Ухвала

від 30.11.2021 по справі 9901/775/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/775/18

Провадження № 11-481заі21

Суддя Великої Палати Верховного Суду Гриців М. І. вивчив мотиви апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє через представника Осколкова Івана Леонідовича, про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправними дій та скасування рішення, і

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, в якому просила:

- визнати протиправними дії ВККС щодо оцінювання відповідності ОСОБА_1 займаній посаді судді в частині критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- зобов`язати ВККС повторно оцінити відповідність позивачки займаній посаді в частині критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 02 серпня 2018 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані дії та рішення відповідача порушують гарантовану Конституцією та Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій та статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII) незалежність судді, складовою якої є особливий порядок звільнення суддів.

Вказує, що оскаржуване рішення є невмотивованим, що воно (рішення відповідача) є самостійною підставою для його скасування, оскільки в ньому не наведено, за яким конкретним критерієм позивачка не відповідає займаній посаді.

Наголошує, що оспорюване рішення ухвалене на підставі дослідження суддівського досьє, яке не оформлене у відповідності до встановлених законодавством вимог, у ньому вказана неповна та недостовірна інформація щодо майна, якого позивачка на момент перебування на посаді не придбала.

Зазначає, що відповідач провів співбесіду з позивачкою з порушенням законодавства, адже відповідач не встановив достовірної інформації, необхідної для оцінки показника ефективність здійснення правосуддя , вийшов за межі своїх повноважень шляхом задавання позивачці необґрунтованих запитань, безпідставно вказав на наявність інформації про її не доброчесність.

У відзиві на позовну заяву ВККС вказує, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя господарського суду Луганської області ОСОБА_1 , набрала 643,125 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв і тому вона (ВККС) своїм рішенням від 02 серпня 2018 року № 1454/ко-18 визнала позивачку такою, що не відповідає займаній посаді. Наголошує, що приймаючи оскаржуване рішення ВККС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, зокрема, відповідно до порядку проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), встановленого статтями 83-88 Закону № 1402-VIII та Положення.

У відповіді на відзив позивачка вказала, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності та повноти відомостей, зазначених в деклараціях та моніторинг способу життя належить до виключної компетенції НАЗК, тому, приймаючи оскаржуване рішення, ВККС вийшла за межі своїх повноважень та виходила із суб`єктивної оцінки майнового стану позивачки без проведення відповідної перевірки компетентним органом, що є незаконним.

Наголошує, що в оскаржуваному рішенні також не зазначено, яким чином визначались членами ВККС бали за відповідними показниками та формувався загальний бал за відповідними критеріями, а виставлені позивачці бали не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм він не відповідає займаній посаді, тому проведення оцінювання та виставлення балів за внутрішнім переконанням є недотриманням з боку ВККС принципу прозорості та правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права, і, як наслідок, прийняття немотивованого рішення.

Заперечення на відповідь на відзив відповідач до суду не подав.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 листопада 2021 року провадження у справі закрив.

Своє рішення обґрунтував тим, що оспорене рішення ВККС з висновком про рекомендування ВРП розглянути питання про звільнення позивачки з посади судді є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливили подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а стали підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.

ОСОБА_1 не погодилася з ухвалою суду першої інстанції і 24 листопада 2021 року подала апеляційну скаргу.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зі змісту апеляційної скарги та рішення суду першої інстанцій, яке викладено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що оскаржену ухвалу суд першої інстанції постановив та повний текс рішення склав 08 листопада 2021. Розгляд справи у суді першої інстанції провадився у письмовому провадженні. В апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржниця зазначає, що копія рішення суду першої інстанції на адресу ОСОБА_1 та її представника не надходила, з його змістом скаржниця ознайомилася в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 листопада 2021 року. Наголошує, що на офіційному ресурсі Судової влади України в розділі Стан розгляду справ не має відомостей щодо закриття провадження у справі. Попри це скаржниця не зазначила, з яких причин вона та її представник не отримали копію оскарженого рішення, чи направляв суд на вказану ним адресу копію цього рішення тощо.

Згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року оприлюднене 10 листопада 2021 року.

Статтею 2 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до статті 3 цього Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Таким чином, про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржниця мала змогу дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту її оприлюднення, тобто з 10 листопада 2021 року.

Отже, зазначені у клопотанні причини пропуску строку в зіставленні з відомостями про дату постановлення оскарженого судового рішення, датою оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень і проміжок часу, що сплинув з дня його прийняття до дня подання касаційної скарги, дають підстави вважати їх необґрунтованими, а звідси - неповажними для поновлення строку.

Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на наведене та вимоги частини другої статті 298 і статті 169 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржниці строк для усунення її недоліків (недоробок) - вказати інші підстави для поновлення строку.

Апеляційна скарга буде повернута скаржниці, якщо вона не усунуть її недоробки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 169, 296-298 Кодексом адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Залишити без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

Суддя Великої Палати

Верховного Суду М. І. Гриців