Постанова

від 09.11.2021 по справі 420/8317/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8317/21 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

викласти наказ Державної прикордонної служби України № 32-Д від 09 червня 2015 року в наступній редакції: 6. В зв`язку з припиненням діяльності, яка пов`язана з державною таємницею, припинити дію раніше наданого наказу начальника Північного регіонального управління від 27.11.2014 № 45-Д доступ до секретної інформації з грифом секретності цілком таємно та таємно заступнику начальника регіонального управління полковнику ОСОБА_1 , з 30 червня 2015 року ;

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не включення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу до грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу станом на 30.06.2015 року та до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб , із зазначенням надбавки 15% в умовах режимних обмежень.

В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження служби він отримував надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу, проте вказана надбавка не була включена до його грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу станом на 30.06.2015 року та до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, що впливає на розмір його пенсії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві з тих підстав, що ним пропущено строк звернення до суду, а наведені в обґрунтування поважності пропуску строку підстави не доводять існування об`єктивних чи суб`єктивних обставин, що унеможливили звернення у межах строку, визначеного КАС України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняту у справі ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що питання включення відповідної надбавки до його грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу (станом на 30.06.2015 року) відносяться до питань виплати заробітної плати, тому у відповідності до приписів ст.233 КЗпП України строки звернення до суду до даних правовідносин не застосовуються.

Також апелянт посилається на приписи ст.46 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зазначає, що позовна вимога щодо зобов`язання видати нову довідку впливає на розмір отримуваної ним пенсії, тому також не може бути обмежена строком.

Адміністрації Державної прикордонної служби України подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила про пропуск позивачем строку звернення до суду, тому просила залишити вказану скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи.

Як вже зазначалось вище, з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції 20 травня 2021 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року позов залишено без руху та надано строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали позивачем подане клопотання, в якому зазначено, що про довідку щодо розмірів грошового забезпечення від 16.10.2020 року №11/2662 він дізнався наприкінці жовтня 2020 року під час розгляду справ №420/12543/20 та № 420/1932/21 щодо збільшення розміру пенсії. У довідці була відсутня грошова надбавка за службу в умовах особливих обмежень у розмірі 15% грошового забезпечення, що вплинула в подальшому на неповне нарахування пенсії.

За результатами електронного звернення від 03.11.2020 року до Адміністрації державної прикордонної служби України позивачем отримано відповідь від 09.12.2020 року №11/А-14846 лише 20.02.2021 року у відділенні Укрпошти (трек-код 0100187870709).

Позивач зазначив, що наказ Державної прикордонної служби України №32-Д від 09 червня 2015 року в подальшому вплинув на довідку про розмір грошового забезпечення в частині відсутності надбавки в умовах режимних обмежень, що в свою чергу було наслідком не отримання відповідного нарахування пенсії з вини суб`єкта владних повноважень та порушення законодавства в частині соціального забезпечення позивача.

Отже, після отримання особисто відповіді АДПСУ 20.02.2021 року позивач дізнався про порушення своїх прав в частині пенсійного забезпечення.

Під час вивчення відповіді та обставин справи, враховуючи карантинні обмеження у країні, протягом березня-квітня позивачем були вжиті заходи щодо отримання додаткових документів, вивчення юридичних матеріалів, отримання консультацій та з`ясування характеру правовідносин.

Також позивач зазначив, що право на заробітну плату та пенсію не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту.

Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 5 статті 122 КАС України, які є загальними, та визначаю, що до спорів стосовно стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) не застосовується строк звернення до суду.

Судом першої інстанції надано оцінку вказаним доводам та зазначено, що спірні правовідносини щодо внесення змін до наказу та включення надбавки до грошового атестату відносяться до питань проходження публічної служби, а не виплати заробітної плати (грошового забезпечення), тому строк звернення регламентовано ч.5 ст.122 КАС України та становить 1 місяць.

Щодо вимоги про включення надбавки 15% в умовах режимних обмежень до складу довідки №11/2662 від 16.10.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, судом вказано, що позивач був обізнаний про її існування ще у жовтні 2020 року, однак з даними позовними вимогами він звернувся до суду лише 20.05.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Такий самий місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби був встановлений ч.3 ст.99 КАС України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби.

Судова колегія зазначає, що позивачем заявлено позовні вимоги про зобов`язання відповідача викласти наказ відповідній редакції та визнати протиправними дії щодо не включення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу до грошового атестату на дату виключення зі списку особового складу станом на 30.06.2015 року, які є вимогами з питань проходження громадянами публічної служби та звільнення з неї.

Окремо судова колегія звертає увагу апелянта, що відповідні спірні правовідносини не стосуються виплати позивачу грошового забезпечення, що виключає застосування строків звернення до суду, визначених ст. 233 КЗпП України та висновків Конституційного Суду України в рішеннях від 15.10.2013 року у справі №8-рп/2013 та № 9-рп/2013.

У свою чергу, з матеріалів спроави вбачається, що накази від 21.05.2015 року №147-ОС та від 09.05.2015 року №32-Д були надіслані позивачу відповідачем листом від 09.12.2020 року за заявою позивача від 03.11.2020 року.

Крім того, про наказ від 09.06.2015 року №32-Д позивач міг дізнатися ще під час звільнення зі служби у червні 2015 року, отримавши грошовий атестат, в якому була відсутня надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15%. На підставі відомостей цього грошового атестату позивачу призначена пенсія, яку він отримує вже протягом п`яти років, однак активних дій, спрямованих на захист права, яке вважає порушеним, позивач не вживав.

При цьому, з даною позовною вимогою позивач звернувся до суду 20.05.2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) та ч.5 ст.122 КАС України (в редакції, що діяла після 15.12.2017 року).

Стосовно позовної вимоги, яка стосується зобов`язання відповідача включити до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу судова колегія зазначає наступне.

Довідка №11/2662 складена Адміністрацією Державної прикордонної служби України 16.10.2020 року за заявою ОСОБА_1 , а отже позивач був обізнаний про її виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Одеській області.

Вказане свідчить, що про довідку №11/2662 від 16.10.2020 року позивач був обізнаний ще у жовтні 2020 року, що також підтверджено у клопотанні від 03.06.2021 року про поновлення строку.

Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі вказано, що 03.11.2020 року він звернувся до відповідача з заявою про включення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу до грошового атестату та до Довідки №11/2662, при цьому з даними позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 20.05.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

За таких обставин судова колегія зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Наведені апелянтом обґрунтування поважності причин такого пропуску строку звернення (вивчення відповіді АДПСУ, карантинні обмеження в країні, отримання додаткових документів, вивчення юридичних матеріалів та отримання консультацій), судова колегія відхиляє, оскільки вважає їх неповажними.

Судова колегія зазначає, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Колегія суддів наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі неодноразово визначав, що про порушення своїх прав він дізнався у жовтні 2020 року, проте з даною позовною заявою звернувся лише у наприкінці травня 2021 року.

Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем значно пропущено строк звернення до суду, проте не наведено жодних обставин, котрі були об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А відтак, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені процесуальним законодавством.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.