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що притягнення позивача до відповідальності за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці до 01.01.2015 року (2010-2014 роки), тобто до введення, передбаченою статтею 265 КЗпП України, відповідальності за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, є протиправним та необґрунтованим.

Зі змісту постанови № 298 від 17.05.2017 року вбачається наступний розрахунок: 13 осіб х 10 (десятикратний розмір штрафу) х 3200 (розмір мінімальної заробітної плати) = 416 000 грн.

Однак, враховуючи зазначений вище висновок щодо незворотності дії у часі нормативно-правового акту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності застосування Головним управлінням Держпраці в Одеській області до ЖБК "Ленінський-23" штрафних санкцій за недотримання мінімальних державних гарантій стосовно 7 (семи) працівників, нарахування заробітної плати яким здійснювалось до 01.01.2015 року на суму 224 000 грн.

Що стосується законності притягнення позивача до відповідальності за допущення порушень вимог законодавства про оплату праці стосовно 6 (шести) працівників, колегія суддів зазначає наступне.

Заперечуючи проти правомірності спірної постанови про накладення штрафу від 17.05.2017 року, позивач посилався на відсутність належних доказів вчинення ЖБК "Ленінський-23" правопорушень у сфері оплати праці.

Колегія суддів не погоджується з вказаними твердженнями позивача.

Так, з акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки посадовою особою ГУ Держпраці в Одеській області були використані документи кадрового та бухгалтерського обліку житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-23", ведення яких передбачено законодавством про працю.

Безпосереднє допущення порушень було встановлено з розрахункових відомостей кооперативу за період з листопада 2010 року по серпень 2016 року.

На вимогу апеляційного суду відповідачем були надані документальні підтвердження виявлених в ході проведення перевірки Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-23 порушень вимог законодавства про працю, за допущення яких на ЖБК "Ленінський-23" накладено штраф у розмірі 416 000 грн., зокрема, документи кадрового та бухгалтерського обліку ЖБК "Ленінський-23" за період з 01.01.2015 року по серпень 2016 року.

Вказані документи були залучені до розгляду адміністративної справи про притягнення голови правління ЖБК "Ленінський-23" до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, який завершився ухваленням Суворовським районним судом м. Одеси постанови від 23.06.2017 року у справі № 523/7677/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу в розмірі 510 грн.

З наданих відповідачем матеріалів, зокрема, розрахункових відомостей за спірний період, вбачається, що ЖБК "Ленінський-23" не були дотримані мінімальні державні гарантії в оплаті праці працівників, оскільки оклади працівників є меншими за мінімальну заробітну плату, встановлену на відповідний рік, індексація заробітної плати не проводилась.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 року, Житлово-будівельний кооператив "Ленінський-23" також надав розрахункові відомості кооперативу, а також інші бухгалтерські документи про розмір виплат заробітної плати працівникам кооперативу, вказаним в акті перевірки № 15-01-005/0424 від 28.04.2017 року, за період з 01.01.2015 року по серпень 2016 року, які містять зовсім інші відомості ніж надані відповідачем документи.

Згідно наданих позивачем документів, оклади працівникам встановлені у належних розмірах, які дорівнюють розмірам мінімальної заробітної плати на відповідний рік.

Однак, колегія суддів критично ставиться до наданих позивачем документів, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що вказані документи при проведенні перевірки посадовій особі відповідача не надавались. Про це свідчать наявні в матеріалах адміністративної справи, сформованої ще у квітні 2017 року, копії документів, на підставі яких і були виявлені порушення позивачем вимог законодавства про працю.

Крім того, при зверненні до суду Житлово-будівельним кооперативом "Ленінський-23" надавались докази, які на думку позивача, спростовують висновки відповідача про вчинення кооперативом порушень, однак, розглядувані розрахункові відомості кооперативу та інші документи, представлені суду апеляційної інстанції, позивачем до суду першої інстанції не надавались. Будь-якого обґрунтування цьому позивач не надав.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів позивачем також були надані табелі обліку робочого часу, тоді як в ході проведення перевірки саме і було виявлено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", що виразилось у незабезпеченні достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, з огляду на те, що за перевірений період табелі обліку використання робочого часу не велись.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що листом від 27.06.2017 року, направленого на виконання припису від 28 квітня 2017 року №15-01-005/0424-0264, головою правління ЖБК "Ленінський-23" було повідомлено відповідача про усунення виявленого порушення, а саме, повідомлено, що табель обліку робочого часу ведеться під розпис.

Вказані обставини можуть свідчити про те, що надані позивачем докази були складені після проведення перевірки на виконання припису про усунення виявлених порушень, а тому не можуть бути враховані судом.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку, що в даному випадку відповідачем доведено факти вчинення ЖБК "Ленінський-23" виявлених в ході проведення позапланової перевірки порушень вимог законодавства про оплату праці, що виразилось у недотриманні після 01.01.2015 року мінімальних державних гарантій щодо 6 працівників, а сам щодо: голови ОСОБА_1 (з листопада 2010 року по квітень 2016 року), бухгалтера ОСОБА_3 (з травня 2011 року по квітень 2016 року), електрика ОСОБА_8 (з грудня 2015 року по серпень 2016 року), двірника ОСОБА_11 (з грудня 2014 року по серпень 2015 року), електрика ОСОБА_13 (з січня по серпень 2015 року), двірника ОСОБА_14 (з грудня 2015 року по квітень 2016 року).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності та обґрунтованості постанови Головного управління Держпраці в Одеській області від 17 травня 2017 року №298 в частині накладення на ЖБК Ленінський-23 штрафу на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці з 01.01.2015 року у розмірі 192 000 грн. (3 200 грн. (розмір мінімальної заробітної плати) х 6 (кількість працівників, стосовно яких допущено порушення) х 10 (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно встановив наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ЖБК "Ленінський-23".

Доводи, викладені ЖБК "Ленінський-23" в апеляційній скарзі, вказані висновки суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що б призвело до неправильного вирішення справи.

В свою чергу, з поданої Головним управлінням Держпраці в Одеській області апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема, в частині стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 600 грн.

Досліджуючи питання правильності здійсненого розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами 3-5 зазначеної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про компенсацію судових витрат у загальному розмірі 34 080,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 21 600 грн. та судового збору, сплаченого у судах першої та апеляційної інстанції, у загальному розмірі 12 480 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру у сумі 21 600, 00 грн. позивачем було надано: договір про надання юридичної допомоги від 10 жовтня 2018 року, договір про надання правової допомоги від 01 червня 2019 року, договір про надання правової допомоги від 05 жовтня 2019 року, кошторис витрат на оплату гонорару (Додаток до Договору від 10 жовтня 2018 року), акти виконаних робіт, а також розрахункові квитанції на загальну суму - 21 600, 00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно кошторису витрат на оплату гонорару, затвердженого Сластніковою Г.О. (Виконавець), яка приймала участь у справі на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №003628, виданого Радою адвокатів Одеської області 16.01.2019 року, та ордеру та головою житлово-будівельного кооперативу Ленінський-23 Головченко Ю.В . , сторони погодили наступну вартість послуг:

1) ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Суворовському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області - 800, 00 грн. (400 грн.х2 години);

2) ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області - 800, 00 грн. (400 грн.х2 години);

3) підготовча (досудова) робота - 1800, 00 грн. (600 грн.х3 години);

4) складання позовної заяви та процесуальних документів до неї - 3000, 00 грн. (600 грн.х5 годин);

5) подача позовної заяви до суду, виготовлення копій для сторін - 200, 00 грн.;

6) підготовча робота (з метою складання апеляційної скарги) - 1800, 00 грн. (600 грн.х3 години);

7) складання апеляційної скарги з додатками - 2400, 00 грн. (600 грн.х4 години);

8) участь у судовому засіданні (П`ятий апеляційний адміністративний суд) - 800, 00 грн.;

9) підготовка участі у судових засіданнях в суді першої інстанції - 1200, 00 грн. (600 грн.х2 години);

10) складання та подача відповіді на відзив - 2400, 00 грн. (600 грн.х4 години);

11) підготовка та складання заяв, клопотань - 2400, 00 грн. (600 грн.х4 години);

12) ознайомлення з матеріалами справи - 800, 00 грн. (400 грн.х2 години);

13) участь у судових засіданнях - 3200, 00 грн. (800 грн.х4 години).

Дослідивши подані представником позивача докази у підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з доводами Головного управління Держпраці в Одеській області про те, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.

З наданих кошторисів витрат встановлено, що наведені у переліку послуги, такі як: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Суворовському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області; підготовча (досудова) робота, складання позовної заяви та процесуальних документів до неї фактично є послугою з підготовки та подання позовної заяви.

Розрахунок часу участі представника позивача у судових засіданнях не відповідає реальному часу тривалості судових засідань.

Колегія суддів враховує, що даний спір не є складним, не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи.

Згідно наданих кошторисів витрачений адвокатом час на зазначені вище послуги не є неспівмірним складності справи та підготовленим матеріалам.

З огляду на оскарження в апеляційному порядку процесуального рішення суду першої інстанції, а саме - ухвали про повернення позовної заяви через пропуск строку звернення до суду, враховуючи те, що при поданні позовної заяви представником позивача було підготовлено відповідне клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому позивачем вже викладено свою позицію щодо поважності причин пропуску строку, заявлення до відшкодування витрат у розмірі 1800,00 грн. (600 грн.х3 години) за підготовчу роботу з метою складання апеляційної скарги у розмірі та складання апеляційної скарги з додатками - у розмірі 2400,00 грн. (600 грн.х4 години) колегія суддів вважає також неспівмірним складанню відповідного процесуального документу.

Вказані обставини свідчать про те, що витрати у сумі 21 600 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, колегія суддів вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, а тому в даному випадку відсутні підстави для стягнення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ЖБК "Ленінський-23".

Вказане не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині розподілу судових витрат.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим апеляційний суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 10 000 грн., яка і підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частина 4 цієї статті Кодексу встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні шляхом зміни його резолютивної частини, що стосується розподілу судових витрат, а саме - витрат на правничу допомогу, інша частина судового рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-23" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року змінити, виклавши п`ятий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (проспект Шевченка, 2, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-23" (вул. Паустовського, 25, м. Одеса, 65111; код ЄДРПОУ 20991843) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.".

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 27.07.2020 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька