Ухвала

від 08.11.2021 по справі 9901/775/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 листопада 2021 року

Київ

справа №9901/775/18

адміністративне провадження № П/9901/775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивачка) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі по тексту - ВККС, відповідач) щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- зобов`язати ВККС повторно здійснити оцінювання позивача на відповідність займаній посаді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 02 серпня 2018 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що оскаржувані дії та рішення відповідача порушують гарантовану Конституцією та Законом України "Про судоустрій та статус суддів" незалежність судді, складовою якої є особливий порядок звільнення суддів.

Також позивачкою вказано, що оскаржуване рішення є невмотивованим, що є самостійною підставою для його скасування, оскільки в ньому не наведено, за яким конкретним критерієм позивачка не відповідає займаній посаді.

Позивачка наголошує, що оспорюване рішення прийняте на підставі дослідження суддівського досьє, яке не оформлене у відповідності до встановлених законодавством вимог, у ньому вказана неповна та недостовірна інформація щодо майна, якого позивачка на момент перебування на посаді не придбала.

Також вказує. що відповідачем проведено співбесіду з позивачем з порушенням законодавства, адже відповідач не встановив достовірної інформації, необхідної для оцінки показника "ефективність здійснення правосуддя", вийшов за межі своїх повноважень шляхом задавання позивачу необґрунтованих запитань, безпідставно вказав на наявність інформації про її не доброчесність.

У відзиві на позовну заяву ВККС просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 Вказує, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя господарського суду Луганської області ОСОБА_1 набрала 643,125 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв і рішенням ВККС від 02.08.2018 № 1454/ко-18 позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді. Наголошує, що приймаючи оскаржуване рішення ВККС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, зокрема, відповідно до порядку проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), встановленого статтями 83-88 Закону № 1402-VIII та Положення.

У відповіді на відзив позивачка вказує, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності та повноти відомостей, зазначених в деклараціях та моніторинг способу життя належить до виключної компетенції НАЗК, тому, приймаючи оскаржуване рішення, ВККС вийшла за межі своїх повноважень та виходила із суб`єктивної оцінки майнового стану позивачки без проведення відповідної перевірки компетентним органом, що є незаконним.

Наголошує, що в оскаржуваному рішенні також не зазначено, яким чином визначались членами ВККС бали за відповідними показниками та формувався загальний бал за відповідними критеріями, а виставлені позивачці бали не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм він не відповідає займаній посаді, тому проведення оцінювання та виставлення балів "за внутрішнім переконанням" є недотриманням з боку ВККС принципу прозорості та правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права, і, як наслідок, прийняття немотивованого рішення.

Заперечення на відповідь на відзив відповідачем до суду не подано.

07.09.2021 представником позивачки - адвокатом Осколковим І.Л. подано додаткові пояснення, до яких долучено копію рішення ВРП від 03.06.2021 за №1243/0/15-21, які останній просив врахувати під час розгляду справи.

08.11.2021 представником позивачки Осколковим І.Л. до суду подано повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю у розгляді іншої справи №202/6905/21 в Індустріальному районному суді м.Дніпропетровська, інформація про призначення якої з`явилась лише ввечері 05.11.2021.

Як убачається зі зворотних повідомлень про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 , Осколков І.Л. та ВККС належним чином та завчасно (28.09.2021 та 27.09.2021 відповідно), повідомлені про судове засідання.

Крім того, судове засідання 13.09.2021 в розглядуваній справі також було відкладено за клопотанням представника Осколкова І.Л. у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про неповажність причини неприбуття представника позивачки - адвоката Осколкова Івана Леонідовича у судове засідання 08.11.2021.

Позивачка ОСОБА_1 , представник ВККС у судове засідання, призначене на 08 листопада 2021 року також не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Так, з дня набрання чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинилися, а новий склад Комісії досі не сформовано. При вирішенні питання про можливість розгляду справи без участі представника ВККС колегія суддів виходить з того, що представник ВККС брав участь у попередніх судових засіданнях, призначених у цій справі, під час яких суд заслухав його пояснення по суті спору. Понад те, у матеріалах справи є відзив ВККС на позовну заяву, а також матеріали, на підставі яких прийнято спірне Рішення.

Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (ч. 3 статті 205 КАС України)

Частиною 9 указаної статті передбаченого наступне: якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність розгляду вказаної справи у письмовому провадженні.

Так, Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються, обґрунтовуючи свою позицію та вимоги, дослідив надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень та встановив такі обставини.

Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді господарського суду Луганської області строком на п`ять років.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді господарського суду Луганської області ОСОБА_1 .

Рішенням Комісії від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 запроваджено тестування особистих морально - психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 86,625 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрала 62,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 149,125 бала.

ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально - психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Рішенням Комісії від 18 липня 2018 року № 174/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 23 квітня 2018 року, зокрема, судді господарського суду Луганської області ОСОБА_1 . Цим же рішенням Комісії суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної 02 серпня 2018 року із позивачем співбесіди, під час якої було обговорено дані щодо його відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши досьє та з урахуванням інформації, отриманої під час проведення співбесіди, колегія Комісії 02 серпня 2018 року прийняла рішення № 1454/KO-18, яким визнала її такою, що не відповідає займаній посаді та рекомендувала Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Луганської області.

Підставою для прийняття рішення № 1454/ко-18 слугувало наступне.

Так, за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивачка набрала 311,125 бала.

При цьому, за критерієм професійної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу II Положення. За критеріями особистої та соціальної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 розділу II Положення.

За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, ОСОБА_1 набрала 171 бал. За цим критерієм позивачку було оцінено на підставі результатів тестування особистих морально - психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє судді, та співбесіди.

За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, ОСОБА_1 набрала 161 бал. За вказаним критерієм позивачку було оцінено Колегією на підставі результатів тестування особистих морально - психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє судді, та співбесіди.

Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання, за сумою вказаних балів суддя господарського суду Луганської області ОСОБА_1 набрала 643,125 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв і рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 1454/ко-18 позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді.

Судом також встановлено, що при оцінці наведених вище показників комісією враховане наступне.

Статтею 45 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті З Закону, зокрема судді, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" в декларації зазначається інформація, зокрема, про інші корпоративні права, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно - правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні, а також про юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї.

У поданій до Комісії анкеті позивачка зазначила, що з 16 вересня 2006 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , якого вказує у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого

самоврядування.

З 2015 року позивачка декларує у власності чоловіка ОСОБА_3 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕКО-ПРОДУКТ", код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) 32367564, вартість у грошовому вираженні 707 140 грн., 50,51% від загального капіталу.

Водночас ВККС встановлено, що за інформацією Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) вбачається, що окрім зазначеного, чоловік судді володіє часткою у статутному капіталі таких підприємств:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГМАР ІНВЕСТМЕНТ ГРУП", код в ЄДР 39676209, розмір статутного капіталу 10000 грн. розмір внеску ОСОБА_3 5000 грн.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТСТАРТ", код в ЄДР 41174133, розмір статутного капіталу 1 000 грн., розмір внеску ОСОБА_3 500 грн.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ СОФТ", код в ЄДР 38824724, розмір статутного капіталу З 773 850 грн., розмір внеску ОСОБА_3 141 519.38 грн.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕРЕФОРТ АЛЬЯНС", код в ЄДР 38824724, розмір статутного капіталу 50000 грн., розмір внеску ОСОБА_3 37500 грн.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВІБРОБІТ", код в ЄДР 37955769, розмір статутного капіталу 100 грн., розмір внеску ОСОБА_3 50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСВІТА СЕРВІС", код в ЄДР 38463745, розмір статутного капіталу 100 грн., розмір внеску ОСОБА_3 25 грн.

Також за інформацією НАБУ ОСОБА_3 є кінцевим бенефіціарним власником TOB "БІГМАР IHBECTMEHT ГРУП", TOB "СМАРТСТАРТ". Зазначені відомості підтверджуються інформацією з ЄДР.

В оскаржуваному рішенні ВККС вказано, що у деклараціях судді за 2015-2017 роки, розміщених в Єдиному державному реєстрі декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначені відомості всупереч вимогам статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" відсутні.

Позивачка у ВККС надала пояснення, що не була обізнана про наявність у чоловіка корпоративних прав на зазначені підприємства, оскільки перебувала у відпусті по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 2007 по 2011 роки та з 2014 по 2017 роки та у зв`язку з тим, що з 2009 по 2013 роки вони проживали окремо та практично не спілкувались. Про наявність зазначених підприємств позивачка дізналась після ознайомлення із суддівським досьє. На підтвердження суддею надано заяви ОСОБА_3 , засвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. 29 липня 2018 року та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Азаровою H.I. 01 серпня 2018 року. Як вказано у заявах, ОСОБА_3 є одним із засновників ТОВ "БІГМАР IHBECTMEHT ГРУП", TOB "СМАРТСТАРТ", TOB "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВІБРОБІТ", TOB "ПРОСВІТА СЕРВІС", ГОВ "ЮНІКОМ СОФТ", які фактично не працюють та не перебувають у процесі припинення, та ТОВ "ЛЕРЕФОРТ АЛЬЯНС", яке працює на день подання заяви. У заявах також зазначено, що ОСОБА_3 не повідомляв своїй дружині ОСОБА_1 щодо цих підприємств.

НАБУ надано відомості, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 2.0000 га у Бориспільському районі Київської області (кадастровий номер 3220881300:03:003:0206), яка у деклараціях позивача за 2013-2017 роки відсутня.

Позивачем до ВККС надано пояснення, що після ознайомлення з суддівським досьє їй вперше стало відомо про набуття права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку, враховуючи те, що після народження сина у 2007 році до 2013 року вона з чоловіком не мешкала разом, чоловік не повідомляв про набуття права власності на зазначену земельну ділянку. На думку позивачки, такі дії були ним вчинені з метою уникнення в подальшому вирішення питання щодо розподілу сумісно набутого майна, оскільки вони мали намір розірвати шлюб. На підтвердження позивачкою надано заяву ОСОБА_3 , засвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. 29 липня 2018 року, згідно з якою чоловік стверджує, що він навмисно приховав набуття права власності на земельну ділянку для того, щоб у майбутньому уникнути вирішення питання розподілу сумісно набутого майна. Позивачка також вказала, що набуття права власності на земельну ділянку чоловіком відбулось до обрання її на посаду судді господарського суду Луганської області та з приховуванням від неї.

Водночас, в оскаржуваному рішенні ВККС вказано, що у деклараціях судді у відповідних розділах відсутня помітка "Член сім`ї не надав інформації", а інформація стосовно керівника, засновника, кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, щодо наявності майна може бути отримана з ЄДР та з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Також відповідачем вказано, що з матеріалів, наявних у досьє, та пояснень судді, наданих під час співбесіди, вбачається, що суддею не вживалося жодних заходів щодо отримання інформації стосовно підприємницької діяльності чоловіка та наявного у нього майна. Позивачка лише констатує наявність таких фактів та необізнаність щодо їх існування.

Також в анкеті позивачка зазначила, що фактично проживає та зареєстрована у житловому будинку у м. Харків. Проте, у поданих суддею деклараціях за 2013-2017 роки відомості про власність або користування зазначеним майном відсутні.

Позивачкою до ВККС надано пояснення, що зазначений житловий будинок належить батькові її чоловіка, а вона та члени її сім`ї там зареєстровані. Оскільки зазначена нерухомість не належить ні їй, ні членам сім`ї на праві власності та не знаходиться в оренді чи на іншому праві користування, це майно нею не декларувалося, а лише зазначалося як реєстрація місця проживання.

Також у поданій до Комісії анкеті суддя зазначила, що вона та члени її сім`ї фактично проживають у вказаному будинку. В анкеті у графі щодо відомостей про адреси проживання та реєстрації за останні 10 років позивачем вказано лише одну адресу, за якою знаходиться зазначений будинок.

Статтею 46 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що у декларації зазначаються відомості, зокрема, про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

У деклараціях за 2015-2017 роки, наявних у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя зазначає, що місце її фактичного проживання збігається з місцем реєстрації.

Таким чином, суддя разом із членами сім`ї протягом тривалого часу зазначала, що проживала у житловому будинку, який належить батькові її чоловіка, проте не вказувала його у деклараціях.

У декларації позивача за 2012 рік, наявній у суддівському досьє, зазначено автомобіль CHRYSLER SEBRING 2008 року випуску. У декларації за 2013 інформація про вказаний автомобіль відсутня, інформація про дохід від відчуження майна також відсутня.

У деклараціях за 2014-2015 роки суддя декларує автомобіль LЕXUS LS 460L 2007 року випуску. У декларації за 2016 рік інформація про вказаний автомобіль відсутня, інформація про дохід від відчуження майна також відсутня.

Позивачкою до ВККС надано пояснення, що право власності на автомобіль СHRYSLER SEBRING вона отримала за договором купівлі-продажу віл 2008 року за суму, що не підлягала внесенню у декларацію про майно доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру відповідно до пункту 11 Примітки до декларації, до обрання на посаду судді господарського суду Луганської області за заощаджені гроші її батьків та батьків чоловіка. На підтвердження суддею надано заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (батьки чоловіка), засвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Варніковою К.В. 29 липня 2018 року.

Стосовно відчуження автомобіля CHRYSLER SEBRING позивачка дала пояснення ВККС, що з 07 грудня 2012 року зазначеним транспортним засобом не користувалась. Відповідно до довіреності від 07 грудня 2012 року право користування мали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Згідно з довідкою регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Харківської області від 13 липня 2018 року № 31/20-3104 автомобіль був знятий з обліку 06 лютого 2013 року. Грошова сума щодо відчуження транспортного засобу не підлягала внесенню у декларацію про майно доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру відповідно до пункту 11 Примітки до декларації.

Автомобіль LEXUS LS 460 L був придбаний 14 березня 2014 року відповідно до довідки-рахунку за 200 000 грн. Зазначений автомобіль було придбано за кошти від відчуження автомобіля CHRYSLER SEBRING 2360 та заощадженні гроші батьків подружжя. LEXUS LS 460 L був відчужений (знятий з обліку) 10 березня 2015 року відповідно до довідки регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Харківської області від 13 липня 2018 року № 31/20-3104. Грошові кошти не підлягали внесенню у декларацію про майно доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру відповідно до пункту 11 Примітки до декларації, оскільки зазначений вище транспортний засіб мав пошкодження двигуна.

ВККС в оспорюваному рішенні вказано, що згідно з відомостями суддівського досьє ОСОБА_8 декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 та 2015 роки подано позивачкою 31 березня 2014 року та 30 березня 2016 року відповідно. Форма декларації була визначена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". У пункті 11 Примітки до декларації, на яку посилається суддя як па підставу недекларування доходу від відчуження автомобілів, зазначається, що поле "сума витрат (грн) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування" у позиціях 23-28, 35-39 і поле "усього" у позиціях 46, 48, 50, 56, 59 і 62 заповнюється, якщо разова витрата (вклад/внесок) по кожній із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує 80 тис. гривень. У вказаному пункті не йдеться про визначення початкової суми доходу від відчуження майна, яка підлягає декларуванню.Водночас у розділі II "Відомості про доходи" декларації визначено окрему позицію 16 для декларування суми одержаного доходу від відчуження рухомого та нерухомого майна. ВККС наголошено, що у Примітках до декларації відсутні вказівки щодо визначення початкової суми доходу, яка підлягає декларуванню.

Позивачкою відповідно до вимог абзацу третього пункту 2 розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції" 26 жовтня 2016 року подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, розміщену у Єдиному державному реєстрі декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Статтею 46 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що у декларації зазначаються відомості, зокрема, про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

У питанні 45 Роз`яснень НАЗК визначено, що доходи декларуються незалежно від їх розміру.

Ураховуючи викладене, а також те, що у поясненнях суддя не заперечувала про отримання коштів за відчуження автомобілів CHRYSLER SEBRING та LEXUS LS 460 L, Вища кваліфікаційна комісія суддів України вказала, що такі кошти мали бути відображені у відповідних деклараціях.

Також ВККС встановлено, що згідно з деклараціями судді за 2015-2017 роки сукупний дохід її сім`ї становив 144 122 грн. (2015 рік - 28 121 грн., 2016 рік - 47 542 грн., 2017 - 68 459 грн.). Готівкові кошти, банківські вклади, інші заощадження у декларації судді відсутні. Водночас НАБУ надано інформацію, що за вказаний період суддею здійснено 7 закордонних подорожей, її чоловіком - 22.

Відповідачем вказано, що об`єктивно сумнівним вбачається належне існування сім`ї з двома малолітніми дітьми, а також здійснення закордонних подорожей без додаткових джерел доходів.

Позивачкою надано пояснення до відповідача, що одяг, продукти харчування, ліки та відпочинок оплачував її батько, оскільки суддя перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Витрати щодо утримання майна також здійснювали родичі позивачки. Батьки судді здійснювали придбання путівок на відпочинок, та це не розглядалось з їхньої сторони , як подарунок або надання грошей у подарунок.

Ha підтвердження наведеного позивачкою надано копії довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08 червня 2018 року про пенсію батька ОСОБА_9 за період з серпня 2005 року по червень 2018 року, від 15 червня 2015 року про доходи пенсіонера щодо отримання у березні-квітні 2017 року доходу за рахунок виплат за рішенням суду компенсації; копію грошового атестата при звільненні з військової служби у 2005 році. Також надано заяву батька позивачки, засвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поддубною Ю.В. 29 липня 2018 року в якій вказано, що він завжди допомагав позивачці грошовими коштами, продуктами харчування, необхідним одягом та відпочинком.

Під час надання оцінки зазначеним обставинам Комісія вказала, що 18 вересня 2017 року батько судді придбав квартиру у м. Харків, загальна площею 79,6 кв. м., яку в подальшому подарував доньці. Копії договору купівлі-продажу суддею не надано. Згідно з наданою копією договору дарування квартири від 29 жовтня 2017 року сторони її оцінили в 100000 гривень.

Також ВККС встановлено, що з декларацій родинних зв`язків судді ОСОБА_1 її мати ОСОБА_10 з 2011 по 2017 роки працювала в апараті апеляційного суду Харківської області, а сестра ОСОБА_11 з 2014 року обіймала посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова.

Також у 2014-2015 роках родина судді володіла автомобілем LЕXUS LS 460 L 2007 року випуску, a у 2016 році користувалася автомобілем МERCEDES-BENS C 180 2014 року випуску, що також потребувало витрат на обслуговування.

Комісією в оскаржуваному рішенні вказано, що надані суддею пояснення та документи не дають можливості достовірно встановити, що родичі забезпечували родину судді необхідними доходами та іншими матеріальними благами, зокрема, оплатою закордонних подорожей.

Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання, за сумою вказаних балів суддя господарського суду Луганської області ОСОБА_1 набрала 643,125 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв і рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 1454/ко-18 позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді.

Вважаючи рішення ВККС від 02 серпня 2018 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, позивачка звернулась до суду з даним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Колегія суддів Верховного Суду, дослідивши спірні правовідносини приходить до наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України від "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. (пункт 2 частини четвертої, частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини другої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. (частина третя статті 88 Закону № 1402-VІІІ).

Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, встановлених цим Законом, а рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Предметом спору у цій справі є рішення, у якому ВККС, окрім іншого, внесла подання до ВРП про звільнення позивачки з посади судді у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.

Зі змісту частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII вбачається, що спірне рішення ВККС, яке містить рекомендацію, може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016р. №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Статтею 3 Закону №1798-VIII визначено, що Вища рада правосуддя, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до положень статей 34, 35 Закону №1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю її членів, які беруть участь у засіданні, якщо інше не визначено цим Законом. Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Відтак, вирішення питання щодо проходження суддею кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та про звільнення судді, якщо згідно з рішенням ВККС суддя не пройшов кваліфікаційне оцінювання і його рекомендовано до звільнення, належить виключно до компетенції Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду подання ВККС Вища рада правосуддя приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання кар`єри судді, встановлює для нього правові наслідки, є обов`язковим і може бути оскаржене в судовому порядку відповідно до статті 35 Закону №1798-VIII.

Рішення ВККС при цьому не створює самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя. Вища рада правосуддя перевіряє вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС і в разі виявлення недоліків, що вплинули або могли вплинути на результати кваліфікаційного оцінювання судді, вживає передбачені законом заходи для запобігання порушення прав судді. У такий спосіб забезпечуються конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

Застосовуючи норми частин сьомої, восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.05.2020 у справі № П/9901/697/18 зазначила: встановлення частиною сьомою цієї статті умови щодо оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації не обмежує право на оскарження рішення ВККС до адміністративного суду, однак, запроваджує, оптимізує чи робить раціональною можливість звернення до суду за захистом права, коли рішення Комісії із рекомендацією буде актуалізоване через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. На інше розуміння положень частин сьомої та восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII не повинні впливати висновки ВККС, які передували ухваленню рішення щодо надання рекомендації, як-то визнання, що суддя не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, відмова судді у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді. Ці рішення складають основу, підґрунтя рішення щодо надання рекомендації і повинні розглядатися разом із останнім рішенням.

Велика Палата в цій постанові вказала, що, оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішення ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про не підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

Аналогічним за змістом до наведеного тлумачення норм частин сьомої, восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII є застосування цих норм Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 27.05.2020 у справі № 9901/769/18, від 20.05.2020 у справі № 9901/672/18. У цих постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, тобто не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати Вища рада правосуддя.

Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ужите в цій нормі формулювання "не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави.

Відтак, оскаржуване ОСОБА_1 рішення ВККС від 02.08.2018 № 1454/ко-18, як таке, що не створює самостійних правових наслідків, не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставою для закриття провадження у справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій ВККС, включаючи вимогу про зобов`язання ВККС повторно здійснити оцінювання позивача, є нерозривно пов`язаними з позовною вимогою про скасування рішення ВККС від 02.08.2018 № 1454/ко-18 та фактично обґрунтуванням і метою останньої. Відтак, їм також не може надаватися правова оцінка судом, а провадження у справі підлягає закриттю в обсязі заявлених позовних вимог в цілому.

Частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У цій справі мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний спір. Тому роз`яснювати до юрисдикції якого суду віднесено цей спір у цьому випадку немає потреби.

Крім того, Верховний Суд бере до уваги наявність рішення ВРП від 03.06.2021 за №1243/0/15-21, відповідно до якого вирішено відмовити у задоволенні подання ВККС України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Луганської області.

Керуючись статтями 205, 238, 241-243, 248, 250, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук